11.17.8. Пускові апарати ручного керування (контролери, рубильники), що застосовуються на тельферах та талях, повинні мати пристрій для самоповороту до нульового положення.
Утримування контакторів у включеному положенні повинне бути можливим лише при постійно натисненій пусковій кнопці.
Апарат керування повинен бути підвішений на сталевому тросику, довжина якого дозволяла б особі, що керує механізмом, знаходитись на безпечній відстані від вантажу, що підіймається. При знаходженні апарата керування нижче 0.5 м від рівня підлоги кнопковий пристрій слід підвішувати на гачок, закріплений на тросику, на висоті 1-1.5 м.
Корпус кнопкового апарата керування повинен бути виконаний з ізоляційного матеріалу або заземлений не менше, ніж двома провідниками. Як один з заземлюючих провідників може бути використано тросик, на якому підвішено кнопковий апарат.
11.17.9. Електроталі (електротельфери) повинні бути обладнані кінцевими вимикачами для автоматичного зупинення. Кінцевий вимикач механізму підйому повинен бути встановлений так, щоб після зупинки вантажозахватного механізму (гака) при підйомі без вантажу зазор між вантажозахватним механізмом та упором становив не менше 0.05 м.
11.18. Штабелеукладачі
11.18.1. Штабелеукладачі,які застосовуються для розбирання та укладання штабелів мішків із сипкими матеріалами, повинні бути обладнані:
- кінцевим стрічковим конвеєром, що зберігає положення при підйомі та опусканні;
- додатковим пусковим пристроєм, встановленим на каркасі верхнього конвеєра, що забезпечує аварійну зупинку та пуск зі штабеля всіх механізмів, що входять до складу транспортної лінії.
11.19. Порядок та терміни технічного огляду
11.19.1. Технічний огляд повинно бути покладено на посадову особу з нагляду за транспортними та вантажопідйомними засобами і здійснюватись за участю посадової особи, відповідальної за їх справний стан.
11.19.2. Авто - та електронавантажувачі, електрокари, що знаходяться у роботі, повинні підлягати огляду щоденному - до початку роботи та періодичному огляду:
- повному - не рідше одного разу на рік;
- позачерговому - після кожного ремонту.
Під час оглядів повинна перевірятись технічна справність механізмів керування, сигналізації, акумуляторної батареї, гальмової системи тощо.
11.19.3. Вантажопідйомні машини (талі, тельфери), що знаходяться в роботі, повинні підлягати періодичному технічному огляду:
- частковому - не рідше одного разу на рік;
- повному - не рідше одного разу на три роки;
- позачерговому повному - після встановлення таля, тельфера на новому місці, а також після ремонту або заміни гака, канатів.
11.19.4. Технічному обстеженню підлягають здіймальні вантажозахватні пристрої (стропи, ланцюги, гаки). Вони повинні підлягати огляду та випробуванню навантаженням, яке у 1.25 рази перевищує їх номінальну вантажопідйомність.
Один раз на рік необхідно проводити перевірку та випробування гака, а також роликової підвіски гака.
Стропи та ланцюги повинні підлягати огляду не рідше, ніж через кожні 10 днів. Бракування сталевих канатів, строп повинна проводитись відповідно з вимогами Правил будови та безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів.
11.19.5. Огляд електроустаткування повинен здійснюватись не рідше, ніж через кожні ЗО днів.
11.19.6. Технічне обстеження малих вантажних ліфтів, а також валкових мішкопідйомників повинно здійснюватись періодично, але не рідше одного разу на рік.
11.20. Пневматичний транспорт
11.20.1. Пневмотрубопроводи, прокладені над поверхнею землі або у прохідних каналах, повинні монтуватись за дотриманням таких вимог:
- їх висота над землею повинна бути не менше 5 м; трубопроводи, прокладені в прохідних каналах, повинні бути доступні для обслуговування;
- трубопроводи пневматичного транспорту повинні мати ревізії, розташовані у місцях, доступних для обслуговування та очищення трубопроводів;
- трубопроводи повинні мати захисне заземлення, виконане відповідно з діючими правилами;
- металеві опори та пневмотрубопроводи повинні мати антикорозійне покриття.
11.20.2. Відцентрові повітродувні машини повинні запускатись при перекритих вентилях на всмоктуванні та нагнітанні.
11.20.3. Всмоктувальні сопла пневматичної системи забирання сипких матеріалів повинні виготовлюватись з легких металів (алюмінію, дюралюмінію).
11.20.4. Пристрій для забирання повітря до системи пневматичного транспорту повинен мати металеву сітку з розмірами вічка не більше 0.015x0.015 м, а для виробництв з підвищеними гігієнічними вимогами до чистоти продукту -фільтр для уловлювання механічних домішок повітря.
11.20.5. Дротяні каркаси фільтрувальних рукавів повинні бути заземлені на корпус смужками фольги.
11.20.6. Експлуатацію, ремонт та встановлення компресорів слід здійснювати у відповідності з Правилами будови і безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів та газопроводів.
11.20.7. Не допускається експлуатація компресорів без автоматики, системи захисту від підвищення температури, тиску та рівня масла, без зворотнього клапана, який встановлюється перед водомасловідокремлювачем.
11.20.8. Для компресора з водяним охолодженням необхідно мати автоматичний пристрій, що захищає від зниження тиску охоложеної води на виході води з системи охолодження.
11.20.9. Автоматичний пуск компресорів здійснюють за допомогою блокування вмикання відносно наявності протоку води для охолодження, тиску та температури масла у системі змазування, температури та тиску повітря на виході з компресора.
11.20.10. Водомасловідокремлювачі та ресивери повинні обладнуватись запобіжними клапанами, люками для очищення, спускним краном, манометром з триходовим краном.
11.20.11. Будова, монтаж та експлуатація ресиверів та водомасловідокремлювачів повинні відповідати вимогам Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском.
11.20.12. Ротаційні повітродувки повинні мати індивідуальний електропривід, систему мащення, глушник, запобіжний клапан та манометр.
11.20.13. Шлюзові затвори системи пневмотранспорту повинні бути обладнані реле контролю швидкості. Випробування обертання крильчатки затвора повинно проводитись за кінець вала. Обертати крильчатку за лопаті руками не дозволяється.
12. ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ 12.1. Загальні вимоги
12.1.1. Працівникам та посадовим особам на роботах зі шкідливими умовами праці, а також в несприятливих температурних умовах або пов'язаних з забрудненням повинні видаватись безкоштовно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також змивні та знешкоджувальні засоби.
12.1.2. Працівникам та посадовим особам, професії та посади яких передбачені Типовими нормами безкоштовної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, працівникам і службовцям скрізних професій та посад усіх галузей народного господарства і окремих виробництв, спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту видаються незалежно від того, в яких виробництвах, цехах та дільницях вони працюють, якщо ці професії та посади спеціально не передбачені Типовими галузевими нормами.
12.1.3. При використанні засобів індивідуального захисту необхідно знати їх технічну характеристику та правила експлуатації.
12.1.4. Трудові колективи мають право приймати рішення про безкоштовну видачу працівникам та посадовим особам спеціального одягу та спеціального взуття (за винятком брезентового, хутрового та кожухового одягу) понад Типові норми за рахунок коштів фонду соціального розвитку.
До колективного договору повинен прикладатись перелік посад працюючих, які мають право на безкоштовне отримання засобів індивідуального захисту з наведенням термінів їх носіння у відповідності з Типовими нормами.
12.1.5. Найменування професій працівників та посад посадових осіб, для яких передбачається безкоштовна видача спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, відбираються за відповідними тарифно-кваліфікаційними довідниками робіт та професій працівників, посад посадових осіб та за іншими нормативними актами.
12.1.6. Складання заявок повинно здійснюватись з урахуванням планової чисельності працівників та посадових осіб за професіями та посадами, для яких передбачена безкоштовна видача спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту.
12.1.7. Порядок видачі, зберігання, використання і обліку санітарного одягу, санітарного взуття і санітарного приладдя повинен здійснюватись відповідно до вимог чинної інструкції.
12.2. Вимоги до засобів індивідуального захисту
12.2.1. Для приміщень категорій вибухопожежонебезпе-ки А і Б (аміачні холодильні компресорні та камери тощо) необхідно зберігати у спеціальних шафах поза приміщеннянеобхідну кількість комплектів сгтеціального інструменту, акумуляторних ліхтарів (за відсутності аварійного освітлення) та засобів індивідуального захисту (протигази тощо).
12.2.2. Для захисту очей від механічної та хімічної дії відповідно з умовами праці працівники під час роботи повинні застосовувати захисні окуляри.
Типи захисних окулярів вибираються відповідно з ГОСТ 12.4.013-85Е.
Скельця окулярів не повинні зміщуватись в оправі більше ніж на 0.001 м.
12.2.3. При виконанні газозварювальних та електрозварювальних робіт необхідно застосовувати захисні окуляри зі скельцями-світлофільтрами.
12.2.4. Для захисту органів слуху необхідно користуватись протишумовими заглушками або внутрішніми вкладками, що закладаються до зовнішнього слухового проходу, або зовнішніми, що повністю перекривають вушну раковину, протишумовими або шумозахисними навушниками.
12.2.5. При виконанні робіт, пов'язаних з можливістю падіння згори деталей чи інструменту, для захисту /олови необхідно застосовувати захисні каски.
12.2.6. Всі працюючі з кислотами та лугами повинні користуватись запобіжними окулярами (зі шкіряною або гумовою оправою) та гумовими рукавичками, а в окремих випадках -гумовим (прогумованим) фартухом та гумовими чоботами.
12.2.7. Перед роботою з розфасування хімічних речовин шкіра рук повинна бути змащена спеціальними захисними мазями або пастами (ХИОТ-6, Селиського, силіконовий крем тощо).
12.2.8. У разі контакту з перекисом водню слід використовувати засоби захисту рук.
12.2.9. При роботах у сховищах хімічних речовин слід обов'язково знаходитись у головному уборі.
12.2.10. При роботі з бактерицидними лампами необхідно захищати очі захисними окулярами з темними, скельцями та використовувати запобіжні засоби для захисту шкіри обличчя та рук від опіків.
12.2.11. Для індивідуального захисту органів дихання від шкідливих парів та газів, присутніх у повітрі робочої зони в поєднанні з аерозолями або без них, при об'ємній частці вільного кисню не менше 19% застосовуються протигази промислові фільтруючі за ГОСТ 12.4.121- 83.
До комплекту протигаза входять:
- коробка фільтруюча - 1 одиниця (ГОСТ 12.4.122-83);
- маска - 1 одиниця (ГОСТ 12.4.166-85Е);
- гофрована трубка - 1 одиниця;
- сумка - 1 одиниця;
- коротка інструкція - 1 примірник.
Коробки спеціалізуються за призначенням залежно від шкідливих домішок, вони різняться між собою складом поглиначів, а за зовнішнім виглядом - розпізнавальним забарвленням. Марки фільтруючих коробок промислових протигазів наведено в таблиці 12.1.
Маска промислового протигазу повинна бути правильно підігнана, не викликати больових відчувань на протязі шести годин праці.
Таблиця 12.1
Марки та характеристики фільтруючих коробок
|
Марка
|
Тип фільтруючої коробки та розпізнавальне забарвлення
|
Найменування шкідливих речовин, від яких захищає фільтруюча коробка
|
|
1
|
2
|
3
|
|
А, АВ
|
Без аерозольного фільтра, коричнева
|
Пари органічних сполук (бензин, гас, ацетон, бензол, толуол, ксилол, сірководень, спирти, ефіри, анілін, галоідо-органічні сполуки, нітросполуки бензолу та його гомологів, тетраетилсвинець, фосфор та хлорорганічні отрутохімікати.
|
|
А
|
3 аерозольник фільтром, коричнева з білою вертикальною смугою
|
Те ж саме, а також пил, дим та туман
|
|
В, В8
|
Без аерозольного фільтра, жовта
|
Кислі гази та пари (сірчастий газ, хлор, сірководень, синильна кислота, окисли азоту, хлористий водень, фосген), фосфор та хлорорганічні отрутохімікати
|
|
В
|
3 аерозольним фільтром, жовта вертикальна смуга
|
Те ж саме, а також пил, дим та туман
|
|
Г, Г8
|
Без аерозольного фільтра, чорна та жовна вертикальна смуги
|
Пари ртуті, ртуть, органічні отрутохімікати на основі етил-меркурхлориду
|
|
г
|
3 аерозольним фільтром, чорта та жовта горизонтальні з білою вертикальною смугою
|
Те ж, а також пил, дим, туман, суміш парів ртуті та хлору
|
|
Е, Е8 Е
|
Без аерозольного фільтра, чорна 3 аерозольним фільтром, чорна з білою вертикальною смугою
|
Миш'яковистий та фосфористий водень Те ж саме, а також пил, дим, туман
|
|
КД, КД8
|
Без аерозольного фільтра, сіра
|
Аміак, сірководень, їх суміш
|
Продовження табл. 12.1
|
1
|
І
|
І з
|
|
КД
|
3 аерозольним фільтром, сіра з білою вертикальною смугою
|
Те ж саме, а також пил, дим та туман
|
|
00
|
Без аерозольного фільтра, біла
|
Оксид вуглецю
|
|
м
|
Без аерозольного фільтра, червона
|
Оксид вуглецю за присутності незначної кількості органічних парів, кислих газів, аміаку, миш'яковистого та фосфористого водню
|
|
БКФ
|
3 аерозольним фільтром, захисна з білою вертикальною смугою
|
Кислі гази та пари, пари органічних речовин, миш'яковистий та фосфористий водень, пил, дим, туман
|
