Одним з
пріоритетів соціальної політики
нашої держави є реабілітація
інвалідів. Створення однакових з
іншими членами суспільства
можливостей для реалізації ними
політичних, економічних,
соціальних, інших прав і свобод, а
також для якнайповнішого розвитку
індивідуальних здібностей та
задоволення особистих потреб є
об’єктивними передумовами
становлення сучасної системи
реабілітації інвалідів.
Переорієнтація вже існуючих і
поява нових завдань соціальної
політики у цьому напрямі спонукає
до вдосконалення правового
регулювання цих відносин.
Правовому, організаційному та
матеріально-фінансовому
забезпеченню реалізації
інвалідами своїх прав, потреб та
інтересів слугує напрацьована
нормативно-правова база, яка, на
жаль, є недосконалою. У наш час,
зумовлений різким зростанням рівня
інвалідності серед потерпілих на
виробництві, актуальною є не лише
проблема медико-соціальної
реабілітації потерпілих, а й
підвищення дієвості її механізму
та системного підходу до
організації всього процесу.
Робочі органи Фонду соціального
страхування від нещасних випадків
на виробництві та професійних
захворювань України (далі — Фонд)
здійснюють як медичну, так і
соціальну реабілітацію інвалідів
внаслідок трудового каліцтва. В
процесі організації
реабілітаційних заходів склалися
різноманітні їх форми та методи
роботи.
Відділення Фонду в Запоріжжі має
певні напрацювання у проведенні
медико-соціальної реабілітації
травмованих на виробництві.
Сьогодні відділення надає
потерпілим послуги щодо
санаторно-курортного лікування,
протезування, відшкодування та
фінансування витрат на лікарські
засоби, вироби медичного
призначення за висновком МСЕК,
забезпечує автомобілями, оплачує
витрати на придбання палива та на
транспортне обслуговування.
Завданням Фонду на етапі
здійснення медичної реабілітації є
забезпечення та організація умов
для своєчасного повноцінного
лікування потерпілого, відновлення
його працездатності.
У 2007 р. відділенням Фонду у
Запоріжжі було надано
санаторно-курортні путівки до
оздоровчих закладів Приазов’я,
Західної України та Південного
берегу Криму 115 особам. Всього
додатковими видами допомоги у
частині здійснення медичної
реабілітації забезпечено 426 осіб.
На це витрачено близько 1 млн.
грн.
На соціальну реабілітацію
витрачено 1,6 млн. грн. За нашого
сприяння 44 інваліди одержали
автомобілі «Славута».
Але найболючішим місцем є
лікування потерпілого
безпосередньо після його
травмування. Відповідно до частини
7 ст. 13 Закону «Про
загальнообов’язкове державне
соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві
та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності»
підставою для оплати витрат на
медичну допомогу, проведення
медичної, професійної та
соціальної реабілітації, а також
страхових виплат потерпілому є
акти розслідування нещасного
випадку або професійного
захворювання (отруєння) за
встановленими формами. Та всім
відомо, що розслідування нещасного
випадку чи профзахворювання та
складання відповідних актів займає
певний час, а лікувати потерпілого
потрібно негайно. Без акта Фонд
ніяких виплат робити не може.
Ось тут і починаються проблеми.
Незважаючи на те, що між робочим
органом Фонду і медичним закладом
укладено договір про організацію
цілеспрямованого лікування
потерпілих на виробництві з метою
якнайшвидшого відновлення
здоров’я застрахованих, заклад не
погоджується лікувати потерпілих
за власний рахунок, вимагає від
підприємства або сімей потерпілих
оплачувати лікування чи купувати
лікарські засоби та вироби
медичного призначення за власний
рахунок. Це при тому, що після
складання актів за формами Н-5 та
Н-1 медичний заклад згідно з
договором повинен надати робочому
органу Фонду рахунок на оплату за
лікування потерпілих, який буде
оплачено.
Якщо потерпілий або його родичі
спроможні заплатити за лікування,
то після отримання актів за формою
Н-5 та Н-1 робочі органи Фонду
відшкодовують їм понесені витрати.
А що робити тим, хто не має коштів на
оплату лікування?
Незрозуміла в цьому питанні
позиція медичних закладів, адже
ніхто не відміняв дію ст. 49
Конституції України, яка визначає,
що у державних і комунальних
закладах охорони здоров’я медична
допомога надається безоплатно.
Згідно з офіційним тлумаченням,
наданим рішенням Конституційного
суду № 10-рп/2002 від 29.05.2002 р.,
положення частини третьої ст. 49
Конституції України «у державних і
комунальних закладах охорони
здоров’я медична допомога
надається безоплатно» треба
розуміти так, що у цих закладах
медична допомога надається всім
громадянам незалежно від її обсягу,
без попереднього, поточного або
наступного розрахунку за надання
такої допомоги.
Не з усіма медичними закладами
вдається укласти договори про
організацію цілеспрямованого
лікування потерпілих на
виробництві. Справа в тому, що
відповідно до вимог Закону та
відповідних постанов правління
Фонду робочими органами Фонду
провадиться оплата тільки за
ендопротези, лікарські засоби,
вироби медичного призначення,
додаткове харчування, постійний
сторонній догляд за тяжкохворими
відповідно до державних розцінок. А
головні лікарі медичних закладів і
деякі роботодавці вважають, що Фонд
повинен оплачувати лікування
потерпілого в повному обсязі,
тобто, крім перерахованого, ще й
оплачувати вартість операцій,
розміри якої ними ж і встановлені,
дезінфекцію приміщень лікарні,
компенсувати заробітну плату
всього персоналу — від
прибиральниці до лікаря, та
оплатити комунальні послуги
лікарні. Тобто, вони намагаються
вирішити питання фінансування
закладу, а страждає потерпілий. При
цьому з позиції роботодавця винним
у такій ситуації вважається
Фонд.
На щастя, сказане стосується не
всіх роботодавців. Наприклад, на
одному з металургійних підприємств
Запоріжжя серйозно постраждав
молодий робітник, якого
госпіталізували до медичного
закладу, з яким у відділення Фонду
було укладено договір. Хірурги з
першого дня почали вимагати від
родичів оплати лікування. А у
хлопця батьки — інваліди, грошей на
лікування немає. До відділення
Фонду звернулися представники
роботодавця з проханням надати
допомогу у вирішенні питання
оплати лікування, доки буде
складено акти розслідування
нещасного випадку. Ми не могли не
піти назустріч: спеціалісти
відділення Фонду підказали
представникам підприємства, які
документи необхідно отримати від
лікувального закладу, як правильно
оформити документи на оплату
лікування потерпілого. Після того,
як були складені акти за формами
Н-5 та Н-1, підприємство звернулося
з листом до відділення Фонду щодо
відшкодування зазначених витрат і
надало відповідні документи.
Витрачені підприємством кошти на
лікування потерпілого було
повернуто.
Тобто, якщо є бажання, то,
незважаючи на недосконалість
нормативно-правової бази, завжди
можна знайти порозуміння у
вирішенні будь-якого питання.
Основним механізмом здійснення
повноцінної реабілітації інваліда
є розроблена МСЕК індивідуальна
програма реабілітації (далі —
ІПР). Вона є обов’язковою для
виконання установами,
організаціями всіх форм власності.
Інвалід також зобов’язується
активно сприяти реалізації
програми реабілітації.
Обов’язковими складовими програми
мають бути експертна діагностика,
заходи медичної,
соціально-побутової та
професійної реабілітації.
Виконання ІПР здійснюється
реабілітаційними закладами за
наявності ліцензії на право
займатися цим видом діяльності.
Розробка ІПР інвалідів, її
впровадження, наступний контроль і
коригування потребують зусиль,
взаємозв’язку виконавців як
робочих органів Фонду і
лікувально-профілактичних
закладів, так і МСЕК. Тому
ефективність заходів
медико-соціальної реабілітації
може бути досягнута лише внаслідок
злагодженої роботи цих трьох
сторін.
У відділенні виконавчої дирекції
Фонду у Запоріжжі функціонує
відділ з питань
медико-соціального забезпечення.
Зараз у нас на обліку перебуває
близько 5000 осіб, які потребують
реабілітації. Для обслуговування
такої кількості людей потрібні
значний обсяг робочого часу та
увага спеціалістів відділення. З
огляду на постійне зростання
обсягів роботи і на те, що у
відділенні працює лише чотири
економісти та один лікар,
зрозуміло, що це ускладнює ситуацію
та не дає можливості ефективно
вирішувати проблеми кожного
інваліда і приділяти їм достатньо
часу, залишає негативний відбиток
на загальній картині роботи
відділення.
М. ЗЯКУН, начальник відділення
виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань у
Запоріжжі
