---

4.5.2. Заготівельні склади і пункти вторинної сировини повинні бути забезпечені природним і штучним освітленням.

4.5.3. Без природного освітлення можуть бути приміщення для зберігання макулатури, ганчір`я, брухту кольорових та чорних металів, битого скла, гардеробні, туалети, умивальні, душові і технічні приміщення.

4.5.4. Не допускається закривати вікна шафами, стелажами, штабелями або тарою, як всередині так і зовні за межами будівлі, замінювати шибки фанерою, картоном та ін.

4.5.5. Для найкращого використання світлового потоку, що надходить у приміщення, стіни, стелi і обладнання повинні бути пофарбовані у світлий колір. Особливо важливе забарвлення віконних рам, стель, верхніх частин стін, що відбивають максимум світлових променів.

4.5.6. Норми і якісні показники освітлення приміщень заготівельних підпри-ємств вторинної сировини приведені у додатку 2 цих Правил.

4.5.7. Застосування одного місцевого освітлення всередині будівель заготівельних підприємств вторинної сировини не дозволяється.

4.5.8. Конструкція світлотехнічних приладів повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.2.007.0-75, ГОСТ 12.2.007.13-88.

4.5.9. На заготівельних підприємствах вторинної сировини повинна використовуватися закрита арматура відбитого світлорозподілу, яка випромінює світловий потік у верхню напівсферу.

Допускається використання світильників рівно­мір­но розсіяного світла, які випромінюють світловий потік у верхню та нижню напівсфери.

4.5.10. Конструкція освітлювальної арматури повинна відповідати наступним вимогам:

арматура, що застосовується в приміщенні для дезинфекції ганчір`я повинна мати патрон з корпусом із ізоляційних і вологостійких матеріалів;

арматура, що застосовується в приміщеннях гараж-зарядних, а також за межами будівель, повинна бути виконана з матеріалів, що протистоять впливу середовища або захищені від неї відповідним покриттям, відповідати вимогам вибухобезпечності

способи вводу проводів повинні виключати можливість замикання їх між собою або з`єднання з металевими частинами арматури;

4.5.11. Світильники треба розташовувати у місцях зручних і безпечних для обслуговування.

Пристосування (конструкції) для кріплення світильників повинні бути розраховані на навантаження, яке указане в СНиП ІІІ-33-76.

У світильниках повинні бути забезпечені:

кріплення з’ємних частин, що виключає можливість випадіння їх при експлуатації;

безпечне знімання або відкидання частин, що перекривають доступ до ламп і підлягають чищенню в процесі експлуатації;

безпечна заміна ламп і стартерів.

Встановлення і чищення світильників, заміна перегорівших електроламп і ремонт електричної мережі повинні проводитися електротехнічним персоналом при відключеній напрузі.

4.5.12. Прилади для включення освітлення в приміщеннях гараж-зарядної повинні бути винесені за їх межі.

4.5.12. Висота підвісу світильників над рівнем підлоги повинна бути не менше 2,5 м. При неможливості виконання даної вимоги допускається встановлювати світильники з люмiнісцентними лампами на висоті менше 2,5 м від підлоги за умовою недоступностi їх струмоведучих частин для випадкових дотиків, або використовувати світильники з лампами розжарювання напруги не вище

42 В.

4.5.13. Очищення світильників повинне проводитися не рідше одного разу в пів- року.

4.5.14 Установка ламп, потужність яких перевищує допустиму для даного типу світильників, забороняється.

4.5.15. При зміні технологічного процесу або перестановці обладнання, освітлювальна установка повинна бути розташована відповідно з цими змінами. 4.5.16. Зовнішнє освітлення заготівельних складів і приймальних пунктів вторинної сировини повинно мати управління, незалежне від управління освітленням всередині будівлі.

4.5.17. Для зовнішнього освітлення висота установки освітлювальних приладів повинна бути не менше 3,5 м.

4.6. Водопостачання і каналізація

4.6.1. Гаряче і холодне водопостачання заготівельних підприємств вторинної сировини повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85, СНиП 2.04.02-84,

СНиП 2.09.04-87.

4.6.2. На заготівельних підприємствах вторинної сировини питна вода повинна відповідати якості згідно санітарних вимог до питної води ГОСТ 2874-82*.

При відсутності централізованого водопостачання треба влаштовувати артезіанські свердловини, шахтні колодязі з обов'язковою побудовою внутрішнього водопроводу, незалежно від потужності підприємства і джерела водопостачання.

4.6.3. Внутрішні водопостачальні мережі, що подають воду питної якості, належить влаштовувати в сталевих оцинкованих трубах діаметром до 150 мм та з неоцинкованих труб більших діаметрів, а також з пластмасових труб.

4.6.4. Для водопроводу на технічні потреби належить застосовувати труби з пластмас, сталі, стальні гумовані, сталеві футеровані пластмасою. До умиваль­ників повинна підводитися гаряча і холодна вода через змішувачі.

4.6.5. При користуванні холодною водою шахтний колодязь необхідно влаштовувати на відстані не менше 20 м від заготівельних підприємств і не менше 50 м від бетонованих ям і приямків для збирання нечистот.

4.6.6. Зруб колодязя повинен бути виведений над поверхнею землі не менше 0,8 м, щільно закриватися кришкою. Навколо зруба повинен бути зроблений глиняний замок шириною не менше 1 м і глибиною 2 м.

4.6.7. Прокладання магiстральних і роз`єднувальних мереж водопостачання всередині виробничих приміщень повинне бути відкритим - по фермах, колонах, стінах і перекриттях.

4.6.8. Для запобігання корозiї трубопроводів гарячого і холодного водопостачання необхідно їх фарбувати не менше одного разу на рік.

4.6.9. Каналізаційні системи заготівельних складів і приймальних пунктів вторинної сировини повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85,

СНиП 2.04.03-85.

4.6.10. Заготівельні підприємства вторинної сировини повинні бути обладнані трьома роз`єднаними системами каналізації:

для відведення стічних і побутових вод;

для відведення дощових і талих вод;

для відведення вод з гараж-зарядної.

4.6.11. При обладнанні внутрішньої каналізації необхідно передбачати гідравлічні затвори для запобігання від проникнення фекалій і запахів каналізаційної мережі.

4.6.12. Ухил підлоги в душових приміщеннях повинен бути 0,01-0,02 в бік лотка трапу. Лоток повинен мати ширину не менше 200 мм, початкову глибину 30 мм і ухил 0,01 в бік трапу.

4.6.13. Вентиляційні стояки каналізаційної мережі необхідно обладнувати від-повідно до вимог СНиП 2.04.03-85, передбачаючи установку ревізій і прочисток.

4.6.14. В санвузлах підлога повинна бути гiдроiзольована.

4.6.15. Для очищення стічних вод (до надходження в зовнішню каналізаційну мережу) від піску і бруду треба передбачати очисну установку за межами будівель на випусках з приміщень:

4.6.16. При розміщенні підприємств на дільницях без каналізації необхідно обладнувати місцеву каналізацію.

4.6.17. Порядок знешкодження і спуску побутових стічних вод і стічних вод з гараж-зарядної здійснюється по узгодженню з місцевими санітарно-епідеміоло-гічними службами і службами охорони навколишнього середовищау відповідності з діючими правилами. Забороняється спуск у відкриті водоймища побутових вод без відповідного очищення.

4.6.18. Каналізаційні люки не повинні захаращуватися тарою, обладнанням, матеріалами.

4.6.19. Для очищення каналізації необхідно використовувати спеціальні люки ревізії і прочистки, установлені на мережах, а також спеціальні сантехнічні інструменти.

4.6.20. До роботи у колодязях допускаються робітники не молодше 18 років, які пройшли інструктаж з охорони праці, навчені користуватися засобами індивідуального захисту, знають правила надання першої допомоги при отруєннях, опіках та інших травмах та пройшли перевірку знань і набутих навичок. При виконанні цих робіт обов`язково проводиться цільовий інструктаж і видається наряд-допуск встановленої форми.

Бригада, яка призначена для роботи у колодязі, повинна складатися не менше як з 3 працівників - один для роботи у колодязі, другий - для роботи на поверхні, третій - для керівництва, спостереження і у разі необхідності надання першої допомоги працівнику, який знаходиться у колодязі. Доручати йому іншу роботу, до того як працівник, який працює у колодязі вийде на поверхню, забороняється.

Бригада для роботи у колодязі повинна бути споряджена наступним інвентарем:

випробуваним і перевіреним рятувальним поясом з наплечними ремнями та кільцями на їх схрещенні (використання поясних ремнів забороняється)

вірьовкою, перевіреною на розрив при навантаженні 1200Н, довжиною на 3м більше глибини колодязя;

шланговим протигазом зі шлангом на 2 м довше від глибини колодязя або кисневим ізолюючим протигазом;

акумуляторним ліхтарем, напругою не більше 12 В;

пересувним вентилятором;

переносними знаками безпеки;

гаками та ломами для відкривання кришок колодязів;

аптечкою першої медичної допомоги.

4.7. Електробезпека

4.7.1. Електроустановки заготівельних підприємств вторинної сировини повинні відповідати вимогам Правил безпечної експлуатації электроустановок споживачів.

4.7.2. Електротехнічнi вироби повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.007.0-75, ГОСТ 12.2.007.7-83, а прилади, що використовуються як обладнання - вимогам ГОСТ 12.2.003-91.

4.7.3. При проектуванні, монтажі і експлуатації електроустановок необхідно керуватися загальними вимогами по запобіганню небезпечного впливу на людей електричного струму згідно з ГОСТ 12.1.019-79*.

4.7.4. Для забезпечення захисту від враження електричним струмом при доторканні до металевих неструмоведучих частин, що можуть опинитися під напругою необхідно застосовувати наступні заходи:

огороджувати струмоведучі частини від випадкового дотику;

застосовувати малу напругу ;

допускати до обслуговування електроустановок кваліфікованих спеціалістів віком не молодше 18 років, які пройшли навчання та атестацію на кваліфікаційну групу з електробезпеки;

використовувати попереджувальну сигналізацію, блокування, знаки безпеки;

застосовувати засоби захисту та запобіжні пристрої;

застосовувати захисне заземлення, занулення та відключення.

4.7.5. Заземленню підлягають:

корпуси електричних машин;

приводи електричних апаратів;

каркаси щитів управління, розподільних щитів і шаф;

металеві конструкції розподільних пристроїв;

металеві корпуси і обмотки проводів та силових кабелів, сталеві труби електропроводки та інші металеві конструкції, зв`язані з установкою електрообладнання, які можуть опинитися під напругою;

металеві станини машин і механізмів для виконання технологічних процесів, які можуть опинитися під напругою.

4.7.6 Кожний елемент електроустановки, що підлягає заземленню повинен бути приєднаний до заземлення або заземлюючої магістралі за допомогою окремих відгалужень.

4.7.7. Всі з'єднання заземляючих полос, проводів і місця приєднання їх до заземлення необхідно проводити тільки зварюванням "нахлистом". При неможливості проводити зварювання з'єднань дозволяється приєднувати заземляючі проводи затискуючи болтами з умовою, що місця з'єднань повинні мати безкислотну пропайку.

4.7.8. Заземлюючі провідники, які розміщені у при­мі­щен­нях, повинні бути доступні для огляду.

4.7.9. Опір кожного заземлюючого пристрою у мережах з напругою до 1000 В повинен бути не більше 4 Ом.

4.7.10. Для визначення технічного стану заземлюючого пристрою треба періодично проводити:

зовнішній огляд видимої частини заземлюючого пристрою;

огляд і перевірку наявності ланцюга між заземленням і заземлюючими елементами (відсутність обривів, незадовільного стану контактів і проводів, що з'єднують апарат з заземлюючим пристроєм);

вимір опору заземлюючого пристрою;

вимір повного опору ланцюга "фаза-нуль";

перевірку надійності з'єднаннь природних заземлювачів;

вибіркові розривання грунту для огляду елементів заземлюючого пристрою, що знаходиться в землі.

4.7.11. Вимірювання опору заземлюючих пристроїв електроустановок повинне проводитися не рідше 1 разу на рік.

Результати вимірів опору повинні оформлятися протоколом. Зроблені висновки після вимірів повинні заноситися у паспорт заземлюючого пристрою, що містить схему заземлення, його основні технічні дані, дані про результати перевірки його стану, характер проведених ремонтів і змін, внесених у пристрій зеземлення. Позапланові виміри опору заземлюючих пристроїв повинні проводитися після реконструкції або капітального ремонту.

4.7.12. Ввід силової електроенергії повинен здійснюватися від трансформаторної підстанції. Ввідний щит повинен бути роз­мі­щений в окремому, сухому приміщенні (електрощитова).

4.7.13. Силові розподільні щити повинні розміщуватися у коридорах або в місцях найбільшої концентрації технологічного обладнання у нiшах, які зберігають їх від можливих пошкоджень у процесі переміщеня вантажів.

4.7.14. При розміщенні ввідних пристроїв (ВП), ввідних розподiльних пристроїв (ВРП), групових розподiльних щитків (ГРЩ), ввідно-розподiльних щитків (Врщ), розподiльних пунктів і групових щитків позащитовими приміщеннями повинні виконуватися такі вимоги:

пристрої повинні бути розташовані у зручних і доступних для обслуговування місцях;

розподільні пункти і щитки, як правило, повинні встановлюватися у нiшах, ящиках або закриватися кожухами;

розподільні пункти і щитки не повинні мати відкритих неiзольованих струмоведучих частин;

пристрої повинні встановлюватися на відстані не менше 0,5 м від трубопроводів (водопроводи, опалення, каналізація, внутрішні водостоки), газопроводів і газових лічильників.

4.7.15. При прокладанні проводів і кабелів у трубах, глухих коробах, гнучких металевих рукавах або замкнутих каналах повинна бути забезпечена можливість їх заміни.

4.7.16. Конструктивні елементи будівель і споруд, замкнуті канали і пустоти, які використовуються для прокладки проводів і кабелів, повинні бути вогнестійкими.