---

під нього кліщів. Проводити огляд одягу та тіла необхідно не менше

двох разів протягом дня. Знятих з одягу кліщів треба знищувати

(краще спалювати), але не роздавлювати руками. Під час

роздавлювання інфікованого кліща через травмовану шкіру можливе

зараження працівника кліщовим енцефалітом.

13.1.20. Для знищення кліща, що присмоктався, треба місце

укусу змастити бензином, керосином, олією чи іншим рідким жиром і

через 10-15 хвилин обережно, щоб не обірвати хоботок, кліща

видалити.

13.1.21. Видалення кліща доцільно робити шляхом його

прокручування в напрямку проти годинникової стрілки, краще

пінцетом. За неможливості "викрутити" кліща його слід видалити

ниткою з петлею, двома загостреними сірниками або іншими

предметами, за допомогою яких кліща можна ухопити.

13.1.22. У разі, якщо під час витягування кліща у нього

відірвалась головка, її видалення допускається здійснювати голкою

або булавкою, перед чим названий металевий предмет слід надійно

продезінфікувати (обпекти на вогні).

13.1.23. Місце укусу кліща необхідно ретельно обробити йодом,

попередньо видавивши з ранки краплю крові, і в той же день

звернутись до місцевої лікарні.

13.1.24. У районах, де виявлені енцефалітні кліщі, вихід у

ліс слід здійснювати після попередніх протиенцефалітних щеплень.

13.1.25. Для запобігання сонячному удару під час переходів не

вкритою лісом місцевістю необхідно носити широкополі повстяні

брилі або головні убори з довгими козирками.

13.1.26. За появи ознак теплового удару в когось з учасників

переходу (почуття загальної слабкості, головного болю,

головокружіння, різкого почервоніння шкіри, підвищення температури

тіла, сонливості, миготіння в очах, погіршення слуху, неприємного

відчуття в ділянці серця) перехід з віддаленням від об'єктів, на

яких може бути надана необхідна допомога потерпілому, повинен бути

припинений.

13.2. Переходи на місцевості з наявністю схилів, крутоярів,

каньйонів та карсту

13.2.1. Під час переходів на схилах та в місцевості,

розсіченій крутоярами, виникають додаткові ризики. Працівники

можуть травмуватись при падіннях з наступним переміщенням вздовж

схилу або в крутояри, обвалах разом з ґрунтом, камінням, льодом,

снігом, під час ударів та засипань людини названими складовими

середовища. Найчастіше каменепади в горах спостерігаються невдовзі

після сходу та заходу сонця, а також після дощів та снігопадів.

13.2.2. Переходячи на схилах крутістю понад 15 град. зі

зволоженим ґрунтом, а також при крутості понад 25 град., завжди

слід використовувати взуття з шипами довжиною не менше 1 см або

прикріпленими до нього триконями (кішками, рачками) з гострими

кінцями. Якщо ґрунт мерзлий або вкритий льодом, використання

взуття з триконями обов'язкове для переміщень на схилах крутизною

понад 8 град..

13.2.3. Підіймання та спускання вздовж вертикалі схилу ("у

лоб") допустимі на твердих (сухих, мерзлих або вкритих льодом)

схилах за відсутності на них кам'яних розсипів. Такі переходи

дозволяється здійснювати з переставленням ступнів ніг під кутом до

вертикалі схилу ("ялинкою"). Якщо схил вкритий льодом, його

міцність повинна перевірятись за допомогою плішні (альпенштока,

льодоруба).

13.2.4. Рухаючись (способом "у лоб"), перехожим необхідно

триматись на мінімальній відстані один від одного, щоб мати більші

можливості надати за необхідності взаємодопомогу. Плішня

(альпеншток, льодоруб) повинна кріпитися до руки за допомогою

ремінця. Спускання на схилах, вкритих льодом, шляхом сковзання

слід уникати.

13.2.5. Підіймання та спускання на схилах крутістю понад

25 град. з м'яким ґрунтом та на кам'яних розсипах повинні

здійснюватись навкіс, а на пересіченій місцевості - зигзагами

(серпантинами). При цьому перехожі не повинні розташовуватись на

схилі один вище другого. Переміщуватись необхідно, ставлячи одну

ступню в напрямку руху, другу - носком вниз та опираючись

альпенштоком на ґрунт. Не слід переходити по схилах після дощу та

мокрого снігу, коли кам'яні розсипи найбільш рухливі.

13.2.6. Усі схили крутістю понад 25 град., не вкриті лісом,

за наявності на них снігу є лавинонебезпечними. При цьому найбільш

небезпечними є ділянки з прямими схилами, покриті снігом, погано

зв'язаним з земною поверхнею (сухим, який щойно випав, або

мокрим). Переходити такими схилами не дозволяється під час

снігопаду та протягом 3-х днів після цього, поки свіжий сніг не

ущільниться або не зсунеться вниз. Небезпечні щодо сніжних лавин

місця, де сніг змокрів під впливом тепла, необхідно проходити в

дні похолодань або вранці, коли сніг скріплений морозом і відносно

міцно тримається.

13.2.7. Переходити схилами крутістю понад 30 град.

дозволяється щонайменше двом працівникам. Під час переходу на

таких схилах кожному необхідно страхуватися захисним поясом, який

повинен бути прикріплений до надійної опори. За відсутності такої

опори слід організовувати взаємне страхування перехідників.

13.2.8. На схилах, де існує висока вірогідність падіння з

наступним некерованим переміщенням вниз (сковзких, вкритих

кам'яними розсипами, з наявністю зсувів, крутістю понад 25 град.

тощо), маршрут переходу необхідно вибирати так, щоб унеможливити

зсування працівника в крутояри, урвища, каньйони, у бік гострих

виступів скель, їх уламків, корчів, діючих шляхів транспорту. На

схилах, що розташовані вище діючих шляхів транспорту та стежок,

слід зберігати нерухомими каміння, брили та інші предмети, якщо

рух інших працівників та/чи транспортних засобів нижче по схилах

не заборонений встановленими при вході в небезпечну зону знаками

безпеки. Межі цієї зони слід встановлювати між вертикалями, що

розміщуються на відстані щонайменше 60 м в обидва боки від меж

території, на якій необхідно рухатись першій групі перехідників.

13.2.9. За необхідності пересування поблизу крайок берегових

крутоярів, урвищ необхідно обходити карнизи, які можуть

відірватися та упасти при вході на них працівника, а також

небезпечні зони, що створюються під ними.

13.2.10. Не слід відпочивати та рухатись у руслах, заплавах

та у вузьких долинах гірських рік, на ділянках, де спостерігаються

каменепади, осипання або сповзання ґрунту, переходити скелями

після стікання дощових вод.

13.2.11. Якщо доводиться рухатись у місцевості з наявністю

карсту, слід обходити блюдковидні та вирвовидні впадини. Гирла

усіх виявлених карстових поглиблень у місцях переходів повинні

бути взяті на облік і помічені заборонними знаками, а найбільш

небезпечні з них обнесені щільною загорожею заввишки не менше

1,2 м із підручних матеріалів.

13.2.12. Рухатись на схилах зі скельними та сніжними

карнизами, в вузьких ущелинах з малостійкими стінками слід тихо,

не стріляти, якщо останнє не викликане необхідністю самооборони.

13.2.13. На ночівлю або відпочинок слід зупинятись поза

заглибинами, нішами, ямами, печерами.

13.3. Подолання незамерзлих водних перешкод та канатні

переправи

13.3.1. У разі відсутності на шляху переходів справних мостів

долати водні перешкоди, пересохлі крутояри, ущелини, каньйони

дозволяється, рухаючись тимчасовими перехідними містками (далі -

містки) з використанням навісних канатних переправ, а водні

об'єкти влітку - також човнами або вбрід, якщо характеристика

водного об'єкта дає змогу безпечно здійснювати перехід бродом.

Міцність незнайомих містків повинна бути випробувана жердиною.

13.3.2. Переправи на веслових (дерев'яних, металевих, з

твердих синтетичних матеріалів та гумових) човнах через річки

дозволяються, якщо швидкість течії води не перевершує 2 м/с,

відсутні великі хвилі та з дотриманням вимог, викладених у

підпункті 13.3.3 цих Правил.

13.3.3. Для переправи на човнах і плотах вище порогів,

водоспадів та інших небезпечних перешкод слід протягувати і

надійно закріплювати на обох берегах водойми канат, за який

учасники переправи мають прив'язувати себе та плавучі засоби

прядив'яним канатом з карабіном, кільцем або сковзкою петлею.

Пересуватися необхідно вздовж натягнутого каната.

13.3.4. Переправа на окремих колодах або плотах дозволяється,

як виняток працівникам, які уміють плавати, і коли в цьому є

термінова потреба.

13.3.5. Під час переправ через водні об'єкти на човнах

забороняється:

перевантажувати човен;

стояти в човні або розхитувати його, якщо він рухається;

сідати в човен і вилазити з нього до пришвартування.

Сокири, пилки, інший інвентар та зброю, яка має бути в

чохлах, потрібно надійно ( для запобігання сповзанню та падінню)

вкладати на дно в носі човна або на кормі.

13.3.6. Під час переходів через водні об'єкти слід

враховувати існування небезпеки утоплень у воді, мулі, травмування

при зіткненнях з камінням, корчами та іншими затопленими у воді

предметами, дротинами канатів, за які тримаються ті, хто

переходить.

13.3.7. Тимчасові містки дозволяється влаштовувати з дерев

або колод за умови, що їх кінці будуть надійно закріплені на обох

берегах крутоярів, ущелин, каньйонів, а також річок, каналів чи

струмків (далі - річки) за каміння, дерева, великі кущі. Містки

необхідно споруджувати з дерев'яними кладками, які слід міцно

закріплювати принаймні на двох паралельно повалених деревах чи

укладених колодах. За унеможливлення влаштувати кладки містки

дозволяється споруджувати з двох-трьох впритул покладених колод.

Дошки, обапіл чи бруски кладки повинні кріпитись так, щоб

поверхня, на яку ступає людина, була горизонтальною. Місця для

влаштування містків на річках, що на схилах, доцільно вибирати

там, де крутість схилів мінімальна, оскільки на таких схилах

долини гідрографічної сітки, як правило, менш глибокі та широкі.

13.3.8. У виняткових випадках через мілкі вузькі річки

дозволяється прокладати містки з одного поваленого дерева чи

колоди.

13.3.9. Дерева та колоди, що використовуються в якості

містків, повинні мати достатню міцність для утримання працівника,

що переходить, не містити гнилизни, поперечних та повздовжніх

тріщин. Їх поверхню, що використовується в якості опорної для

переходів, необхідно очищати від сучків врівень зі стовбурами.

13.3.10. За наявності повалених через річку дерев чи

перекинутих колод повздовжніх нахилів, що перевищують 7 град., на

них необхідно робити зарубки для ніг або набивати дерев'яні

планки.

13.3.11. Звалювання дерев, їх очищення від гілок та сучків,

розкряжування стовбурів та підтягування колод до річки необхідно

здійснювати з дотриманням вимог розділу 15 цих Правил.

13.3.12. Містки необхідно споруджувати в місцях, де в воді

відсутні виступаючі гострі предмети (корчі, камені, затоплений

металобрухт тощо).

13.3.13. Вздовж містків з дерев та колод, включаючи містки з

кладками, повинні влаштовуватись поручні з ретельно очищених від

сучків жердин або туго натягнутих вірьовок чи металевих канатів

(далі - канати). Переходити через містки без поручнів чи канатів

дозволяється лише при обстежувальних переходах через неглибокі

річки, коли є можливість надійно опиратися жердиною на їх тверде

дно.

13.3.14. Під час переходів через глибокі ущелини гірських рік

(крутояри, тіснини, каньйони) за допомогою повалених дерев або

колод необхідно прив'язуватись до поручня або каната вірьовкою з

карабіном, кільцем або ковзкою петлею.

13.3.15. Здійснювати переходи містками, не тримаючись за

поручні чи канати або не опираючись у дно річки та тоді, коли

містки сковзькі (мокрі, обмерзлі), необхідно вдень. Вночі такі

переходи дозволяються за наявності освітлення електричним

ліхтарем. Одночасний рух містком, несучими елементами якого є

повалені дерева чи перекинуті колоди, дозволяється лише для однієї

людини.

13.3.16. Канатну переправу дозволяється здійснювати за

допомогою петлі-сидіння, що виготовляється з допоміжного

прядив'яного каната. З несучим канатом петлю цього каната

необхідно сполучати карабіном заводської конструкції, кільцем або

сковзькою петлею. Триматись за несучий канат та підтягувати

петлю-сидіння під час переміщень людини слід у рукавицях. Усі

складові устаткування для навісних переправ повинні мати

7,5-кратний запас міцності. У них не повинно бути гострих

виступаючих частин (дротиків тощо).

13.3.17. Долання водних перешкод за допомогою навісних

канатних переправ дозволяється здійснювати працівникам, що пройшли

спеціальне навчання, цільовий інструктаж та показали при

перевірках необхідні знання та вміння. При цьому роботодавцем

повинен виписуватись наряд-допуск (додаток 1).

13.3.18. Навісні канатні переправи слід влаштовувати з

використанням несучих канатів, які повинні надійно закріплюватись

на обох берегах річки та туго натягуватись. Місце кріплення каната

на вихідному березі слід вибирати значно вищим, ніж на

протилежному, для того, щоб надійно забезпечувався потрібний

повздовжній нахил каната в напрямку переправи людини. Кінець

каната на інший берег слід доставляти найбільш підготовленим

учасникам переправи вбрід з дотриманням вимог відповідних пунктів

цих Правил, що наводяться далі.

13.3.19. Переходи вбрід через водні об'єкти дозволяються при

наявності на них ділянок, де переброди можна безпечно здійснювати.

На наявність безпечного броду часто вказують розширення річки на