Особливо слід враховувати таке;
необхідно уникати мерехтіння;
необхідно уникати сліпучого світла чи блиску;
необхідно уникати утворення тіней, що дезорієнтують;
необхідно уникати стробоскопічного ефекту;
контрасти повинні бути адекватні робочому завданню;
не повинна порушуватися передача кольору.
Небезпечні речовини і випромінювання
Робоче обладнання повинно бути спроектовано так, щоб виділення небезпечних речовин і випромінювання під час його роботи були визначені та знешкоджені відповідним устаткованням, щоб не спричиняти загрози небезпеки здоров'ю оператора.
Взаємодія в процесі роботи
Спосіб керування робочим обладнанням, а також розподіл функцій між оператором і робочим обладнанням мають особливе значення для забезпечення взаємодії між цими елементами системи.
Особливо слід враховувати таке:
складові частини робочого обладнання повинні бути розташовані так, щоб сприяти ефективному виконанню завдання і збереженню здоров’я, забезпеченню безпеки і хорошого самопочуття оператора. Наприклад, відстань між частинами обладнання повинна бути такою, щоб був забезпечений необхідний простір для проходження оператора і переміщення матеріалів, а також забезпечувалася можливість візуального спостереження;
спосіб транспортування допоміжних обладнання і матеріалів повинен бути обраний такий, щоб звести до мінімуму можливі небезпеки;
робоче обладнання повинно бути розташовано так, щоб уникнути небезпеки для оператора від сусіднього обладнання;
якщо показання індикатора пов'язані з органом керування, повинно бути забезпечено одержання оператором чіткої й однозначної інформації від цього індикатора; при цьому повинен бути зроблений акцент на взаємозв’язку показань і органу керування;
робочий ритм рухів оператора не повинний бути зв’язаний з циклом напівавтоматичної чи автоматичної машини або транспортного конвеєра. Незалежність дій оператора може бути забезпечена використанням накопичувачів, завантажувальних пристроїв, роботів тощо;
ручне обладнання повинне відповідати за розмірами, вагою, балансуванням і формою анатомії руки і дозволяти оператору виконувати природні рухи під час його використання;
д) для ручного обладнання слід особливо враховувати можливість роботи як правою, так і лівою рукою;
h) повинні враховуватися відомі конструкторам заздалегідь чинники навколишнього середовища, важливі в разі використання машини за призначенням.
5 ЗАСТОСУВАННЯ ЕРГОНОМІЧНИХ ПРИНЦИПІВ
У ПРОЦЕСІ ПРОЕКТУВАННЯ
Проектування робочого обладнання як методологічний процес може бути описане із застосуванням системного моделювання. Такі важливі задачі, як визначення мети, установлення вимог і оцінювання є складовими частинами цього процесу. При цьому слід враховувати основні конструктивні і людські чинники одночасно.
Процес проектування можна загалом розбити на чотири основних етапи:
Розроблення й уточнення вимог.
Розроблення попереднього проекту (чи декількох проектів).
Розроблення детального проекту.
Виконання.
На першому етапі розробляються й уточнюються відповідні деталі системи для визначення переліку необхідних вимог. На другому етапі конструктор розробляє ескізну документацію послідовно до моменту, коли слід визначитися з концепцією подальшої роботи. На третьому етапі конструктор продовжує розроблення проекту до одержання результатів, на основі яких можна розробити робочу конструкторську документацію. На останньому етапі конструктор уточнює останні деталі і створює остаточне креслення. Оператор повинен брати консультативну участь у цьому процесі якомога раніше.
Постановка ергономічної задачі
Ергономічні задачі в процесі проектування вирішуються відповідно до таблиці 1. На кожній стадії процесу розглядаються комбінації цих задач. При цьому глибина аналізу повинна відповідати етапу проектування.
Розроблення проекту відповідно до ергономічних принципів
Розроблення й уточнення вимог
Проектування робочого обладнання залежить від цілей робочого процесу і виконуваних завдань, а обладнання повинно бути складовою частиною цього робочого процесу. Попередні вирішення питань проектування повинні бути оцінені з точки зору технічних вимог. Щоб використати переваги впровадження ергономічних принципів, слід уже на цій ранній стадії розроблення враховувати вимоги оператора (див. задачі 1 і 2, таблиця 1).Розроблення попереднього проекту
Вихідні вимоги до діяльності оператора повинні враховувати:
результати аналізу діяльності оператора на однотипній машині чи, у випадку розроблення нової машини, на машині-аналогу;
розподіл функцій між робочим обладнанням та оператором;
робочі завдання, які повинен виконати оператор за допомогою робочого обладнання (загалом);
взаємодія між оператором і робочим обладнанням.
Вимоги повинні бути оцінені відповідно до ергономічних принципів, викладених у розділі 4 «Загальні принципи». Результати оцінювання слід класифікувати за ступенем їхньої прийнятності, наприклад, застосуванням такої системи оцінювання, як 3-зонний метод (див. додаток А). Якщо вимоги оператора виходять за ергономічне прийнятні межі, потрібне конструкторське доопрацювання проекту (див. задачі 3—9, таблиця 1). Якщо розумний компроміс між технічними і ергономічними вимогами недосяжний, слід вжити інші заходи, наприклад, інструктувати оператора про найкращі методи роботи з обладнанням.
Розроблення детального проекту
Цей етап передбачає глибоке опрацювання обраного конструкторського рішення на основі визначення детальних технічних вимог (див. задачі 3—9, таблиця 1). Щоб гарантувати, що в детальному проекті враховано вимоги конструкторів і операторів, слід взяти до уваги розділ 4 цього стандарту. Слід також приділити увагу таким чинникам, як задоволеність роботою та її організацією.
При цьому слід провести аналіз завдання для установлення оптимальної взаємодії між оператором і робочим обладнанням і врахувати його результати в проектуванні.
Примітка. Аналіз завдання дозволить конструктору точно визначити зміст роботи оператора та вирішити, яку інформацію слід подавати оператору.
Детальний проект послідовно опрацьовується до вироблення остаточного конструкторського вирішення з точними технічними характеристиками робочого обладнання. Після вироблення конструкторського вирішення слід розробити необхідну документацію. Ця документація повинна містити інформацію для оператора про використання робочого обладнання відповідно до ергономічних принципів.
Виконання
Проведення практичних експериментів за участю оператора рекомендується, щоб установити, чи потребує проект подальшого поліпшення (див. задачі 10 і 11, таблиця 1). Практичні експерименти за участю оператора із застосуванням масштабних чи повномасштабних моделей можуть виявити можливі помилки проекту, а також дати конструктору можливість покращити проект на основі досвіду оператора. Такі експерименти дуже важливі з економічної точки зору, оскільки дозволяють уникнути наступних змін у процесі виробництва. Оцінювання документації (включаючи інструкції з використання) може виконуватися аналогічно, також під час практичних експериментів у взаємодії з оператором, причому зміни проводяться на основі реакції оператора. Після закінчення практичних експериментів і після врахування отриманого в процесі проектування машини досвіду — як для цієї, так і для майбутніх машин такого ж типу — можна закінчувати дета- лювання й оформляти остаточно документацію.
Примітка. Рекомендується робоче обладнання і документацію піддавати переоцінюванню, наприклад, через рік використання.
Таблиця 1 — Виконання ергономічних задач у процесі проектування
|
№ |
Ергономічні задачі |
Опис задачі |
|
1 |
Встановлення й уточнення технічних даних |
Визначення внеску ергономіки під час створення ефективної, надійної і безпечної системи |
|
2 |
Визначення групи операторів |
Визначення специфічних ознак операторів, що будуть використовувати обладнання |
Закінчення таблиці 1
|
№ |
Ергономічні задачі |
Опис задачі |
|
3 |
Проведення аналізу задачі |
Розподіл функцій між оператором і робочим обладнанням. Установлення завдань для оператора (наприклад, робота з органами керування, завантаження машини). Поділ завдань на окремі складові частини для визначення послідовності операцій кожного оператора в межах визначеного відрізка часу (наприклад, спостереження показань індикаторів; установлення органів керування в положення, що залежить від отриманих показань). Аналіз дій оператора, наприклад, моделюванням, і вивчення робочих ситуацій, подібних проектним. Оператори повинні внести цінний вклад у вирішення задач цієї стадії |
|
4 |
Установлення необхідних ергономічних даних |
Установлення ергономічних даних для оцінювання визначеного проекту за допомогою аналізу завдання. Приклад у задачі 3 вказує на необхідність установлення даних під час проектування індикаторів (наприклад, читабельність, точність і положення); під час розміщення індикаторів і органів керування (що дозволяють оператору працювати в ефективній і природній позі) і під час проектування органів керування (обмеження зусиль, застосовуваних оператором, унеможливлення випадкового натискання). Ергономічні принципи, які слід враховувати під час визначення переліку необхідних даних, наведені в розділі 4 |
|
5 |
Визначення необхідної документації |
Визначення інформації, що повинна бути наведена в документації для оператора, наприклад, у керівництві з керування та обслуговування |
|
6 |
Визначення вимог до навчання |
Врахування результатів аналізу завдання з метою визначення особливих вимог з навчання оператора, а також вплив на безпеку, витрати тощо (наприклад, використання моделей для навчання з метою уникнення серйозних помилок людської діяльності) |
|
7 |
Вибір методу оцінювання |
Визначення методу оцінювання результату задачі 4 у порівнянні з вимогами наявного проекту, наприклад, застосуванням стандартів, комп'ютерних способів проектування, моделюванням робочого завдання і робочого оточення |
|
8 |
Оцінювання обраного проекту |
Застосування обраних у задачі 7 методів із метою визначення відповідності проектних ергономічних вимог прийнятним нормам (на основі даних, отриманих у задачі 4) |
|
9 |
Оцінювання результатів аналізу |
Прийняття рішення, чи може бути досягнутий компроміс між конструкторсько-технологічними і ергономічними вимогами та, якщо такий компроміс не може бути досягнутий, визначення, того, чи не слід повторити задачі 3—7, частково чи цілком, у новому доопрацьованому проекті |
|
10 |
Оцінювання з операторами, що працюють |
Застосування макетів робочого обладнання або його частин у масштабі чи в натуральну величину або застосування моделей для оцінювання проекту з операторами, що працюють, і прогнозування їх можливих дій. При цьому слід оцінити документацію |
|
11 |
Оцінювання результатів випробувань за участю оператора та змін у проекті |
Нова оцінка проекту з урахуванням змін, що отримані під час випробувань за участю оператора, та, за необхідністю, повторення задач 3—10 |
ДОДАТОК А
(інформаційний)
НАСТАНОВИ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯ
З-ЗОННОЇ СИСТЕМИ ОЦІНЮВАННЯ
В цьому додатку наведена 3-зонна система оцінювання і рекомендації з її застосування, включаючи практичний приклад.
А.О Вступ
У рамках європейської стандартизації в області ергономіки CEN/TC 122/WG 2 «Ергономічні принципи проектування» за сприяння CEN/TC 114 «Безпечність машин» було доручено розробити 3-зонну систему оцінювання. Метою системи оцінювання є створення загальної системи оцінювання проектів, яка дозволила б конструкторам виконувати оцінювання ризику структурним і прямим способом. Ця система оцінювання зменшує ризик здійсненням конструктивних заходів, як це викладено в розділі З EN 292-2.
3-зонна система оцінювання являє собою метод, заснований на класифікації ергономічних факторів ризику. Тим самим полегшується визначення необхідних заходів під час проектування.
А.1 Система оцінювання в цілому
Під час проектування нового обладнання або під час оцінювання властивостей існуючого робочого обладнання є корисною систематизація зауважень. Це можна робити по-різному. Основою системи класифікації чинників робочого оточення є вибір одного спеціального чи декількох загальних критеріїв. Під час оцінювання чинників робочого оточення чи властивостей об'єкта проектування варто визначати дані так, щоб полегшити конструктору вирішення необхідних питань. Система оцінювання допомагає конструктору систематизувати зауваження за установленими критеріями.
