---

3.2.46 Для захисту розкопів від затікання дощових вод, які можуть розмивати грунт або затоплювати розкопи, слід влаштовувати бортики, канавки, стічні канави, криниці, спеціальні котловани тощо. Для захисту розкопів від ґрунтових вод потрібно вла­штовувати шпунтові кріплення з відкачуванням води за допомогою помпи або спе­ціальні дренажі.

3.3 Архітектурні дослідження

3.3.1 Архітектурні дослідження потрібно виконувати з метою визначення хроно­логічної атрибуції об'єкта, встановлення етапів його еволюції; визначення меж пер­вісного ядра та частин, що належать до пізніших перебудов; виявлення втрачених частин і елементів.

3.3.2 Архітектурні дослідження повинні розпочинатися з процесу архітектурно-археологічного обміру об'єкта і тривати впродовж усього реставраційного циклу, що супроводжується розкриттям пам'ятки шурфами та зондажами, а також дослід­женнями суміжного культурного шару.

3.3.3 Після камерального опрацювання обмірної фіксації об'єкта пам'ятки науковий керівник повинен розробити програму його досліджень. Для цього потрібно скласти графічний план досліджень, на який наносяться усі місця, що потребують вивчення. У міру отримання даних на план потрібно наносити відповідну інформацію.

3.3.4 Архітектурні дослідження об'єкта повинні включати:

- визначення характеру стиків мурування окремих частин об'єкта (з відповідним картографуванням на плані досліджень) з наступним визначенням домурованих у різні часи фрагментів;

- виготовлення (розробка) картограм типів мурування (розгортка фасадів та ін­тер'єрів);

- виконання зондажів з метою зняття пізніх нашарувань і виявлення давніх фраг­ментів та окремих характерних деталей об'єкта. Цей процес повинен супроводжуватись детальним описом у журналі кожного зондажу в процесі розкриття шарів, а також обміром відкритих елементів та обов'язковою фотофіксацією етапів розкриття. Місця постановки зондажів потрібно наносити на план досліджень. Роботи при постановці зондажів потрібно виконувати так, щоб не завдати об'єкту пошкоджень, знімаючи лише потрібну для дослідження частину нашарувань, не руйнуючи цінних автентичних еле­ментів;

- дослідження типів мурування (дерев'яних або інших конструкцій); фіксація роз­мірів цегли (цегли-плінфи), розмірів та характеру швів, видів каменю тощо;

- відбір зразків будівельних розчинів мурувань із нанесенням маркованих спе­ціальними номерами місць відбору на план досліджень.

Архітектурні дослідження повинні супроводжуватися документами:

- кресленнями плану досліджень із позначенням характеру стиків мурування, місць постановки зондажів та відбору зразків будівельних розчинів (М1:50);

- картограмою плану з позначенням хронологічного розшарування об'єкта (М1:50);

- картограмою розгорток стін із позначенням різних типів мурування і будівельних розчинів (М1: 50);

- обмірами зондажів (М1:10), занесеними в журнал зондажів та фотофіксацією;

- таблицею типів будівельних та штукатурних розчинів (за візуальними характе­ристиками їх макроструктури та мікроскопічним хіміко-петрографічним аналізом);

- таблицею типів цегли, будівельної кераміки, дерев'яних конструкцій тощо.

3.3.5 У процесі обстеження пам'ятки потрібно зафіксувати:

- розміри об'єкта та його частин (архітектурний обмір);

- сучасне та історичне найменування об'єкта;

- орієнтовне датування;

- місце та схему його розташування з умовною орієнтацією;

- історичну функціональну типологію об'єкта;

- характер сучасного використання об'єкта;

- схематичний архітектурний вигляд об'єкта ( архітектурні обміри);

- загальну характеристику технічного стану (добрий, задовільний, незадовільний, аварійний, потребує дослідження);

- загальну розпланувально-просторову характеристику об'єкта;

- характеристику архітектурного рішення;

- стилістичні особливості;

- наявність декоративного оздоблення об'єкта;

- наявність археологічних знахідок;

- ступінь збереженості об'єкта;

- наявність візуальних слідів перебудов;

- наявність загрозливих (несприятливих) для існування об'єкта чинників;

- загальну характеристику будівельного матеріалу (матеріалів);

- загальну характеристику конструктивної схеми (стінова, каркасна тощо);

- стан конструктивних елементів (підмурки, стіни, штукатурка, віконні та дверні заповнення й обрамування, перекриття, підлоги, сходи, крокви, дах, покрівля);

- наявність інженерного обладнання (водогін, каналізація, типи опалення, освіт­лення, вентиляції, механічні системи).

3.3.6 Архітектурні обміри об'єкта включають:

- схематичний;

- архітектурний;

- архітектурно-археологічний;

- фотограмметричний.

3.3.7 Схематичний обмір об'єкта виконується на стадії його попереднього обсте­ження, коли детальніші обміри передбачено на наступних етапах робіт.

3.3.8 Архітектурний обмір об'єкта застосовується тоді, коли виготовляється про­ектно-кошторисна документація тільки на ремонт пам'ятки, стан збереженості якої задовільний за відсутності значних переробок. При таких обмірах усі кути об'єкта приймаються прямими, а розміри елементів, що повторюються, - однаковими.

3.3.9 Архітектурно-археологічний обмір- специфічний вид дослідницької фіксації пам'ятки архітектури, який виконується з метою розробки проекту її реставрації. Цей вид обміру потрібно застосовувати лише при фіксації споруд до XVIII ст. включно, іноді його дозволяється застосовувати і для пізніших за часом будівництва споруд, але складних за абрисом та архітектурними формами. Він має велике значення для дослідження пам'ятки, оскільки, попри трудомісткість, дозволяє в процесі виконання аналітичне осмислити особливості об'єкта і виконати в процесі фіксації частину досліджень. Цей, вид обміру слід вважати невід'ємною частиною досліджень. Він виконується з обноскою, в одному рівні, з застосуванням методу тріангуляції і є найдосконалішим видом професійної фіксації пам'ятки архітектури, оскільки дає можливість зафіксувати усі відхилення від ідеальної геометричної схеми незалежно від причин цих відхилень.

3.3.10 Архітектурно-археологічний обмір повинен фіксувати усі особливості роз­планування об'єкта та його деталі з точним дотриманням відхилень контурів плану від геометричної схеми, фіксувати непрямі кути, потовщення, відхилення від вертикалі, зміщення осей тощо.

При виконанні обмірів на потрібних рівнях слід користуватися умовними відмітками з наступною прив'язкою їх до абсолютних відміток від єдиних державних реперів. У процесі архітектурно-археологічного обміру підлягають фіксації характер мурування (або інші типи стінових конструкцій), типи та стан збереженості склепінь, типи роз­палубок, точний рисунок декоративних елементів, різноманітні сліди переробок, візу­ально прочитувані межі стиків різночасових частин споруди, саморозкриті зондажі, ха­рактер примикання мурів (наявність або відсутність перев'язей), гнізда від втрачених елементів та зрубаних деталей, штраби, відбитки раніше примикаючих конструкцій, замурування з обов'язковими замірами їх меж та габаритів.

Обміри архітектурних деталей, що мають профілювання або складний різьблений декорта інскрипції, слід проводити методом знімання шаблонів. Повний архітектурно-ар- хеологічний обмір може бути виконаний лише за наявності на об'єкті риштувань. У разі, якщо архітектурно-археологічний обмір потрібно виконувати одночасно з дос­лідженням об'єкта, в ньому необхідно фіксувати результати досліджень.

3.3.11 Архітектурно-археологічний обмір потрібно документувати з розробкою крес­-лень: генплану (М1:500; М1:200); плану підвалів (М1:50), планів поверхів (М1:50), планів перекриттів або їх залишків (М1:50), плану конструкцій даху (М1:50), плану даху (М1:50), усіх фасадів (М1:50), перекроїв (не менше двох, М1:50), фрагментів (М1:20), деталей (М1:10; М1:5), шаблонів (М1:1).

3.3.12 Фотограмметричний обмір- дистанційна фіксація об'єкта інструменталь­ним способом. Цей обмір потрібно виконувати за умови, коли проведення архітек­турно-археологічних обмірів споруди або її окремих частин зробити неможливо через важкодоступність об'єкта та складність влаштування риштувань для проведення руч­них обмірів. Фотограмметричний обмір потрібно документувати аналогічними крес­леннями, як і при архітектурно-археологічному обмірі.

3.3.13 Даними нормами встановлюється, що результатами архітектурних дослід­жень повинні бути:

- архітектурно-археологічний обмір, креслення, плани, графічні зображення;

- науковий звіт із фотофіксацією;

- креслення обмірної фіксації зондажів з описаннями;

- креслення обмірної фіксації шурфів з описаннями.

3.4 Інженерні дослідження

3.4.1 Інженерні дослідження об'єкта пам'ятки потрібно проводити для визначення стану споруди та прийняття рішення про її консервацію або реставрацію.

3.4.2 Об'єкти пам'яток незалежно від їх використання (за призначенням або не за призначенням), форми власності, віку, капітальності, показників юридичного статусу, економічного стану власника або технічних особливостей підлягають періодичним інженерним обстеженням з метою оцінки їх технічного стану, а також підготовки обґрунтованих заходів із забезпечення надійності та безпеки при подальшій експ­луатації (консервації).

3.4.3 Обстеження пам'ятки потрібно проводити регулярно (планове обстеження) з періодичністю, яка встановлюється у відомчих правилах (інструкціях) з реставрації та експлуатації пам'яток. Цю роботу виконує проектна організація (автор проекту). Термін обстежень для кожного об'єкта пам'ятки визначається спеціалізованою реставрацій­ною організацією, комісією або управлінням органів державного нагляду.

3.4.4 За відсутності матеріалів першого планового обстеження ці терміни доз­воляється визначати з урахуванням таких основних чинників:

- класу капітальності пам'ятки архітектури (відповідно до нормативних документів);

- рівня відповідальності, який характеризується економічними, соціальними та екологічними наслідками;

- потенційної небезпеки, яка може виникнути внаслідок недотримання вимог екс­плуатації і виходу з ладу будівельних систем або окремих конструкцій.

3.4.5 Відповідальність за виконання своєчасних обстежень та паспортизації по­кладається на власника пам'ятки.

3.4.6 Необхідність в обстеженні як самостійному виді робіт (позачергове обсте­ження) повинна визначатись власником будівлі (споруди) або на вимогу органів дер­жавного нагляду за охороною пам'яток. Обстеження позачергові, як правило, потрібно проводити додатково до планових у таких випадках:

- після відновлення пам'яток і прийняття в експлуатацію;

- при виявленні ознак аварійного стану окремих конструкцій або частин;

- при суттєвих змінах навантажень на конструкції і змінах стану навколишнього середовища (транспорт тощо);

- при плануванні ремонтно-реставраційних робіт;

- за відповідними постановами або розпорядженнями Кабінету Міністрів України;

- після виникнення надзвичайних ситуацій (стихійні лиха, техногенні аварії, пожежі тощо);

- на вимогу представників органів державного нагляду.

Обсяг позачергових обстежень рекомендується визначати у кожному конкретному випадку з урахуванням задач, які розв'язуються, конструктивних властивостей пам'ятки, наявності інформації про її технічний стан та інших чинників.

3.4.7 На власника будівлі (споруди) покладається забезпечення проведення під­готовчих та допоміжних робіт, що пов'язані з виконанням обстежень стану пам'ятки.

3.4.8 Роботи з обстеження пам'ятки потрібно виконувати з дотриманням правил охорони праці, викладених у цих Нормах та інших чинних нормативно-правових актах.

3.4.9 Власник пам'ятки у випадках, зазначених у 3.4.6-3.4.8, зобов'язаний забез­печити її обстеження шляхом залучення спеціалізованої реставраційної організації.

Результати обстежень і оцінку технічного стану пам'ятки слід подавати у вигляді "Науково-реставраційного звіту про інженерні обстеження".

3.4.10 Документами інженерних досліджень повинні бути:

- акт огляду в натурі всіх конструкцій із визначенням технічного стану пам'ятки;

- акти визначення стану будівельних матеріалів і акти проведених випробувань та лабораторних досліджень;

- акти та висновки проведення статичних та динамічних випробувань несучої спро­можності конструкцій або ступені їх аварійності;

- фотофіксація;

- схеми місць улаштування зондажів, шурфів, розкриттів, місць відбору проб з чіткою їх прив'язкою, які повинні бути узгоджені з замовником;

- акти відбору всіх проб;

- акти, обміри, схеми з прив'язками та фотографії, що фіксують всі розкриття;

- картограми з описом всіх тріщин, деформацій, пошкоджень конструкцій пам'ятки та опорядження фасадів і інтер'єрів з визначенням їх технічного стану;

- загальні висновки за результатами інженерних досліджень із пропозиціями щодо подальшого збереження або реставрації, оцінки ступеня збереженості, а також прий­няття рішень відносно виведення з аварійного стану.

3.4.11 Інженерні обстеження пам'ятки повинні включати спеціальні обстеження всіх конструкцій, будівельних та опоряджувальних матеріалів, грунтів, основ, водостоків, кліматичних та особливих умов пам'ятки:

- ознайомлення з конструкціями пам'ятки, будівельними прийомами регіону;

- проведення статичних та динамічних розрахунків конструкцій;

- огляд у натурі всіх конструкцій і визначення стану будівельних матеріалів, прове­дення лабораторних досліджень;

- визначення несучої здатності конструкцій або ступеня аварійності з фіксацією всіх деформацій;