• у разі продовження зростання температури в бункері діяти відповідно до інструкції з експлуатації установок для приготування та спалювання твердого палива у пило-подібному стані.
Про всі дії слід вносити відповідні записи в оперативний журнал.
8.2.25 Перед зупинкою котла на тривалий період, пил : із бункера повинен спрацюватися.
8.2.26 Забороняється відкривати люки та лази на працюючому пилоприготувальному обладнанні.
8.2.27 Відкриття люків і лазів на зупиненому пилоприготувальному устаткуванні слід виконувати обережно, щоб запобігти розпушуванню пилу й утворенню вибухонебезпечної ситуації, а також викидам тліючого палива.
8.2.28 Зварювальні та інші вибухонебезпечні роботи в приміщенні, а також на самому обладнанні пилоприготувального устаткування слід виконувати з дотриманням вимог пожежної безпеки.
8.2.29 Забороняється застосовувати для гасіння загорянь і пожеж усередині й зовні пилоприготувального обладнання водяні та пінні засоби гасіння з компактними струменями, що можуть викликати додаткове розпушування пилу.
Пожежні крани слід укомплектовувати пожежними стволами, що дають розпилену воду.
8.3 Мазутонасосні й мазутопроводи
8.3.1 Мазутонасосні відносяться до категорії В й проектуються в конструкціях II ступеня вогнестійкості.
8.3.2 Підлога в приміщеннях мазутного господарства повинна бути з негорючих матеріалів і виконуватися з нахилом не менше 0,5% до приямків для збирання нафтопродуктів.
8.3.3 У разі розміщення вузлів засувок в окремому приміщенні його слід відокремлювати від приміщення для насосів негорючою стіною з межею вогнестійкості 45 хв і воно повинно мати вихід назовні.
Двері між цими приміщеннями повинні бути такими, що самозачиняються, й мати межу вогнестійкості 36 хв.
8.3.4 У місцях розташування вузлів засувок належить передбачати в підлозі лоток для відведення стоків у закритий збірник або в колодязь із гідравлічним затвором у мережі виробничої каналізації.
8.3.5 У місцях проходу труб крізь внутрішні стіни насосних слід передбачати ущільнювальні пристрої.
8.3.6 На всмоктувальних і напірних мазутопроводах не ближче 10 м від стін мазутонасосних (поза мазутонасосними) слід передбачати встановлення ручних засувок.
8.3.7 На мазутопроводах слід застосовувати сталеву арматуру І класу герметичності за ГОСТ 9544-93.
8.3.8 На мазутопроводах слід застосовувати фланцеві з'єднання типу «шип-паз», які повинні закриватися кожухами з негорючих матеріалів.
8.3.9 Мазутопроводи слід передбачати з посилених безшовних сталевих труб на тиск відповідно (Ру) 0,4; 0,6 і 0,8 МПа (40; 60 і 80 кгс/см2) при температурі до 200°С.
8.3.10 Підлогу кабельних споруд розподільних пристроїв, зблокованих із будівлею мазутонасосної, належить передбачати вище рівня заглибленої частини підлоги мазутонасосної не менш ніж на 0,1 м.
8.3.11 Вихідні люки з кабельних споруд та інші прорізи в підлозі приміщення мазутонасосних слід обгороджувати бортиками заввишки не менше 0,1 м.
8.3.12 Прокладання кабелів крізь перекриття в мазутонасосній слід передбачати в трубах, при цьому кінці труб повинні підніматися над рівнем підлоги не менш ніж на 0,1 м і мати ущільнення.
8.3.13 У будівлях головних корпусів на вводах мазутопроводів слід передбачати встановлення електрозасувок, керування якими слід передбачати з блочного щита та з місця встановлення цих засувок.
8.3.14 Прокладання мазутопроводів до котлів слід передбачати всередині котельного відділення, за винятком підвальних приміщень.
8.3.15 Мазутопроводи котельні повинні бути покриті негорючою теплоізоляцією, а в разі прокладання з обігрівальним супутником виконуватись у спільній ізоляції з ним.
8.3.16 Усі Мазутопроводи в разі встановлення на них електрифікованої апаратури повинні бути заземлені, а фланцеві з'єднання слід обладнувати струмопровідною перемичкою.
8.3.17 У відкритих зливних пристроях мазуту на зливних естакадах слід передбачати встановлення гідравлічних затворів.
8.3.18 У приміщеннях мазутонасосних слід передбачати встановлення автоматичних газоаналізаторів, зблокованих із аварійною вентиляцією та системою технологічної сигналізації з виведенням сигналів на щит керування з постійним перебуванням персоналу.
8.3.19 Мазутонасосні площею 500 м2 та більше підлягають обладнанню установками автоматичного пожежогасіння.
8.3.20 Усередині котельних відділень на вхідних засувках, напірних і зворотних лініях мазутопроводів повинні бути вивішені таблички "Закрити в разі пожежі".
Забороняється захаращувати підходи до вказаних засувок деталями обладнання й матеріалами.
На мазутопроводах слід застосовувати тільки сталеву арматуру з ущільнювальними кільцями з матеріалу, котрий при терті та ударах не утворює іскор.
8.3.21 Розлитий мазут і той, що протік унаслідок порушення щільності сальників арматури, форсунок або трубопроводів, повинен бути присипаний піском і негайно прибраний. Місця, де був пролитий мазут, необхідно добре протерти.
8.3.22 На мазутопроводах слід застосовувати й експлуатувати тільки негорючу теплоізоляцію.
8.3.23 Треба унеможливити потрапляння мазуту на теплоізоляцію гарячих трубопроводів, а також на гарячі поверхні обладнання. В разі потрапляння в аварійних випадках мазуту на теплоізоляцію гарячих трубопроводів слід негайно вжити заходів для усунення його з теплоізоляції.
У цих випадках ділянки теплоізоляції необхідно очистити гарячою водою або парою, а якщо це не допомагає (в разі глибокого проникнення в теплоізоляцію), ця ділянка теплоізоляції повинна бути повністю замінена.
8.3.24 Періодично, але не рідше одного разу на півроку слід проводити візуальний огляд стану теплоізоляції трубопроводів та обладнання. Виявлені порушення повинні бути відмічені в журналі дефектів і неполадок з обладнанням.
Особливої уваги потребують місця, де є відшарування теплової ізоляції трубопроводів із високою температурою теплоносія, оскільки потрапляння на ці місця горючих рідин та проникнення їх у теплоізоляцію призводить до самозагоряння.
8.3.25 Забороняється проводити зварювальні та інші вогненебезпечні роботи на діючому вибухо- та пожежо-небезпечному обладнанні установок.
8.3.26 Усі вогненебезпечні роботи на обладнанні котельних установок повинні проводитися тільки з оформленням нарядів з урахуванням вимог розділу 12.2 НАПБ В.01.034-99/111.
Під час виконання вогневих робіт у приміщенні насосного відділення спалимі конструкції та обладнання в радіусі 5 м повинні бути очищені від відкладень пилу й надійно захищені металевим екраном, азбестом або змочені водою, а також необхідно вжити заходів проти розлітання іскор і потрапляння їх на інші спалимі конструкції, розташовані нижче площадки і поверхи.
В разі можливості потрапляння іскор на розташовані нижче площадки і поверхи на цих відмітках треба поставити спостерігачів.
8.3.27 Забороняються прокладання та експлуатація мазутопроводів нижче нульової відмітки обслуговування головного корпусу електростанції.
8.3.28 Усі трубопроводи повинні мати розпізнавальне фарбування й кольорові кільця залежно від властивостей речовини, яка транспортується, відповідно до чинних державних стандартів, а в приміщеннях та на обладнанні повинні бути знаки безпеки. Мазутопроводи повинні фарбуватися в коричневий розпізнавальний колір.
8.4 Повітропідігрівачі котлів
8.4.1 У газоходах перед кожним ступенем трубчастих повітропідігрівачів, у газових коробах перед і за регенеративним повітропідігрівачем (РПП) та в повітряних коробах за РПП слід передбачати оглядові люки.
8.4.2 Виявлення пожежі в повітропідігрівачах слід передбачати автоматичним (за різницею температур) із виведенням сигналу на блочний щит керування.
8.4.3 Повітропідігрівачі котлів слід обладнувати установками водяного пожежогасіння. Витрата води, що подається через перфоровані труби на пожежогасіння повітропідігрівачів, повинна бути не менше 0,4 л/с•м2 поперечного перерізу шахти або короба. Розрахунковий час подачі води установкою повинен бути 10 хв. При цьому слід передбачати трикратний запас води.
8.4.4 На трубопроводах, що підводять воду до повітропідігрівачів, необхідно передбачати встановлення двох вентилів, між якими слід установлювати "вістові" трубки та дренажні лійки.
На повітряних і газових коробах під повітропідігріва-чами типу РПП слід передбачати дренажні пристрої.
8.4.5 В повітропідігрівачах зі скляними трубками слід передбачати пожежогасіння сухою парою. Тиск пари повинен бути не менше 0,5 і не більше 1,8 МПа (від 5 до 18 кгс/см2), а витрата пари — не менше 0,3 м3/с на 1 м3 об'єму повітропідігрівача.
8.4.6 Пуск установок пожежогасіння повітропідігрівачів слід передбачати вручну з основної відмітки обслуговування котельного відділення.
8.4.7 Персонал зобов'язаний суворо контролювати дотримання встановленого топкового режиму котельних установок, що забезпечує безпеку роботи.
8.4.8 У разі одержання сигналу про загоряння відкладень у газоході (Повітропідігрівачі) котла необхідно:
• повідомити старшому зміни про виникнення загоряння у газоході або Повітропідігрівачі;
• зупинити котел;
• відкрити засувку подачі води у стаціонарну установку пожежогасіння повітропідігрівача або подати насичену пару в газохід котла (за наявності скляних повітропідігрівачів).
Якщо температура за повітропідігрівачем і далі зростатиме, необхідно діяти відповідно до оперативного плану пожежогасіння.
8.5 Системи змащування та регулювання турбогенераторів
8.5.1 У системах змащування та регулювання турбогенераторів, як правило, слід застосовувати негорючі й важкогорючі рідини.
8.5.2 Обладнання централізованих систем змащування, в т.ч. призначене тільки для електричних машин, слід установлювати поза електромашинними приміщеннями.
8.5.3 Під маслонаповненим обладнанням електричних машин (маслоохолоджувачі, маслонасоси, маслоочищу-вачі) слід передбачати металеві піддони з бортами заввишки не менше 50 мм.
Відведення масла з піддонів належить передбачати в зливний бак ємністю до 5 м3, звідки масло автоматично слід перекачувати в маслозбірник (ємність розміщену поза головним корпусом). На гідроелектростанціях маслозбірник допускається розміщати в межах головного корпусу. У машинних відділеннях теплових електростанцій без технологічного підвалу замість зливних баків слід передбачати спеціальні приямки з кришками, з яких масло автоматично слід перекачувати в маслозбірник.
8.5.4 Для аварійного зливання масла з маслосистем турбогенераторів належить передбачати ємність, яка дорівнює ємності найбільшої маслосистеми турбогенераторів, яку слід розташовувати за межами головного корпусу, не ближче 5 м від стіни будівлі.
На гідроелектростанціях аварійне зливання масла з гідрогенераторів і з монтажної площадки дільниці ремонтування трансформаторів допускається передбачати в резервуари, розміщені в окремих приміщеннях будівлі ГЕС.
8.5.5 У разі застосування в маслосистемах турбогенераторів вогнестійкого масла типу ОМТІ аварійне зливання передбачати не треба.
8.5.6 На трубопроводах аварійного зливання нафтового турбінного масла з маслобаків турбін належить передбачати послідовно дві засувки з ручним приводом, одну з них -із колонковим приводом, виведеним на відмітку обслуговування турбін у безпечне під час пожежі місце. Діаметр трубопроводів слід передбачати з умовою забезпечення зливання масла з баків протягом 10-15 хв, але не більше 350 мм.
8.5.7 Напірні маслопроводи з надмірним тиском більше 0,1 МПа (1 кгс/см2) до електричних машин (турбогенераторів, гідрогенераторів, живильних насосів, синхронних компенсаторів) слід передбачати з посилених безшовних сталевих труб із мінімальною кількістю фланцевих з'єднань.
8.5.8 На маслосистемах слід передбачати застосування тільки сталевої трубопровідної арматури, фланцевих з'єднань типу «шип-паз», які повинні закриватися кожухами з негорючих матеріалів.
8.5.9 Маслопроводи, що знаходяться поряд із нагрітими поверхнями трубопроводів, передбачається брати в металеві короби, які повинні мати нахил для стікання масла в аварійну ємність через трубу діаметром не менше 75 мм.
8.5.10 У фланцевих з'єднаннях маслосистем електричних машин слід передбачати ущільнення з маслобензиностійких і температуростійких (до t =100°C) матеріалів. У вузлах, які можуть піддаватися нагріванню вище 100°С, ущільнення слід передбачати температуростійкими (до t = 200°C).
8.5.11 Маслобаки турбогенераторів із нафтовим турбінним маслом слід обладнувати стаціонарними установками водяного охолодження з ручним приводом. Інтенсивність зрошення поверхні маслобаків водою повинна бути не менше 0,2 л/см2 площі бака. Розташування ручного керування установками охолодження повинно передбачатися в безпечному під час пожежі місці.
8.6 Системи водневого охолодження генераторів
8.6.1 Для генераторів із водневим охолодженням необхідно передбачати централізовану подачу водню та вуглекислоти або азоту. Ресивери для зберігання водню, вуглекислоти або азоту слід установлювати поза головним корпусом на огородженій площадці.
Розміщення ручного керування подачею водню та вуглекислоти або азоту слід передбачати в доступному під час пожежі місці.
Не допускається передбачати встановлення рамп із газовими балонами в машинних залах, а також у підвальному приміщенні синхронних компенсаторів.
8.6.2 Для запобігання утворенню вибухонебезпечної газової суміші на живильних газових лініях і на лініях подачі повітря повинна бути забезпечена можливість створення видимих розривів перед турбогенератором і синхронним компенсатором.
8.6.3 Газова мережа повинна виконуватися з суцільнотягнутих труб із застосуванням газощільної арматури І класу. Газопроводи повинні бути доступні для огляду та ремонту й мати захист від механічних пошкоджень.
8.6.4 Трубопроводи видалення водню з генераторів і маслобаків в атмосферу необхідно передбачати так, щоб вони піднімалися над покрівлею машинного відділення не менш ніж на 2 м. Установлення вогнезатримувачів на цих трубопроводах передбачати не треба.
