---

Зовнішній огляд пояса потрібно здійснювати щотижня, а також

після кожного використання його на пожежі або навчанні. При цьому

слід перевірити надійність кріплення пряжок, запряжників та

ременів для застібання, напівкілець для карабіна та накладок для

кріплення напівкілець.

Випробування на міцність поясів у комплекті з карабіном слід

проводити щорічно, незалежно від інтенсивності їх експлуатації.

Випробування на міцність пояса пожежного рятувального повинно

проводитись статичним навантаженням 400 кг протягом 300 с. Якщо

після випробування будуть знайдені дефекти, то пояс повинен бути

вилучений з ужитку.

Результати випробувань записують у журнал технічного стану.

Забороняється користуватися поясом у разі несправності однієї

із зазначених деталей.

Для попередження корозії карабін після роботи слід досуха

витерти та трохи змастити.

8.3.2. Страхувальний трос повинен бути довжиною не менше 30

м, мати на кінцях коуші та витримувати тривале навантаження не

менше 350 кг.

Страхувальні троси належить оглядати раз на місяць та

випробовувати раз на рік разом з рятувальним поясом. Результати

випробувань записують у журнал технічного стану.

Після використання на пожежах, а також після навчання троси

необхідно ретельно оглянути, при цьому особливу увагу слід

звернути на їх чистоту, стан змащення, справність сплеснів та

коушів.

За наявності обірваних дротів трос слід замінити.

8.3.3. Парусинові та азбестові рукавиці (краги) у комплекті

слід зберігати разом із спорядженням пожежного. Рукавиці (краги)

повинні бути спарені зашийною лямкою та утримуватися в чистоті та

справності.

8.3.4. Ручні вибухобезпечні ліхтарі повинні діяти без

перезарядження не менше ніж три години.

Ліхтарі слід зберігати разом з комплектом спорядження

пожежного, вони повинні бути чистими та не мати нальоту

нафтопродуктів.

8.3.5. Підготовку ліхтарів до експлуатації необхідно

виконувати в спеціально виділеному приміщенні у відповідності із

заводською інструкцією.

Після приведення до стану готовності ліхтарі слід

опломбувати. У разі виявлення несправності ліхтар треба негайно

здати в ремонт.

8.4. Ручний пожежний інвентар та інструмент

8.4.1. Сокири, ломи та інший ручний пожежний інвентар повинен

розміщуватися в легкодоступних місцях.

8.4.2. Пожежні відра повинні мати пенькові темляки такої

довжини, щоб можна було брати воду за бортом судна.

Кожне відро повинно бути пофарбовано в червоний колір та мати

напис "Пожежне".

Відра мають розміщуватися на відкритих палубах у спеціальних

гніздах.

Придатність пожежного інструмента визначається зовнішнім

оглядом один раз на три місяці, а також кожного разу після

використання на пожежі або на навчаннях.

8.4.3. Пожежний ручний інструмент, що розміщено на об'єкті,

підлягає періодичному обслуговуванню, яке включає такі операції:

очищення від пилу, бруду та слідів корозії;

відновлення пофарбування з урахуванням вимог стандартів;

випрямлення ломів та суцільнометалевих гаків для

унеможливлення залишкових деформацій після використання;

відновлення потрібних кутів загострювання інструмента з

виконанням вимог стандартів.

Один раз на тиждень інструмент слід очищати від бруду та пилу

і обтирати промасленою ганчіркою.

За наявності зовнішніх пошкоджень (погнутості, тріщин,

надломів), а також при слабкому закріпленні окремих частин

(держаків лопат тощо) інструмент слід здати в ремонт.

Один раз на рік з'єднання дерев'яних частин з металевими

потрібно фарбувати оліфою.

8.4.4. Усі зовнішні механічно не оброблені поверхні

інструментів повинні мати лакофарбові покриття чорного кольору.

Робочі поверхні металевих виробів, які не підлягають фарбуванню,

повинні бути покриті тонким шаром нейтрального жирового мастила.

Дерев'яні частини інструмента повинні мати лакофарбове покриття

червоного кольору.

8.5. Вогнегасники

8.5.1. Переносні вогнегасники слід установлювати в

спеціальних держаках-кронштейнах швидкороз'ємного типу, розміщених

у місцях, які захищені від прямої дії сонячних променів і

атмосферних опадів, на висоті не більше 1,5 м від палуби до ручок

вогнегасника і на віддалі не ближче 1,5 м від джерел тепла.

Порошкові вогнегасники встановлюють у положенні, передбаченому

паспортом заводу-виготовлювача або інструкцією з експлуатації.

8.5.2. Переносні вогнегасники, передбачені для коридорів,

слід розміщувати у вестибулях, а також поблизу трапів, що ведуть у

коридори.

Вогнегасники в машинних, виробничих, службових та інших

приміщеннях необхідно розміщувати поблизу входів та в місцях

найбільш вірогідного виникнення пожежі в приміщенні. Якщо в

приміщенні є тільки один вогнегасник, то він повинен бути

встановлений поблизу входу.

У житлових і службових приміщеннях вогнегасники розміщують у

залежності від довжини коридорів (один вогнегасник через кожні

20-30 м), у КВ - не менше двох, у МВ - від двох до шести

вогнегасників, залежно від сумарної потужності встановлених

механізмів.

У приміщеннях електрообладнання допускається установка одного

вогнегасника.

8.5.3. Запасні заряди для вогнегасників слід зберігати

упакованими в ящики в приміщенні, що визначено судновою

адміністрацією.

Експлуатація та технічне обслуговування вогнегасників

повинні здійснюватися у відповідності з паспортами

заводів-виготовлювачів, а також затвердженими в установленому

порядку регламентами технічного обслуговування.

Вогнегасники, допущені до введення в експлуатацію, повинні

мати:

облікові (інвентарні) номери за прийнятою на об'єкті a(ab%,.n

нумерації;

пломби на пристроях ручного пуску;

бирки та маркувальні написи на корпусі, червоне пофарбування;

сертифікат відповідності (для нових, що вводяться в

експлуатацію).

8.5.4. Температура приміщення, у якому передбачене зберігання

порошкових вогнегасників, не повинна перевищувати + 35 град.С.

Рідинні вогнегасники слід зберігати при температурі не нижче

0 град.С, при використанні їх за нижчих температур у водний

розчин необхідно додати антифриз (етиленгліколь тощо).

8.5.5. Забороняється завдавати ударів по балону і вентилю,

зривати, без потреби, пломби, прив'язувати до вогнегасника

мотузки, дроти та інші пристосування, які заважають вільно

користуватися вогнегасником.

Зберігати заряджений вогнегасник слід на штатному місці в

положенні, передбаченому паспортом заводу-виготовлювача або

інструкцією з експлуатації.

8.5.6. Переносні пінні, вуглекислотні і порошкові

вогнегасники належить періодично оглядати зовні і піддавати

гідравлічним випробуванням на міцність.

Зовнішні огляди всіх вогнегасників, у тому числі й тих, які

зберігаються в запасі, слід проводити щомісячно. При зовнішніх

оглядах перевіряють:

на пінних вогнегасниках - цілість мембран сприсків і

запобіжників, цілість і чистоту ковпаків сприсків, наявність на

ексцентриковій рукоятці пломб і бирок з датою зарядки

вогнегасника, наявність та стан штирів для аварійного прочищення

сприсків;

на вуглекислотних і порошкових вогнегасниках - цілість пломб

маховиків вентилів, наявність і цілість запобіжної мембрани,

дифузора (розтруба) і захисної оболонки на металевому

відгалуженні, стан і цілість кронштейна-тримача. За відсутності

пломби або порушенні її цілості проводять позачергове контрольне

зважування вогнегасника.

Гідравлічне випробування корпусів пінних вогнегасників

здійснюють один раз на рік з одночасною перевіркою цілості

антикорозійного покриття внутрішньої поверхні корпусів з наступною

перезарядкою; вуглекислотних і порошкових вогнегасників - один раз

на п'ять років з одночасною перевіркою стану внутрішньої поверхні

і корозійного зношення корпусу.

Гідравлічні випробування виконуються спеціальними технічними

пунктами обслуговування та ремонту вогнегасників.

Результати гідравлічних випробувань корпусів вогнегасників

заносять у журнал технічного стану.

8.5.7. ТО вогнегасників, у тому числі зарядження і

перезарядження вогнегасників усіх типів, повинні проводитися

відповідно до інструкції з експлуатації. Газові та закачні

вогнегасники, у яких маса вогнегасного заряду або тиск середовища

менші або більші номінальних значень на 5% (за температури 20-22

град.С), підлягають дозарядженню (перезарядженню).

Використані вогнегасники, а також вогнегасники із зірваними

пломбами необхідно негайно направляти на перезарядження або

перевірку.

Вогнегасники, відправлені з судна на ТО, повинні бути

замінені відповідною кількістю заряджених вогнегасників.

Відповідальність за своєчасне і повне оснащення суден

вогнегасниками та іншими засобами пожежогасіння, забезпечення їх

ТО, навчання працівників правилам користування вогнегасниками

несуть власники (або орендарі згідно з договором оренди) та

капітан судна.

8.5.8. Наявність вуглекислоти у вогнегасниках слід перевіряти

один раз на рік зважуванням їх згідно зі спеціальною інструкцією з

оглядів і контрольного зважування вуглекислотних вогнегасників.

Вогнегасники, маса яких не відповідає паспортним даним, до

експлуатації не допускаються, їх слід зарядити або перезарядити.

Результати оглядів, перевірки стану, контрольного зважування

вогнегасників заносять до журналу технічного стану.

8.5.9. Вогнегасники підлягають заміні в разі витоку заряду,

поломки запірного вентиля, маховичка або розпилювача, а також у

разі виявлення глибоких вибоїн, подряпин або ум'ятин на корпусі.

8.5.10. Використані вогнегасники повинні бути негайно

перезаряджені.

8.6. Ящики з піском або тирсою, пожежні покривала

8.6.1. Металеві ящики з піском або з насиченою содою сухою

тирсою разом з лопатами або совками повинні завжди бути готові до

негайного їх використання за призначенням.

8.6.2. Ящики з піском або з тирсою повинні мати

водонепроникні кришки з пристроєм для утримання кришки у

відкритому положенні та задовольняти вимоги Правил Регістру.

8.6.3. Пісок у ящиках має бути сухим, чистим, без грудок і

сміття.

8.6.4. Ящики слід установлювати біля малярних та ліхтарних

приміщень, а також в інших пожежонебезпечних місцях у кількості,

що визначена Правилами Регістру.

8.6.5. Пожежні покривала для гасіння полум'я повинні бути

розміщені в спеціальних футлярах з дверцятами, які легко

відчиняються, футляри слід розташовувати в доступних місцях

приміщень, що охороняються.

8.6.6. Покривала потрібно періодично провітрювати, очищати

від пилу. Покривала завжди повинні бути сухими.

8.7. Пожежні рукава й стволи

8.7.1. Пожежні рукава й стволи повинні бути справними й

готовими до використання.

Пожежний рукав необхідно утримувати сухим, складеним "у

гармошку" або подвійну скатку, приєднаним до крана та ствола і не

рідше одного разу на шість місяців розгортати та згортати наново.

8.7.2. Кількість пожежних рукавів і стволів повинна

відповідати кількості встановлених на судні ПК.

8.7.3. Для МВ, внутрішніх суднових приміщень, а також для

відкритих палуб танкерів необхідно застосовувати комбіновані

пожежні стволи.

8.7.4. Пожежні рукава в комплекті зі стволами слід розміщати

біля ПК на в'юшках або в кошиках.

На відкритих палубах суден їх слід поміщати в шафи, які

вентилюються, або вигородки, що захищають від бризок. На шафах і

вигородках повинен бути напис "ПК", виконаний червоною фарбою.

Усі рукава в місцях їх розміщення слід приєднати до стволів,

а в КВ, МВ і РВ - до ПК.

8.7.5. Пожежні рукава в комплекті з приєднувальною арматурою

слід періодично оглядати зовні і піддавати гідравлічним

випробуванням на міцність.

Зовнішні огляди наявних на судні рукавів, у тому числі й тих

що є в запасі, потрібно здійснювати щомісячно і кожен раз після

використання їх на пожежі або навчанні.

При оглядах перевіряють цілість рукавів і гумових

ущільнювальних кілець у приєднувальній арматурі, справність

рукавних напівгайок, легкість та надійність їх приєднання.

Зовнішня поверхня рукава не повинна мати місцевих змін кольору,

масляних плям і слідів плісняви.

Кожні шість місяців, при черговому огляді, проводиться

перекочування рукавів по нових складках так, щоб нова складка не

була в безпосередній близькості від старої.

Гідравлічні випробування пожежних рукавів на міцність слід

здійснювати щорічно на робочий тиск суднової води пожежної

системи.

Результати оглядів і гідравлічних випробувань записують у

судновий журнал технічного стану.

8.7.6. При використанні рукавів на навчанні не можна

допускати попадання на них бензину, гасу, масел, кислот, лугів та

інших їдких хімічних речовин.

По закінченні роботи пожежні рукава необхідно очистити від

бруду, вимити та висушити. Мити рукава слід водою за допомогою

волосяної або трав'яної щітки.

8.7.7. При прокладці рукавних ліній необхідно стежити, щоб

вони не мали різких згинів. Слід уникати прокладки пожежних

рукавів по гострих та гарячих предметах. У місцях, де можливі

різкі згини рукавної лінії, необхідно підкладати рукавні сідла.

8.7.8. Рукава пожежні напірні, вироблені з лляної і пачосової

тканин, в залежності від розрахункового гідравлічного тиску,

розділяються на полегшені, нормальні і посилені.