Страница 2: ДСТУ 4339:2005. Масло вершкове (33963)

25

25

25

Listeria monocytogsnes. не і дозволено в г продукту

25

25

Таблиця 4 — Вміст токсичних елементів

Примітка. В дужках зазначено показники масла, яке призначають для тривалого зберігання.

1. Вміст МІКОТОКСИНІВ, антибіотиків та пестицидів у маслі не повинен перевищувати рівнів, встановлених у № 5061 [3].
2. Вміст радіонуклідів у маслі не повинен перевищувати допустимих рівнів згідно з ДР-57 [4]; '37Cs —100 Бк/кг, 9°Sr~ 20 Бк/кг.'

5.3 Вимоги до сировини^

5.3.1 Для виробництва масла використовують таку сировину:

• молоко коров’яче незбиране — згідно з ДСТУ 3662;
• вершки та молоко знежирене, отримані з молока коров’ячого, що відповідає вимогам ДСТУ 3662 або згідно з чинними нормативними документами;
• вершки пластичні І лідсирні — згідно з чинними нормативними документами;
• молоко незбиране сухе або молоко нежирне сухе — згідно з ДСТУ 4273 або згідно з чинними нормативними документами;
• маспянку-юировину, отриману п д час виробництва солодшвершкового масла, та маслянку суху — згідно з чинними нормативними документами;
• закваску бактеріальну або заквашувальний препарат — згідно з чинними нормативними документами;

• СІЛЬ кухонну харчову «Екстра» або вищого ґатунку — згідно з ДСТУ 3583 (ГОСТ 13830);’■
• екстракт аннато, дозволений до застосування Центральним органом виконавчої влади сфері охорони здоров'я:
• бета-каротин мікробіологічний або бета-каротин в олії «каролін» мікробіологічний — згідно з чинними нормативними документами;

V — ретинол (вітамін А) — згідно з чинними нормативними документами;

• воду питну — згідно з ГОСТ 2В74.

1. Дозволено для виробництва масла фуп вершкового бутербродного і топленого (молочного"" жиру) використовувати як сировину масло підсирне, масло вершкове, масло топлене збиране, молочний жир — згідно з чинними нормативними документами.
2. В разі використання масла підсирного, масла вершкового, масла топленого збирацогс. молочного жиру як сировини для виробництва масла фуп вершкового Бутербродного і топленого (молочного жиру) лід час вхідного контролювання необхідно перевіряти відсутність в них будь-яких жирів, окрім молочного •— згідно з 9.6,
3. Залишковий строк зберігання сировини, а саме: масла вершкового, масла підсирного, масла топленого, молочного жиру, яка надходить на виробництво масла, повинен бити не менший за строк (тоипатнооті до споживання готовопо продукту.
4. Не дозволено застосовувати будь-які шіри та вершки, окрім тих, що отримані з коров’ячоґгі молока.
5. Сировина за показниками безпеки повинна відповідати вимогам, встановленим у № 50Є1 i3j, за вмістом залишкових кількостей радіонуклідів — вимогам ДР-97 [4].
6. Кожну партію сировини супроводжують документом, що підтверджує її відповідність нормативним документам..
7. Для визначання відповідності якості' сировини та матеріалів проводять вхідне контролювання — згідно з ГОСТ 24297.
8. Маркування
9. Приклад познаки:

. 72,5 % жиру ДСТУ 4399:2005.

Масло солодковершкове селянське

{власна назва)

1. На кожну одиницю масла в спожитковій або транспортній тарі наносять марковання з таки- ,ми чіткими познаками:.

• назва та адреса підприємства-виробника, його товарний знак (за наявності), телефону, адреса потужностей виробництва:
• повна назва масла (торгова марка та власна назва за наявності):
• склад масла в порядку переваги складників, зокрема харчових добавок, що використовува.лиоь під час його виробництва (окрім транспортної тари з розфасованим маслом);
• кінцева дата споживання «Вжити до» або дата виробництва та строк придатності;
• умови зберігання:
• маса нетто, 2 (кг);.
• маса брутто І тара (на бочках, флягах), кг;
• кількість пакувальних одиниць (для транспортної тари);
• інформаційні дані про харчову та енергетичну цінність (калорійність) 100 г продукту — додаток Б (окрім транспортної тари з розфасованим маслом);
• номер партії (для транспортної тари);
• штрих-код EAN, згідно з ДСТУ 3147 (для спожиткової тари);
• маніпуляційні знаки «Оберігати від нагрівання» та «Оберігати від вологи» згідно з ГОСТ 14192 (для транспортної тари з картону);
• позначення цього стандарту.

1. Повна назва масла, за розміром літер, повинна бути не менш ніж у 2 рази більша за іншу інформацію.
2. Марковання дрібнофасованого масла 15 г, 20 г і ЗО г повинно мати такі познаки:

• назва та адреса виробника, товарний знак (для підприємств, що його мають);
• повна назва масла;
• маса нетто пакувальної одиниці;
• позначення цього стандарту.

Інформацію для споживача дрібнофасованого масла 15 г, 20 г І ЗО г, згідно з 5.4.2, зазначають на ярликах, які вкладають у групове паковання.

1. Марковання наносять на етикетку, ярлик, поверхню спожиткової або транспортної тари способом, який забезпечує чіткість читання.■
2. У маркованні масла для експорту мову та додаткову інформацію обумовлюють договором- контрактом із замовником.
3. Пакування"
4. Розфасоване масло випускають у вигляді брикетів, батончиків, батонів та інших форм запакованим у:

• пергамент, алюмінієву покашировану фольгу та інші полімерні матеріали;
• коробочки, стаканчики з полімерних матеріалів;
• металеві та скляні банки,— іншу спожиткову тару, дозволену ІДентральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я для пакування масла,

1. Масло пакують у спожиткову тару масою нетто від 15 г до 2800 г.
2. Брикети з вершковим маслом масою нетто 15 г, 20 г і ЗО г потім укладають у фупозе пакован'ня: коробки з картону або з полімерних матеріалів.
3. Масло у спожитковій тарі укладають у транспортну тару (ящики) масою нетто від З кг до 24 кг.

У кожен ящик вкладають масло однієї парлТта однакового паковання.

1. Вершкове масло пакують щільним монолітом у транспортну тару, яка попередньо повиннз бути вистелена: пергаментом або алюмінієвою фольгою, згідно з ДСТУ ГОСТ 745, або поліетиленовою плівкою, або іншим пакувальним матеріалом масою нетто бід З кг до 24 кг,
2. Молочний жир і топлене масло пакують у транспортну тару: бочки, ящики, алюмінієві фляги або фляги, виготовлені з полімерних матеріалів, та іншу транспортну тару, дозволену Центральннг.'і органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я для пакування.
3. Всі види пакувальних матеріалів, спожиткової та транспортної тари, зазначені у 5.5, вітчизняного виробництва повинні відповідати вимогам чинних нормативних документів, а пакувальні матеріали закордонного виробництва повинні бути дозволені Центральним ооганом виконавчої влади у сфеоі охорони здоров’я для пакування харчових продуктів та забезпечувати якість під час зберігання, транспортування та реалізування.
4. Допустимі відхили маси нетто'масла в пакувальній одиниці наведено у таблиці 5.

Таблиця 5 —Допустимі відхили маси нетто■

1. Допустимі відхили маси нетто масла в транспортній тарі не більше ніж 0,2 %.
2. ВИМОГИ щодо БЕЗПЕКИ
3. 1. Вимоги щодо безпеки під час виробництва масла встановлені у ДСП 4.4 4.011 [2] та ДНАОП
4. 8,20-1.05 [5].
5. 1. Загальні вимоги щодо безпеки під час проведення технологічного процесу виробництва масла — згідно з ГОСТ 12.3.002.
   2. Технологічне устатковання за показниками безпеки повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003.
   3. Рівень шуму повинен відповщатм вимогам ГОСТ 12.1.003,
6. ВИМОГИ ЩОДО ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯг
7. 1. Охорону атмосферного поагтря населених місць проводять згідно з ГОСТ 17.2,3.02 і ДСП 201 [6].
   2. Стічні води, що утворюються підчас виробництва, очищують, щоб вони відповідали вимогам СанПиН 4630 [7].
   3. Охороняють ґрунти від забруднювання побутовими та промисловими відходами — відпозідкс до вимог СанПиН 42-128-4690 [8].
8. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ
9. 1. ІУІасло приймають партіями. Правила приймання, визначання партГГ, об'єм вибірки та відбирання проб — згідно з ГОСТ 26809 або ДСТУ і ЗО 707.

іучЄН'■

,'В.2Кожну партію масла супроводжують посвідченням, в якому зазначають: номер і дату видачі

!■ посвідчення, назву пІдприємстФ^^иробника, повну назву"’маспа та номер партії, кількість місЦ^ та масу ' нєттб^, показники згідно 5,2.1, 5.2t^5.2.10, кінцеву дату споживання або дату виробництва та строк придатності, умоаи зберігауіня, позн^чєння цього стандарту.~

~ їїшмрп .■

1. Для визначання відповідності якості масла вимогам цього стандарту підприємство-виробник

проводить приймальне та періодичне контролювання,

1. Приймальному контролюванню підлягає кожна партія продукту за органолептичними показниками, масовою часткою жиру, масою нетто, температурою, якістю паковання тз марковання.
2. Під час періодичного контролювання перевіряють мікробіологічні показники (кількість мезофільних аеробних та факультативно-анаеробних мікроорганізмів, бактерії групи кишкових паличок, дріжджів та пліснявих грибів) не менше двох разів на місяць, кислотність титровану та жирової' фази масла або pH плазми масла, масову частку кухонної солі, масові частки вітаміну А, бета-каротину та аннато (у разі їх застосування) — один раз на місяць або на вимогу замовника, відсутність будь-яких жирів та вершків, окрім молочних — на вимогу контролівної організації або замовника.
3. Наявність патогенних мікроорганізмів, SfapPy/ococcus aureus та l/sferia monocytogenes, досліджують у порядку державного санітарного нагляду санітарно-епідеміологічними станціями з періодичністю, затвердженою у встаноепеному порядку,
4. Періодичність контролювання за показниками безпеки (токсичні елементи, мікотоксини, антибіотики, пестициди та радіонукліди) здійснюють відповідно до МВ 4.4.4-108 [10].
5. В разі отримування незадовільних результатів хоча 6 за одним із показників проводять повторне випробовування подвійного відбирання від тієї самої партії. У разі отримання незадовільних результатів повторного випробовування партію бракують.
6. МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ
7. 1. Зовнішній вигляд, колір, консистенцію, якість паковання та марковання перевіряють візуально: смак і запах — органолептично за температури (12 ± 2) °С.
   2. У разі виникнення розбіжностей щодо оцінювання якості топленого масла органолептичне оцінювання його смаку та запаху проводять у розплавленому вигляді за температури (36 ± 2) °С.
   3. Масову частку жиру визначають згідно з.ДСТУ ISO 7238 або ГОСТ 5867, кислотність титровану та жирової фази масла або pH плазми масла — згідно з ГОСТ 3624, масову частку кухонної солі — згідно з ГОСТ 3627.
   4. Температуру та масу нетто визначають згідно з ГОСТ 3622. Масу нетто масла в транспортній тарі визначають на вагах для статичного зважування звичайного класу точності, згідно з ГОСТ 29329, з ціною повІряльноТ поділки:

• 20 г діТя вершкового масла;
• 100 г для топленого масла (молочного жиру).
• 1. Мікробіологічні показники визначають: кількість мезофільних аеробних та факультативно- анаеробних мікроорганізмів, бактерії групи кишкових паличок (коліформи) згідно з ГОСТ 9225, дріжджі і плісняві гриби згідно з ГОСТ 10444.12.

Наявність патогенних та умовно патогенних мікроорганізмів контролюють санітарно-епідеміологічні установи за методами, затвердженими у встановленому порядку, або: бактерії роду Salmonella — згідно з ДСТУ 1DF 93А, Staphylococcus aureus — згідно з ГОСТ 30347, Listeria monocytogenes — згідно з ДСТУ ISO 11290-1 і ДСТУ ISO 11290-2.

1. Масові частки: бета-каротину та аннато контролюють за фактичною закладкою згідно з рецептурою,
2. 1. Вміст вітаміну А визначають за фактичною закладкою згідно з рецептурою або згідно з методиками, затвердженими Міністерством охорони здоров’я Уфаїни у встановленому порядку.
   2. Вміст будь-яких жирів, окрім молочного, контролюють згідно з ДСТУ ISO 6799 або методикою № 081/12-0086-03 [11]-
   3. Вміст токсичних елементів визначають за методами згідно з таблицею 4 та ГОСТ 30173; готують проби згідно з ГОСТ 26929.