|---------------------------------------+------------------------|
| Значне тепловиділення |Верхня зона |
|---------------------------------------+------------------------|
| Значне вологовиділення |Верхня зона |
|---------------------------------------+------------------------|
| Значне виділення пару і газів при |Верхня зона (2/3) об'єму|
| щільності їх меншій за щільність |повітря і нижня зона |
| повітря |(1/3) об'єму повітря |
|---------------------------------------+------------------------|
| Те ж саме при більшій щільності пару |Нижня зона (2/3) об'єму |
| і газів за щільність повітря |повітря і верхня зона |
| |(1/3) об'єму повітря |
|---------------------------------------+------------------------|
| Значне пиловиділення |Нижня зона |
|---------------------------------------+------------------------|
| Поєднане виділення газів, пилу і |Верхня зона |
| тепла від високотемпературних джерел | |
|---------------------------------------+------------------------|
| Шкідливі виділення у житлових, |Верхня зона |
| громадських та допоміжних будинках | |
------------------------------------------------------------------
2.4.8. Склади закритого типу повинні мати природну, механічну і мішану вентиляцію, яка забезпечує розбавлення шкідливих домішок у повітрі складських приміщень до рівня ГДК і нижче.
2.4.9. Склади для зберігання небезпечних вантажів повинні мати постійно діючу й аварійну вентиляцію відповідно до правил морського перевезення небезпечних вантажів (МОПНЕВ).
2.4.10. У приміщеннях для складів шкірсировини та інших видів сировини тваринного походження, небезпечних у санітарному відношенні, необхідний пристрій механічної вентиляції, який забезпечуватиме відплив повітря з верхньої зони будинку.
2.4.11. Витяжні вентиляційні канали зі складів для небезпечних вантажів та тих, що пилять і т. ін. повинні бути забезпечені пристроями для знешкодження й обезпилювання повітря.
2.4.12. У закритих складах, де провадяться вантажні роботи з використанням автонавантажувачів, для усунення вихлопних газів повинна передбачатися механічна вентиляція із кратністю повітрообміну не менше 10 обм./год.
2.4.13. У побутових приміщеннях і конторах на складах небезпечних вантажів повинна бути припливно-витяжна вентиляція із переваженням припливу відповідно до БНіП "Опалення вентиляція і кондиціонування".
2.4.14. Подачу припливного повітря необхідно проектувати так, щоб повітря не надходило через зони із більшим забрудненням до зони меншої забрудненості.
2.4.15. У виробничих приміщеннях порту, стіни яких конструктивно виконані зі скла, що займає велику поверхню із значним радіаційним охолодженням (нагріванням), необхідно проектувати опалювальні і вентиляційні системи, які підтримуватимуть метеорологічні умови там на рівні нормованих величин відповідно до "Санітарних норм проектування промислових підприємств" БНіП 2.04.05 86 "Опалення, вентиляція і кондиціонування".
2.4.16. У районах із розрахунковою температурою теплого періоду року +25 град. C і вище у робочих, адміністративних приміщеннях порту, громадських організаціях, учбових кімнатах, бібліотеках, залах нарад і т. ін., а також у приміщеннях вокзалів слід передбачати кондиціонування повітря, яке забезпечує оптимальні норми температури, відносної вологості і швидкості руху повітря відповідно до ДСТ 12.1.005-88 "Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони". Додатково ці приміщення повинні бути обладнані пропелерними вентиляторами для підвищення швидкості руху (переміщення) повітря до 0,3-0,5 м/с. При виконанні таких робіт повинні враховуватись вимоги розділу 4 БНіП "Опалення, вентиляція і кондиціонування".
2.4.17. Санітарні вимоги при експлуатації вентиляції портових приміщень повинні відповідати Інструкції по санітарно-гігієнічному контролю систем вентиляції, затвердженої МОЗ СРСР.
2.5. Системи водопостачання об'єктів порту
2.5.1. У морських та річкових портах повинно бути передбачено спорудження водопроводу, конструкція, набір споруд і умови експлуатації якого забезпечували б повну потребу всіх видів господарсько-питного водоспоживання як об'єктів території порту, так і суден, які базуються в порту.
2.5.2. При виборі водопостачання порту (автономного або введення із центрального господарсько-питного водопроводу чи змішаного) слід керуватися вимогами ДСТ 12.1.03-77 (СТ РЕВ 1924-79) "Джерела централізованого господарсько-питного водопостачання. Правила вибору і оцінки якості". Перевага повинна надаватися постачанню порту водою з централізованого міського або селищного водопроводу.
2.5.3. Проектування і будівництво портового водопроводу повинно здійснюватись відповідно до вимог БНіП "Водопостачання. Зовнішні мережі і споруди", "Внутрішній водопровід і каналізація будинків", а також із урахуванням особливостей водорозподілу, водокористування, властивих морським і річковим портам.
Експлуатація портового водопроводу повинна здійснюватися у згоді з вимогами Правил технічної експлуатації систем водопостачання і каналізації населених пунктів України РДП 204/15 України 242-95 .
2.5.4. Незалежно від виду водопостачання якість води, що використовується для господарсько-питних потреб на об'єктах порту, а також подається на судно, повинна відповідати вимогам ДСТ "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання" № 383 від 23.12.96 р. На вимогу місцевих установ санітарно-епідеміологічної служби у водопровідну мережу порту можуть бути включені засоби кондиціонування води з метою її додаткового знезараження, аерації та дезодорування.
2.5.5. Водорозбірні колонки (гідранти) і пункти для заправки суден питною водою повинні розміщуватися вздовж причального фронту, безпосередньо біля кордону.
У разі влаштування спеціальних колодязів, їх конструкція повинна виключити можливість вторинного забруднення води при бункеровці та води самих колодязів.
2.5.6. У кожному порту, що є джерелом господарсько-питного водопостачання суден, повинно бути обладнане шлангове господарство із спеціальним приміщенням для зберігання та сушіння шлангів.
2.5.7. Ділянки миття портових автомобілів і автонавантажувачів повинні обладнуватись системою зворотного водозабезпечення.
2.6. Стічні системи портів
2.6.1. Морські та річкові порти повинні бути обладнані системою каналізації для відтоку стічних вод, господарсько-побутових, виробничих і атмосферних стоків. Портпункти, пристані можуть оснащатися засобами збору і подальшої передачі стоків до плавучих збирачів і берегових споруд.
2.6.2. Проектування і будівництво системи каналізації портів здійснюється відповідно до БНіП "Каналізація. Зовнішні мережі і споруди", "Правила санітарної охорони прибережних вод і морів", "Тимчасові рекомендації по проектуванню споруд для очистки поверхневого стоку з територій промислових підприємств і розрахунку умов випуску його у водні об'єкти", "Правила охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами" з урахуванням необхідності відведення стоків об'єктів, розташованих на території порту, а також суден, що базуються у порту.
2.6.3. За відсутністю умов для організації відведення господарсько-побутових стоків у міську каналізацію, за погодженням із органами держсаннагляду слід передбачати будівництво портових очисних споруд.
2.6.4. Баластні та льяльні води, що містять нафту, у каналізаційну мережу не зливають. Для них у портах, що здійснюють операції із нафтовантажами, повинні експлуатуватися плавучі приймально-очисні споруди, які приймають води усіх транспортних, допоміжних суден, суден портофлоту та спеціалізованих плавзбирачів.
2.6.5. У портах, де немає приймально-очисних споруд, повинні бути плавзбирачі льяльних вод від суден, обладнані засобами очистки, або плавзбирачі і плавзасоби для транспортування і здачі зібраних льяльних вод на приймально-очисні споруди найближчого порту, що їх має.
2.6.6. Морські порти повинні бути обладнані особливими пристроями на спеціальному причалі для приймання стічних вод від суден-збирачів.
Необхідність спорудження спецпричалів у річкових портах вирішується за погодженням із Мінрічфлотом і органами держсаннагляду.
Пасажирські причали для морських суден повинні мати обладнання, що забезпечують приймання з цих суден стічних вод і безпосереднє відведення у берегову господарсько-побутову каналізацію.
Води, транспортних суден, що містять нафту, у суховантажних портах повинні прийматися суднами-збирачами.
2.7. Системи збирання і прибирання сміття
2.7.1. При проектуванні порту необхідно передбачати будову (пристрій) по збиранню і прибиранню відходів виробництва і сміття, а також спеціальний санітарний транспорт для вивезення їх із території порту у будь-яку пору року.
2.7.2. Система збирання і прибирання сміття повинна відповідати вимогам "Санітарних правил влаштування і експлуатації удосконаленні звалищ для твердих покидьків", а також "Інструкції по збиранню, видаленню, знезараженню сміття морських портів".
2.7.3. Майданчики під сміттєзбирачі повинні бути забетоновані або заасфальтовані із краями, що виступають не менше від сміттєзбирачів, і мати нахили до лотків для відведення літосферних вод. Над сміттєзбирачами повинні обладнуватись навіси. Місця розташування майданчиків слід обсаджувати деревами та кущами.
2.7.4. Кількість і об'єм сміттєзбирачів, а також транспорту повинні бути достатніми для щоденного приймання та вивезення сміття на міські звалища з території порту і суден, що стоять у причалах і на рейді.
2.7.5. У складі портового флоту слід передбачати судна-сміттєбирачі для приймання твердих відходів від суден.
2.7.6. Місця звалищ відходів виробничого та побутового сміття належить розташовувати поза межами території порту, населеного пункту й охоронної зони джерел водопостачання, - на дільницях, погоджених із органами держсаннагляду.
2.7.7. У портах і портових об'єктах повинні бути обладнані спеціальні установки (термопечі) для знищення промислових відходів (віхті, ганчірки тощо). Організація портових сміттєспалювачів і утилізаційних станцій здійснюється за особливим проектом, що погоджується з органами держсаннагляду.
2.7.8. Місця для збирання й зберігання відходів інфікованих, сильнодіючих хімічних речовин, у тому числі залишків препаратів для фумігації харчових продуктів, які попередньо не знешкоджувались (не пройшли знезараження централізацію і т. ін.), повинні бути обладнані з таким розрахунком, аби повністю виключити можливість забруднення акваторії порту, грунтових вод і атмосферного повітря, а також виключиш присутність сторонніх осіб. Місця збирання й зберігання цих відходів повинні бути погоджені з органами держсаннагляду.
2.7.9. Збирати, зберігати, транспортувати, знищувати і знешкоджувати відходи небезпечних речовин належить додержуючись вимог, передбачених Правилами МОПНЕВ.
2.7.10. Місця збирання і зберігання відходів, що містять радіоактивні речовини, повинні відповідати вимогам "Санітарних норм щодо збирання, видалення і захоронення радіоактивних відходів".
2.8. Освітлення території та об'єктів порту
2.8.1. При проектуванні освітлення порту і портових об'єктів слід керуватися "Нормами штучного освітлення морських портів", "Нормами штучного освітлення річкових портів" (додаток 3 Правил безпеки праці на вантажно-розвантажувальних роботах у портах і на пристанях Мінрічфлоту РРФСР). При цьому необхідно також враховувати основні положення БНіП "Природне і штучне освітлення. Норми проектування" і "Керівництво щодо розробки галузевих норм освітлення", а також для допоміжних приміщень - вимоги галузевих норм освітлення.
2.8.2. Гігієнічні вимоги до систем штучного освітлення у порту повинні відповідати "Методичним вказівкам щодо проведення попереджувального і поточного санітарного нагляду за штучним освітленням на промислових підприємствах" № 1322-75.
2.8.3. Робочі місця перевантаження небезпечних вантажів повинні бути достатньо освітлені. У темний час доби освітлення на робочих дільницях повинно бути не менше 50 лк.
2.8.4. Освітлення об'єктів на відкритих просторах і критих складах портової території повинне відповідати нормам, наведеним у додатку 14 КТМ 31.046-73, а у місцях читання написів на контейнерах, контролю замків, пломб і подібних операцій 30-50 лк від переносних місцевих джерел освітлення.
2.8.5. У районі причальної зони оперативних ділянок відкритої території повинні бути встановлені освітлювальні щогли із скерованим потоком світла на причал у зону вантажно-розвантажувальних робіт, що не утруднюють навігацію суден.
2.8.6. Розміщення фотаріїв, розміри кабін, розрахункова пропускна спроможність визначається згідно з вимогами БНіП "Допоміжні будинки і приміщення промислових підприємств" (10 чол. на 1 кабіну).
2.9. Захист від шкідливого впливу фізичних факторів
Захист від шуму і вібрації
2.9.1. Загальні вимоги до безпеки шумової обстановки у приміщеннях на території портів і пристаней на робочих місцях визначаються ДСТ 12.1.003-83 "Шум. Загальні вимоги безпеки", "Державними санітарними нормами виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку" ДСП 3.3.6.037-99 , у місцях знаходження пасажирів - ДСТ 12.1.086-81 "Шум. Припустимі рівні в житлових і громадських будинках" та БНіП "Захист від шуму", Зміни № 1 до ДСТ 12.1.003-83 від 19.12.88 № 4233.
2.9.2. Загальні вимоги до безпеки вібраційної обстановки у приміщеннях і на території портів і пристаней на робочих місцях визначаються ДСТ 12.1.012-90 "Вібраційна безпека. Загальні вимоги", "Державними санітарними нормами виробничої та локальної вібрації" 3.3.6.039-99 , а у місцях знаходження пасажирів - "Методичними рекомендаціями" № 2957-84.
2.9.3. Вимоги до вимірювання шуму визначаються ДСТ 12.1.023-80 "Шум. Методи визначення шумових характеристик і джерел шуму", "Методичні рекомендації щодо проведення вимірів і гігієнічної оцінки шумів на робочих місцях", "Гігієнічні рекомендації щодо встановлення рівнів шуму на робочих місцях з урахуванням напруженості і важкості праці", "Методичні рекомендації щодо дозової оцінки виробничих шумів" № 2908-82, ДСТ 12.1.050-86 "Методи вимірювання шуму на робочих місцях".
