Страница 2: ПЕРЕКРИТТЯ ТА ПОКРИТТЯ Метод випробування на вогнестійкість. (EN 1365-2:1999, NEQ) ДСТУ Б В. 1.1-20:2007 (45269)

У разі виникнення розбіжностей під час розроблення технічної документації на зразок для їх усунення замовник має звернутися до базових організацій науково-технічної діяльності центрального органу виконавчої влади з питань будівництва для прийняття остаточного рішення.

Зразки для випробувань на вогнестійкість виготовляє замовник випробувань відповідно до вимог технічної документації на цей зразок за технологією, яка відповідає такій, що використовується для виготовлення реальної конструкції.

Зразки надаються у випробувальну лабораторію з технічною документацією на зразок та оформлюються за "Актом приймання зразка до вогневих випробувань".

Копія поданої до випробувальної лабораторії технічної документації на зразок має бути обов'язковою складовою протоколу випробувань.

8.1.2Зразки перекриття (покриття) повинні мати розміри, які відповідають проектним розмірамперекриття (покриття). У випадку, якщо зразки таких розмірів випробувати неможливо, викорис-товують зразки-фрагменти конструкцій. При цьому мінімальна довжина частини зразка, яка підда-ється вогневому впливу в печі, має бути не менше ніж 4000 мм, ширина - не менше ніж 3000 мм, атовщина - відповідати загальному значенню товщини, наданому у технічній документації. Загальнудовжину L.spes зразка визначають відповідно до рисунка А.5. Для зразків-фрагментів монолітногоперекриття (покриття) загальна довжина L.spes (mon) та загальна ширина зразка (на рисунку А.5 непоказано) має бути збільшена згідно з вимогами щодо анкетування арматури за перерізом, в якомувони враховуються з повним розрахунковим опором.

8.1.3Виготовлення зразків-фрагментів конструкцій (наприклад, монолітних перекриттів) здій-снюють із дотриманням вимог проектної документації до характеристик бетону та армування і тех.-нології, визначеної проектом виконання робіт на будівельному майданчику.

Під час виготовлення зразків перекриття (покриття), у конструкції якого використовують стельові системи, у порожнині цих систем відповідно до проектної документації мають бути прокладені освітлювальні та вентиляційні канали і наведено якнайменше одне місце доступу та одне з'єднання між поверхнями підвісної стелі.

8.1.4Для забезпечення вантажно-розвантажувальних робіт при транспортуванні зразків та їхмонтажу на печі зразки мають бути обладнані монтажними пристроями.

4

ДСТУ Б В.1.1-20:2007

8.1.5 Вологість зразків - згідно з ДСТУ Б В.1.1-4.

8.2 Кількість зразків

Для випробувань необхідно виготовити два однакових зразки.

8.3Перевірка зразків на відповідність до технічної документації

1. Зразки доставляють до випробувальної лабораторії з технічною документацією на зразок,розробленою відповідно до вимог 8.1.1 цього стандарту, та документом про якість.
2. У документі про якість мають бути наведені: товарний знак або коротка назва виробника;повна назва виробника, його поштова і телеграфна адреса, номер телефону; номер і дата документапро якість; позначення робочих креслень; відомості щодо характеристик застосованих матеріалів.
3. Перевірку зразків на відповідність до технічної документації проводить випробувальналабораторія відповідно до ДСТУ Б В.1.1-4.

9 ПІДГОТОВКА ТА ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАННЯ

9.1 Установлення зразків перекриття (покриття) в печі

9.1.1 Зразок перекриття (покриття) встановлюють на печі за умови вогневого впливу на зразок знизу. При цьому зразки на стінки печі слід опирати відповідно до розрахункової схеми, визначеної у технічній документації на зразок, з урахуванням вимог 6.3 цього стандарту та ДСТУ Б В.2.6.7, а саме:

1. Однопрогонні вільно обперті плити, що працюють в одному напрямку, слід опирати на двішарнірні лінійні опори, розташовані на кінцях зразка, одна з яких повинна бути нерухомою, а інша -рухомою, що допускає переміщення виробу вздовж прогону.
2. Плити, що вільно обперті та працюють удвох напрямках і опираються по чотирьох кутах,слід опирати на чотири шарнірні опори, розташовані у кутах виробу. При цьому у двох протилежних подіагоналі кутах зразка встановлюють шарнірні кульові опори, що допускають поворот у двох взаємноперпендикулярних напрямках: одна рухома опора, друга - нерухома, а у двох останніх кутах зразкавстановлюють шарнірні лінійні рухомі опори, що допускають поворот в одному з взаємно пер-пендикулярних напрямків.

1. Плити, що вільно обперті і працюють у двох напрямках та опираються по чотирьохсторонах (в тому числі плити монолітних перекриттів), опирають на чотири шарнірні опори, розташовані по контуру зразка. При цьому по контуру зразка встановлюють шарнірні рухомі шаровіопори, а посередині трьох сторін зразка - шарнірні рухомі лінійні опори, дві з яких, розташовані напротилежних сторонах, допускають поворот в одному напрямку, а третя, що розташована на стороні,що примикає, допускає поворот у протилежному напрямку.
2. Плити, що спираються по трьох сторонах, опирають на шарнірні шарові та лінійні опори,розташовані по трьох сторонах зразка так само, як для плит, що опираються по чотирьох сторонах.
3. Ребристі плити, які оперті по чотирьох кутах, що працюють у повздовжньому напрямку,слід опирати так, щоб забезпечити можливість повороту плити на опорах та переміщення плити уповздовжньому напрямку, а також запобігання переміщенню ребер плити у поперечному напрямку.

1. Для запобігання виходу гарячих газів з печі щілини та отвори між краями зразка та стінкамипечі треба ізолювати шаром мінеральної вати завтовшки не менше ніж 100 мм та густиною не меншеніж 120 кг/м3.
2. При випробуванні плит (панелей) перекриття (покриття) допускається встановлювати на печіодночасно два зразки, якщо для кожного з них забезпечують умови випробувань відповідно до вимогцього стандарту.

9.2 Розташування термопар для вимірювання температури у печі

1. Під час випробування зразків горизонтальних перекриттів та покриттів термопари у печірозташовують відповідно до вимог ДСТУ Б В. 1.1-4.
2. Під час випробування зразків похилих покриттів додатково до 9.2.1 термопари розташовуютьтакож у горизонтальній площині відносно найнижчого рівня зразка покриття (рисунок А.4).
3. Конструкції термопар для вимірювання температури в печі та спосіб їх встановлення -згідноз ДСТУ Б В.1.1-4.

5

ДСТУ Б В.1.1-20:2007

9.3 Розташування термопар для вимірювання температури на необігрівній поверхні зразка

9.3.1Термопари для визначення середньої температури

Для визначення середньої температури на необігрівній поверхні зразка термопари встановлюють відповідно до вимог ДСТУ Б В.1.1-4.

Якщо місце розташування цих термопар припадає на поверхню ділянок зі склінням або інших ділянок з різним тепловим опором, площа поверхні яких менша 0,1 м2, або на теплові містки, що утворюються ребрами жорсткості, арматурою тощо, то термопари у такі місця не встановлюють. У такому разі вимірювальні спаї термопар, що призначені для визначення середньої температури, закріплюють на відстані, більшій 50 мм від теплових містків, ділянок зі склінням або інших ділянок з різним тепловим опором, але не ближче ніж 100 мм від границь поверхні зразка, яка підлягає вогневому впливу.

Для дерев'яних перекриттів та покриттів термопари мають бути встановлені на відстані не менше ніж 50 мм від місць стикування дощок або панелей.

Якщо у зразку можна виділити ділянки з різним тепловим опором (у тому числі ділянки зі склінням), які мають площу поверхні більшу або рівну 0,1 м2, то визначають середню температуру поверхні для кожної з цих ділянок. Для цього в кожній з цих ділянок необхідно встановити термопари з розрахунку одна термопара на кожні 1,5 м2 поверхні, але не менше ніж дві термопари. Середня температура на необігрівній поверхні зразка в цьому випадку визначається як середнє арифметичне значення середніх температур окремих ділянок.

9.3.2Термопари для визначення максимальної температури

Для визначення максимальної температури на необігрівній поверхні зразка використовують термопари для визначення середньої температури, які розташовані відповідно до 9.4 цього стандарту, та додаткові термопари, які встановлюють згідно з ДСТУ Б В.1.1-4.

Вимірювальні спаї додаткових термопар встановлюють у таких місцях необігрівної поверхні зразка, в яких під час випробувань очікується найвища температура: в зоні теплових містків, що утворюються ребрами жорсткості, засклених ділянок, площа поверхні яких не менша 0,1 м2, або інших ділянок з різним тепловим опором, але на відстані не меншій ніж 100 мм від границь поверхні зразка, яка підлягає вогневому впливу.

Термопари для визначення максимальної температури не встановлюють на поверхню ділянок зі склінням, якщо загальна площа цих ділянок менша 0,1 м2.

На кожному стику у конструкції зразка необхідно розмістити на відстані 15 мм ± 2 мм від нього не менше ніж дві термопари.

Не допускається використовувати переносну термопару для визначення максимальної температури необігрівної поверхні зразка.

9.3.3Конструкція термопар для визначення температури на необігрівній поверхні зразка таспосіб їх встановлення - згідно з ДСТУ Б В. 1.1-4.

9.4Встановлення пристроїв для вимірювання деформацій

Конструкція пристроїв для вимірювання деформацій та місця їх розташування на зразку - згідно з ДСТУ Б В.1.1-4 та ДСТУ Б В.2.6-7.

9.5Встановлення приладів для вимірювання надлишкового тиску в печі

Прилади для вимірювання надлишкового тиску в печі для горизонтально орієнтованих конструкцій перекриттів та покриттів встановлюють згідно з вимогами ДСТУ Б В.1.1-4, для похилих конструкцій покриттів - згідно з вимогами ДСТУ Б В.1.1-4 з урахуванням 7.2.2 та 7.2.3 цього стандарту.

9.6Навантаження зразка

1. Зразки перекриттів (покриттів) завантажують відповідно до схеми розташування наванта-ження, наданій у технічної документації на зразок.
2. Обладнання для навантажування підготовлюють відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.6-7 з ура-хуванням схеми спирання зразка, наданої у технічної документації на зразок.

9.6.3Під час використання штучних вантажів їх встановлюють на зразок через розподільністалеві балки, які спирають на рухому та нерухому коткові опори через металеві пластини та шартеплоізолювального матеріалу або піску (рисунок А.6).

6

ДСТУ Б В. 1.1-20:2007

1. Обладнання для навантаження, виготовлене з металу або з матеріалу з високою тепло-провідністю, треба ізолювати від поверхні зразка.
2. Завантаження зразка здійснюють від опор до середини зразка згідно з ДСТУ Б В.2.6-7. Кутизразка монолітного перекриття (покриття) необхідно привантажити з метою обмеження їх підйомупід час випробування.
3. Зразки мають бути не менше ніж за 15 хв до початку випробування повністю навантажені так,що б у них не залишилось ніяких динамічних ефектів. Деформації, що виникають у результаті при-кладання навантажень, необхідно після їх стабілізації виміряти та зареєструвати.

9.7Початок випробувань

1. Початок випробувань - згідно з ДСТУ Б В. 1.1-4.
2. Перед випробуванням зразки перекриття (покриття) необхідно сфотографувати.

9.8Вимірювання та спостереження в процесі випробування

Вимірювання та реєстрування температури та надлишкового тиску в печі, температури на необіг-рівній поверхні зразка та деформацій зразка, спостереження за поведінкою та цілісністю зразка -згідно з ДСТУ Б В.1.1-4.

9.9Припинення випробування

Припинення випробування - згідно з ДСТУ Б В.1.1-4.

10ГРАНИЧНІ СТАНИ ТА КЛАСИ ВОГНЕСТІЙКОСТІ

10.1Граничні стани вогнестійкості

10.1.1Для перекриттів, а також для покриттів, що експлуатуються, розрізнюють такі види гра-ничних станів вогнестійкості:

• за ознакою втрати несучої здатності (умовне літерне позначення R);
• за ознакою втрати цілісності (умовне літерне позначення Е);
• за ознакою втрати теплоізолювальної здатності (умовне літерне позначення І).

10.1.2Для покриттів, що не експлуатуються, розрізнюють такі види граничних станів вогнестій-кості:

• за ознакою втрати несучої здатності (умовне літерне позначення R);
• за ознакою втрати цілісності (умовне літерне позначення Е).

10.1.3Час настання граничних станів за ознаками втрати несучої здатності, цілісності, тепло-ізолювальної здатності визначають згідно з ДСТУ Б В.1.1-4.

10.2Класи вогнестійкості

Перекриття та покриття залежно від нормованих граничних станів з вогнестійкості і межі вогнестійкості поділяють на класи вогнестійкості згідно з ДСТУ Б В.1.1-4.

11ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИПРОБУВАННЯ

1. Оцінювання результатів випробування - згідно з ДСТУ Б В.1.1-4.
2. Результати випробувань є дійсними для конструкцій, зразки яких були випробувані.
3. Результати випробування не можуть переноситись на конструкції перекриттів (покриттів), урозрахункових перерізах яких величини зусиль або напруг, що утворюються під час експлуатаціїбудинку, вище за такі, що були утворені у зразку під час випробування, а також на конструкціїперекриттів (покриттів), у яких як заміна були використані інші матеріали, замінена арматура та/абоїї розташування, зменшено величину захисного шару бетону, змінена технологія виготовлення конст-рукцій або внесені конструктивні зміни.

12ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИПРОБУВАННЯ

Результати випробування оформлюють протоколом. Протокол випробування має містити відомості про зразки, що були випробувані, умови та результати випробування, а саме:

• назву та адресу лабораторії, що проводила випробування;
• дату випробування;
• найменування та тип перекриття (покриття), зразки яких були випробувані;
• назву та адресу замовника, а також назву виробника зразків;

7

ДСТУ Б В. 1.1 -20:2007

• перелік та основні характеристики матеріалів, що були використані для виготовлення зразків, зназвами їх виробників; якщо виробник матеріалу або виробу невідомий, то це слід вказати;
• позначення стандарту, за яким проводилося випробування на вогнестійкість;
• фотографії, технічні рисунки зразків;
• технічний опис конструкції зразків з наданням марок використаних матеріалів, характеристикарматури, бетону, теплоізолювальних матеріалів;
• схему спирання зразка на стінках печі;
• розрахунок та значення еквівалентних навантажень і схему розташування навантаження назразку;
• опис розташування термопар у печі та на зразках;
• результати вимірювання температури та вологості навколишнього середовища в приміщенні,де знаходиться піч;
• результати вимірювання температури та надлишкового тиску в печі;
• результати вимірювання температури на зразках;
• опис поведінки зразків у процесі випробування;
• оцінювання результатів випробування;
• зазначення виду (видів) граничного стану (граничних станів), межі вогнестійкості та класу вог-нестійкості конструкції;
• фотографії зразків до та після випробувань.