- інші тяжкі симптоми ураження нервової системи;
- тяжкий перебіг захворювання;
- відсутність відомих аналогічних ознак не інфекційного характеру у хворого.
Інші синдроми
- будь-які інші тяжкі прояви інфекційного захворювання у гострій формі (перебіг до 3-х тижнів).
4.3.2 Епідеміологічний анамнез.
У ситуаціях, коли симптоматика хвороби дозволяє припустити випадок чуми, холери, контагіозної вірусної геморагічної гарячки та іншої небезпечної інфекційної хвороби, необхідно встановити його зв'язок з осередком інфекції, а саме:
- прибуття хворого з місцевості, небезпечної на ці інфекції протягом часу, рівного періоду інкубації;
- контакт з хворим, що прибув з країни, де реєструвались випадки подібних інфекційних захворювань;
- спілкування виявленого хворого з подібним хворим у дорозі, за місцем проживання, роботи, а також наявність там будь-яких групових захворювань або смертей невстановленої етіології;
- перебування на територіях, що межують з країнами небезпечними на вказані інфекції, або на ендемічній території.
4.4. Порядок бактеріологічного (вірусологічного) обстеження хворого на карантинні та інші небезпечні інфекційні хвороби
Хворі на холеру обстежуються при надходженні в інфекційний стаціонар, персоналом стаціонару. Особи, що спілкувались з хворим обстежуються на холеру персоналом ізолятору (при надходженні у ізолятор), а в разі залишення їх в домашніх умовах, обстеження та медичний нагляд здійснюють територіальні поліклініки.
Хворі (підозрілі) на чуму, жовту гарячку, контагіозні вірусні геморагічні гарячки та інші небезпечні інфекційні хвороби неясної етіології обстежуються при надходженні в інфекційний стаціонар персоналом стаціонару під контролем та за участю фахівців відділу особливо небезпечних інфекцій, або Кримської протичумної станції чи Українського науково-дослідного протичумного інституту ім. І.І. Мечнікова.
У всіх випадках порядок відбору матеріалу здійснюється згідно Додатку 9.
Для відбору матеріалу на чуму, холеру, контагіозні вірусні геморагічні гарячки та інші небезпечні інфекційні хвороби використовуються укладки, які комплектуються відділами особливо небезпечних інфекцій Центральної та обласних санепідстанцій та протичумними закладами (додаток 10).
Додаток 1 (обов'язковий)
ЗРАЗКОВА СХЕМА
сповіщення при виявленні хворого або підозрі на зараження карантинними інфекціями, контагіозними вірусними геморагічними гарячками та іншими небезпечними інфекційними хворобами неясної етіології
|
N п/п |
Хто передає |
Кому передаться інформація |
телефон |
Домаш- ня адреса |
|
|
У робо- чий час |
у неро- бочий час |
|
|
|
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
1. |
Медичний працівник, який виявив хворого (підозрілого): а) у медичному закладі б) за межами медичного закладу |
- керівнику медичного закладу, де виявлено хворого - керівнику свого медичного закладу; - черговому станції (відділення) швидкої допомоги |
|
|
|
|
2. |
Керівник медичного закладу, де виявлено хворого (підозрілого) |
- черговому станції (відділення) швидкої допомоги; - головному лікарю медичного закладу, куди здійснюється госпіталізація хворого (підозрілого); - головному лікарю територіальної санепідстанції - керівнику медичної установи по підпорядкованості (головному лікарю району, керівнику управління охорони здоров'я) |
|
|
|
|
3. |
Черговий станції (відділення) швидкої допомоги |
- головному лікарю медичного закладу, куди здійснюється госпіталізація хворого; - головному лікарю територіальної санепідстанції |
|
|
|
|
4. |
Головний лікар територіальної санепідстанції |
- головному лікарю санепідстанції по підпорядкованості |
|
|
|
|
5. |
Головний лікар району (керівник управління охорони здоров'я) |
- керівнику медичної установи по підпорядкованості |
|
|
|
Додаток 2 (обов'язковий)
ПРОТИЧУМНІ КОСТЮМИ
та порядок їх використання
Загальні відомості.
Протичумний костюм забезпечує захист медичного персоналу від зараження в усіх випадках підозри на карантинні та інші небезпечні інфекційні хвороби. Використовується під час обслуговування хворого в інфекційних стаціонарах, при евакуації хворого, проведенні поточної та заключної дезинфекції (дезинсекції, дератизації), під час забору матеріалу від хворого, при розтині та похованні трупа, подвірних обходах.
В залежності від характеру виконуваної роботи і виду інфекційного захворювання, користуються такими типами костюмів:
а) перший тип - повний захисний костюм, який складається із комбінезона або піжами, каптура (великої косинки), протичумного халата, ватно-марлевої маски (протипилового респіратора), окулярів-консервів, гумових рукавиць, шкарпеток (панчох), гумових або кирзових чобіт і рушника. Для розтину трупа необхідні додатково друга пара рукавиць, царатовий фартух, нарукавники;
б) другий тип - захисний костюм, що має комбінезон або піжаму, протичумний халат, каптур (велика косинка), ватно-марлеву маску, гумові рукавиці, шкарпетки (панчохи), гумові або кирзові чоботи, рушник;
в) третій тип - складається із піжами, протичумного халата, великої косинки, гумових рукавиць, шкарпеток, глибоких калош, рушника;
г) четвертий тип - піжама, хірургічний халат, шапочка або мала косинка, шкарпетки, тапочки (або туфлі).
Бажано, щоб комплекти захисного одягу, були індивідуальними, підібраними за розмірами. У лікарів до комплекту захисного одягу додається фонендоскоп.
Примітка. Тривалість роботи у костюмі першого типу не повинна перевищувати 3-х годин, а у спекотний час - 2-х годин, потім необхідна перерва на одну годину.
Порядок одягання протичумного костюма.
Костюм одягають перед входом у вогнище (приміщення), де знаходиться хворий, заразне відділення лабораторії і так далі. Одягати костюм треба не поспішаючи, дотримуючись послідовності. Порядок одягання: комбінезон (піжама), шкарпетки (панчохи), чоботи (калоші), каптур (велика косинка) і протичумний халат, тасьму на комірі халату, а також пояс халату зав'язують, попереду на лівому боці, петлею. Респіратор-маску одягають на обличчя так, щоб закрити рот і ніс. Верхній край маски повинен бути на рівні нижньої частини орбіт, а нижній - заходити за підборіддя. Верхня тасьма маски зав'язується петлею на потилиці, нижня - на голові. Після надівання респіратора, по боках крил носа, закладають ватні тампони.
Захисні окуляри повинні щільно прилягати до каптура або косинки, їх слід натерти спеціальним олівцем або сухим милом для запобігання потіння скла. У місцях можливої фільтрації повітря закладають ватні тампони. Потім надівають гумові рукавички, перевіряючи їх перед одяганням на цілість. За пояс халату, з правого боку, закладають рушник.
При проведенні розтину трупа додатково одягають другу пару рукавичок, цератовий фартух, нарукавники. Рушник закладають за пояс фартуха.
Порядок знімання протичумного костюма.
Захисний костюм знімають після роботи за межами приміщення, де знаходиться чи знаходився хворий (підозрілий) або інші інфіковані об'єкти.
Порядок знезараження костюму.
Для знезараження костюму необхідно мати:
- таз з дезрозчином для знезараження зовнішньої поверхні чобіт чи калош (1-3% розчин хлораміну, 3% розчин перекисню водню із 0,5% розчином миючого засобу;
- ємність з дезрозчином для дезинфекції рук в рукавичках, яка (0,5-1% хлорамін);
- ємність з 70 град. спиртом для знезараження окулярів і фонендоскопу;
- ємність дезрозчином або мильною водою для знезараження ватно-марлевих масок (1-3% розчин хлораміну, в останньому випадку - кип'ятіння 30 хвил.);
- бак з дезрозчином для знезараження халату, косинки (каптура) і рушника (1-3% розчин хлораміну);
- ємність для знезараження рукавичок (1-3% хлорамін).
У тих випадках, коли знезараження проводиться автоклавуванням, кип'ятінням, або в дезкамері, знятий одяг поміщають відповідно в баки, бікси або мішки, попередньо змочені в дезрозчині.
Знімають костюм повільно, не поспішаючи, протягом 1-2 хв. миють руки в рукавичках; повільно витягують рушник; фартух протирають ватним тампоном, добре змоченим у дезрозчині і знімають так, щоб зовнішній бік був у середині; знімають нарукавники і другу пару рукавиць; чоботи (калоші) протирають ганчіркою чи ватним квачем, змоченим у дезрозчині (для кожного чобота, калоші - нові); не торкаючись відкритих частин шкіри, у суворій послідовності, знімають - фонендоскоп, окуляри, ватно-марлеву маску; розв'язують зав'язки коміра халата, пояс і, згорнувши верхній край рукавичок, розв'язують зав'язки рукавів та знімають халат. Знімають косинку, завертаючи її зовнішній бік всередину, обережно збирають кінці косинки в одну руку на потилиці; знімають рукавички і перевіряють їх цілість дезрозчином (не повітрям), потім ще раз обмивають чоботи (калоші) в дезрозчині і знімають їх.
До уваги! Після зняття кожного елементу костюма руки в рукавичках занурюють у дезрозчин.
Після зняття захисного костюма руки оброблюють 70% спиртом та ретельно миють у теплій воді з милом. Рекомендується прийняти душ.
Захисний одяг після кожного застосування знезаражують автоклавуванням (1 атм., 30 хв.), замочують у 3% розчині хлораміну протягом 2-х годин, кип'ятять у 2% розчині соди (30 хв.).
Додаток 3 (обов'язковий)
ЗАСТОСУВАННЯ
протичумних костюмів у відповідності до режиму роботи
|
Застосування протичумного костюма |
Нозологічна та клінічна форми хвороби |
|||
|
тип протичумного костюма |
|
|||
|
I |
II |
III |
IV |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
При роботі з хворим в госпіталі, провізорному госпіталі та інше |
Легенева або септична форми чуми. До встановлення остаточного діагнозу бубонної та шкірної форми чуми, контагіозної вірусної геморагічної гарячки, синдрому гострої геморагічної гарячки, гострого респіраторного або неврологічного синдромів. |
|
Бубонна, шкірна, форми чуми, під час введення антибіоти- ків |
Холера, гострий діарейний синдром, гострий синдром жовтяниці. При проведенні туалету хворому - надівають гумові рукавиці, а при обробці випорожнень - маску |
|
При евакуації хворих |
Чума, вірусні геморагічні гарячки, синдром гострої геморагічної гарячки, гострі респіраторний або неврологічний синдроми. |
|
|
Холера, гострий діарейний синдром, гострий синдром жовтяниці. |
|
При роботі в ізоляторі |
3 особами, які мали контакт з хворими на легеневу чуму або вірусні геморагічні гарячки |
|
|
3 особами, які мали контакт з хворими на бубонну, шкірну та септичну форми чуми, і які отримують специфічне лікування. Для контактних з хворим на холеру. |
|
При проведенні поточної та заключної дезинфекції (дезинсек- ції, дератизації) |
У вогнищі легеневої форми чуми та контгіозних вірусних геморагічних гарячок |
У вогнищі бубонної форми чуми, холери |
|
|
|
При розтині трупа людини |
Померлого від чуми (додатково надівають цератовий фартух, нарукавники, другу пару рукавичок) |
Померло- го від холери. |
|
|
|
При відборі матеріалу від хворого для лабораторних досліджень |
Чума, вірусні геморагічні гарячки, синдром гострої геморагічної гарячки, гострий респіраторний синдром, гострий неврологічний синдром. |
|
|
Холера, гострий діарейний синдром, гострий синдром жовтяниці (додатково надягають гумові рукавички) |
|
При проведенні обходів по подвір'ям у вогнищі захворювання |
Легенева форма чуми, вірусні геморагічні гарячки. |
|
|
Бубонна, шкірна та септична форми чуми. Персонал повинен мати додатково гумові рукавички, ватно-марлеву маску, окуляри, які надягають до входу у приміщення, якщо при опитуванні оточуючих виявлено підозрілого хворого. Холера - медичний халат, шапочка (хустка) |
Додаток 4 (обов'язковий)
ЗАСОБИ
особистої екстреної профілактики
1. Антибіотики (різні) - по одному флакону кожного.
2. Марганцевокислий калій (наважки) для приготування 0,5% розчину (з подальшим розведенням у 10 разів) - 10 штук.
3. Борна кислота (наважки для приготування 1% розчину) - 10 штук.
4. Спирт 70 град. - 200,0 мл.
5. Дистильована вода по 10 мл (в ампулах) - 30 ампул.
6. Пипетки очні (стерильні) - 5 штук.
7. Ємність - 1 штука.
8. Тампони ватні - 30 штук.
9. Флакони для приготування вищевказаних розчинів, ємністю 100,0 та 200,0 мл (стерильні) - 5 штук.
При контакті з хворим (підозрілим) на легеневу чуму відкриті частини тіла оброблюють дезинфекційним розчином (1% розчином хлораміну) або 70% спиртом. Рот та горло полощуть 70% етиловим спиртом, в ніс капають 1% розчин протарголу. В очі та ніс капають розчин одного з антибіотиків:
