3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ
У цьому стандарті застосовано такі терміни та визначення понять:
3.1 герметизуючі полімерні матеріали
герметики
еластомери
Будівельні матеріали на основі полімерів, які нагнітають в щілини між збірними елементами для захисту стикових з’єднань від проникання повітря та (або) атмосферної вологи
3.2 отвердіваючі герметизуючі полімерні матеріали.
Герметизуючі полімерні матеріали у вигляді мастик, які під час переходу в робочий стан у присутності хімічних агентів, вологи або кисню отвердівають з утворенням просторових структур
3.3 однокомпонентні отвердіваючі герметизуючі полімерні матеріали.
Отвердіваючі герметизуючі полімерні матеріали, які постачають у вигляді однієї упаковки, готові до застосування та не потребують операції змішування
3.4 еластичні герметизуючі полімерні матеріали
Герметизуючі полімерні матеріали, які мають пружні властивості, здатні до повного відновлення початкової форми після зняття навантаження (рисунок А.1)
3.5 пластичні герметизуючі полімерні матеріали
Герметизуючі полімерні матеріали, які не мають пружних властивостей, зберігають набуту форму і змінюють її тільки за повторної дії навантаження (рисунок А.1)
3.6 еластопластичні герметизуючі полімерні матеріали
Герметизуючі полімерні матеріали, які поряд з еластичними властивостями мають незначні пластичні властивості (рисунок А.1)
3.7 пластоеластичні герметизуючі полімерні матеріали
Герметизуючі полімерні матеріали, які поряд з пластичними властивостями мають незначні пружні властивості, здатні до часткового відновлення початкової форми після зняття навантаження (рисунок А.1)
3.8 полімерні композиції
Масова сукупність хімічно різнорідних компонентів, яка характеризується властивостями (фізико-механічними, фізичними, механічними), яких не має жоден із окремих компонентів, зі значеннями, що вимагаються до композиції
3.9 олігомери
Полімери з невеликим ступенем полімеризації
3.10 латекси
Водні дисперсії полімерів
3.11 полімерне зв’язуюче
Високомолекулярна сполука, яка є основною складовою герметизуючих полімерних матеріалів
3.12 отверджувачі
Хімічні речовини, які вводять для утворення просторової (тривимірної) структури в полімері
3.13 каталізатори
Речовини, що прискорюють хімічну реакцію отвердіння
3.14 наповнювачі
Інертні органічні або неорганічні речовини, які вводять у полімерну композицію для покращення механічних властивостей, зменшення усадки після отвердіння, підвищення стійкості до впливу різних середовищ, а також для зниження вартості герметизуючих матеріалів
3.15 стабілізатори антиоксиданти світлостабілізатори
Хімічні речовини, які вводять в полiмерну композицію для підвищення стійкості герметизуючих матеріалів до впливу тепла, світла, кисню повітря й інших чинників, запобігають деструкції матеріалів
3.16 пластифікатори
Спеціальні хімічні речовини, які додають у полімерні композиції під час виготовлення герметизуючих матеріалів, для підвищення еластичності, а також для надання специфічних властивостей
3.17 добавки
Речовини мінерального або органічного походження, які вводять в полімерну композицію в незначних кількостях для забезпечення окремих властивостей герметизуючих матеріалів
4 МЕТОДИ ВИПРОБУВАННЯ
4.1 Загальні положення
4.1.1 Випробування герметизуючих матеріалів проводять у приміщеннях за температури повітря (23 ± 2) оС.
4.1.2 Результати випробувань повинні бути оформлені протоколом випробувань, в якому зазначають такі дані:
– назву герметизуючого матеріалу, який випробовують, його марку;
– позначення нормативного документа, за яким випускають та реалізують герметизуючі матеріали;
– дату виготовлення герметизуючих матеріалів (день, місяць, рік);
– назву і адресу підприємства-виробника продукції;
– номер партії;
– акт відбору зразків, підписаний у встановленому порядку;
– умови проведення випробування;
– назву випробувального обладнання та засобів вимірювальної техніки;
– вид випробування і дату його проведення (день, місяць, рік);
– кількість зразків, відібраних для випробування;
– значення кожного визначення показника ;
– середнє арифметичне значення кожного показника;
– особливість поведінки зразків під час випробування;
– назву і адресу організації, яка проводила випробування;
– посади і прізвища осіб, які проводили випробування.
4.1.3 Відбір зразків (порядок та обсяг відбору, кількість зразків – пакувальних одиниць) необхідно проводити відповідно до вимог, які встановлюють у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу.
4.1.4 Технологічна підготовка відібраних зразків пакувальних тубів до проведення випробувань (кондиціювання та порядок підготовки тубів, спосіб нанесення вихідних мастикових складів герметизуючих матеріалів) зазначають у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу.
4.1.5 Масу проби герметизуючого матеріалу, яку наносять на пластинки, вказують у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу.
4.1.6 За величину показника якості герметизуючого матеріалу, який має числове значення, приймають середнє арифметичне значення результатів випробувань всіх зразків, якщо немає інших вказівок.
4.1.7 Технологічна підготовка поверхні пластинок, на які наносять зразки, а також підготовка форм, де готують зразки герметизуючих матеріалів, повинні бути вказані у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу.
4.2 Визначення зовнішнього вигляду
Суть методу – визначення забарвлення, однорідності, оцінка консистенції та текучих властивостей мастикового складу герметизуючого матеріалу.
4.2.1 Засоби контролю та матеріали:
– форма, виготовлена із листового алюмінію, – згідно з ГОСТ 21631 (рисунок Б.1);
– шпатель – згідно з ГОСТ 10778;
– плівка поліетиленова – згідно з ГОСТ 10354 завтовшки не менше , завдовжки (190 ± 10) мм, завширшки (70 ± 5) мм;
– пластина зі скла – згідно з ДСТУ Б В.2.7-122 (ГОСТ 111) завтовшки , розмірами [(130260) ± 5] мм;
– ніж металевий.
4.2.2 Проведення випробування
Зовнішній вигляд герметизуючого матеріалу визначають візуально. Для цього на скляну пластину кладуть поліетиленову плівку, потім зверху кладуть форму.
Пробу герметизуючого матеріалу наносять у форму і розрівнюють шпателем.
4.2.3 Обробка результатів
Встановлюють наявність зайвих включень у пробі, відмічають забарвлення герметизуючого матеріалу, ступінь його гомогенності, дають оцінку консистенції мастикового складу.
Вважається, що герметизуючий матеріал витримав випробування, якщо під час огляду неозброєним оком він за своїм забарвленням, гомогенністю, консистенцією відповідає вимогам, які зазначені в нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу.
Випробування проводять на трьох зразках.
4.3 Визначення життєздатності
Суть методу – визначення проміжку часу, після якого герметизуючий матеріал втрачає здатність легко наноситись на поверхні, перестає добре розмазуватись інструментом, втрачає здатність прилипати до поверхні.
4.3.1 Засоби контролю та матеріали:
– пластинки зі сталі марки 08КП або 08ПС – згідно з ГОСТ 16523 розміром за площиною [(90120) ± 2] мм, завтовшки від до , або пластинки скляні розміром за площиною [(90120) ± 2] мм, завтовшки від до , виготовлені із листового скла марки М3 або М4, або М7 згідно з ДСТУ Б В.2.7-122 (ГОСТ 111);
– годинник – згідно з ГОСТ 10733;
– шпатель – згідно з ГОСТ 10778.
4.3.2 Проведення випробування
Пробу герметизуючого матеріалу наносять на металеву або скляну пластинку. Від проби герметизуючого матеріалу відбирають шпателем часточку проби і розмазують по поверхні пластинки. Технологічну витримку перед відбиранням часточок проб встановлюють у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу.
4.3.3 Обробка результатів
За життєздатність приймають проміжок часу, після закінчення якого герметизуючий матеріал втрачає здатність легко наноситися по поверхні.
Випробування проводять на трьох зразках.
4.4 Визначення липкості
Суть методу – визначення проміжку часу, протягом якого нанесений зразок герметизуючого матеріалу має здатність прилипати до скляної палички під час доторкання до його поверхні.
4.4.1 Засоби контролю та матеріали:
– пластинки зі сталі марки 08КП або 08ПС – згідно з ГОСТ 16523 розміром за площиною [(90120) ±2] мм, завтовшки (0,8 ± 0,1) мм, або пластинки скляні розміром за площиною [(90120) ± 2] мм, завтовшки від до , виготовлені із листового скла марки М3 або М4, або М7 згідно з ДСТУ Б В.2.7-122 (ГОСТ 111);
– годинник – згідно з ГОСТ 10733;
– скляна паличка діаметром .
4.4.2 Проведення випробування
Пробу герметизуючого матеріалу наносять на металеву або скляну пластинку. Випробування розпочинають і продовжують через проміжки часу, які встановлюють у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу.
4.4.3 Обробка результатів
За результат приймають проміжок часу з моменту нанесення складу зразка герметизуючого матеріалу до моменту, коли спостерігають відсутність прилипання зразка до поверхні скляної палички.
Випробування проводять на трьох зразках.
4.5 Визначення густини перед отвердінням
Суть методу – визначення маси одиниці об’єму вихідного складу герметизуючого матеріалу перед проходженням реакції отвердіння.
4.5.1 Засоби контролю та матеріали:
– форма пластмасова циліндричної форми (рисунок Б.2);
– лінійка металева – згідно з ГОСТ 427;
– штангенциркуль – згідно з ГОСТ 166;
– шпатель – згідно з ГОСТ 10778;
– ваги лабораторні з допустимою похибкою вимірювання не більше .
4.5.2 Проведення випробування
Заміряють внутрішні розміри пластмасової форми. Потім її зважують і заповнюють пробою вихідного складу герметизуючого матеріалу.
Заповнену форму акуратно розрівнюють шпателем, знімають надлишки проби матеріалу, при цьому бічні грані форми повинні залишатися чистими, одразу ж виконують друге зважування – уже форми з вихідним складом.
4.5.3 Обробка результатів
Густину кожного зразка герметизуючого матеріалу до отвердіння в кілограмах на кубічний метр обчислюють за формулою
, (1)
де mф – маса пустої форми, кг;
mфг – маса форми, яка заповнена пробою герметизуючого матеріалу, кг;
Vвн.ф – внутрішній об’єм форми, м3.
Випробування проводять на трьох зразках.
4.6 Визначення опору текучості
Суть методу – визначення величини самовільного збігання матеріалу з вертикальної поверхні протягом певного проміжку часу.
4.6.1 Засоби контролю та матеріали:
– лоток металевий (рисунок Б.3), виготовлений із листової сталі – згідно з ГОСТ 14918;
– шпатель – згідно з ГОСТ 10778;
– брусок металевий розміром [(4040) ± 2] мм і шириною, що дорівнює ширині лотка;
– лупа вимірювальна з похибкою вимірювання не більше – згідно з ГОСТ 25706.
4.6.2 Підготовка до випробування
Лоток щільно заповнюють пробою герметизуючого матеріалу так, щоб не було виступів над боковими торцями і в нижній частині лотка.
4.6.3 Проведення випробування
Заповнений лоток акуратно закріплюють вертикально виступною частиною-ділянкою для спостережень донизу і витримують впродовж такого часу і за такої температури, які вказують у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу.
4.6.4 Обробка результатів
Лоток кладуть горизонтально. По нижній частині лотка, яка виступає (ділянка для спостережень згідно з рисунком Б.3), просувають брусок до зіткнення зі зразком герметизуючого матеріалу, за допомогою лупи заміряють зазор між бруском та торцями лотка.
Випробування проводять на трьох зразках.
4.7 Визначення вмісту летких речовин
Суть методу – визначення зміни маси наважки герметизуючого матеріалу за певних умов випробування.
4.7.1 Засоби контролю та матеріали:
– плівка поліетиленова – згідно з ГОСТ 10354 завтовшки не менше , завширшки (60 ± 5) мм, завдовжки (110 ± 10) мм;
– ваги лабораторні з похибкою вимірювання не більше .
4.7.2 Проведення випробування
Зважують поліетиленову плівку (g1). На плівку безпосередньо з отвору туба наносять пробу джгута герметизуючого матеріалу завдовжки від до . Зважують плівку з пробою герметизуючого матеріалу (g2). Через три доби, якщо немає інших вказівок у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу, пробу акуратно відокремлюють від плівки, перевертають на протилежний бік і витримують не менше трьох діб, якщо немає інших вказівок у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу.
Після цього через кожну добу зважують плівку з пробою до отримання постійного результату зважування (g3).
4.7.3 Обробка результатів
Вміст летких речовин С в процентах обчислюють за формулою
, (2)
де g1 – маса поліетиленової плівки, г;
