ДБН В.2.4-1-99 С. 70
Будівлі насосних станцій
5.16 Будівля насосної станції повинна забезпечувати оптимальний режим роботи об- ладнання, захист обслуговуючого персоналу та обладнання від атмосферних впливів, а також найбільші зручності та надійність експлуатації.
5.17 Конструктивні рішення будівлі насосної станції визначаються проектом з урахуванням її юіасу та значенням у складі зрошувальної (осушувальної) системи.
5.18 При визначенні габаритних розмірів підземної частини будівель слід враховувати необхідність безпечної експлуатації гідросилового обладнання, а також міцність та стійкість самої будівлі.
Допоміжне обладнання, підсобні приміщення, у тому числі монтажні майданчики, за можливості слід виносити у наземну частину будівлі.
Водовипускні споруди
5.19 Водовипускна споруда повинна забезпечувати:
• плавне сполучення напірних трубопроводів з відвідним каналом;
• автоматичне відвернення зворотної течії води при вмиканні агрегату;
• можливість розподілу води, якщо від споруди відходить кілька каналів.
5.20 Місце розміщення водовипускної споруди на тракті водоподачі, як правило, слід приймати у точці перетину поверхні землі з дном відвідного каналу при уклонах місцевості менше ніж 0,05.
Водовипускну споруду рекомендується розміщувати повністю у виїмці, якщо уклони поверхні землі перевищують 0,15, та у випадку, коли грунти будуть просадними або матимуть високу фільтруючу здатність. В усіх інших випадках місце водовипускної споруди необхідно визначати конструктивними рішеннями.
5.21 Перевищення верху сифона над максимальним рівнем води з урахуванням вітрових хвиль, хвиль, викликаних пуском та зупинкою агрегатів, втрат напору в заспокійливому колодязі та перехідній ділянці слід приймати не менше ніж 0,2 м.
5.22 Аварійні скиди слід розраховувати на різницю між максимальною розрахунковою продуктивністю станції та тою витратою, пропуск якої через відвідний канал гарантований в аварійних випадках.
Запас гребеня дамби над максимальним горизонтом води при влаштуванні скидання води може бути зменшений на 40%.
5.23 Запас по висоті стін та камер, а також дамб обвалування у межах водовипускної споруди слід приймати на 0,2 м більше, ніж для магістральних каналів.
5.24 Водовипускні споруди слід обладнувати швидкопадаючими, дисковими запірними пристроями, зворотними клапанами або захлопками для автоматичного відключення напірних трубопроводів. На сифонних оголовках повинні бути встановлені клапани зривання вакууму механічної або гідравлічної дії.
Слід також передбачати ремонтні загородження.
ДБН В.2.4-1-99 С. 71
Якщо на напірних трубопроводах насосів запірні органи мають незалежні приводи, допускається при спеціальному обгрунтуванні поєднувати в одному затворі функції ремонтного і аварійного.
5.25 На водовипускній споруді з затвором слід передбачати труби для випускання та впускання повітря.
5.26 Сполучення водовипускної споруди з відвідним каналом повинне бути плавним. Дно та укоси перехідної ділянки повинні закріплюватись монолітним (збірним) залізобетоном із штучною шорсткістю.
Гідравлічний розрахунок водоводів насосних станцій
5.27 Гідравлічний розрахунок водоводів необхідно виконувати після вибору їх форми, напірних комунікацій та діаметрів труб. Розрахунком повинні враховуватися усі варіанти роботи насосів (включаючи й аварійні), коливання рівнів води у водовипуску та водоприймачі або тиски у закритій мережі, підвищення шорсткості стінок під час експлуатації.
5.28 При гідравлічному аналізі роботи насосів слід ураховувати величини обточування робочих коліс або кути розвороту лопаток, допустимі висоти всмоктування.
При цьому повинен бути складений водно-енергетичний розрахунок та надані рекомендації з експлуатації насосних агрегатів для всіх варіантів їх роботи та геометричних напорів.
Електропостачання насосних станцій
5.29 Категорійність за надійністю електропостачання насосних станцій слід приймати у відповідності з " Правилами устройства электроустановок (ПУЭ)" .
5.30 На кожній трансформаторній підстанції, що живить меліоративну насосну станцію, крім основного трансформатора потужністю понад 400 кВа, слід передбачати встановлення трансформатора власних потреб потужністю до 25 кВа включно.
Автоматизація насосних станцій
5.31 Насосні станції меліоративних систем з електродвигунами основних насосних агрегатів напругою 0,4 кВ повинні бути, як правило, автоматизовані та телемеханізовані з урахуванням їх роботи без постійного чергування обслуговуючого персоналу.
5.32 На насосних станціях з електродвигунами основних насосних агрегатів напругою 6 кВ, 10 кВ повинна бути автоматизована, головним чином, тільки робота допоміжного обладнання.
5.33 Керування основними насосними агрегатами у цьому випадку повинно здійснюватися обслуговуючим персоналом або диспетчером керування зрошувальної системи.
5.34 Системи автоматичного керування технологічними режимами насосно-силового обладнання та інших локальних систем насосної станції повинні забезпечувати:
• автоматичний пуск насосних агрегатів;
• автоматичне введення насосних агрегатів у робочий режим з будь-якого стану;
ДБН В.2.4-1-99 С. 72
• автоматичне заповнення напірного трубопроводу;
• автоматичний вибір необхідної продуктивності за витратою, тиском, параметрами електроприводу;
• автоматичну аварійну або технологічну зупинку насосних агрегатів;
• автоматичне підтримання необхідного розрядження у вакуумсистемі;
• автоматичну роботу дренажної системи;
• автоматичну роботу вентиляційних установок.
6 ЗАХИСНІ ДАМБИ
6.1 При проектуванні захисних дамб необхідно дотримуватися вимог СНіП 2.06.05, а також вимог, викладених в 1.8 цих норм.
6.2 Захисні дамби залежно від сільськогосподарського використання земель можуть бути затоплювані та незатоплювані. При вирощуванні на обвалованій території озимих культур, багаторічних насаджень необхідно проектувати незатоплювані дамби, що захищають територію від затоплення протягом усього року. В інших випадках вибір типу дамб (затоплювані чи незатоплювані) слід визначати на основі техніко-економічного порівняння варіантів.
6.3 Затоплювані дамби, які захищають від затоплення у період літньо-осінніх дощів при піднятті води у водотоці або водоймі, слід проектувати з урахуванням впливу весняного паводка на грунт, дороги, осушувальну мережу.
7 НОРМИ ВІДВЕДЕННЯ ЗЕМЕЛЬ ДЛЯ БУДІВНИЦТВА МЕЛІОРАТИВНИХ СИСТЕМ
7.1 Відведення земель для меліоративного будівництва повинно провадитись у відповідності з вимогами СН 461, СН 465, СН 467, СН 474 і вимогами цих норм.
7.2 Проект відведення земель у постійне та тимчасове користування, складений з урахуванням технічних рішень проекту меліоративної системи, повинен затверджуватися у відповідності з вимогами Земельного кодексу України.
7.3 Смуги землі для меліоративних каналів слід відводити ділянками з урахуванням термінів будівництва, передбачених проектом.
7.4 Ширина смуги, що відводиться у постійне користування, визначається з урахуванням експлуатаційних доріг уздовж каналу та двосторонньої охоронної смуги завширшки 1 м.
7.5 У розмір ділянки землі, що відводиться у тимчасове користування, слід включати землі резервів та кавальєрів грунту, а також технологічних проїздів.
Після закінчення робіт родючість земельних ділянок повинна бути відновлена шляхом рекультивації і землі повертаються у сільськогосподарське використання.
7.6 Прокладання трас повітряних ліній електропередач (ПЛ) та повітряних ліній зв'язку (ПЗ) через поливні землі не допускається.
ДБН В.2.4-1-99 С. 73
7.7 У постійне користування організаціям, які експлуатують ПЛ та ПЗ, відчужуються ділянки землі, що знаходяться під опорами ПЛ та ПЗ. Розмір відчужуваної ділянки землі дорівнює площі опори плюс 1 м по периметру опори для ПЛ від 6 до 20 кВ; для ПЛ від 35 до 500кВ-2м.
7.8 Ширину смуги землі, що відводиться у тимчасове користування на час будівництва кабельних ліній електропередачі, траси яких проходять через поливні землі, слід приймати:
а) для кабельних ліній напругою до 35 кВ - 4м;
б) " " 110 кВ - 6м.
7.9 При проходженні траси ПЛ уздовж меж зрошуваних земель мінімальна відстань між межею поля та горизонтальною проекцією крайнього проводу ПЛ повинна бути:
а) напругою до 20 кВ - 2 м;
б) " від 35 кВ до 10 кВ - 4 м;
в) " " 150 кВ " 220 кВ - 5 м;
г) " " 330 кВ " 400 кВ - 8 м.
.
8 РЕКОНСТРУКЦІЯ МЕЛІОРАТИВНИХ СИСТЕМ
8.1 Реконструкція меліоративних систем повинна виконуватися комплексно з урахуванням економічного, соціального та природоохоронного ефекту.
8.2 У структурі виробничих витрат, які приймаються для розрахунку ефективності, слід враховувати капітальні вкладення на заходи для реконструкції зрошувальної та осушувальної мереж, поліпшення стану поверхні сільськогосподарських угідь, поліпшення меліоративного стану системи.
8.3 До капітальних вкладень на поліпшення екологічного стану земель, прилеглих до зрошуваних, слід включати витрати на рибоохорону, будівництво об'єктів для збирання скидних вод, витрати на їх утилізацію, боротьбу із затопленням та підтопленням.
При осушенні враховуються капітальні вкладення на протипаводкові, протиерозійні заходи, а також заходи для захисту від розмивання русел водоприймачів.
8.4 При визначенні суми капітальних вкладень на реконструкцію до виробничих витрат слід включати капітальні вкладення на будівництво додаткових сховищ для зерна, картоплі, овочів, фруктів, складів пально-мастильних матеріалів.
8.5 До складу одноразових витрат, крім виробничих, слід включати: капітальні вкладення в соціальну інфраструктуру, на підготовку та перепідготовку кадрів, будівництво і реконструкцію автомобільних доріг з твердим покриттям.
8.6 При формуванні переліку об'єктів можливої реконструкції в першу чергу повинні включатися об'єкти з незадовільною екологічною обстановкою, а також об'єкти, що дають найбільший еколого-економічний ефект.
Реконструкція зрошувальних систем
8.7 У проекті реконструкції повинні бути розглянуті такі питання: причини і характер засолення грунтів під час зрошення; обгрунтування та вибір типу колекторно-дренажної ме-
ДБН В.2.4-1-99 С. 74
режі; обгрунтування необхідності перевлаштування міжгосподарської та внутрішньогосподарської мереж, споруд, доріг; обгрунтування вибору нових способів поливу і дощувальної техніки; водозабезпеченість, автоматизація водорозподілу та поливу; місця розміщення територій, що охороняються, і шляхів міграції диких тварин.
8.8 При комплексній реконструкції необхідно передбачати досягнутий на даний час технічний рівень будівництва та експлуатації зрошувальних систем, широке застосування нових конструкцій та матеріалів, механізацію і автоматизацію роботи системи, підвищення надійності споруд.
• на зрошувальній мережі, коли планове розміщення її залишається незмінним, а сама мережа оснащується більш досконалими конструкціями і спорудами для зменшення втрат води та створення умов для застосування технічно досконалих засобів поливу;
• на колекторно-дренажній мережі (КДМ) на меліоративне неблагополучних землях шляхом заміни її більш досконалими конструкціями;
• на зрошувальній мережі з капітальним плануванням поверхні поливних ділянок, треба передбачати, у разі потреби, зміни планового розміщення зрошувальної мережі, розмірів та форм поливних ділянок для впровадження більш досконалої техніки поливу; при цьому можливе зрошення додаткових площ у розмірах, які залежать від об'єму заощадженої внаслідок реконструкції води;
• на зрошувальній мережі з метою застосування досконалої техніки поливу, коли планове положення існуючої мережі може залишитися незмінним, але забезпечуються умови для якісного поливу.
8.10 При частковій реконструкції повинні вирішуватися найбільш актуальні на даний час завдання з меншими витратами і обсягами робіт при порівняно високій ефективності капітальних вкладень.
8.11 Для складання проектно-кошторисної документації на реконструкцію зрошувальних систем повинні виконуватися агроекономічні, топографо-геодезичні, інженерно-геологічні, гідрогеологічні, грунтово-меліоративні, гідрологічні та гідротехнічні вишукування.
8.12 Якісну оцінку стану земель, технічного рівня окремих елементів та зрошувальних систем в цілому повинно давати порівняння загальних і окремих водно-сольових балансів зрошуваних земель за такими показниками:
• спрямованість меліоративних процесів (при позитивному балансі водно-сольовий режим формується за типом накопичення запасів солей, при негативному — за типом розсолення);
• фактична дренованість зрошуваної території;
• винесення солей із зони аерації;
ДБН В.2.4-1-99 С. 75
• втрати води в системах та їх роль у формуванні водно-сольового режиму грунтів, при цьому встановлюють причину непродуктивних втрат та намітають шляхи їх усунення;
• загальна оцінка сучасного технічного стану зрошувальних систем з урахуванням продуктивності зрошуваних земель та затрат матеріальних, трудових і водних ресурсів.
8.13 Підвищення водозабезпеченості зрошувальних систем, що реконструюються, можливе за рахунок:
• створення додаткових джерел;
• регулювання внутрішньосистемного стоку;
• використання скидних, дренажних (очищених) та підземних вод;
• підвищення коефіцієнта корисної дії (ККД) міжгосподарської та внутрішньогосподарської мереж;
• застосування автоматизованої системи управління (АСУ) експлуатації на базі автоматизованого водорозподілу;
• технічного вдосконалення зрошувальної мережі та техніки поливу;
