2.6. Методи та періодичність знежирення устаткування повинні бути визначені у нормативно-технічній документації на кисневе устаткування.

Використовувати для знежирення устаткування та трубопроводів чотирихлористий вуглець не дозволяється.

2.7. Киснепроводи, арматуру та кисневе устаткування необхідно захищати від потрапляння на них мастил, жирів та інших горючих речовин.

2.8. Для ущільнення кисневої арматури застосовують матеріали відповідно до ГОСТ 12.2.052-81.

На киснепроводах не дозволяється застосовувати арматуру зі сплавів на основі титану.

2.9. Розбирати вентилі та змінювати ущільнювальні елементи вентилів кисневих балонів у цехах, що їх використовують, не дозволяється.

2.10. Перевірку щільності киснепроводів (рукавів) і арматури необхідно проводити мильним розчином не менше ніж один раз на півроку із записом результатів перевірки у спеціальному журналі.

Перевіряти щільність за допомогою вогню або тліючих предметів не дозволяється.

2.11. Випробування киснепроводів на міцність для виявлення витікань необхідно проводити гідравлічним способом пробним тиском, що становить 1,25 робочого. Для киснепроводів, що працюють під тиском не більше 1,6 МПа (16 кгс/см), що змонтовані на опорах і не розраховані на навантаження під час заповнення киснепроводів водою, допускається проведення пневматичних випробувань на міцність.

2.12. Киснепроводи необхідно заземлювати при вводі в будівлі цехів і при виводі з них на контур заземлення цехових електроустановок.

У місцях фланцевих з'єднань повинні бути встановлені постійні струмопровідні перемички.

2.13. Киснепровід, що підлягає ремонту, необхідно відключити від діючих киснепроводів і продути повітрям, азотом або парою до зменшення вмісту кисню в ньому не більше ніж 23% (об'ємних), що необхідно контролювати дворазовим аналізом.

Проводити продування киснепроводів повітрям від поршневих компресорів не дозволяється.

2.14. Роботи з ремонту киснепроводів і кисневих пристроїв необхідно виконувати не менше ніж двома особами за нарядом-допуском.

У приміщенні для персоналу, який обслуговує кисневе господарство, повинні бути умивальник, мило та рушник.

2.15. Вогневі роботи на киснепроводах і кисневому устаткуванні необхідно проводити відповідно до вимог підпунктів 1.24 і 1.25 розділу XIV цих Правил.

2.16. Відкриття та закриття арматури, встановленої на киснепроводах, необхідно проводити повільно, не допускаючи різких змін параметрів і великих швидкостей руху кисню по трубопроводу для запобігання займанню киснепроводу або окремих його елементів.

2.17. Інструмент, що застосовується для обслуговування киснепроводів і кисневих пристроїв, повинен бути обміднений, знежирений і помічений блакитною смугою.

2.18. Кисневе устаткування фарбують у блакитний колір або наносять смугу блакитного кольору згідно з ГОСТ 14202-69.

На кисневому устаткуванні, за винятком ЗІЗ, повинен бути напис "Кисень! Небезпечно!". Напис необхідно наносити чорною фарбою на блакитному фоні або блакитною фарбою на будь-якому фоні.

2.19. У приміщеннях, де розташовані кисневі пристрої, палити та користуватися відкритим вогнем не дозволяється.

2.20. Руки, спецодяг, спецвзуття та рукавиці персоналу, який обслуговує киснепроводи та кисневі пристрої, не повинні бути забруднені мастилом. Палити та підходити до відкритого вогню після закінчення роботи дозволяється тільки після провітрювання одягу. Вішати одяг на фланці або вентилі киснепроводів не дозволяється.

2.21. У випадку займання киснепроводу або виникнення пожежі в районі його розташування киснепровід треба негайно відключити.

2.22. Рукави (шланги), що застосовуються для ремонтних потреб і пропалювання льоток, сталевипускних отворів, шпурів, повинні відповідати класу III за ГОСТ 9356-75 "Рукава резиновые для газовой сварки и резки металлов. Технические условия".

На гумових рукавах не можна допускати жирових, масляних забруднень, тріщин, розривів.

Металеві трубки для пропалювання повинні бути сухі та без слідів мастила. Мінімальна залишкова довжина трубки під час пропалювання повинна бути не менше ніж 1,5-.

Кріплення рукавів до штуцерів, а також до трубок необхідно виконувати спеціальними затискачами, що унеможливлюють їх зрив.

2.23. У разі відбору кисню з трубопроводу арматуру для приєднання рукавів необхідно розміщувати в металевій шафі з отворами або щілинами для вентиляції.

Дверці шаф під час роботи повинні бути відкриті. За відсутності працівника, який користується вентилем, шафу необхідно закривати на замок.

Розпізнавальне фарбування шаф і сигнально-попереджувальні написи на них повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.008-75 "ССБТ. Производство покрытий металлических и неметаллических неорганических. Общие требования безопасности".

Розводка киснепроводів у цехах повинна відповідати проекту.

2.24. За відсутності на підприємствах кисневих станцій допускається застосування газоподібного кисню в балонах.

Для централізованої подачі кисню повинен бути влаштований розподільний пристрій (рампа), з якого кисень подається до місць його використання.

2.25. Киснева рампа повинна бути розташована на нульовій відмітці в окремому вогнестійкому приміщенні.

Приміщення рампи повинно бути обладнано вентиляцією, опаленням та освітленням. Палити та користуватися відкритим вогнем у приміщенні рампи не дозволяється.

2.26. Шланги (рукави), що застосовуються для підведення кисню до місць використання, повинні бути гнучкі.

2.27. Кисневі балони у приміщенні рампи необхідно встановлювати у спеціальні стояки, що виключають можливість їх падіння.

Редуктор рампи повинен бути розміщений поза стінкою приміщення, а загальний вентиль - у приміщенні рампи.

Редуктор необхідно періодично розбирати та прочищати.

2.28. Запас балонів необхідно зберігати на складах, передбачених проектом.

Спільне зберігання в одному приміщенні балонів з киснем і горючими газами не дозволяється. Зберігати та транспортувати балони на підприємстві необхідно згідно з інструкцією, затвердженою роботодавцем.

2.29. Під час зберігання, транспортування та поводження з кисневими балонами необхідно виключити можливість забруднення їх мастилом.

Використання кисню з балонів з несправним редуктором або манометром не дозволяється.

2.30. Пристрій для приєднання кисневих рукавів (шлангів) під час ремонтних робіт повинен бути розташований у зручних і безпечних місцях.

2.31. Для обслуговувального персоналу, який працює у місцях, де можливе утворення підвищеної концентрації кисню, необхідно застосовувати одяг, виготовлений з гладких, компактних, неворсистих тканих матеріалів з антистатичними домішками. Використання комбінованих тканин з штучного та натурального волокна не дозволяється.

3. Вимоги безпеки під час застосування азоту й аргону

3.1. До роботи на устаткуванні, що використовується у технологічному процесі, під час ведення якого застосовуються азот або аргон і в зоні якого проходять трубопроводи, заповнені цими газами, допускаються особи не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд, навчання за фахом і мають посвідчення на право експлуатації цього устаткування.

3.2. У кожному цеху, де встановлено устаткування з використанням аргону або азоту, необхідно призначати особу, відповідальну за безпечну експлуатацію аргоно- та азотопостачання.

Особи, відповідальні за безпечну експлуатацію цих систем, а також резерв кадрів на їх заміщення повинні пройти перевірку знань з правил безпеки під час роботи з азотом і аргоном.

3.3. Монтаж і експлуатацію об'єктів з використанням трубопроводів азоту та аргону необхідно здійснювати відповідно до проекту.

Не дозволяються зміни в технологічних схемах, конструкції та режимі роботи зазначеного устаткування та трубопроводів без погодження з автором проекту та відділом головного енергетика.

3.4. На всі діючі та знов уведені в експлуатацію об'єкти, на яких використовуються азот чи аргон, повинні бути складені інструкції з безпечної експлуатації всіх видів устаткування та їх взаємодії і затверджені в установленому порядку. Інструкції необхідно розміщувати на робочих місцях і видавати обслуговувальному персоналу за особистим підписом.

3.5. Приміщення, де проводяться роботи з азотом чи аргоном і концентрація кисню в повітрі яких може знижуватися нижче 19% за об'ємом, повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією. Необхідність влаштування вентиляції та кратність обміну повітря повинні визначатися проектною організацією.

3.6. Конструкція систем продування азотних чи аргонових трубопроводів повинна виключати можливість надходження цих газів у приміщення.

3.7. Цеховою інструкцією з безпечного застосування азоту чи аргону повинен бути передбачений порядок дій персоналу під час первинного заповнення трубопроводу азотом чи аргоном або після його ремонту.

3.8. Крім загальноцехової схеми азото- та аргонопроводів, повинні бути схеми азото- та аргонопостачання кожної дільниці та агрегату. Зазначені схеми повинні бути розміщені на робочих місцях обслуговувального персоналу.

3.9. На кожному підприємстві повинен бути складений перелік приміщень з технологічним устаткуванням, де вміст кисню за об'ємною часткою може бути менше ніж 19% (в аварійній ситуації), із зазначенням видів і періодичності контролю, а також заходів з нормалізації повітря. Перелік цих місць повинен бути затверджений роботодавцем.

Приміщення повинні бути обладнані знаками безпеки відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76.

3.10. Приміщення та місця, де можливе зниження концентрації кисню нижче 19%, повинні бути забезпечені стаціонарними або переносними газоаналізаторами.

3.11. Прокладання трубопроводів газоподібного аргону в землі чи в траншеях і приямках не дозволяється.

3.12. Не дозволяється використовувати азот чи аргон для випадкових робіт і цілей, не передбачених проектом (обдування одягу, устаткування тощо).

3.13. Трубопроводи азоту та аргону не повинні перетинатися з іншими газопроводами, якщо це не передбачено проектом.

3.14. Посудини газифікаторів та інші посудини з рідким азотом чи аргоном, що встановлені зовні будівель споживачів, треба розташовувати біля стін, що не мають отворів, на відстані від габаритів посудини.

Віконні отвори на відстані в кожний бік і на вгору від габаритів посудин не повинні мати елементів, що відкриваються. Зазначені вимоги не поширюються на посудини, у яких розняття зливоналивних пристроїв розташовані від стіни будови більше ніж на 9 м.

3.15. Перевірку щільності азото- та аргонопроводів необхідно проводити щомісяця. Перевірку щільності газопроводів і арматури необхідно здійснювати омилюванням, а за допомогою переносного газоаналізатора проводити контроль вмісту кисню у приміщенні.

3.16. Трубопровід азоту чи аргону може бути включений у роботу за наявності таких документів:

паспорта трубопроводу;

актів випробувань і паспортів арматури;

актів випробувань трубопроводів на щільність і міцність;

актів приймання КВПіА;

сертифікатів на матеріали труб;

сертифікатів на зварювальні матеріали;

списку зварників, які брали участь у зварюванні трубопроводу, із зазначенням номерів посвідчень і клейм;

схеми трубопроводів;

інструкції з безпечного застосування азоту чи аргону.

3.17. У разі виявлення витікання газу або розриву трубопроводу необхідно огородити небезпечну зону, вивести з неї працівників, відключити пошкоджену ділянку трубопроводу та після цього усунути витікання.

3.18. Газозапірна арматура повинна бути розміщена у шафі з дверцятами, що замикаються.

На арматурі та шафах повинні бути прикріплені плакати та зроблені написи: "Аргон - небезпечно!", "Азот - небезпечно!"

3.19. Експлуатація системи азото- та аргонопостачання з витоками в арматурі фланцевих та інших з'єднань не дозволяється.

3.20. Не дозволяється усувати витоки у фланцевих з'єднаннях, якщо тиск у трубопроводі вищий за атмосферний.

3.21. З'єднувати трубопроводи за допомогою гнучкого шланга не дозволяється.

3.22. Під час з'єднання трубопроводу з робочим агрегатом, механізмом, приладом за допомогою гнучкого шланга необхідно перевірити робочий тиск у шлангу, що не повинен перевищувати максимально допустимий у трубопроводі.

До трубопроводу гнучкий шланг необхідно приєднувати через спеціальні штуцери з хомутами. На трубопроводі перед штуцером повинна бути встановлена відсікаюча арматура.

3.23. У закриті приміщення, де встановлено устаткування з використанням азоту чи аргону і де немає приладів контролю, дозволяється заходити тільки в разі, якщо працює вентилятор, після закінчення часу, що дає змогу провести триразовий обмін повітря.

Кнопка вмикання вентилятора повинна бути встановлена перед входом у приміщення, де можливий витік азоту чи аргону. Поряд з кнопкою повинна бути встановлена табличка з позначенням часу, протягом якого здійснюється триразовий обмін повітря.

3.24. Трубопроводи азоту та аргону після ремонтів і внесення змін у технологічну схему та конструкцію необхідно перевіряти гідравлічним або пневматичним випробуванням на щільність.

Випробування на щільність необхідно проводити відповідно до вимог, що зазначені у проекті.

3.25. Виведення устаткування, що використовує азот чи аргон, і трубопроводів цих газів у ремонт і приймання їх з ремонту необхідно оформляти актом.

3.26. Ремонтні роботи в газонебезпечних місцях, де встановлено об'єкти з використанням азоту і аргону, необхідно виконувати за нарядом-допуском після проведення аналізу повітря в цих місцях на вміст кисню. В усіх цехах аналіз повинна проводити газорятувальна станція, в цехах кисневого виробництва - цехові лабораторії.

Починати роботу дозволяється тільки за вмісту кисню в повітрі, що аналізується, в межах 19-21%.