Страница 2: ДСТУ Б В.2.7-137:2008. Будівельні матеріали. Блоки із ніздрюватого бетону стінові дрібні. Технічні умови (41007)

1. Дозволяється за замовленням разовим (З Р) виготовлення блоків інших розмірів за умови дотримання всіх інших вимог цього стандарту. Блоки такого типу позначають літерами "З Р".
2. Умовне позначення блоків при замовленні складається з призначення і типу блоків, розмірів блоків за довжиною, товщиною і висотою в міліметрах, марки бетону за середньою густиною, класу бетону за міцністю, марки бетону за морозостійкістю, типу мурування блоків (на розчині – "Р", на клеї – "К"), позначення цього стандарту.

Приклади умовного позначення блоків:

Блоки для мурування стін, тип 13С, довжина 600, товщина 300, висота , марка бетону за середньою густиною D 600, клас бетону В2,5 (М35), марка за морозостійкістю F25, для мурування на клеї:

Блоки А 13С-600 х 300 х 200-D600-В2,5(М35)-F25-К-ДСТУ Б В.2.7-137:2008.

Блоки для мурування стін, замовлення разового, довжина 450, товщина 320, висота , марка бетону за середньою густиною D 600, клас бетону В2,5 (М35), марка бетону за морозостійкістю F 25, для мурування на розчині:

Блоки А ЗР-450 х 320 х 350-D600-В2,5(М35)-F25-Р-ДСТУ Б В.2.7-137:2008.

Блоки для мурування зовнішніх стін з облицюванням цеглою, тип 36СЦ, довжина 600, товщина 300, висота , марка бетону за середньою густиною D 600, клас бетону В2,5 (М35), марка бетону за морозостійкістю F 25, для мурування на розчині:

Блоки А 36СЦ-600 х 300 х 370-D600-В2,5(М35)-F25-Р-ДСТУ Б В.2.7-137:2008.

4ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

1. Блоки мають відповідати вимогам цього стандарту, виготовлятися згідно з технологічним регламентом, затвердженим в установленому на підприємстві порядку.
2. Сировинні матеріали для виготовлення блоків мають відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.7-45.
3. Марку бетону автоклавного та неавтоклавного тверднення за середньою густиною D, клас бетону за міцністю на стиск В наведено в таблиці 2.

Таблиця 2

4.4Значення міцності бетону на стиск і відповідне значення марки за міцністю М, класу бетону В наведено в таблиці 3.

Таблиця 3

4.5Нормована відпускна міцність бетону блоків повинна бути не менше:

• 100 % для бетону автоклавного тверднення;
• 80 % для бетону неавтоклавного тверднення при гарантуванні виробником досягнення проектної марки бетону у віці 28 діб з дня виготовлення.

4.6Марка бетону блоків за морозостійкістю повинна бути, не менше:

• F25 для зовнішніх стін;
• F15 для внутрішніх стін і перегородок.

4.7Теплопровідність, усадка при висиханні, відпускна вологість бетону блоків не повинна перевіщувати значень, наведених у додатку Б.

4.8Ефективна питома активність природних радіонуклідів бетону блоків не повинна перевіщувати 370 Бк/кг згідно з ДБН В.1.4-1.01.

4.9Значення відхилень геометричних розмірів та форми блоків не повинні перевищувати наведених у таблиці 4.

Таблиця 4

4.10Блоки відносяться до негорючих вибухобезпечних виробів, що не виділяють токсичних речовин (ДСТУ Б В.2.7-19, ГОСТ 12.1.044, ДБН В.1.1-7).

5ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

5.1Виробництво блоків є екологічно чистим. Відходи сирцю, що утворюються при розрізанні масивів, повертають у виробництво.

5.2При виготовленні блоків необхідно дотримуватися вимог СНиП ІІІ-4, ГОСТ 12.1.003, ГОСТ 12.1.005, ГОСТ 12.1.012, ГОСТ 12.1.044, ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.2.085, ГОСТ 12.3.020, ГОСТ 27574, ГОСТ 27575.

Робітники, зайняті виготовленням блоків, повинні проходити інструктаж згідно з вимогами [1].

1. При виконанні підіймально-транспортних операцій та експлуатації вантажопідіймальних механізмів необхідно дотримуватися вимог ГОСТ 12.1.019, ГОСТ 12.3.002, ГОСТ 12.3.009, ГОСТ 12.4.011, ГОСТ 21650, ГОСТ 25835.
2. Приміщення, в яких виготовляють блоки, та параметри виробничого середовища мають відповідати вимогам державних санітарних і пожежних норм ДСН 3.3.6.037, ДСН 3.3.6.039, ДСН 3.3.6.042, ГОСТ 12.4.021, ГОСТ 12.1.004, ДБН В.1.1-7.
3. При виготовленні блоків використовують цемент, кремнеземистий компонент, вапно, пудру алюмінієву, які відносяться до помірно- і малонебезпечних речовин (ГОСТ 12.1.007). Граничнодопустима концентрація пилу компонентів у повітрі робочої зони складає: цемент – 6 мг/м3, кремнеземистий компонент – 1 мг/м3, вапно – 3 мг/м3, алюміній – 2 мг/м3. Вміст пилу в повітрі робочої зони контролюють згідно з вимогами ГОСТ 12.1.005.

6ПАКУВАННЯ І МАРКУВАННЯ

6.1Блоки зберігають у штабелях, пакетах, контейнерах. У пакетах блоки можуть бути скріплені сталевою, поліпропіленовою стрічкою, термоусадковою плівкою на жорсткому піддоні або без піддону.

У пакетах, контейнерах блоки повинні бути щільно укладені один до одного на бокову або торцеву грань. Конструкція пакета та його технічні показники узгоджуються із споживачем блоків.

6.2Кожне паковання блоків маркується. Маркування здійснюють фарбою, маркувальним олівцем безпосередньо на грані блока. Кожне паковання блоків маркується не менше ніж на трьох блоках, що розташовані з різних сторін пакета, контейнера або штабеля. Маркування містить скорочене позначення марки бетону за середньою густиною та класу бетону блоків за міцністю на стиск, тип мурування (на розчині "Р", на клеї "К"), товарний знак підприємства-виробника, штамп ВТК. Приклад маркування блоків марки бетону за середньою густиною Д600, класу В2,5 для мурування на розчині:

"600 – 2,5 – Р – товарний знак – ВТК"

6.3Транспортне маркування виконують на етикетці, яку наклеюють на кожне транспортне паковання. Транспортне маркування містить:

• найменування підприємства-виробника, його товарний знак;
• умовне позначення блока;
• штамп ВТК;
• номер партії, дату виготовлення;
• масу пакета;
• маніпуляційний знак № 3 "Оберігати від вологи" згідно з ГОСТ 14192;
• знак відповідності згідно з вимогами ДСТУ 2296, якщо блоки сертифіковано.

6.4При пакуванні і маркуванні виробів необхідно дотримуватися вимог ДСТУ Б В.2.62, ГОСТ 12.3.002, ГОСТ 12.3.009, ГОСТ 21650, ГОСТ 26598, ДБН Г.1.4.

7ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

1. Блоки зберігають у пакетах, контейнерах або штабелях заввишки не не більше 2,5 м.
2. Складування блоків виконують окремо за типами, марками бетону за середньою густиною, класами бетону за міцністю на стиск та типами мурування блоків.
3. Транспортування блоків здійснюють у пакетах, контейнерах усіма видами транспорту згідно з правилами перевезення вантажів, що діють на даному виді транспорту. За погодженням із замовником транспортування блоків може здійснюватись у штабелях при щільному укладанні блоків вантажним захватом на платформу автомобіля в один ярус без скріплення. Не допускається розвантаження блоків скиданням.
4. При зберіганні і транспортуванні блоків вживають заходів, що виключають їх зволоження і пошкодження.
5. При зберіганні і транспортуванні блоків необхідно дотримуватися вимог ДБН Г.14, СНиП ІІІ-4, ГОСТ 12.3.009, ГОСТ 15150, ГОСТ 21650.

8МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

8.1Технічні показники бетону блоків визначають згідно з вимогами таких нормативних документів:

• середню густину – ГОСТ 12730.1;
• міцність на стиск – ГОСТ 10180;
• морозостійкість, усадку при висиханні – ДСТУ Б В.2.7-45;
• теплопровідність – ДСТУ Б В.2.7-41, ДСТУ Б В.2.7-105;
• вологість – ГОСТ 12730.2;
• ефективну питому активність природних радіонуклідів – ДБН В.1.4-2.01.

1. Визначення лінійних розмірів блоків, відхилень від прямолінійності та прямокутності, відбитості кутів та ребер виконують згідно з ГОСТ 26433.1.
2. Пакування, маркування, складування блоків контролюють візуально.

9ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

9.1Блоки приймають партіями. Партію складають блоки одного типу, однієї марки за середньою густиною, однієї марки за морозостійкістю, одного класу за міцністю на стиск, одного типу мурування, які виготовлено за одну добу з матеріалів однієї якості.

Максимальний об'єм партії не повинен перевищувати .

Дозволяється при невеликому добовому об'ємі виробництва і дотриманні вимог 9.1 визначати об'єм партії тижневого виробництва, але не більше .

1. Кількість блоків з відхиленнями розмірів і пошкодженнями кутів та ребер, які перевищують зазначені у таблиці 4 показники, не повинні перевищувати в сумі 5 % від партії.
2. Приймання блоків на підприємстві-виробнику включає приймально-здавальні та періодичні випробування.

9.4Приймально-здавальні випробування включають визначення геометричних параметрів блоків, середньої густини, міцності та вологості бетону, правильності маркування і пакування.

1. Для визначення геометричних параметрів блоків за таблицею 4 з масиву або форми після охолодження відбирають методом випадкового відбору 20 блоків із крайніх та середніх рядів.
2. Для визначення середньої густини, міцності та вологості бетону з масиву блоків або форми відбирають не менше двох блоків.

9.7Періодичні випробування бетону блоків щодо морозостійкості, теплопровідності, усадки при висиханні, ефективній питомій активності природних радіонуклідів виконують при постановці продукції на виробництво, зміні сировинних матеріалів або технології, але не рідше:

морозостійкість – одного разу за 6 місяців;

теплопровідність – одного разу на рік;

усадка при висиханні – одного разу за 6 місяців;

ефективна питома активність природних радіонуклідів – одного разу на рік.

9.8Для визначення морозостійкості бетону з масиву або форми відбирають не менше шести блоків, для визначення теплопровідності, усадки при висиханні, ефективної питомої активності природних радіонуклідів – по одному блоку.

9.9При невідповідності одного з контрольних показників вимогам цього ДСТУ виконують повторні випробування подвійної кількості блоків, узятих з тієї ж партії, за тими показниками, за якими одержано незадовільні результати.

9.10При отриманні результатів повторних випробувань середньої густини вище проектних значень блоки приймають за підвищеною маркою D.

При отриманні результатів повторних випробувань міцності на стиск та морозостійкості нижче проектних значень блоки приймають за зниженими класом В і маркою F.

1. При невідповідності блоків показникам, наведеним у таблиці 4, приймання блоків виконують поштучно.
2. У кожній партії контролюють маркування і паковання кожного пакета і контейнера блоків.
3. Кожна партія блоків або її частина супроводжується паспортом, у якому зазначають:

• найменування та адресу підприємства-виробника;
• номер і дату видачі паспорта;
• умовне позначення блока;
• номер партії, дату виготовлення;
• об'єм виробів, м3;
• результати випробувань;
• штамп та підпис начальника ВТК.

9.14Сертифікаційні випробування блоків здійснюють відповідно до вимог ДСТУ 3413.

9.15Споживач має право проводити перевірку якості блоків із дотриманням вимог цього стандарту.

10ПРАВИЛА ЗАСТОСУВАННЯ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ

1. Блоки відносяться до негорючих виробів і забезпечують у кладці нульове поширення вогню, вони можуть бути використані в усіх видах будівництва (клас 1, ДСТУ Б В.2.7-45).
2. Блоки застосовують у самонесучих, несучих зовнішніх і внутрішніх стінах та інших елементах будівель.

При влаштуванні зовнішніх стін з облицюванням цеглою необхідно дотримуватись рекомендацій [1] та додатка В.

Для мурування блоків необхідно використовувати клеючі розчини з сухих цементних будівельних сумішей (ДСТУ-П Б В.2.7-126), цементні розчини підвищеної рухливості, марки не менше ніж М 25, густиною (1000-1500) кг/м3 [3].

1. Мурування блоків масою більше (товщина 400, 450, ) виконується з використанням засобів малої механізації за дотримання вимог безпеки та охорони праці [2], СНиП ІІІ-4.
2. При експлуатації будинків із стінами з ніздрюватобетонних блоків не допускається постійне місцеве зволоження стін.