3.2.5.15При вишукуваннях для будівництва висотних локальних споруд (башт, труб,щогл тощо) кількість виробок повинна бути не менше трьох при віддаленні від центра спору-ди не більше 20 м.
3.2.5.16Особливості інженерних вишукувань для об'єктів, наведених у 3.2.5.9-3.2.5.15, до-датково регулюються відомчими будівельними нормами.
ДБН А.2.1-1-2008 С. 13
3.2.5.17 Діаметр буріння розвідувальних свердловин повинен забезпечувати можливість опису ґрунтів, відбору проб порушеної структури, а також відбір проб води і обладнання свердловин для спостереження за рівнем підземних вод.
Діаметр буріння технічних свердловин повинен забезпечувати можливість відбору проб ґрунтів непорушеної структури та обладнання свердловин для гідрогеологічних, геофізичних і польових дослідних робіт.
Початковий та кінцевий діаметри розвідувальних і технічних свердловин у нескелевих ґрунтах призначають залежно від призначення та глибини свердловини, складу і стану ґрунтів, що проходяться, відповідно до табл. 3.3.
Таблиця 3.3 - Залежність діаметрів свердловин від їх призначення
|
Свердловина
|
Початковий діаметр свердловини, мм, за глибини свердловини, м
|
Кінцевий діаметр свердловини, мм
|
|
|
до 10
|
10-30
|
|
|
Розвідувальна
|
до 127
|
до 168
|
до 89
|
|
Технічна
|
до 168
|
до 219
|
127
|
|
Примітка 1. Початковий діаметр розвідувальних та технічних свердловин глибиною більше 30 м, а також початковий та кінцевий діаметри спеціальних свердловин встановлюють у програмі виконання робіт.
Примітка 2. Під час буріння свердловин у великоуламкових, піщаних, пилуватих і глинистих грунтах із включеннями валунів і крупної гальки, а також для обгрунтування відповідно до завдання замовника проведення земляних робіт способом гідромеханізації допускається збільшувати їх початковий діаметр.
|
Кількість технічних свердловин повинна бути не менше 25 відсотків від загальної кількості свердловин, та не менше 30 відсотків для будівель і споруд підвищеного рівня відповідальності на ділянках із складними інженерно-геологічними умовами.
3.2.6 До геотехнічних вишукувань відносять роботи, які пов'язані з вивченням складу, стану та властивостей ґрунтів як основ, середовища для влаштування підземних споруд, а також для оцінки стійкості природних або штучних масивів, що формуються, схилів і укосів.
3.2.6.1Геотехнічні вишукування включають:
- визначення складу, стану і властивостей ґрунтів;
- прогноз змін стану і властивостей ґрунтів під впливом різних факторів (зволоження,обводнення та осушення, термічні впливи, статичні і динамічні навантаження);
- прогнозну оцінку стійкості схилів і укосів;
- моделювання та розроблення рекомендацій з підвищення стійкості природних і ство-рення штучних геотехнічних масивів ґрунтів;
- розроблення рекомендацій із влаштування основ, фундаментів і захисних споруд;
- розроблення рекомендацій з використання природних і штучних ґрунтових матеріаліву будівництві.
3.2.6.2Геотехнічні вишукування виконують як у складі інженерно-геологічних вишуку-вань, так і самостійно, на територіях, де вже вивчені інженерно-геологічні умови.
3.2.6.3Лабораторні роботи виконують для визначення класифікаційних, фізичних,міцнісних, деформаційних і інших показників властивостей ґрунтів, а також хімічних власти-востей ґрунтових вод, необхідних для прийняття проектних рішень, виконання інженер-но-технічних розрахунків з улаштування основ, фундаментів, захисних та інших споруд.Склад і обсяги лабораторних робіт установлюють, виходячи як із цільового призначення ви-шукувань, так і від наявності ґрунтів із особливими властивостями.
С. 14 ДБНА.2.1-1:2008
За обґрунтування у програмі виконання робіт до складу лабораторних робіт додатково включають:
- визначення змін властивостей ґрунтів за різних впливів (замочування, висушування,ущільнення, хімічне закріплення, вібродинамічні навантаження тощо);
- моделювання роботи штучно створюваних геотехнічних масивів.
Методи виконання лабораторних робіт регламентуються відповідними нормативними документами. Рекомендації щодо їх застосування подано у дод. М.
Кількість лабораторних випробувань встановлюють у програмі виконання робіт згідно з ДСТУ Б В.2.1-5 і залежно від ступеня неоднорідності ґрунтів, рівня відповідальності проектованої будівлі (споруди), необхідної точності визначення характеристик ґрунтів, а також з урахуванням попередньо виконаних лабораторних випробувань.
При цьому, необхідно забезпечити одержання по кожному виділеному інженерно-геологічному елементу не менше 10 окремих значень фізичних характеристик та не менше шести значень міцнісних і деформаційних характеристик властивостей ґрунтів.
3.2.6.4Польові дослідні роботи виконують для отримання даних про властивості ґрунтіву масиві, на місці їх залягання, за неможливості отримання достовірних результатів лабора-торними методами; для визначення (уточнення) перехідних коефіцієнтів від лабораторної донатурної моделі, а також під час будівництва будівель і споруд підвищеного рівня відпо-відальності та у районах розповсюдження ґрунтів із особливими властивостями.
Перелік польових і лабораторних методів випробувань ґрунтів наведено у дод.М.
Кількість випробувань із визначення характеристик ґрунтів обґрунтовують у програмі виконання робіт з урахуванням попередньо виконаних визначень і складності інженерно-геологічних умов. Мінімальна кількість випробувань для одного попередньо виділеного елемента повинна бути не менше трьох.
У межах контурів кожної будівлі (споруди), що проектується на пальовій основі, кількість випробувань зондуванням або еталонною палею згідно зі СНиП 2.02.03 має бути не менше шести, а статичними випробуваннями натурних паль - не менше двох.
3.2.6.5Геотехнічні вишукування у процесі будівництва здійснюють для:
- визначення фактичної несучої здатності та розрахункового навантаження на натурніпалі;
- визначення стану і властивостей переміщених ґрунтів або перетворених у природномузаляганні (у т.ч. контроль ущільнення);
- розконсервації об'єктів будівництва;
- виявлення причин неприпустимих осідань і деформацій масивів ґрунтів і споруджува-них об'єктів.
3.2.6.6Геотехнічні вишукування на ділянках поширення ґрунтів із особливими власти-востями (просідні, набухаючі, слабкі, засолені, елювіальні, техногенні) виконують за спе-ціальною програмою (технічним приписом), що передбачає додаткові вимоги до складу робітдля забезпечення оптимальних будівельних рішень:
3.2.6.6.1 під час вишукувань у районах поширення просідних ґрунтів:
1) встановлюють і додатково відображають у звіті (див. дод. Н):
- поширення і приуроченість просідних ґрунтів до певних геоморфологічних елементівабо форм рельєфу;
- джерела замочування, стан і характер наявних деформацій існуючих будинків та споруд;
- характер мікрорельєфу і розвиток просідних процесів та явищ (розмір і форми про-сідних блюдець, подів, межувальних знижень, балок, лесового псевдокарсту, ярів ірівчаків, такирів, солончаків, солонців, вертикальних тріщин — усихання, віддільностітощо);
ДБН А.2.1-1-2008 С. 15
- потужності лесових відкладень і просідної товщі, їх зміна за площею;
- особливості структури (характер вертикальних і горизонтальних макропор, розташу-вання їх за глибиною і площею; пилуватість, агрегованість тощо), текстури (тонка ша-руватість, тріщинуватість, наявність конкрецій, розподіл карбонатів по розрізу, ходіворганогенного походження, сліди викопних криогенних проявів тощо);
- циклічність будови просідної товщі, особливості контакту між шарами та їхніми ком-плексами;
- фізичні властивості ґрунтів;
- зміна вологості та меж пластичності ґрунтів за глибиною, особливо в приконтактних ізпохованими ґрунтами шарах;
- відносна просадність при тиску від власної ваги ґрунту і сумарного тиску (від власноїваги і зовнішнього навантаження від проектованих будинків та споруд, ваги насипупри плануванні підсипанням);
- початковий тиск просідання;
- залежність відносної деформації просідання від тиску;
- початкова вологість просідання;
- модуль деформації за природної вологості та у насиченому водою стані;
- ступінь мінливості просідних властивостей ґрунтів у плані та за глибиною;
- питоме зчеплення і кут внутрішнього тертя просідних ґрунтів за природної вологості тау насиченому водою стані (залежно від вирішуваного завдання);
- склад і зміст водорозчинних солей;
- фільтраційні властивості просідних ґрунтів;
- величину осідання ґрунту від його власної ваги;
- характер зміни просадності за площею та глибиною;
- просідні властивості ґрунтів у зниженнях рельєфу (просідні блюдця, улоговини тощо) іна ділянках між ними;
- глибину залягання, літологічний склад і характеристики підстилаючих непросіднихґрунтів, з оцінкою їх фільтраційних властивостей (за спеціальним завданням);
- гірничі виробки розміщують із урахуванням необхідності складання інженерно-геологічних розрізів по кожному геоморфологічному елементу (уздовж і вхрест пролягання), атакож з урахуванням необхідності вивчення подів, просідних блюдець і ділянок між ними, су-фозійних вирв, псевдокарсту;
- моноліти і зразки ґрунту повинні бути відібрані із кожного інженерно-геологічногоелемента, але не рідше ніж через 1...2 м. Моноліти відбирають із виробок, розташованих упросідних блюдцях (зниженнях) і на ділянках між ними;
- дослідне замочування в котлованах виконують на новоосвоюваних майданчиках масо-вої забудови і при проектуванні об'єктів підвищеного рівня відповідальності для уточнення:
- параметрів просадності;
- потужності просідної товщі ґрунтів;
- глибини, з якої починається осідання ґрунту від власної ваги;
- величини осідання ґрунтів від власної ваги;
- початкового тиску просідання;
- вологості та ступеня вологості в різні строки від початку замочування;
- тривалості замочування товщі просідання та необхідного для цього об'єму води;
С. 16 ДБН А.2.1-1:2008
- деформаційних характеристик товщі просідання;
- тривалості розвитку осідання, коли підготовка основ здійснюватиметься попереднімзамочуванням.
При виконанні дослідного замочування на майданчику з великою мінливістю просідних властивостей ґрунтів допускається застосовувати прискорене замочування котлованів малої площі або з обрізкою замоченого масиву (з зіставленням результатів на одній - двох ділянках із замочуванням котлованів великої площі).
Дослідне замочування в котлованах необхідно супроводжувати спостереженням за осіданням дослідних фундаментів;
- випробування ґрунтів штампом із замочуванням основи проводять відповідно донаціональних стандартів для встановлення: модуля деформації, величини осідання ґрунтів уоснові штампа при замочуванні, початкового тиску просідання, відносної деформаціїпросідання;
- для оцінки можливості ущільнення просідних ґрунтів, влаштування ґрунтових поду-шок, ґрунтових паль у звіті (висновку) зазначають щільність, максимальну щільність, опти-мальну вологість і фізико-механічні властивості ґрунтів при оптимальній вологості (якщо цепередбачено технічним завданням);
- за необхідності хімічного закріплення просідних ґрунтів визначають хімічний складґрунтів і здатність ґрунту змінювати свої властивості;
- відбір проб ґрунту здійснюють з інтервалом не більше 1 м у межах товщі стиснення, анижче - не більше ніж через 2 м;
- роботи з метою контролю якості й глибини ущільнення (закріплення) просіднихґрунтів виконуються у період будівництва за окремим завданням;
3.2.6.6.2 під час вишукувань у районах поширення набухаючих ґрунтів:
1) встановлюють і додатково відображають у звіті (див. дод. Н):
- наявність процесів і явищ, пов'язаних із набухаючими ґрунтами, приуроченість їх допевних геоморфологічних елементів;
- умови залягання набухаючих ґрунтів, їх потужність, мінералогічний і літологічнийсклади, будову (наявність карманів, лінз і прошарків пилуватого і піщаного матеріалу);структурно-текстурні особливості, характер та умови залягання покривних і підстиль-них ґрунтів;
- величину розкриття, глибину й напрямок поширення усадочних тріщин, потужністьтріщинуватої зони;
- відносне вільне набухання;
- вологість набухання;
- тиск набухання;
- відносне набухання під навантаженнями;
- лінійну усадку ґрунту;
- об'ємну усадку ґрунту;
- відносну усадку ґрунту;
- вологість на межі усадки.
ДБН А.2.1-1-2008 С. 17
За спеціальним завданням визначають:
- горизонтальний тиск при набуханні;
- набухання ґрунтів у розчинах (техногенних водах і промислових стоках проектованихпідприємств);
- інші показники, регламентовані національними стандартами;
- для визначення властивостей набухаючих ґрунтів методом замочування котлованурозмір котловану в плані визначають залежно від потужності зони набухання, але неменше 8 х 8 м. У котлованах встановлюють глибинні й поверхневі марки для спостереженняза переміщенням масиву ґрунтів;
- на забудованих територіях, на характерних ділянках розвитку набухаючих ґрунтів, завідповідного обґрунтування у програмі виконання робіт, проводять стаціонарні спостере-ження за процесами набухання-усадки, динамікою і глибиною розкриття окремих тріщин,зміною вологості ґрунтів.
3.2.6.6.3 під час вишукувань у районах (на ділянках) поширення слабких ґрунтів:
1)встановлюють і додатково відображають у звіті (див. дод. Н):
