8. На території садівницького товариства та кооперативів слід встановлювати пожежні пости. Пожежні щити /стенди/ встановлюються на території об’єкту з розрахунку один щит /стенд/ на площу 5000 кв.м.
До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на щитах /стендах/, слід включати: вогнегасники - 3 шт, ящик з піском - 1 шт.; покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу, або повсті розміром 2х2 м - 1 шт; гаки - 3 шт.; лопати - 2 шт.; ломи - 2 шт.; сокири - 2 шт.
Додаток 3.2
(рекомендований)
Показники розрахункової щільності населення (брутто) для районів садибної забудови
|
Тип забудови |
Розмір ділянки, кв.м. |
Кількість ділянок на 1 га |
Щільність населення (брутто)‚ люд./га‚ при середній кількості сім’ї, чол. |
||||
|
|
|
|
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
Садибна Садибна Садибна Садибна Садибна Блокована Блокована Блокована Блокована |
1500 1200 1000 600 500 400 300 200 150 |
5-6 6-7 8-9 13-15 16-17 19-21 24-27 32-38 40-49 |
10-12 12-14 17-18 28-29 34-35 41-42 53-55 75-77 96-99 |
15-18 18-21 26-27 42-43 50-52 61-62 78-80 109-112 138-142 |
20-24 24-28 34-35 55-57 66-68 80-82 101-104 134-143 176-180 |
25-30 30-35 43-44 68-71 82-84 98-100 124-127 169-173 211-216 |
30-36 36-42 51-52 81-84 97-99 115-118 144-148 196-200 242-248 |
4. ВИРОБНИЧА ТЕРИТОРІЯ
4.1. Виробничу територію слід використовувати для розміщення об'єктів матеріального виробництва, комунального господарства, виробничої інфраструктури, науки і наукового обслуговування, підготовки кадрів, інших об'єктів, які обслуговують матеріальне і нематеріальне виробництво.
4.2. На виробничій території, з урахуванням розміру населеного пункту, складу розміщуваних об'єктів, доцільно виділити промислову, науково-виробничу, комунально-складську зону, які в свою чергу, в залежності від розміру зон, можуть бути розчленовані на структурні елементи – промислові райони, промислові вузли, територіальні групи підприємств та окремі підприємства і об'єкти.
В разі санітарно-гігієнічної сумісності та містобудівної доцільності зазначені функціональні зони можуть окремо не виділятись (в першу чергу в невеликих населених пунктах), а також бути змішаними між собою та зонами житлової забудови.
Формування функціональних зон та структурних елементів повинно здійснюватись в рамках загальної програми функціонально-територіальної та архітектурно-планувальної організації виробничих територій та населеного пункту в цілому.
4.3. При виділені виробничої території на підставі загального функціонального зонування міста слід враховувати ефективність їх зв'язків із сельбищними, рекреаційними та іншими територіями. При планувальному формуванні виробничої території необхідно щоб:
виробничі об'єкти розміщувались досить компактно і між ними не було великих функціонально сторонніх утворень;
вона була забезпечена транспортними магістралями загальноміського значення, які зв'язували б її з іншими функціональними зонами міста і формували основу її планувального каркасу;
при розміщенні виробничих об'єктів враховувалась збалансованість місць прикладення праці і місць проживання. При цьому слід формувати взаємозв'язану систему обслуговування працюючих на виробництві і населення прилеглих житлових районів.
Для повноцінного функціонування виробництва необхідні також наявність одного або декількох громадських центрів обслуговування, які розміщуються переважно на стику із сельбищними територіями. До складу громадського центру слід включати установи як ведучих функцій (управлінські, науково-проектного, інформаційного обслуговування), так і супутніх з вибірковою номенклатурою послуг (об'єкти культурно-побутового обслуговування, громадського харчування, пункти охорони здоров'я та інш.). До складу громадського центру обслуговування слід включати також споруди фізкультурно-оздоровчого призначення з розрахунку на 1000 працюючих: відкритих площинних спортивних споруд – 0,02 га, спортивних залів – 60 м2 площі підлоги, басейнів – 82 м2 дзеркала води, приміщень реабілітаційного призначення – 15м2 загальної площі.
4.4. При виділенні функціональних зон та структурних елементів виробничих територій, як спеціалізованих функціонально-планувальних одиниць, треба поряд з виробничими критеріями враховувати планувальні фактори: конфігурацію населеного пункту, мережу вулиць, рельєф, ландшафтні обмеження, тощо.
4.5. При вирішенні архітектурно-планувального завдання формування виробничої території необхідно:
передбачувати функціональне зонування між структурними елементами та групами підприємств з урахуванням їх санітарно-гігієнічної сумісності, містоформуючого значення, потреби в обслуговуванні залізничним чи водним транспортом;
враховувати можливу потребу і напрям територіального розвитку у погодженні з основними композиційними осями міста;
забезпечити зв'язки з головними транспортними комунікаціями, які утворюють планувальний каркас міста;
забезпечити композиційний взаємозв'язок виробничої зони забудови з оточенням;
врахувати умови сприймання різних ділянок промислової забудови у міському середовищі;
забезпечити створення санітарно-захисних зон з включенням їх у єдину систему озеленення міста.
4.6. Конкретне проектування та забудова виробничих територій та її структурних елементів повинне вестись на базі схем генеральних планів груп підприємств, схем розміщення підприємств, схем впорядкування промрайонів та інших проектних матеріалів, які регламентують їх архітектурно-планувальну та інженерну організацію.
4.7. При проектуванні розвитку існуючих населених пунктів, необхідно детально аналізувати стан використання виробничих територій, передбачаючи, в разі необхідності, інтенсифікацію їх народногосподарського використання. В разі потреби, виробничі території можуть передбачатись для реструктуризації з метою іншого функціонального використання.
З метою підвищення інтенсивності освоєння ділянок необхідно передбачувати, з урахуванням техніко-економічної оцінки землі, багатоповерхову забудову, освоєння підземного простору, блокування споруд та інші заходи для збільшення щільності забудови.
4.8. Розміщення виробничих зон, її структурних елементів, окремих підприємств повинно з одного боку враховувати сумісність розміщення підприємств між собою та оточуючою забудовою, з формуванням, при необхідності, санітарно-захисних зон, з іншого – мінімізувати виділення територій для організації санітарно-захисних зон за рахунок розміщення певних дприємств в цих зонах (за умови забезпечення санітарно-гігієнічної сумісності).
Розміри санітарно-захисних зон для підприємств або однотипних виробничих утворень треба визначити залежно від кількості газо- і пилоподібних викидів, речовин з неприємним запахом, утворюваного шуму, вібрації, електромагнітних випромінювань, ультразвуку, радіоактивних речовин та інших шкідливих факторів відповідно до діючих санітарних норм розміщення промислових підприємств і методики розрахунку концентрації в атмосферному повітрі шкідливих речовин, які містяться у викидах підприємств, а також з урахуванням вимог захисту від шуму та інших вимог (розділ 10).
4.9. В разі техніко-економічної доцільності, розміри санітарно-захисних зон необхідно, за узгодженням з відповідними санітарно-епідеміологічними службами, зменшувати за рахунок впровадження нових прогресивних технологічних рішень, встановлення додаткового очисного обладнання та інш.
4.10. Територію санітарно-захисних зон виробничих підприємств не слід розглядати, як резерв для їх розширення (за винятком, обумовленим в п.4.9).
4.11. В санітарно-захисній зоні не допускається розміщувати житлові будинки, дитячі дошкільні установи, загальноосвітні школи, садівничі товариства і городи, парки, а також установи загального користування по охороні здоров'я, відпочинку, спорту.
Промислова зона
4.12. Промислова зона, як структурний елемент населеного пункту, призначена головним чином для розміщення промислових підприємств, які займають в ній пріоритетну функцію. Крім промислових підприємств, в цій зоні можуть розміщуватись інші об'єкти, зазначені в п.4.1.
4.13. При формуванні промислових зон та їх структурних елементів, необхідно передбачувати групування підприємств з забезпеченням функціонального та санітарно-екологічного зонування, зокрема, виділяючи групи, які:
а) виділяють виробничі шкідливості і вимагають залізничного транспорту, а також характеризуються особливими умовами виробництва (пожежонебезпеці, вибухонебезпечні, радіоактивні). Їх розміщують на віддаленні від сельбищних територій відповідно до санітарних і протипожежних норм;
б) е виділяють шкідливих речовин, але вимагають залізничних під'їзних шляхів, що зумовлює потребу й доцільність їх розміщення у периферійній частині міста. Віддалення таких підприємств від житлової забудови на значну відстань не є обов'язковою умовою;
в) не викидають виробничі шкідливості і з невеликим вантажообігом (не більше 40 автомашин на добу в одному напрямку), що не вимагає улаштування залізничних колій. Такі підприємства вимагають мінімальних санітарно-захисних розривів і можуть безпосередньо прилягати до сельбищної території і навіть розміщуватись в її межах.
4.14. Великі промислові райони (кількість підприємств більше 40, кількість трудящих 30-40 тис. чоловік, площа території 300-400 га) доцільно планувально розчленовувати на промислові вузли, вирішені на основі єдиного архітектурно-планувального задуму з вираженими планувальними межами, спільністю інженерно-технічної інфраструктури, допоміжних виробництв, об'єктів соціально-побутового обслуговування. Середні параметри промислового вузла: кількість підприємств - 10-20; кількість трудящих – 5-10тис.чол.; розмір території – 50-150га.
4.15. Виходячи із соціальних, економічних, екологічних і містобудівних вимог промислові вузли і райони, які розміщуються у центральній зоні міста, треба формувати із підприємств на базі прогресивних видів сучасного виробництва, екологічно чистих технологій, що характеризуються найбільшою інтенсивністю використання внутрішньо-майданчикових (внутрішньозаводських) територій і не вимагають під'їзних залізничних колій.
4.16. Розміри загальної площі території промислових районів і вузлів не повинні перевищувати для:
металургійних заводів з повним циклом і пов'язаних з ними коксохімічних цехів, енергетичних допоміжних об'єктів, а також підприємств нафтохімічної і хімічної промисловості – 1000-1500 га;
металургійних заводів з неповним циклом, заводів важкого і середнього машинобудування, з урахуванням енергетичних, допоміжних об'єктів і кущових будівельних баз – 750-1000 га;
великих багатогалузевих груп, утворених підприємствами різних галузей народного господарства з доповнюючими і обслуговуючими об'єктами і майданчиками, що резервуються – 300-700 га;
нешкідливих у санітарному відношенні виробництв, розміщених у сельбищній зоні, без обслуговування залізничним транспортом з переважною багатоповерховою забудовою – до 20 га.
4.17. Розміри санітарно-захисної зони заводу по знешкодженню токсичних промислових відходів (ТПВ) потужністю до 100 тис.т відходів за рік необхідно приймати 500 м, а 100 тис.т і більше – 1000 м.
Ділянки схоронення ТПВ розміщуються на відстані не менше: 200м від автомобільних доріг, залізничних колій загальної мережі, 50 м від межі лісонасаджень, які не призначені для рекреації.
Розміри санітарно-захисних зон заводів по знешкодженню ТВП і ділянок їх схоронення можуть бути зменшені тільки при виконанні розрахунків і обґрунтуванні у відповідності до вимог санітарних правил і норм.
4.18. До територіально-виробничих утворень, відділених від сельбищної території санітарно-захисною зоною понад 1000 м, не слід включати підпри-ємства із санітарно-захисною зоною до 100 м, особливо підприємства легкої та харчової промисловості.
4.19. Улаштування відвалів, шламонакопичувачів, хвостосховищ, відходів і покидьків підприємств у межах промислової зони не допускається. При обгрунтуванні неможливості їх утилізації, ділянки для них треба розміщувати за межами підприємств і 2 поясу зони санітарної охорони підземних вододжерел з дотриманням санітарних норм, а також норм і правил безпеки, затверджених або погоджених з відповідними інстанціями. При цьому для промислових вузлів і районів, як правило, треба передбачати централізовані (групові) відвали.
Відвали, у яких міститься вугілля, сланець, миш'як, свинець, ртуть та інші займисті й токсичні речовини, повинні бути розміщені від житлових і гро-мадських будинків і споруд не ближче розрахункових санітарно-захисного розриву та за межами можливого зсуву відвалів.
Розміщення в населених пунктах нових териконів і відвалів, які можуть бути джерелами забруднення атмосферного повітря або іншого шкідливого впливу на нього забороняється.
При розгляді проектної документації щодо формування промислових утворень треба особливу увагу звертати на впровадження нових технологій з орієнтацією на максимальну утилізацію промислових відходів.
Наукова і науково-виробнича зона
4.20. У значних і найзначніших містах треба передбачати райони розмі-щення наукових установ, які залежать від характеру дослідницької діяльності і специфіки виробництва. Доцільно:
центральні міські райони - для інститутів і установ суспільних наук, конструкторські бюро зі штатною кількістю працівників, яка на перевищує 300чол.;
