Інженерні вишукування для будівництва

С. 14 ДБНА.2.1-1:2008

За обґрунтування у програмі виконання робіт до складу лабораторних робіт додатково включають:

визначення змін властивостей ґрунтів за різних впливів (замочування, висушування, ущільнення, хімічне закріплення, вібродинамічні навантаження тощо);

моделювання роботи штучно створюваних геотехнічних масивів.

Методи виконання лабораторних робіт регламентуються відповідними нормативними документами. Рекомендації щодо їх застосування подано у дод. М.

Кількість лабораторних випробувань встановлюють у програмі виконання робіт згідно з ДСТУ Б В.2.1-5 і залежно від ступеня неоднорідності ґрунтів, рівня відповідальності проекто­ваної будівлі (споруди), необхідної точності визначення характеристик ґрунтів, а також з ура­хуванням попередньо виконаних лабораторних випробувань.

При цьому, необхідно забезпечити одержання по кожному виділеному інженерно-гео­логічному елементу не менше 10 окремих значень фізичних характеристик та не менше шести значень міцнісних і деформаційних характеристик властивостей ґрунтів.

3.2.6.4 Польові дослідні роботи виконують для отримання даних про властивості ґрунтів у масиві, на місці їх залягання, за неможливості отримання достовірних результатів лабора-­ торними методами; для визначення (уточнення) перехідних коефіцієнтів від лабораторної до натурної моделі, а також під час будівництва будівель і споруд підвищеного рівня відпо-­ відальності та у районах розповсюдження ґрунтів із особливими властивостями.

Перелік польових і лабораторних методів випробувань ґрунтів наведено у дод.М.

Кількість випробувань із визначення характеристик ґрунтів обґрунтовують у програмі виконання робіт з урахуванням попередньо виконаних визначень і складності інженерно-гео­логічних умов. Мінімальна кількість випробувань для одного попередньо виділеного еле­мента повинна бути не менше трьох.

У межах контурів кожної будівлі (споруди), що проектується на пальовій основі, кількість випробувань зондуванням або еталонною палею згідно зі СНиП 2.02.03 має бути не менше шести, а статичними випробуваннями натурних паль - не менше двох.

3.2.6.5 Геотехнічні вишукування у процесі будівництва здійснюють для:

визначення фактичної несучої здатності та розрахункового навантаження на натурні палі;

визначення стану і властивостей переміщених ґрунтів або перетворених у природному заляганні (у т.ч. контроль ущільнення);

розконсервації об'єктів будівництва;

виявлення причин неприпустимих осідань і деформацій масивів ґрунтів і споруджува-­ них об'єктів.

3.2.6.6 Геотехнічні вишукування на ділянках поширення ґрунтів із особливими власти-­ востями (просідні, набухаючі, слабкі, засолені, елювіальні, техногенні) виконують за спе­- ціальною програмою (технічним приписом), що передбачає додаткові вимоги до складу робіт для забезпечення оптимальних будівельних рішень:

3.2.6.6.1 під час вишукувань у районах поширення просідних ґрунтів:

1) встановлюють і додатково відображають у звіті (див. дод. Н):

поширення і приуроченість просідних ґрунтів до певних геоморфологічних елементів або форм рельєфу;

джерела замочування, стан і характер наявних деформацій існуючих будинків та споруд;

характер мікрорельєфу і розвиток просідних процесів та явищ (розмір і форми про-­ сідних блюдець, подів, межувальних знижень, балок, лесового псевдокарсту, ярів і рівчаків, такирів, солончаків, солонців, вертикальних тріщин — усихання, віддільності тощо);

ДБН А.2.1-1-2008 С. 15

потужності лесових відкладень і просідної товщі, їх зміна за площею;

особливості структури (характер вертикальних і горизонтальних макропор, розташу-­ вання їх за глибиною і площею; пилуватість, агрегованість тощо), текстури (тонка ша­- руватість, тріщинуватість, наявність конкрецій, розподіл карбонатів по розрізу, ходів органогенного походження, сліди викопних криогенних проявів тощо);

циклічність будови просідної товщі, особливості контакту між шарами та їхніми ком-­ плексами;

фізичні властивості ґрунтів;

зміна вологості та меж пластичності ґрунтів за глибиною, особливо в приконтактних із похованими ґрунтами шарах;

відносна просадність при тиску від власної ваги ґрунту і сумарного тиску (від власної ваги і зовнішнього навантаження від проектованих будинків та споруд, ваги насипу при плануванні підсипанням);

початковий тиск просідання;

залежність відносної деформації просідання від тиску;

початкова вологість просідання;

модуль деформації за природної вологості та у насиченому водою стані;

ступінь мінливості просідних властивостей ґрунтів у плані та за глибиною;

питоме зчеплення і кут внутрішнього тертя просідних ґрунтів за природної вологості та у насиченому водою стані (залежно від вирішуваного завдання);

склад і зміст водорозчинних солей;

фільтраційні властивості просідних ґрунтів;

величину осідання ґрунту від його власної ваги;

характер зміни просадності за площею та глибиною;

просідні властивості ґрунтів у зниженнях рельєфу (просідні блюдця, улоговини тощо) і на ділянках між ними;

глибину залягання, літологічний склад і характеристики підстилаючих непросідних ґрунтів, з оцінкою їх фільтраційних властивостей (за спеціальним завданням);

гірничі виробки розміщують із урахуванням необхідності складання інженерно-гео­ логічних розрізів по кожному геоморфологічному елементу (уздовж і вхрест пролягання), а також з урахуванням необхідності вивчення подів, просідних блюдець і ділянок між ними, су-­ фозійних вирв, псевдокарсту;

моноліти і зразки ґрунту повинні бути відібрані із кожного інженерно-геологічного елемента, але не рідше ніж через 1...2 м. Моноліти відбирають із виробок, розташованих у просідних блюдцях (зниженнях) і на ділянках між ними;

дослідне замочування в котлованах виконують на новоосвоюваних майданчиках масо-­ вої забудови і при проектуванні об'єктів підвищеного рівня відповідальності для уточнення:

параметрів просадності;

потужності просідної товщі ґрунтів;

глибини, з якої починається осідання ґрунту від власної ваги;

величини осідання ґрунтів від власної ваги;

початкового тиску просідання;

вологості та ступеня вологості в різні строки від початку замочування;

тривалості замочування товщі просідання та необхідного для цього об'єму води;

С. 16 ДБН А.2.1-1:2008

деформаційних характеристик товщі просідання;

тривалості розвитку осідання, коли підготовка основ здійснюватиметься попереднім замочуванням.

При виконанні дослідного замочування на майданчику з великою мінливістю просідних властивостей ґрунтів допускається застосовувати прискорене замочування котлованів малої площі або з обрізкою замоченого масиву (з зіставленням результатів на одній - двох ділянках із замочуванням котлованів великої площі).

Дослідне замочування в котлованах необхідно супроводжувати спостереженням за осіданням дослідних фундаментів;

випробування ґрунтів штампом із замочуванням основи проводять відповідно до національних стандартів для встановлення: модуля деформації, величини осідання ґрунтів у основі штампа при замочуванні, початкового тиску просідання, відносної деформації просідання;

для оцінки можливості ущільнення просідних ґрунтів, влаштування ґрунтових поду­- шок, ґрунтових паль у звіті (висновку) зазначають щільність, максимальну щільність, опти­- мальну вологість і фізико-механічні властивості ґрунтів при оптимальній вологості (якщо це передбачено технічним завданням);

за необхідності хімічного закріплення просідних ґрунтів визначають хімічний склад ґрунтів і здатність ґрунту змінювати свої властивості;

відбір проб ґрунту здійснюють з інтервалом не більше 1 м у межах товщі стиснення, а нижче - не більше ніж через 2 м;

роботи з метою контролю якості й глибини ущільнення (закріплення) просідних ґрунтів виконуються у період будівництва за окремим завданням;

3.2.6.6.2 під час вишукувань у районах поширення набухаючих ґрунтів:

1) встановлюють і додатково відображають у звіті (див. дод. Н):

наявність процесів і явищ, пов'язаних із набухаючими ґрунтами, приуроченість їх до певних геоморфологічних елементів;

умови залягання набухаючих ґрунтів, їх потужність, мінералогічний і літологічний склади, будову (наявність карманів, лінз і прошарків пилуватого і піщаного матеріалу); структурно-текстурні особливості, характер та умови залягання покривних і підстиль-­ них ґрунтів;

величину розкриття, глибину й напрямок поширення усадочних тріщин, потужність тріщинуватої зони;

відносне вільне набухання;

вологість набухання;

тиск набухання;

відносне набухання під навантаженнями;

лінійну усадку ґрунту;

об'ємну усадку ґрунту;

відносну усадку ґрунту;

вологість на межі усадки.

ДБН А.2.1-1-2008 С. 17

За спеціальним завданням визначають:

горизонтальний тиск при набуханні;

набухання ґрунтів у розчинах (техногенних водах і промислових стоках проектованих підприємств);

інші показники, регламентовані національними стандартами;

для визначення властивостей набухаючих ґрунтів методом замочування котловану розмір котловану в плані визначають залежно від потужності зони набухання, але не менше 8 х 8 м. У котлованах встановлюють глибинні й поверхневі марки для спостереження за переміщенням масиву ґрунтів;

на забудованих територіях, на характерних ділянках розвитку набухаючих ґрунтів, за відповідного обґрунтування у програмі виконання робіт, проводять стаціонарні спостере-­ ження за процесами набухання-усадки, динамікою і глибиною розкриття окремих тріщин, зміною вологості ґрунтів.

3.2.6.6.3 під час вишукувань у районах (на ділянках) поширення слабких ґрунтів:

1) встановлюють і додатково відображають у звіті (див. дод. Н):

для торфів і заторфованих ґрунтів - генезис і геоморфологічний тип боліт, поширення й потужність, умови залягання болотних відкладень, склад і властивості товщі болот-­ них відкладень та підстильних мінеральних ґрунтів;

для похованих слабких ґрунтів різних типів - генезис, глибини, умови залягання, склад і властивості, а також склад та властивості підстильних і перекриваючих ґрунтів;

вміст органічних речовин, ступінь розкладання та зольності для торфів і заторфованих ґрунтів.

2) враховують особливі властивості слабких ґрунтів, що характеризуються:

високими значеннями пористості й вологості (ступінь вологості дорівнює або
більше 0,8);

відсутністю жорстких структурних зв'язків;

модулем деформації, що дорівнює або менше 5 МПа;

малою міцністю і високою стискуваністю, а також тривалістю консолідації при ущільненні та падінням міцності при повзучості;

істотною зміною деформаційних, міцнісних і фільтраційних властивостей ґрунтів при порушенні їх природної будови, а також у процесі ущільнення або висихання (осушення);

чутливістю до динамічних впливів;

проявом усадки з утворенням усадочних тріщин у процесі висихання (осушення);

нестійкістю в зоні аерації органічних сполук, рослинних залишків і продуктів їхнього розкладання;

підвищеною агресивністю та корозійною активністю ґрунтів і підземних вод до бетону й металів;

3) отримані при вишукуваннях матеріали повинні забезпечувати:

оцінку доцільності збереження слабких ґрунтів як основи споруди або необхідності їх видалення, заміни або прорізання фундаментами;

вибір способу інженерної підготовки території та благоустрою прилеглої території;

вибір основи і типу фундаментів, що забезпечать експлуатаційну надійність зводжува- них споруд, із урахуванням очікуваних змін інженерно-геологічних умов на території, що забудовується;

С. 18 ДБН А.2.1-1:2008

4) при проведенні вишукувань на ділянках поширення заторфованих ґрунтів встановлю-­ ють і додатково наводять у звіті (див. дод. Н):

тип торфу (низинний, верхівковий);

різновиди заторфованих ґрунтів, їх склад і властивості;

джерела обводнювання покладу (атмосферні, ґрунтові, поверхневі або води змішаного типу), місце розташування виходу джерел, наявність озер і сплавин;

загальну тенденцію розвитку болота (його деградацію або прогресуюче заболочування прилеглої території);

для торфів і заторфованих ґрунтів - вологість, щільність у водонасиченому стані, вміст органічних речовин, ступінь розкладання, зольність, ботанічний склад (за спеціальним завданням);

для мулу і сапропелів - гранулометричний склад, вміст органічних речовин, карбо-­ натів, склад і зміст водорозчинних солей (для осадів солоно-водних водойм);

показники консолідації й повзучості (за спеціальним завданням);

5) при вишукуваннях у районах поширення слабких ґрунтів необхідно додатково до по-­ казників, зазначених вище, встановлювати та наводити у звіті:

нормативні та розрахункові значення показників міцнісних і деформаційних власти- востей слабких ґрунтів з урахуванням їх можливого ущільнення або осушення в про­ цесі будівництва та експлуатації;

зміни міцнісних властивостей при ущільненні й повзучості, а також під впливом меліоративних заходів, що намічаються, із підвищення несучої здатності ґрунтів та інженерної підготовки території;

3.2.6.6.4 під час вишукувань у районах поширення засолених ґрунтів:

1) встановлюють і додатково відображають у звіті (див. дод. Н):

умови залягання засолених ґрунтів - потужність, літологічний склад, поширення в плані та за глибиною;

якісний склад і кількісний вміст водорозчинних солей у ґрунтах;

генезис, взаємозв'язок ступеня та характеру засоленості з літологічним складом і умо-­ вами залягання ґрунтів;

форму, розмір і характер розподілу солей у ґрунтах;

ступінь кристалізації й дисперсності солей;

структурні особливості ґрунтів, пов'язані з наявністю солей;

наявність виражених проявів процесу вилуговування і механічної суфозії засолених ґрунтів у рельєфі, їх форми і розміри;

наявність ділянок сучасного засолення ґрунтів у результаті господарської діяльності людини, вплив господарської діяльності на розвиток процесів засолення та розсолення ґрунтів;

фізичні» міцнісні й деформаційні властивості ґрунтів природної вологості та при водо- насиченні, значення відносного суфозійного стиску і початкового тиску суфозійного стискування, зміни фізико-механічних і хімічних властивостей ґрунтів у процесі засо-­ лення або вилуговування солей;

гідрохімічні умови (мінералізація та хімічний склад підземних вод, їх розчинювальна здатність відносно засолених ґрунтів, характер можливого переміщення води в ґрун­- тах, зміни хімічного складу підземних вод у процесі засолення або розсолення ґрунтів);