Інженерні вишукування для будівництва

прояви карсту на земній поверхні - кари, понори, воронки, складні карстово-ерозійні впадини (котловини, яри, долини тощо), мульди осідання, входи до печер, виходи кар-­ стових порожнин у відслоненнях, карстові останці та інші форми рельєфу, джерела, осередки та ділянки поглинання поверхневих вод закарстованими гірськими порода-­ ми, карстові провали та пов'язані з ними деформації будівель і споруд;

досвід будівництва, експлуатації будівель і споруд, застосування протикарстових за­ ходів;

С. 24 ДБН А.2.1-1:2008

оцінку змін природних умов під час будівництва і експлуатації проектованих об'єктів та їх вплив на активізацію карсту;

рекомендації з запобігання наслідкам небезпечних змін геологічного середовища для існуючих і проектованих будівель та споруд;

на карті закарстованості, що додається до звіту, обов'язково відображають дані про прояви карсту (розширені розчиненням тріщини, каверни, різноманітні порожнини й їх розміри за даними пройдених виробок, зруйновані та розущільнені зони в товщі карстівних і покривних порід, порушення залягання гірських порід над карстовими порожнинами, зруй­- нованими й розущільненими зонами), ступінь і склад заповнювача карстових порожнин, тек-­ тонічно ослаблені зони;

під час районування за результатами виконаних вишукувань встановлюють категорії стійкості території відносно карстових провалів за інтенсивністю провалоутворення та за се­- редніми діаметрами карстових провалів згідно з наведеними показниками:

Інтенсивність провалоутворення, Категорії стійкості території

км /рік, випадки: відносно карстових провалів:

понад 1,0 І

від 0,1 до 1,0 II

від 0,05 до 0,1 III

від 0,01 до 0,05 IV

до 0,01 V

можливість провалів виключена VI

Середні діаметри карстових провалів, м: Категорії стійкості території

відносно карстових провалів:

понад 20 А

від 10 до 20 Б

від 3 до 10 В

до 3 Г

під час вишукувань допускається розміщувати виробки на відстані менше 20 м для оконтурювання й виявлення карстових порожнин, а також проходити свердловини під окремі опори та фундаменти для обґрунтування протикарстових заходів і прийняття проект-­ тних рішень;

на території інтенсивного розвитку карсту, виявленого за результатами маршрутних спостережень і геофізичних робіт, окремі свердловини треба проходити через усю зону актив­- ного розвитку карсту із заглибленням їх не менше ніж на 5 м у підстильні та незакарстовані породи;

під час вишукувань слід максимально використовувати наземні і свердловинні геофізичні методи для вирішення таких завдань:

ДБН А.2.1-1-2008С.25

вивчення умов розвитку карсту (літологічне розчленування геологічного розрізу, вста-­ новлення тектонічних особливостей, виявлення і вивчення древніх долин, визначення положення рівня підземних вод тощо);

вивчення похованого карстового рельєфу, потужності, ступеня тріщинуватості і кавер- нозності карстівної товщі;

картування карстових порожнин, зруйнованих і розущільнених зон у карстівній товщі покривних порід;

вивчення тріщинно-карстових вод;

визначення змінюваності фізико-механічних властивостей гірських порід (карстівних та покривних);

вивчення напружено-деформованого стану масиву гірських порід у межах карстівної товщі;

9) при обґрунтуванні в програмі виконання робіт використовують статичне, динамічне, вібраційне зондування, радіоізотопний каротаж для вирішення завдань:

виявлення та оконтурювання у товщі покривних порід ослаблених розущільнених зон і порожнин;

виявлення та оконтурювання слабких ґрунтів як поверхневих, так і похованих карсто­- вих форм рельєфу;

уточнення геологічного розрізу, в тому числі вивчення рельєфу покриву скелевих порід у разі їх залягання на досяжній для зондування глибині;

для визначення фільтраційних властивостей порід, встановлення проникних зон і
ліній (зон) течії підземних вод, швидкості фільтрації виконують польові дослідно-
фільтраційні роботи: кущові відкачування з декількома променями спостережних свердло-­
вин; кущові наливи у свердловини; нагнітання води та повітря у свердловини, а також засто-­
совують індикаторні методи (хімічний, електрохімічний, калориметричний, радіоіндика-
торний);

лабораторні роботи повинні включати визначення складу, стану і фізико-механічних властивостей як розчинних, так і нерозчинних порід, що входять до складу карстівної товщі та покриваючих відкладень, в тому числі вивчення заповнювача карстових порожнин і тріщин. Визначають хімічний склад підземних і поверхневих вод, їх агресивність до карстівних порід аналітичними і експериментальними методами.

Загальну кількість лабораторних визначень встановлюють залежно від необхідності от­римання характеристики всіх основних літологічних різниць та інженерно-геологічних еле­ментів, що входять до складу карстівної та покривної товщ, заповнювача карстових порожнин, усіх водоносних горизонтів і гідрохімічних зон.

За обґрунтування в програмі виконання робіт виконують спеціальні експериментальні дослідження розчинення гірських порід агресивними водами та промисловими стоками й визначення суфозійної стійкості;

при вишукуваннях для проектування великих і складних об'єктів, а за необхідності й невеликих об'єктів, проводять стаціонарні спостереження за зміною напружено-деформова-­ ного стану масиву гірських порід, режимом підземних вод, за розвитком проявів карсту на земній поверхні. їх треба проводити у комплексі зі стаціонарними гідрометеорологічними спостереженнями;

при вишукуваннях у карстових районах потрібно чітко дотримуватись вимог з охоро-­
ни навколишнього природного середовища, передбачати та вживати заходів, що унеможлив-­
люють порушення геолого-гідрогеологічної обстановки буровими, дослідно-фільтра-­
ційними та іншими роботами, які можуть призвести до небезпечної активізації карсту, пов'я-

С. 26 ДБН А.2.1-1:2008

заних із ним суфозійних процесів, провалів та осідань у товщі ґрунтів і на земній поверхні. Обов'язковим є ліквідаційний тампонаж свердловин глиною або цементним розчином і кон­троль за своєчасним та якісним його виконанням;

3.2.9.2 у районах розвитку суфозійних процесів:

виконують комплекс польових і лабораторних робіт (у місцях просідання та провалів земної поверхні також), щоб отримати дані про суфозійну стійкість ґрунтів (гранулометрич­- ний склад, вміст розчинних солей), гідрогеологічні особливості та наявність порожнин у ма-­ сиві ґрунтів.

за результатами інженерно-геологічних вишукувань встановлюють:

тип суфозійного процесу (механічний, хімічний);

глибину поширення, характер проявлення;

розробляють рекомендації з підвищення суфозійної стійкості масиву ґрунтів.

3.2.9.3 у районах розвитку схилових процесів (зсуви, обвали):

1) на основі інженерно-геологічних вишукувань виконують:

інженерно-геологічне районування території за небезпекою виникнення зсувних і об- вальних процесів, а також за особливостями їх розвитку;

оцінку стійкості схилів і очікуваних її змін із зазначенням типу можливих зсувних і об- вальних процесів, їх місцезнаходження, розмірів, а також величин і швидкості пе­- реміщення ґрунтових мас;

оцінку непрямих наслідків, викликаних зсувними і обвальними процесами (деформації існуючих будівель і споруд, затоплення долин при утворенні обвально-зсувних загат, виникнення високої хвилі при швидкому зміщенні земляних мас у акваторію тощо);

виконують маршрутні спостереження з метою оцінки ступеня відповідності розвитку процесів наявним інженерно-геологічним матеріалам, а також для коригування програми ви- конання вишукувальних робіт.

встановлюють і додатково відображають у звіті (див. дод. Н):

площу і глибину охоплення схилів зсувними та обвальними процесами, динаміку їх розвитку в часі та просторі залежно від особливостей геологічної будови і морфології схилів, режиму підземних і поверхневих вод, промерзання та відтавання, інших фак-­ торів;

можливість порушення стійкості схилів розглянутими процесами і ступінь їхньої не-­ безпеки для об'єктів будівництва;

ефективність існуючих споруд інженерного захисту, як безпосередньо на ділянці вишу­- кувань, так і на близьких до неї за природними умовами, рекомендації про принципову необхідність здійснення заходів інженерного захисту;

кількісну характеристику факторів, що визначають стійкість схилів, включаючи відо-­ мості про швидкість зсуву і обрис вірогідних поверхонь зсуву мас ґрунтів;

геофізичну оцінку напружено-деформованого стану масиву ґрунту та конструкцій існуючих будівель і споруд;

оцінку стійкості схилів у просторі та у часі в непорушених природних умовах, а також у процесі будівництва і експлуатації проектованого об'єкта, якщо це обумовлено технічним завданням та за наявності вихідних даних;

рекомендації з інженерного захисту території від зсувних і обвальних процесів;

ДБН А.2.1-1-2008 С. 27

4) у районах поширення зсувонебезпечних і обвалонебезпечних схилів додатково вста-­ новлюють:

форми рельєфу (розміри, гіпсометричне положення, кути нахилу морфологічних еле-­ ментів тощо);

історію розвитку, вік і генезис схилів та їх морфологічних елементів;

умови залягання в масиві ґрунту поверхонь і зон ослаблення (в тому числі поверхонь зміщення активних, старих та древніх зсувів) і фізико-механічні властивості порід (особливо міцність на зсув) по цих поверхнях і зонах;

тектонічну зрушеність гірських порід;

вік, генезис, умови залягання, літологічні і структурно-текстурні особливості гірських порід з оцінкою їх впливу на розвиток зсувних і обвальних процесів;

сучасні тектонічні рухи, сейсмічність із результатами сейсмічного мікрорайонування;

напружено-деформований стан масиву гірських порід з виявленням зон концентрації напружень стискання та розтягу;

режим рівня та напору горизонтів підземних вод і умов їх розвантаження на схилах з оцінкою впливу підземних вод на розвиток зсувних і обвальних процесів;

особливості та інтенсивність вивітрювання, ерозії, перероблення берегів і інших гео-­ логічних процесів, що сприяють розвитку зсувів і обвалів;

зсувні та обвальні процеси з зазначенням їх типу за механізмом зміщення, розмірів зміщення за площею, глибини охоплення схилу, базисів зміщення, віку зсувних і об-­ вальних накопичень, приуроченості цих процесів до морфологічних елементів схилів і їх залежності від геологічної будови, літології, гідрогеологічних і геокриологічних умов (згідно з ДБН В.1.1-3);

позитивний та негативний досвід протизсувних і протиобвальних заходів, здійснюва-­ них на території проектованого об'єкта і на ділянках із аналогічними інженерно-гео-­ логічними умовами;

на зсувних і обвальних схилах інженерно-геологічні вишукування проводять впро-­ довж всього схилу й у прилеглій до верхньої бровки зоні (для берегових схилів із обов'язко-­ вим захопленням їхніх підводних частин), у тому числі у випадках, коли територія проектованого об'єкта займає частину схилу;

при освоєнні зсувонебезпечних територій проводять стаціонарні спостереження за зсу­- вами і обвалами та роботою споруд інженерного захисту.

3.2.9.4 у районах розвитку селевих процесів (селенебезпечних районах):

інженерно-геологічні вишукування у всіх випадках проводять разом з інженерно- гідрометеорологічними та інженерно-геодезичними вишукуваннями, з урахуванням даних ландшафтних досліджень, щоб забезпечити комплексне вивчення селів;

встановлюють і додатково відображають у звіті (див. дод. Н):

генетичні типи селів;

геоморфологічні характеристики селевих басейнів;

механізм формування і типи селевих потоків;

С. 28 ДБН А.2.1-1:2008

- максимальні об'єми одноразових виносів селевої маси, масштабність процесу
відповідно до таких параметрів:

об'єм селевих потоків, куб. м: масштабність процесу:

сотні малий

тисячі середній

десятки тисяч великий

сотні тисяч дуже великий

мільйони величезний

десятки мільйонів грандіозний

динамічні параметри селів;

фізико-механічні властивості ґрунтів у селевих осередках і у зоні відкладень;

рекомендації зі способів інженерного захисту проектованого об'єкта;

оцінку впливу проектованого об'єкта на умови формування селів.

оцінку селевої небезпеки території встановлюють на основі вивчення непрямих ознак селевої небезпеки, камерального аналізу топографічних та інженерно-геологічних карт, ма-­ теріалів аерофото- і космічної зйомки, а також на основі обов'язкового виконання маршрут­ них спостережень;

у процесі маршрутних спостережень проводять польове дешифрування аерофото- знімків, опис ділянок, інтерпретацію слідів діяльності селів, щоб оцінити селеві потоки за основними параметрами, а також опитування місцевих жителів, щоб з'ясувати особливості проходження селів і час їхнього виникнення;

5) визначають такі показники фізико-механічних властивостей селеформувальних ґрунтів і селевих відкладень:

гранулометричний склад, щільність часток ґрунту, щільність ґрунту;

природну пористість, вологість, пластичність, розмокання (для зв'язних ґрунтів);

кут природного укосу (за різної вологості і під водою);

коефіцієнт фільтрації, тиксотропні властивості, міцнісні й деформаційні харак-­ теристики.

Стаціонарні спостереження при вишукуваннях виконують у поєднанні з іншими видами робіт. Для районів, де раніше проводилися дослідження селів, допускається обмежуватися спостереженнями протягом одного року. За відсутності спеціальних спостережень тривалість стаціонарних спостережень повинна становити не менш трьох років;

у звіті про вишукувальні роботи повинні бути матеріали, які необхідні для обґрунту-­ вання та розрахунків конкретних заходів і протиселевих споруд.

графічні додатки звіту повинні містити:

- карту селевого басейну, на якій зазначено: селеформувальні комплекси пухких відкла-­ день і корінних порід у селевих осередках та об'єм уламкового матеріалу в них; еродо- ваність рельєфу водозбору і ступінь покриття поверхні ґрунтово-рослинним покри-­ вом; характеристики селевого русла на ділянках розрахункових створів у вигляді по-­ здовжніх і поперечних профілів; місця можливих заторів у зоні транзиту; поширення і активність супутніх селепроявам геологічних процесів - обвалів, осипів, зсувів тощо; поширення й характер селевих відкладень у зоні акумуляції селів;

ДБН А.2.1-1-2008 С. 29

- спеціальну селеву карту або детальну схему можливого руху селю із зазначенням на ній: максимальних параметрів селевого потоку - швидкості, глибини, ширини й розходу; зон селевого затоплення (з катастрофічними руйнуваннями, із занесенням селевими відкладеннями); зон впливу селевого потоку; зон можливого порушення стійкості схилів при підмиві; безпечних зон; шляхів евакуації; контурів проектованих споруд;

3.2.9.5 у районах розвитку переробки берегів морів, водосховищ, озер і рік:

інженерно-геологічні вишукування виконують у комплексі з гідрометеорологічними роботами (характеристика рівневого та вітро-, хвилеенергетичного режимів, течій і руху на­- несень тощо);

до складу вишукувальних робіт входять:

збір і аналіз опублікованих та фондових матеріалів з переробки берегів і ефективності заходів інженерного захисту;

маршрутні спостереження та дешифрування аерофотоматеріалів різних років для де-­ талізації наявних матеріалів і виявлення нових даних про фактори та сучасний розви-­ ток процесів переробки берегів;

інженерно-геологічна зйомка майданчика проектованого будівництва й прилеглого узбережжя в межах, встановлених програмою виконання робіт;

стаціонарні спостереження (у разі необхідності та за відповідного обґрунтування) за пе-­ реробкою берегів і факторів, що її визначають, на майданчику проектованого будівниц­- тва і на типових (ключових) ділянках узбережжя, якщо такі спостереження не ведуться спеціалізованими організаціями та відомствами;