4.3.4Баласт для залізничної колії.
4.3.4.1 Для улаштування баластового шару залізничної колії використовується природна суміш гравію і піску, а також щебінь із гравію і валунів.
4.3.4.2 Оцінка якості гравійного І гравійно-піщаного баласту проводиться згідно з ГОСТ 7394, яким нормується зерновий склад, вміст зерен міцних вивержених і метаморфічних порід не менше 50% І слабких
(з міцністю менше 200 кгс/см 2) не більше 10%; пиловидних і глинистих часток — до 2-3%, зерен менше 0,16мм -до 10-15%.
Придатність щебеню із гравію і валунів для баластового шару залізничної колії визначається згідно з ГОСТ 7392, яким регламентується зерновий склад, міцність за стираністю при випробуванні у поличному барабані чи опору удару при випробуваннях на копрі ПМ; морозостійкість; електроізоляційні властивості; вміст зерен слабких порід до 10%; глини у грудках — до 0,25%.
4.3.5 Для виготовлення будівельних і штукатурних розчинів застосовуються піски, що відповідають за якістю вимогам ДСТУ Б В.2.7-32. Головні вимоги до якості піску для будівельних розчинів пред'являються за зерновим складом з МК не більше 2,2; обмежується вміст фракцій розміром більше 1,25мм; до 5% за масою для будівельних розчинів і до 0,5% за масою — для опоряджувального шару штукатурних розчинів, а також регламентується вміст пиловидних і глинистих часток до 7%, органічних і сторонніх домішок.
4.3.6 Виробництво і випробування цементів.
4.3.6.1У цементному виробництві піски використовуються як інертна і коригуюча добавка для різних видів портландцементів.
Вимоги до якості пісків регламентовані "Техническими условиями на качество основных видов сырьевых материалов при производстве портландцементного клинкера" МПБП СРСР; 1970р.
Як інертна добавка до портландцементного клінкера при його помелі використовується кварцевий пісок з вмістом SiO2 80-95%. Кварцеві піски використовуються як коригуюча добавка у цементну шихту для підвищення значення силікатного і зниження глиноземного модулів.
Оцінювання придатності пісків для цієї мети проводиться дослідним шляхом.
4.3.6.2Для стандартних випробувань міцності цементних розчинів використовується нормальний кварцевий пісок згідно з ГОСТ 6139 із крупністю зерен від 0,5 до і вмістом глинистих і пиловидних часток до 0,3%.
4.3.7Виробництво силікатних будівельних матеріалів.
4.3.7.1 При виробництві силікатних будівельних матеріалів — силікатних каменів і цегли, армованих та неармованих виробів із щільних силікатних і ніздрюватих бетонів — піски застосовуються як заповню вачі та компонент в'яжучого.
4.3.7.2 Технічні вимоги до пісків для виробництва силікатних виробів автоклавного тверднення регламентуються ДСТУ Б В.2.7-32.
ДСТУ передбачає вміст кварцу (незв'язаного SiO2) у пісках для силікатних каменів і цегли та компоненту в'яжучого щільних силікатних бетонів не менше 50%, для ніздрюватих бетонів — не менше 70%; обмежує вміст пиловидних і глинистих часток для виробництва силікатних каменів і цегли до 20% (на заводах з Імпортним обладнанням — до 10%); для ніздрюватих бетонів —до 5%; для щільних силікатних бетонів — до 3%; сірчистих і сірчанокислих сполук у перерахунку на SО3 — до 2%; слюди до — 0,5%; лугів в перерахунку на Na2Oдля ніздрюватих бетонів — до 2,7%; силікатних бетонів — до 3,6%; силікатної цегли — до 7,2%.
Вимоги до зернового складу пісків пред'являються при їх використанні як заповнювачів для виготовлення щільного силікатного бетону та силікатних каменів і цегли. Зерновий склад пісків для решти призначень не нормується.
Піски, що не задовольняють вимоги ДСТУ Б В.2.7-32, можуть бути використані, якщо вироби на їх основі відповідають вимогам діючих стандартів.
4.3.7.3Оцінка якості готової продукції проводиться відповідно до вимог ГОСТ 379; ГОСТ 25214; ДСТУ Б В.2.7-45; ГОСТ 21520; ГОСТ 5742; ГОСТ 11118; ДСТУ Б В.2.6-2; ГОСТ 11024; ГОСТ І2504.
4.3.8 Піски використовуються як опіснювальна добавка до пластичних глин при виробництві керамічних стінових матеріалів та інших формувальних виробів.
Піски-опіснювачі повинні бути достатньо крупними, мати невисокий вміст пиловидних і глинистих часток, не вміщувати шкідливих домішок — карбонатних порід, гіпсу, гравію. Нормативних документів щодо якості піску для цього призначення не існує. Придатність його визначається за результатами випробувань готової продукції.
4.4Піски для виробництва скла.
4.4.1 Якість пісків для скляної промисловості нормується вимогами ГОСТ 22551.
4.4.2 Для виробництва скла використовуються чисті дрібнозернисті кварцеві піски однорідного склану з розміром зерен переважно від 0,1 до .
4.4.3 Суворі вимоги пред'являються до хімічного складу пісків — мінімальний вміст SiO2 Допускається від 95% для низьких марок до 99,8% для високих марок; вміст Fе2О3 обмежується 0,01-0,25%, Ад2О3 - 0,4-4,0%. Як правило, піски для виробництва скла переважно потребують збагачення; для цього найчастіше застосовуються флотовідтирання, іноді відтирання з промиванням або названі методи у поєднанні з електромагнітною сепарацією.
Випробування піску для скляної промисловості проводять згідно з ГОСТ 22552.0-7.
4.5Піски для виробництва формувальних матеріалів.
4.5.1 Формувальні піски використовуються як головний компонент суміші для ливарного виробництва.
4.5.2 Вимоги до якості пісків природних та збагачених регламентуються ГОСТ 2138 та технічними умовами на природні формувальні піски конкретних родовищ.
4.5.3 Формувальні піски можуть бути кварцевимп, при цьому при виготовленні сумішей до них; додаються пластифікатори: глини, бентоніт, рідке скло і глинистими — жирними; для останніх регламен тується границя міцності на стиск.
Формувальні піски повинні мати високу газопроникність, що забезпечується зосередженою зерновою структурою і обкатаністю зерен; достатньою вогнетривкістю, яка визначається високим вмістом кремнезему і низьким — оксидів лужних та лужноземельних металів та заліза; бути чистими — без шкідливих домішок сульфідної сірки, органіки тощо.
4.5.4Для сталевого і чувунного литва використовуються кварцеві крупно-, і середньозернисті піски з вмістом SiO2 90-97%, окислів заліза до 1,5%, окислів лужних та лужноземельних металів до 2,0% і глинистої складової 2%.
4.5.5 При виготовленні форм для мідного, алюмінієвого, магнієвого литва використовують дрібнозернисті глинисті піски.
4.5.6Методи випробувань формувальних пісків наведені у ГОСТ 2189; ГОСТ 23409.0-2; 4-24.
4.6Піски для виробництва тонкої кераміки.
4.6.1 Піски у фарфоро-фаянсовому виробництві використовуються як компонент сировинної суміші для зменшення усадки керамічних виробів.
4.6.2 Вимоги до якості піску для тонкої кераміки регламентовані ГОСТ 7031.
4.6.3 Головна вимога до піску — чистота його хімічного складу: вміст SiO2 не менше 93-95%; низький вміст фарбуючих окислів Fe2O3 і ТiO2.
Для остаточної оцінки якості пісків необхідне проведення відповідних технологічних випробувань.
4.7Піски для виробництва абразивних матеріалів.
4.7.1 Як абразивний матеріал піски використовуються для шліфування скла, в піскоструминних апаратах — для очищення поверхні металу і облицювального каменю, в ливарній і будівельній промисло вості — для виробництва штучного абразивного матеріалу — карборунду.
4.7.2 Вимоги до якості піску для названих призначень установлюються ГОСТ 3647.
4.7.3 Для абразивних цілей використовуються піски з гострокутними зернами ізометричної форми Крупність піску залежить від його призначення. Для виробництва карбіду кремнію придатний кварцевий пісок із вмістом SiO2 не менше 98,5%; домішок не більше: Fе2Оз — 0,3%; Аi2О3 — 0,5% і СаО — 0,3%.
4.8 Для виробницва зварювальних матеріалів придатний кварцевий пісок із вмістом SiO2 не менше 97%, фосфору — не більше 0,015% і сірки — сліди. Інші домішки дозволяються у кількості не більше
4.9 Для пісочниць локомотивів придатність пісків визначається відомчими технічними умовами, згідне з якими вміст SiO2 у пісках не повинен бути менше 75%, глинистих часток розміром менше - до 3%. Пісок за зерновим складом повинен бути у межах 0,1-. Лімітуються втрати при прожарюванні, вміст Аl2О3; СаО + MgO; K2O + Na2O; Fе2О3 і зв'язаного кремнезему.
4.10У виробництві вогнетривів пісок застосовується у невеликій кількості при виготовленні динасу добавка у шихту для підвищення вогнетривкості і полегшення формування сирцю, а також для виготов лення набивних мас для футерування сталерозливних ковшів.
Вимоги до якості пісків для виробництва вогнетривів регламентуються ТУ 14-8-223-77.
Для цього найбільш придатні піски із середніми (0,5-) гострокутними зернами. Шкідливими домішками є слюда і польовий шпат, які зменшують температуру плавлення. Обмежується вміст та Аl2O3.
4.11Піски деяких родовищ України вміщують цінні мінерали (ільменіт, рутил, циркон, монацит та ін.), а також потенційно можуть вміщувати золото і алмази у концентраціях, що дають змогу здійснювати оцінку комплексних промислових розсипів. Така оцінка повинна виконуватись на основі інструкцій ДКЗ України по застосуванню Класифікації запасів до розсипних родовищ.
5 ГРУПУВАННЯ РОДОВИЩ ЗА СКЛАДНІСТЮ ГЕОЛОГІЧНОЇ БУДОВИ
5.1 За складністю геологічної будови родовища піску і гравію, що мають промислове значення, відповідають 1 і 2 групам "Класифікації запасів родовищ і прогнозних ресурсів твердих корисних копалин".
5.1.1 Першій групі відповідають великі і середні пластові і пластоподібні родовища піску і піщано- гравійного матеріалу з витриманою будовою, потужністю і складом корисної товщі. До них належать родовища переважно кварцевих пісків морського походження, а також алювіальні (великих рівнинних річок — Дніпра, Північного Донця) і воднольодовикового (зандрові рівнини). Прикладом родовищ першої групи є Приморське у Миколаївській області; Ново-Українське у Київській області; Митницьке у Черкаській області; Смолівське у Житомирській області; ГусарІвське у Харківській області; АвдІївське у Волинській області.
5.1.2 Другій групі відповідають переважно середні пластові і пластоподібні родовища з невистояною будовою і потужністю корисної товщі з прошарками некондиційних порід і мінливою якістю пісків і гравію.
До цієї групи належать родовища воднольодовикового та еолового походження, алювіальних середніх і малих річок, морського та озерного узбережжя (сучасні і прадавні). Прикладом родовищ є: Вижницьке і Бурштинське піщано-гравійні у Івано-Франківській області, Каланчикське у Херсонській області; Донузлавське у Криму, Репишенське у Хмельницькій області. Безлюдівське у Харківській області. Ладижинське у Вінницькій області.
5.2 Родовища 3 та 4 груп Класифікації можуть мати значення лише для місцевих будівельних організацій з обмеженим використанням піску і гравію.
5.3 Належність родовиша (дільниці) до певної групи встановлюється виходячи із ступеня складності геологічної будови основних тіл корисної копалини, що складають не менше 70% загальних запасів родовища. При недодержанні цієї умови визначення групи виконується для окремих ділянок родовища.
6 ВИМОГИ ДО ВИВЧЕНОСТІ РОДОВИЩ ПІСКУ І ГРАВІЮ
6.1 Стадійність робіт і методика розвідування
6.1.1 Родовище, що залучається до детального (остаточного) розвідування на стадіях пошукового і попереднього розвідування, повинно бути вивчено з метою визначення його використання як джерела більш дефіцитної сировини проти тієї, котра зайвлена (за валовим складом або вмістом цінних металів і мінералів) з аналізом матеріалів по геологічній вивченості території і по родовищах піску та гравію, шо розвідані раніше. Крім того, належить вивчити досвід роботи діючих кар'єрів піску і гравію.
6.1.2 По детально розвіданому родовищу треба мати топографічну основу у масштабі, шо забезпечує досить високу дозволяючу спроможність планів (звичайно 1:1000-1:5000). Всі розвідувальні і експлуатаційні виробки повинні бути інструментальне прив'язані.
6.1.3 Геологічна будова родовища повинна бути детально відтворена на графічних матеріалах для обгрунтування підрахунку запасів за формою і внутрішньою будовою покладів, умовами їх залягання та фатальною мінливістю.
Перспективи подальшого приросту запасів повинні бути обгрунтовані геологічною карток; району родовища.
6.1.4Розвідування родовищ піску і гравію виконується переважно свердловинами, а також у поєднанні з шурфами або свердловинами великого діаметра залежно від вмісту валунів у піщано-гравійному матеріалі.
Свердловини проходиться без застосування глинистого розчину, хоча є досвід одержання керна в непорушеною структурою добре сортованих пісків із застосуванням густого розчину, що не проникає в тіло керна і створює після висихання тверду кірку, яка легко відокремлюється. У всіх випадках важливо виключити засмічення керна, особливо пісків, що лімітуються за хімічним складом.
Проходка свердловинами обводнених пісків і піщано-гравійних порід здійснюється з випереджувальною обсадкою (15-).
Вихід керна по свердловинах колонкового буріння повинен бути не менше 80 % по кожному рейсу. При непорушеній структурі керна визначається ного лінійний вихід; у випадку пухкого керна його вихід визначається зіставленням розрахункових і фактичних мас або об'ємів.
6.1.5Щільність мережі розвідувальних виробок для родовищ різних груп складності і категорій запасів, не дивлячись на спроби ЇЇ уніфікації у відповідній літературі, не може бути запропонована як однозначно рекомендована до застосування. Кожне родовище несе тільки йому притаманні риси будови покладів, об'єктивна і достовірна оцінка яких потребує творчих рішень геологів-виконавців по розміщенню розвідувальних виробок (допоміжних, проміжних і оконтурювальних свердловин, структурних і конт рольних виробок). Кінцевий варінт розвідувальної мережі тому повинен випливати із аналізу оперативних даних проходки виробок і не може бути попередньо встановленим. Крім того, у ринкових умовах господарювання видобувні і переробні підприємства можуть мати різні форми власності, отже, ставити свої умови щодо ступеня детальності розвідки родовищ або їх частин, вибору розмірів ділянок першочер гової розробки, визначення співвідношень запасів різних категорій та ін.
