Страница 2: ДСТУ 4349:2004. Олії (33956)

Поршневий щуп (рисунок А.16) опускають втисканням до дна тари з нахилом і, повертаючи на 180о, прорізають олію дротом, закріпленим на нижньому кінці щупа. Потім щуп витягують і поршнем виштовхують пробу.

Дозволено об’єднану пробу твердої або мазеподібної олії складати змішуванням точкових проб без їх розплавляння.

Таблиця 2 — Рекомендоване число пакованих одиниць для відбирання проб

Розмір

упаковки

Число упаковок у партії

Число упаковок для відбирання проб

Кінець таблиці 2

Розмір

упаковки

Число упаковок у партії

Число упаковок для відбирання проб

До 5 кг включ.

6 ПАКУВАННЯ, МАРКУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ ПРОБ

1. Об’єднану пробу рідкої олії ретельно перемішують, розливають у чисті сухі вмістища, які заповнюють, не доливаючи 1 см до пробки.

Пробу мазеподібної олії пакують у чисті сухі скляні або пластмасові банки.

Пробу твердої олії пакують у целофан, полімерну плівку або пергамент, забезпечуючи збереження проби, або у відерця, вистелені одним із зазначених матеріалів.

Об’єднану пробу розподіляють на дві частини, кожна об’ємом не менше ніж один літр. Одну пробу зберігають для повторного або арбітражного випробовування у випадку розбіжностей в оцінці якості олії.

У разі суперечок щодо показників якості олії між постачальником та замовником дозволено за повторного відбирання проб розподіляти об’єднану пробу на три частини і зберігати одну з них як контрольну пробу (3.7).

1. Об’єднану пробу супроводять актом відбирання проб, в якому зазначають:

• номер проби згідно з журналом обліку;
• назву олії;
• назву підприємства постачальника;
• номер партії, одиниці транспортної тари (цистерни, резервуара, танка), з якої відібрано пробу;
• дату вироблення олії;
• дату, час відбирання;
• термін зберігання;
• познака стандарту або ТУ на олію;
• посаду і прізвища осіб, що відібрали і опечатали пробу.

1. Вмістища з пробами герметично закупорюють пробками або ґвинтовими кришками з прокладками, які не взаємодіють з олією; банки щільно закривають кришками. Горловину закупореної пляшки або банки обкручують полімерною плівкою або іншим матеріалом, що забезпечує збереження проби, обв’язують мотузкою і опечатують. Дозволено приклеювати етикетку до пляшки, банки, пакета.
2. На етикетці повинна міститися інформація, достатня для ідентифікації партії олії, від якої відібрано пробу. Дозволені посилання на акт відбирання проб і реєстраційні журнали.
3. У конкретних випадках зміст акту відбирання проб та інформацію на етикетці можна скорочувати відповідним документом підприємства.
4. Проби зберігають у шафі або ящику з гніздами в окремому приміщенні.
5. На випадок розбіжностей в оцінці якості проби олії зберігають протягом 45 діб від дня відвантажування, або протягом всього строку зберігання для олій тривалого зберігання.

ДОДАТОКА (обов’язковий)

ОСНОВНІ ЗАСОБИ ВІДБИРАННЯ ПРОБ ПЕРЕНОСНІ ПРОБОВІДБІРНИКИ ДЛЯ РІДКИХ ОЛІЙ

А.1 Зональні пробовідбірники

А.1.1 Пробовідбірник ВНИИЖ-5 (рисунок А. 1) являє собою посудину місткістю 500 мл, що має у верхній і нижній частині отвори, які закриваються клапанами. Герметичність клапанів забезпечує циліндрична пружина. Пробовідбірник оснащений двома шнурами, на одному з яких його опускають у резервуар, другим відкривають клапани на заданій глибині.

А.1.2 Пробовідбірник ПЗ-05 (рисунок А.2) місткістю 500 мл і висотою вмістища для відбирання проби 290 мм, із двома отворами рівного діаметра, що закриваються клапанами. Герметичність закривання клапанів забезпечує пружинна шайба.

А.1.3 Пробовідбірна обважнена банка (рисунок А.3) складається з циліндричного контейнера місткістю близько 500 мл із конічною горловиною та обважненим дном, відділеним від вмістищ.

До двох виступів на верхній частині приєднано дротяну скобу з верхнім отвором, через який пропущено шнур, що закриває горловину. Порожню банку, закриту пробкою, занурюють на шнурі в олію на потрібну глибину. Ривком шнура пробку висмикують із горловини і банка заповнюється олією.

А.1.4 Обважнений каркас для пробовідбірної пляшки (рисунок А.4), розрахований на стандартну скляну пляшку місткістю близько 500 мл, складається з обважненої основи, до якої кріплять три вертикальні стойки, сполучені в верхній частині ободом.

На двох стойках є кутові виступи, до яких кріплять дротяні кільцеві скоби. В одній скобі є отвір для шнура, а іншу защіплюють замком на третій стойці і використовують для утримання пляшки в каркасі. Шнур прикріплюють до пробки, що закриває горловину пляшки. Робота з таким пробовідбірником аналогічна з А.1.3.

А.1.5 Циліндричний клапанний пробовідбірник (рисунок А.5) складається з відкритого зверху циліндра з плоским (або пелюстковим) клапаном у нижній частині, який відкривається за рахунок тиску потоку олії через циліндр на клапан під час занурювання пробовідбірника. Під час зупинення пробовідбірника клапан закривається, при цьому циліндр лишається заповненим олією з певної глибини. Пробовідбірники цього типу можуть мати чутливий клапан на верхній частині циліндра, який закривається на початку підйому заповненого пробовідбірника.

Такий пробовідбірник може мати змінний циліндричний корпус для регулювання розмірів проби.

А.2 Донні пробовідбірники

А.2.1 Донний пробовідбірник із пружинним клапаном (рисунок А.6) складається з циліндричної частини (місткість близько 500 мл) із наґвинченою основою з дисковим клапаном для входу продукту і наґвинченою кришкою, що також має дисковий клапан для виходу повітря.

До верхньої кришки кріпиться скоба, що направляє перемикач осі клапана і до якої прив’язують шнур, що утримує пробовідбірник. Вісь клапана виступає нижче за основу пробовідбірника і при упорі об дно вмістища нижній клапан, долаючи опір пружини, відкривається, потім із деякою затримкою відчиняється і верхній клапан. Ця затримка у відкритті клапанів забезпечує певний надмірний тиск всередині пробовідбірника під час його заповнювання, що виключає потрапляння продукту через верхній клапан. Діставши з вмістища заповнений пробовідбірник, його спорожняють у посуд із безбарвного скла і на зовнішній вигляд встановлюють наявність води. Для зниження плавучості на корпус пробовідбірника надівають декілька кілець із неіржавкої сталі, які фіксуються знизу нагвинченою основою.

А.2.2 Пробовідбірник із важким клапаном (рисунок А.7) аналогічний за конструкцією і принципом дії попередньому (рисунок А.6) за винятком того, що нижній вхід залишається закритим за рахунок ваги самого клапана, а вихід повітря забезпечується меншим перерізом осі в її верхній частині.

А.3 Трубчастий пробовідбірник для відбирання проб із бочок та бідонів (рисунок А.8) являє собою тонкостінну трубку, нижній кінець якої закривається пробкою. Для відбирання проби пробовідбірник відкривають переміщенням пробки в нижнє крайнє положення та занурюють у вертикальному положенні в тару з олією. Коли нижній кінець пробовідбірника торкнеться дна тари, пробку за допомогою штока підіймають вгору і пробовідбірник закривають.

СТАЦІОНАРНІ ПРОБОВІДБІРНИКИ

А.4 Стаціонарні пробовідбірники для відбирання проб із трубопроводу складаються з:

• пробозаборного пристрою;
• пристрою, що закриває (крану);
• пристрою, що регулює.

А.4.1 Пробозаборний пристрій у вигляді трубки із загнутим назустріч потоку кінцем (рисунок А.9). Довжина загнутого кінця повинна бути не менше 2—3 діаметрів трубки.

А.4.2 Пробозабірний пристрій (рисунок А.10) із турбулізатором у вигляді сегментної пластини заввишки 1/3 діаметра. Допоміжний поток відводять через отвір у стінці труби.

А.4.3 Проби можна автоматично відбирати відповідно до схеми (рисунок А.12) з допоміжного потоку, що забезпечується окремим насосом. Схемою передбачено також ручне відбирання проб.

А.4.4 Пристроєм, що регулює під час ручного відбирання проб, є штуцерна насадка (рисунок А.11), у корпусі якої закріплено вставку з каліброваним отвором (діаметром від 1 мм до 5 мм залежно від в’язкості олії та необхідного об’єму проби).

ПЕРЕНОСНІ ПРОБОВІДБІРНИКИ ДЛЯ ТВЕРДИХ ТА МАЗЕПОДІБНИХ ОЛІЙ

А.5 Ґвинтоподібний щуп та його розміри наведено на рисунку А.14.

Щупи з подовжнім вирізом (рисунок А.15) мають напівкруглий або напівовальний поперечний переріз. Під час кругового руху пробовідбірника в нього потрапляє стовпчик олії відповідної форми.

Поршневий щуп показано на рисунку А.16.

Рисунок А.1 — Зональний пробовідбірник ВНИИЖ-5

1 — корпус; 2; 8 — сідло клапана; 3; 7 — клапан; 4 — провушина; 5 — шток; 6 — пружинна шайба Рисунок А.2 — Зональний пробовідбірник ПЗ-05

Рисунок А.3 — Пробовідбірна обважнена банка

Рисунок А.4 — Обважнений каркас для пробовідбірної пляшки

Рисунок А.5 — Циліндричний клапанний пробовідбірник

Рисунок А.7 — Донний пробовідбірник із важким клапаном

1 — пробка; 2 — корпус; 3 — шток із ручкою Рисунок А.8 — Трубчастий пробовідбірник ВНИИЖ-3 для дрібної тари

1 — трубопровід; 2 — пробозабірна трубка Рисунок А.9 — Пробозабірний пристрій із трубкою

d/3

1 — трубопровід; 2 — турбулізатор; 3 — пробозабірна трубка Рисунок А.10 — Пробозабірний пристрій із турбулізатором

1 — корпус; 2 — пробозабірна трубка; 3 — прокладка; 4 — кришка; 5 — вставка з каліброваним отвором

Рисунок А.11 — Штуцерна насадка

3

1 2

1 — трубопровід; 2 — пробозабірний пристрій; 3; 8 — накопичувальні вмістища; 4 — кран ручного відбирання; 5 — помпа; 6 — регулятор; 7 — запірний пристрій; 9 — зворотний клапан

Рисунок А.12 — Схема автоматичного відбирання проб із трубопроводу

1 — ніжка; 2 — трубка; 3 — вушко Рисунок А.13 — Пробовідбірна трубка

44,. 20

Рисунок А.14 — Ґ винтоподібний щуп

:0^

:0:

0 22 < ►

І "“"1 to

1

Вид А

0 8

3

2

і

А

Рисунок А.15 — Пробовідбірні щупи

1 —поршень; 2 — корпус; 3 — дрот Рисунок А.16 — Поршневий щуп

МЕТОД ВИЗНАЧАННЯ ВИСОТИ ШАРУ ВОДИ В ЦИСТЕРНІ

Б.1 Устатковання і матеріали:

Ваги лабораторні згідно з ГОСТ 24104.

Лінійка згідно з ГОСТ 17435.

Секундомір згідно з діючою НД.

Рейка дерев’яна або трубка дуралюмінієва довжиною не менше ніж 3,5 м.

Цукор згідно з ДСТУ 2316.

Гліцерин згідно з ГОСТ 6259.

Б.2 Метод заснований на визначанні висоти шару води, що відстоялася, за допомогою спеціального водорозчинного препарату (карамелі), нанесеного на дерев’яну рейку або ду- ралюмінієву трубку довжиною не менше ніж 3,5 м.

Для приготування карамелі в фарфоровій чашці або скляній термотривкій склянці нагрівають під час перемішування одну вагову частину цукру з однією ваговою частиною гліцерину до отримання однорідної маси бурого кольору.

Приготованим препаратом мастять кінець рейки.

Рейку з нанесеним препаратом занурюють до дна цистерни, утримують у вертикальному положенні 3 хв і виймають. За наявності шару води на рейці позначають межу між водою і олією. Рівень води в міліметрах заміряють, прикладаючи лінійку до краю рейки. Від отриманого результату віднімають 3 мм, зумовлених підняттям меніска води.

Після вимірювання рейку витирають серветкою і змивають нанесену карамель проточною водою.

ТЕМПЕРАТУРНІ ІНТЕРВАЛИ ВІДБИРАННЯ ПРОБ ОЛІЙ