1. Вміст токсичних елементів і мікотоксинів у білку соєвому регламентують згідно з МБВ і СН № 5061 [1] і повинен відповідати вимогам, наведеним у таблиці 3.

Назва токсичних елементів

Допустимі

рівні

Методи

випробовування

0,03

1,0

30.0

  1. 0,1

Токсичні елементи, мг/кг, не більше ніж: ртуть

миш’як

мідь

свинець

кадмій

Згідно з ГОСТ 26927 Згідно з ГОСТ 26930 Згідно з ГОСТ 26931, ГОСТ 30178 Згідно з ГОСТ 26932, ГОСТ 30178 Згідно з ГОСТ 26933, ГОСТ 30178

0,005

1,0

Мікотоксини, мг/кг, не більше ніж: афлатоксин В1

зеараленон

Згідно з МУ 4082 [2],

МР 2273 [3], ДСТУ EN 12955

Згідно з МР 2964 [4]

  1. Вміст радіонуклідів не повинен перевищувати допустимі рівні, встановлені згідно з ГН 6.6.1.1-130 [5].
    1. Мікробіологічні показники у білку соєвому не повинні перевищувати допустимі рівні, встановлені згідно з МБВ і СН № 5061 [1] і наведені у таблиці 4.

Таблиця 4 — Мікробіологічні показники

Назва

показників

Допустимі

рівні

Методи

випробовування

Кількість мезофільних аеробних і факультативно- анаеробних мікроорганізмів, КУО в 1 г, не більше ніж

5 ■ 104

Згідно з ГОСТ 9225

Бактерії групи кишкових паличок (коліформи) в 0,1 г

Не дозволено

Згідно з ГОСТ 9225

Патогенні мікроорганізми, зокрема бактерії роду Salmonella, в 25 г

Не дозволено

Згідно з ДСТУ EN 12824

Плісняві гриби, КУО в 1 г, не більше ніж

1 ■ 102

Згідно з ГОСТ 10444.12

Дріжджі, КУО в 1 г, не більше ніж

1 ■ 102

Згідно з ГОСТ 10444.12

  1. Вимоги до сировини
    1. Білок соєвий виробляють зі шроту соєвого харчового згідно з чинною НД.
      1. Під час виробництва білка соєвого застосовують сировину, в якій вміст токсичних елементів, мікотоксинів та пестицидів не перевищує допустимі рівні, встановлені згідно з МБВ і СН № 5061 [1] та ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000 [6].

Заборонено використовувати модифіковану сировину, яка не дозволена для використовування центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

  1. Вміст радіонуклідів 137Cs і 90Sr у шроті соєвому харчовому не повинен перевищувати встановлені допустимі рівні згідно з ГН 6.6.1.1-130 [5].
    1. За мікробіологічними показниками сировина не повинна перевищувати допустимі рівні, які встановлено згідно з МБВ і СН № 5061 [1].
      1. Кожну партію сировини і матеріалів, що надходить на виробництво, супроводжують документом, що підтверджує її відповідність нормативним документам.
  2. ВИМОГИ ЩОДО БЕЗПЕКИ
    1. Виробництво соєвого білка здійснюють відповідно до вимог щодо безпеки, які надані в НПАОП 15.4-1.06 [7], ДСП 4.4.4.090 [8], ДСП 4.4.4.089 [9], Інструкції 4.4.10.2.209 [10].
    2. Експлуатацію обладнання здійснюють відповідно до вимог ГОСТ 12.2.003, ДСТУ ЕN 1672-1.
    3. Ведення технологічного процесу — згідно з ГОСТ 12.3.002.
    4. Вимоги щодо безпеки стосовно пожежобезпеки — згідно з ГОСТ 12.1.004, вибухобезпеки — згідно з ГОСТ 12.1.010, електробезпеки — згідно з ГОСТ 12.2.007.0.
    5. Повітря робочої зони має відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005, мікроклімат виробничих приміщень має відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042 [11].
    6. Рівень шуму не повинен перевищувати норми ДСН 3.3.6.037 [12], рівень локальної вібрації — ДСН 3.3.6.039 [13].
    7. Вимоги щодо безпеки стосовно освітлювання робочих місць — згідно з ДБН В.2.5-28 [14].
    8. Забезпечення спецодягом та засобами індивідуального захисту працівників згідно з вимогами НПАОП 1.5.0-3.09 [15].
  3. ВИМОГИ ЩОДО ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ
    1. Очищені стічні води відповідають санітарно-гігієнічним, а також технологічним вимогам згідно з СанПиН 4630 [16].
    2. Охорону ґрунту від забруднення побутовими та промисловими відходами здійснюють згідно з СанПиН 42-128-4690 [17].
    3. Контролюють викиди шкідливих речовин у атмосферу згідно з ГОСТ 17.2.3.02 та ДСП 201 [18].
  4. МАРКУВАННЯ
    1. Маркування виконують державною мовою України.
    2. На спожиткову тару (ярлик) для забезпечення чіткого читаннябудь-якимспособом у до

ступній для сприйняття формі, наносять марковання, яке містить:

  • назву харчового продукту;
  • назву та повну адресу і телефон виробника, адресу потужностей (об’єкта) виробництва;
  • масу нетто продукту у встановлених одиницях виміру, кг;
  • склад продукту у порядку переваги складників (за умови використання);
  • калорійність та поживну цінність на 100 г продукту;
  • кінцеву дату споживання «Вжити до» або дату виробництва тастрок придатності;
  • номер партії;
  • умови зберігання та використання;
  • позначення цього стандарту;
  • штриховий код EAN — згідно з ДСТУ 3146, ДСТУ 3147.

Дозволено нанесення додаткової інформації, що не суперечить чинному законодавству України (факс підприємства, телефон тощо).

Дату виготовлення наносять компостером або іншим способом, який забезпечує чітке читання.

  1. На всі види транспортної тари наносять маніпуляційний знак «Берегти від вологи» згідно з ГОСТ 14192.
    1. У разі поставок за межі України додаткову інформацію у маркованні обумовлюють у договорі або контракті.
    2. Приклад умовного позначення під час замовлення:

«Білок соєвий» ДСТУ 4595:2005.

9 ПАКУВАННЯ

  1. Білок соєвий випускають фасованим.
  2. Білок соєвий фасують масою нетто не більше ніж 30 кг у:
  • мішки паперові марки ПМ — згідно з ГОСТ 2226;
  • мішки паперові марки НМ — згідно з ГОСТ 2226, з поліетиленовими мішками-укладками — згідно з ГОСТ 19360.
  1. Мішки з соєвим білком зашивають машинним способом нитками лляними, бавовняними, синтетичними — згідно з ГОСТ 6309, ГОСТ 14961 або іншими нитками, що забезпечують міцність зшивання.

Дозволено зашивати мішки вручну шпагатом із луб’яних волокон згідно з ГОСТ 17308. Шов має забезпечувати міцність паковання та повне збереження білка соєвого під час транспортування.

Мішки для фасування соєвого білка дозволено використовувати тільки чисті, сухі, вони не повинні мати сторонніх запахів, не бути зараженими шкідниками хлібних запасів.

До кожного мішка під час пакування має бути приклеєно маркувальний ярлик із етикеткового паперу згідно з ГОСТ 7625 або із паперу мішечного — згідно з ГОСТ 2228 та паперу обгорткового марки А — ГОСТ 8273.

  1. Згідно з вимогами Р 50-056 [20] значення допустимих відхилів кількості фасованої продукції в паковальній одиниці від номінальної кількості повинне бути не більше ніж межі допустимих мінусових і плюсових відхилів Т, значення яких подано у таблиці 5.

Таблиця 5 — Значення межі допустимих відхилів

Номінальне значення кількості продукції в паковальній одиниці, г

Значення межі допустимого відхилу Т від номінального значення

%

г

від 15 000 до 50 000

1,0

  1. Дозволено використання інших видів тари і паковання, як вітчизняного, так і імпортного виробництва, дозволених до використання центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я для контакту з харчовими продуктами і, які забезпечують збереженість і якість продукції під час транспортування і зберігання.

10 ПРАВИЛА ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ

  1. Навантажувально-розвантажувальні роботи треба проводити у закритих приміщеннях або біля критих рамп, щоб запобігти впливу атмосферних опадів та пилу.
  2. Білок соєвий транспортують усіма видами транспорту згідно з правилами перевезення вантажу, чинними на відповідному виді транспорту. Транспортні засоби повинні бути криті, чисті, сухі, без стороннього запаху.
  3. Білок соєвий, пакований у мішки, дозволено транспортувати транспортними пакетами із застосуванням піддонів згідно з ГОСТ 9557, ГОСТ 9078, ГОСТ 26381, або універсальним металевим контейнером — згідно з ГОСТ 15102.
  4. Основні параметри та розміри транспортних пакетів — згідно з ГОСТ 24597.

Формування транспортних пакетів — згідно з ГОСТ 26663, засоби кріплення вантажу в транспортні пакети — згідно з ГОСТ 21650.

  1. Зберігають білок соєвий у чистих сухих приміщеннях, не заражених шкідниками хлібних запасів, добре вентильованих або обладнаних припливно-витяжною вентиляцією, захищених від дії прямого сонячного світла та джерел тепла, за температури (20—30) оС та відносної вологості повітря не більше ніж 70 %.
  2. Мішки з соєвим білком на складах треба укладати на піддони і штабелювати висотою не більше ніж 14 рядів.
  3. Щоб запобігти псуванню білка соєвого під час зберігання і транспортування, його треба охолоджувати перед зберіганням і відвантаженням до температури не вище ніж 35 оС.

Якщо температура зовнішнього повітря перевищує 35 оС, температура білка соєвого не повинна перевищувати температуру зовнішнього повітря не більше ніж на 5 оС.

11 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

  1. Відбирання проб білка соєвого і готування їх до випробовування здійснюють згідно з ГОСТ 13979.0, ГОСТ 26929, ГОСТ 26668, ГОСТ 26669.
  2. Зовнішній вигляд, правильність паковання і марковання на відповідність вимогам цього стандарту контролюють візуально.
  3. Визначають органолептичні показники (запах, колір) згідно з ГОСТ 13979.4.
  4. Визначання смаку
  5. Засоби вимірювання, матеріали

Ваги лабораторні — згідно з ГОСТ 24104, 3-го класу точності з найбільшою межею зважування до 1 кг або інші ваги з тим самим класом точності.

Вода дистильована — згідно з ГОСТ 6709.

  1. Правила проведення випробовування

Наважку білка соєвого (10 ± 1) г, злегка зволожують дистильованою водою. Смак визначають органолептично.

  1. Визначають масову частку вологи та летких речовин згідно з ГОСТ 13979.1.
  2. Визначають масову частку жиру згідно з ГОСТ 13979.2.
  3. Визначають масову частку сирого протеїну згідно з ГОСТ 13496.4.
  4. Визначають масову частку протеїну, розчинного у воді (додаток А).
  5. Визначають масову частку загальної золи згідно з ГОСТ 13979.6.
  6. Визначають рН 10 % водної суспензії згідно з додатком Б.
  7. Визначання сторонніх домішок
  8. Допоміжні пристрої

Дошка із дюралюмінію з вирізом в одній із стінок.

  1. Правила проведення випробовування

Відібрану пробу розкладають тонким шаром на дошці та прискіпливо переглядають на наявність сторонніх домішок.

У разі наявності сторонніх домішок продукцію бракують.

  1. Визначають вміст токсичних елементів згідно з ГОСТ 26927, ГОСТ 26930, ГОСТ 26931, ГОСТ 26932, ГОСТ 26933, ГОСТ 30178.
  2. Вміст мікотоксинів визначають згідно з МУ 4082 [2], МР 2273 [3], ДСТУ EN 12955, МР 2964 [4].
  3. Вміст радіонуклідів визначають згідно з МУ 5778 [20] та МУ 5779 [21] та іншими методиками, затвердженими у встановленому порядку.
  4. Визначають кількість мезофільних аеробних і факультативно-анаеробних мікроорганізмів і бактерій групи кишкових паличок (коліформи) згідно з ГОСТ 9225.
  5. Визначають плісняві гриби та дріжджі згідно з ГОСТ 10444.12.
  6. Визначають бактерії роду Salmonella згідно з ДСТУ EN 12824.

12 ПРАВИЛА приймання

  1. Щоб перевірити якість продукції на відповідність вимогам цього стандарту, підприємство- виробник проводить приймальний і періодичний контроль.
  2. Приймання білка соєвого здійснюють партіями.

Кожну партію білка соєвого супроводжують документом форми, що підтверджує якість і безпеку продукції.

  1. Правила приймання білка соєвого — згідно з ГОСТ 13979.0.
  2. Органолептичні показники, масу нетто, якість паковання, марковання, масову частку жиру, масову частку вологи та летких речовин, масові частки сирого протеїну та протеїну, розчинного у воді, рН 10 % водної суспензії, сторонні домішки визначають у кожній партії білка соєвого.
  3. Показник масової частки загальної золи визначають періодично, але не рідше одного разу у десять днів.
  4. Періодичність контролювання показників безпеки вмісту токсичних елементів, мікотоксинів та радіонуклідів, мікробіологічних показників здійснюють згідно з вимогами МР 4.4.4.-108 [22]. Аналіз на патогенні мікроорганізми, зокрема роду Salmonella, проводять у порядку державного санітарно-епідеміологічного нагляду згідно з методами, затвердженими центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України.
  5. У разі одержання незадовільних результатів контролювання, проводять повторний аналіз із подвійної вибірки або проби. Результати повторних аналізів поширюють на всю партію. У разі отримання незадовільних результатів партію бракують повністю.

13 ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА

  1. Виробник гарантує відповідність білка соєвого вимогам цього стандарту за дотримання умов транспортування та зберігання.
  2. Гарантійний строк придатності до споживання білка соєвого — 6 міс. з дня його виготовлення.

ДОДАТОК А (обов’язковий)

ВИЗНАЧАННЯ МАСОВОЇ ЧАСТКИ ПРОТЕЇНУ, РОЗЧИННОГО У ВОДІ

Суть методу полягає у виділенні протеїну, розчинного у воді, та кількісному визначанню його за методом К’єльдаля.

А.1 Засоби вимірювання, матеріали та допоміжні пристрої

Ваги лабораторні — згідно з гОСТ 24104, 2-го класу точності з найбільшою межею зважування 200 г.

Центрифуга лабораторна із регулятором швидкості обертання ротора не менше ніж 1200 об/хв і комплектом пробірок для центрифугування.

Універсальний апарат для струшування рідини в колбах.

Колба Кн-1-250-14/23 ТС — згідно з ГОСТ 25336.

Колба К’єльдаля 2-250-29 ТХС — згідно з ГОСТ 25336.

Колба мірна 2-500-2 — згідно з ГОСТ 1770.

Циліндри мірні 1-100-1 або 3-100-1 — згідно з ГОСТ 1770.

Піпетки 2-1-25 — згідно з ГОСТ 29169.

Колба для фільтрування під вакуумом — згідно з чинною НД.