Під час складування, зберігання і транспортування труб повинна виключатися можливість їх прогинів і пошкоджень.
7.2. Земляні роботи
7.2.1. Під час провадження земляних робіт на лінійній частині магістрального аміакопроводу і його об’єктах необхідно додержуватися вимог ГСТУ 3-041-2003, а також вимог цього підрозділу.
7.2.2. Земляні роботи на лінійній частині магістрального аміакопроводу виконують силами ремонтних служб підприємства або силами юридичних осіб на договірних засадах, які мають відповідний дозвіл на проведення цих робіт згідно з додатками 1, 2 до Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 року № 1631 .
7.2.3. Згідно з пунктом 5.1.4 цих Правил земляні роботи необхідно проводити тільки після оформлення наряду-допуску. Форма наряду-допуску на виконання земляних робіт наведена у додатку 1.
До наряду-допуску додається план з зазначенням розміщення і глибини закладення трубопроводу, кабельних ліній електропередавання, тран-спортних телекомунікаційних мереж та інших споруд, розміщених на ділянці проведення земляних робіт, на підставі проектної документації.
7.2.4. Наряд-допуск на проведення земляних робіт оформляють у двох примірниках. Один примірник наряду-допуску після його запису в журнал обліку у виробничо-технічному відділі передають керівнику робіт, а другий- начальнику лінійної частини магістрального аміакопроводу.
7.2.5. У разі необхідності до проведення земляних робіт уточнюють положення трубопроводу за допомогою трасошукача або шурфуванням, про що складають акта уточнення розміщення магістрального аміакопроводу.
Аналогічно уточнюють за допомогою кабелешукача або шурфування положення кабелю електрозв’язку. Місцезнаходження аміакопроводу позначається віхами: на прямих ділянках – через 25 м, на пересіченому рельєфі- через 10 м.
Положення кабелю зв’язку позначається на прямих ділянках через
15 м, на поворотах – через 5 м.
7.2.6. Земляні роботи на ділянках магістрального аміакопроводу у межах охоронних зон повітряних і кабельних ліній електропередавання і електрозв’язку, нафто-, продукто- та газопроводів, а також споруд на них, при пересіченні автомобільних доріг і залізничних колій повинні виконуватися тільки за наявності письмового дозволу підприємства, що експлуатує ці комунікації, і в присутності його представника відповідно до пункту 12 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 року № 1747.
7.2.7. Земляні роботи дозволяється провадити одноківшовим екскаватором з обох боків трубопроводу не ближче 0,2 м від його бічної твірної. Подальше вибирання ґрунту повинне здійснюватися вручну.
7.2.8. Під час провадження земляних робіт слід враховувати вимоги відносно крутості схилів, укріплення стінок траншей і котлованів, що наведені у додатку 3.
7.2.9. Для спускання працюючих у котловани і траншеї та підіймання встановлюють інвентарні драбини або влаштовують у ґрунті пологі східчасті спуски шириною не менше ніж 1,5 м.
7.2.10. Драбини для спускання працюючих у котловани або траншеї повинні встановлюватися з похилом 1:3 з планками через 0,15-0,25 м з розрахунку 2 драбини на п’ять осіб, що працюють в котловані чи траншеї. Драбини встановлюють у протилежних кінцях траншеї. Драбини повинні мати поручні висотою 0,9 м і шириною не менше 0,6 м.
7.2.11. Під час розкриття траншеї ґрунт слід викидати на відстань не менше 0,5 м від брівки у сухих або в’язких ґрунтах і не менше 1 м у піщаних або вологих ґрунтах.
7.2.12. Під час роботи екскаватора не дозволяється перебування працівників на відстані ближче 5 м від зони максимального вильоту ковша екскаватора.
7.3. Газонебезпечні роботи
7.3.1. Газонебезпечні роботи у процесі експлуатаційних і ремонтних робіт на об’єктах магістрального аміакопроводу повинні проводитися відповідно до вимог цього підрозділу.
7.3.2. До газонебезпечних робіт відносять роботи, пов’язані з оглядом, чисткою, ремонтом, розгерметизацією технологічного устаткування і комунікацій, під час проведення яких не виключена можливість виділення у повітря робочої зони аміаку, пропан-бутану та інших вибухопожежонебезпечних або шкідливих парів чи газів, здатних спричинити вибух, загоряння або зробити шкідливий вплив на організм людини, а також роботи, які виконуються при недостатньому (об’ємна частка менше 20 %) вмісті кисню в по-вітрі робочої зони.
7.3.3. В управлінні складають перелік газонебезпечних робіт за формою, наведеною у додатку 4. Перелік газонебезпечних робіт повинен бути затверджений наказом роботодавця.
7.3.4. У переліку повинні бути вказані роботи, які виконуються з
оформленням наряду-допуску, наведеного у додатку 1, та роботи без оформлення наряду-допуску, але з обов’язковим записом у журналі за формою, наведеною у додатку 5, і роботи, спричинені необхідністю ліквідації і локалізації аварійних ситуацій і аварій, які проводяться згідно з планом ліквідації і локалізації аварійних ситуацій і аварій.
7.3.5. Газонебезпечні роботи, що періодично повторюються, які є невід'ємною частиною технологічного процесу транспортування рідкого аміаку магістральним трубопроводом, характеризуються аналогічними умовами, постійним місцем і характером роботи, певним складом виконавців, виконують без оформлення наряду - допуску і вносять до переліку газонебезпечних робіт.
7.3.6. До таких робіт відносять:
технічне обслуговування відцентрових насосів без розгерметизації
корпусу;
технічне обслуговування запірно-регулюючої арматури;
зовнішній огляд оглядових колодязів.
Виконання цих робіт записують у журналі обліку газонебезпечних робіт, які проводяться без оформлення наряду - допуску.
Заходи безпеки під час проведення таких робіт повинні бути викладені в чинних нормативно-правових актах з питань охорони праці.
7.3.7. Газонебезпечні роботи повинні проводити у два етапи:
7.3.8. Відповідальним за підготовку об’єкта і за проведення газонебезпечної роботи призначається інженерно-технічний працівник.
7.3.9. Якщо газонебезпечну роботу проводять одним складом працівників, то допускають призначення інженерно-технічного працівника водночас відповідальним за проведення підготовчих робіт і відповідальним за проведення газонебезпечних робіт.
7.3.10. Працівники підприємств, які виконують газонебезпечні роботи на об’єктах магістрального аміакопроводу на умовах договору - підряду, повинні допускатися до роботи за актом –допуском, форма якого наведена у додатку 2.
7.3.11. Наряд-допуск на виконання газонебезпечної роботи повинен бути оформлений не менше ніж за 3 доби до початку її проведення.
Порядок оформлення наряду - допуску та особа, відповідальна за його запис (видачу), повинні бути визначені наказом роботодавця.
7.3.12. Допускається працівникам, що прибули на об’єкт магістрального аміакопроводу для ліквідації аварії або аварійних ситуацій, виписувати наряд-допуск під диктування (по телефону) працівника відповідної служби підприємства або передавати копію наряду - допуску факсом чи іншим способом.
7.3.13. Наряд-допуск на проведення газонебезпечної роботи необхідно видавати на кожне місце і вид робіт, кожній бригаді, що проводить такі роботи.
7.3.14. Проведення підготовчих робіт починають тільки після по-годження з оператором диспетчерської служби підприємства.
7.3.15. Для підготовки устаткування, трубопроводів та інших об’єктів до проведення газонебезпечних робіт виконують у повному обсязі заходи, передбачені нормативно-правовими актами з питань охорони праці, у наряді-допуску або журналі обліку газонебезпечних робіт, які проводять без
наряду-допуску.
При цьому вживають заходів до максимального зниження ступеня небезпечності газонебезпечної роботи:
скидають тиск;
прибирають токсичні і вибухонебезпечні продукти;
виключають можливість їх надходження із суміжних технологічних систем;
усувають потенційні джерела іскроутворення.
7.3.16. Устаткування і комунікації, на яких будуть проводити роботи, пов’язані з їх розгерметизацією, слід звільнити від продукту, відглушити згідно зі схемою, що додається до наряду - допуску, промити, продути або пропарити у залежності від властивостей продуктів, що в них знаходилися.
7.3.17. Електрообладнання необхідно відключати від джерел живлення з видимим розривом і від’єднанням від технологічного устаткування.
На пускових електророзподільних пристроях вивішують плакати з написом „Не вмикати – працюють люди!” Плакати знімають після закінчення газонебезпечних робіт за вказівкою відповідального за їх проведення.
7.3.18. Місце проведення газонебезпечної роботи, пов’язаної з можливістю викиду вибухонебезпечних і токсичних продуктів, повинне бути позначене попереджувальними знаками і відгороджене.
За необхідності виставляють пости, щоб уникнути потрапляння сторонніх осіб в небезпечну зону.
7.3.19. Перед початком газонебезпечної роботи роблять аналіз повітряного середовища на вміст шкідливих, вибухо- і пожежонебезпечних речовин і кисню. Результати аналізів записують у наряді - допуску.
7.3.20. Під час підготовки до проведення газонебезпечних робіт перевіряють наявність і справність засобів індивідуального захисту, інструментів, пристроїв тощо. Проводять інструктаж виконавців і перевіряють їх вміння користуватися засобами індивідуального захисту і володіння методами надання першої допомоги потерпілим з відміткою у наряді-допуску.
7.3.21. Відповідальний за підготовчі роботи повинен перевірити повноту виконання усіх намічених заходів щодо підготовки об'єкта до проведення газонебезпечної роботи і передати підписаний наряд-допуск відповідальному за проведення газонебезпечної роботи.
Проведення газонебезпечних робіт
7.3.22. Газонебезпечні роботи дозволяється проводити тільки після виконання усіх підготовчих робіт.
7.3.23. Не дозволяється розширювати обсяг робіт, передбачених нарядом-допуском. За необхідності збільшення обсягу робіт повинен бути оформлений новий наряд-допуск.
7.3.24. Відповідальний за виконання газонебезпечної роботи приймає об’єкт, підготовлений до проведення газонебезпечної роботи, і забезпечує безпеку її проведення.
7.3.25. Газонебезпечні роботи починають проводити у присутності представника газорятувального пункту і за його згодою.
7.3.26. Про початок проведення газонебезпечної роботи слід пові-домити оператору диспетчерської служби магістрального аміакопроводу.
7.3.27. Перед початком газонебезпечної роботи необхідно опитати
кожного виконавця про самопочуття.
7.3.28. Газонебезпечні роботи повинні виконуватися бригадою у складі не менше двох людей. Роботи в траншеях глибиною більше 2 м проводять бригадою у складі не менше трьох людей.
7.3.29. Для захисту органів дихання працюючих усередині ємності застосовують шлангові протигази (ПШ-1, ПШ-2) або ізолюючі апарати.
7.3.30. З дозволу головного інженера підприємства допускається проведення газонебезпечної роботи усередині ємності без засобів захисту за умови об’ємної частки кисню в ємності не менше 20 % і вмісту шкідливих парів і газів не більше гранично допустимих концентрацій.
При цьому виключають можливість потрапляння шкідливих, вибухонебезпечних і вибухопожежонебезпечних парів і газів ззовні або з нашарувань, футеровки тощо.
7.3.31. Заходи, які забезпечують безпеку ведення робіт усередині ємності без засобів індивідуального захисту органів дихання, обумовлюють у наряді - допуску.
Заходи повинні включати:
а) безперервне гарантоване подавання свіжого повітря в апарат, що забезпечує нормальний повітряний режим в апараті;
б) безперервний контроль стану повітряного середовища;
в) наявність у кожного працюючого в апараті, спостерігачів шлангових протигазів у положенні „Наготові”;
г) наявність поблизу місця проведення робіт засобів сигналізації (світової, звукової) і зв’язку (радіотелефонного);
ґ) наявність у кожного працюючого в ємності рятувального пояса з закріпленою на ньому сигнально - рятувальною мотузкою та інші заходи, що забезпечують безпеку працюючих.
Робота усередині колодязів, колекторів, в тунелях та інших аналогічних пристроях і спорудах без засобів захисту органів дихання не допускається.
7.3.32. Для проведення робіт усередині ємностей призначають бригаду у складі не менше двох працівників (працюючий і спостерігач). Під час роботи з ПШ-2 у бригаді додатково повинен бути працівник, який забезпечує подавання повітря. Перебування усередині ємності дозволяється, як правило, одному працівнику. За необхідності перебування в ємності більшої кількості працюючих розробляють, вносять у наряд - допуск і додатково здійснюють заходи безпеки, що передбачають збільшення числа спостерігачів (не менше одного спостерігача на одного працюючого в апараті), порядок входу та евакуації працюючих, розміщення шлангів, забірних патрубків протигазів, сигнально - рятувальних мотузок, наявність засобів зв’язку і сигналізації на місці проведення роботи тощо.
7.3.33. В усіх випадках на працівника, який спускається в ємність, надягають рятувальний пояс з сигнально - рятувальною мотузкою.
Пояс, карабін і сигнально - рятувальна мотузка повинні бути випробувані.
7.3.34. Ступінь придатності рятувального пояса з мотузкою перевіряють зовнішнім оглядом і випробуванням.
7.3.35. Працівник, який користується поясом, разом з особою, яка виписує наряд - допуск на роботи усередині ємностей (колодязів), проводять зовнішній огляд пояса перед роботою і після кожного застосування.
Результати огляду записують у журналі.
7.3.36. Під час випробування на міцність пояс піддають статичному навантаженню, для чого до кільця застебнутого на пряжку пояса (якщо пряжок дві, то застебнутого на обидві) прикріплюють вантаж масою 200 кг і залишають його у підвішеному стані на 5 хв. Після зняття вантажу на поясі не повинно залишатися ніяких слідів. Випробування проводять два рази на рік.
