3.6.4. Для забезпечення чистоти повітря робочої зони виробничих цехів (дільниць) у межах, визначених санітарними нормами, технологічне устаткування і агрегати повинні бути обладнані ефективними пристроями газопилопоглинання і газоочищення. Для забезпечення ефективного очищення парів сірчаної кислоти, які створюються над ваннами травлення, застосовуються спеціальні фільтри (ФВГ-Т-3,2 тощо).
3.6.5. Системи опалення будівель і споруд підприємств з виробництва виробів з металу повинні відповідати вимогам ДСП 173-96 та СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование" (далі - СниП 2.04.05-91).
3.6.6. У виробничих приміщеннях, що належать до категорій А, Б та В з пожежної безпеки, необхідно застосовувати газове, водяне та парове опалення з припливною вентиляцією згідно з вимогами СНиП 2.04.05-91.
3.6.7. Зони розташовування отворів у виробничих будівлях для розміщення воріт та дверей повинні бути обладнані повітряними та повітротепловими завісами згідно з вимогами СНиП 2.04.05-91.
3.6.8. Пожежна безпека будівель і споруд, а також обладнання, у яких воно розміщено, повинні відповідати вимогам Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 N 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (НАПБ А.01.001-2004), та ГОСТ 12.1.004-91 "Пожарная безопасность. Общие требования".
3.6.9. Цехові маслопідвали повинні бути обладнані засобами дистанційної сигналізації та автоматичного пожежогасіння відповідно до Переліку однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 22.08.2005 N 161, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.09.2005 за N 990/11270 (НАПБ Б. 06.004-2005).
3.6.10. Відповідно до вимог СНиП 2.09.04-87 у неопалювальних виробничих і складських приміщеннях повинні бути приміщення для обігріву. Працівники, які працюють у таких приміщеннях, повинні бути забезпечені теплим спецодягом.
3.6.11. Площу приміщення для обігріву необхідно визначати з розрахунку 1 м2 на одного працівника в найбільш численній зміні, але загальна площа не повинна бути меншою ніж 12 м2.
3.6.12. Відстань від неопалювальних робочих місць, що розміщені у будівлях, до приміщень для обігріву працівників повинна бути не більшою ніж 75 м, а від робочих місць на майданчику підприємства - не більшою ніж 150 м.
3.6.13. Повітря у робочій зоні в цехах з виробництва металевих виробів повинно відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042-99.
3.6.14. Пуск, налагодження та експлуатація вентиляційних систем повинні проводитися відповідно до вимог ГОСТ 12.4.021-75 "ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования".
3.6.15. У конструкції вентиляторів, незалежно від висоти їхнього розташовування, повинні бути передбачені огородження, які запобігають доступу в зону обертання лопаток. Огородження повинно бути ґратчастим або сітчастим з розміром чарунок не більше ніж 0,02 х 0,02 м.
3.6.16. Майданчики для закріплення вентиляторів не допускається обладнувати під крановими тролеями чи поблизу них.
3.6.17. У виробничих приміщеннях, де під час виробничого процесу можливе виділення пожежонебезпечних або токсичних речовин, припливно-витяжна вентиляція повинна працювати постійно та забезпечувати зниження вмісту шкідливих речовин у цих приміщеннях нижче граничнодопустимих концентрацій відповідно до ГОСТ 12.1.005-88.
3.6.18. У виробничих приміщеннях та на складах, де можлива наявність вибухонебезпечних, а також шкідливих та небезпечних речовин, необхідно контролювати стан повітряного середовища автоматичними газоаналізаторами, зблокованими зі світловою та звуковою сигналізацією. Вона повинна спрацьовувати у разі перевищення концентрації горючих газів або пари та легкозаймистих речовин у повітрі робочої зони понад 20 % нижньої границі концентрації займання, а для шкідливих та вибухонебезпечних газів, пари і аерозолю - у разі перевищення їх граничнодопустимих концентрацій відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88.
3.6.19. На дільницях, де на працівників можливий вплив інтенсивного інфрачервоного випромінювання під час виконання робіт поблизу топок, завантаження та розвантаження печей тощо, повинні застосовуватись установки місцевого охолодження та екрани відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів та інші пристрої для захисту від теплових випромінювань.
3.6.20. Улаштування систем водопостачання та каналізації підприємств з виробництва металевих виробів повинно відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85 "Внутренний водопровод и канализация зданий", СНиП 2.04.02-84 "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения" та СНиП 2.09.03-85.
3.6.21. Вибір систем водопостачання та якість води для господарсько-питних потреб і душових пристроїв повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів, а також вимогам ГОСТ 2761-84 "Источники централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения. Гигиенические, технические требования и правила выбора".
3.6.22. У цехах з підвищеною температурою роботодавець повинен забезпечувати працівників питною водою з розрахунку 4 - 5 літрів на зміну для одного працівника, а також іншими видами напоїв для профілактики зневоднення організму відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.
3.6.23. Для користування питною водою у приміщеннях цехів повинні бути влаштовані фонтанчики. За відсутності господарсько-питного водопостачання встановлюють зачохлені бачки для пиття з фонтануючими насадками. Якість питної води повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством".
3.6.24. Природне і штучне освітлення підприємств з виробництва металевих виробів повинно відповідати вимогам ДБН В.2.5-28-2006 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення", ГОСТ 12.1.046-85 "ССБТ. Строительство. Нормы освещения строительных площадок". Джерела живлення аварійного освітлення повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.
3.6.25. Необхідно, щоб усі виробничі приміщення підприємств виготовлення металевих виробів мали безпосереднє природне освітлення.
За відсутності природного освітлення штучне освітлення необхідно застосовувати:
у приміщеннях, де працівники перебувають безперервно;
у затемнених місцях галерей;
у вбиральнях, умивальних, душових і гардеробних.
3.6.26. Для переносного електричного освітлення необхідно застосовувати світильники з напругою не вище ніж 42 В.
3.6.27. Під час роботи всередині металевих ємностей, печей, котлів, колодязів напруга в освітлювальній мережі не повинна перевищувати 12 В. У місцях, де в повітрі є вибухонебезпечні гази, пара та пил, для переносного освітлення необхідно застосовувати світильники у вибухозахищеному виконанні з напругою не вище ніж 12 В.
3.6.28. Світильники, які обслуговуються з переносних драбин, необхідно підвішувати не вище ніж 4,5 м над рівнем підлоги. Не дозволяється розташовувати світильники над устаткуванням і стрічками конвеєрів. У разі, якщо обслуговування світильників з драбин утруднене, необхідно облаштовувати спеціальні майданчики. На підприємствах, що будуються та реконструюються, для обслуговування світильників, які розташовують над кранами або кранами-балками, необхідно передбачати спеціальні майданчики, які не повинні перешкоджати руху, обслуговуванню та ремонту кранів і повинні відповідати вимогам ГОСТ 23120-78 "ССБТ. Лестницы маршевые, площадки и ограждения стальные. Технические условия".
II. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ВИРОБНИЦТВА МЕТАЛЕВИХ ВИРОБІВ
1. Вимоги під час вироблення дроту та каліброваного металу
1.1. Устаткування, що використовується для виробництва дроту, повинно відповідати вимогам цих Правил та інших чинних нормативно-правових актів.
1.2. На волочильних станах кожен барабан з індивідуальним приводом повинен мати заправну швидкість перед захватом заготовки у межах до 30 % максимальної робочої швидкості для даного типу станів.
На волочильних станах для тонкого і найтоншого дроту захват дроту забезпечується разовим увімкненням електродвигуна на першій швидкості.
1.3. Волочильні стани повинні бути обладнані пультами керування.
1.4. За необхідності допускається експлуатація станів для волочіння тонкого і найтоншого дротів без пультів керування.
Для аварійного вимкнення волочильні стани повинні бути обладнані кнопками чи педаллю з позначенням "Головний стоп". Одна з кнопок повинна знаходитися біля першого барабана, а інша - біля розмотувального пристрою.
1.5. Стани з виробництва дроту під час намотування його в мотки повинні бути забезпечені механізмами для знімання мотків та пристосуваннями для їх ув'язування.
1.6. Волочильні стани для зменшення нагрівання дроту повинні мати повітряне чи водяне охолодження барабанів.
1.7. Під час волочіння дроту необхідно використовувати дистанційне керування волочильним станом, вловлювачі дроту, а також нетоксичне мастило, зокрема мастила для сухого волочіння дроту.
1.8. Змащення і подавання прутка до верстата для волочіння дроту повинні бути механізованими.
1.9. Барабани волочильних станів повинні мати огородження, які запобігають викиду дроту під час його обриву чи переповнення барабана, а також викиданню кліщів у разі обриву дроту під час заправлення барабана.
1.10. Огородження барабанів повинно бути зблоковано з пусковим пристроєм стана для включення його на робочу швидкість. Робота стана на робочій швидкості повинна відбуватися тільки при закритих огородженнях на всіх барабанах.
1.11. Аварійне вимкнення барабанів, які не можуть бути обладнані захисними огородженнями, здійснюється бар'єрними вимикачами у вигляді штанг, розташованих з боку кожного барабана, і які розміщуються заввишки 0,7 - 0,8 м від підлоги.
1.12. Бар'єрні вимикачі повинні бути зблоковані з електрогальмівним пристроєм, і вимикання барабанів повинно здійснюватися працівником рухом бар'єра від себе в бік стана.
Стани тонкого та найтоншого волочіння і стани "Грюна" (крім станів магазинного типу) бар'єрними вимикачами можуть не обладнуватися.
1.13. Перший обтискний барабан волочильних станів повинен бути обладнаний електрогальмівним пристроєм, що забезпечує зупинку його не більше ніж через один оберт після вимкнення барабана, а інші повинні бути обладнані електрогальмівними пристроями для екстреного зупинення стана.
1.14. Барабани волочильного стана повинні бути обладнані автоматичним пристроєм для зупинення його під час обриву дроту чи виходу його кінця з волоки.
1.15. Робота на волочильних барабанах повинна виконуватися на відшліфованій галтелі з величиною зносу, що не перевищує меж, зазначених у технологічній інструкції та паспорті на галтель.
1.16. Обертові розмотувальні пристрої можуть застосовуватися тільки за умови, якщо лінійна швидкість сходу витків з пристроїв не буде перевищувати 2,5 м/с.
1.17. Конструкція та матеріали, що використовуються для виготовлення мильниць, повинні забезпечувати їх безпечну експлуатацію. Мильниці необхідно розташовувати на робочому столі на достатній відстані від барабана для того, щоб під час заправки дроту на барабан виключалася можливість защемлення кліщів між барабаном і мильницею.
1.18. Матеріал та кріплення мильниць повинні мати чотирикратний запас міцності, виходячи з максимальних розривних зусиль оброблювального дроту.
1.19. Положення напрямних роликів мильниць повинно забезпечувати правильність набігання і рядового розміщення дроту на барабані.
1.20. Між розмотувальним пристроєм нерухомого типу і мильницею першого барабана необхідно встановлювати петлеуловлювач для автоматичної зупинки барабана або стана у разі утворення петлі чи заплутування витків дроту.
1.21. Кліщі для захоплення дроту і подавання його на волочильний барабан повинні бути міцними та зручними в роботі.
1.22. Довжина ланцюга затягувальних кліщів повинна бути не більше величини двох діаметрів барабана.
1.23. Ланцюг із закріпленими на ньому гачком і кліщами повинен піддаватися випробовуванню на шестикратний запас міцності порівняно до максимального зусилля волочіння дроту на даному стані.
1.24. На волочильних (калібрувальних) верстатах:
різцеві головки для обточування прутків повинні мати огородження;
люки і огородження повинні мати блокувальні пристрої, що виключають роботу верстата, якщо огородження і люки відкриті;
повинні бути обладнані пневмозатискувачі штанг, автоматичні пристрої закривання зони дії різців (запобіжний ніж), механізм подачі прутків у зону дії різців та виведення їх із цієї зони.
1.25. На станах, які не мають захисних огороджень барабанів, дріт, що переходить у процесі волочіння з барабана на барабан, повинен подаватися через спеціальні захисні трубки.
1.26. Під час волочіння дроту зі швидкістю обертання розмотувального пристрою більшою ніж 1,5 м/с, а також під час розмотування дроту з великовагових мотків застосовуються розмотувальні пристрої нерухомого типу або розмотування здійснюється з котушок.
1.27. Розмотувальні нерухомі пристрої повинні бути надійно закріплені та оснащені напрямними пристроями для правильного збігання витків дроту.
1.28. Під час роботи стана з обертовими розмотувальними пристроями стани повинні бути забезпечені:
пристроєм автоматичної зупинки стана для запобігання обриву дроту під час його заплутування на розмотувальному пристрої;
гальмівним пристроєм для запобігання утворенню петель під час обертання розмотувального пристрою (для волочіння дроту діаметром більше ніж 0,006 м такий пристрій можна не обладнувати);
пристроями, що запобігають скиданню витків дроту з розмотувального пристрою.
1.29. Для станів з діаметром барабана 0,55 м і більше можна застосовувати запобіжні кільця без пристроїв блокування барабана для захисту працівника від ударів кінцем дроту.
1.30. Під час розмотування дроту з котушок необхідно дотримуватися таких вимог:
