- якщо в результаті монтажу установки "електродвигун-насос" виникає додаткова небезпека займання або одна з частин в результаті монтажу не повністю відповідає ТР, то установка повинна пройти повну процедуру оцінки відповідності.

Комплектні установки можуть уводитися в обіг різними способами, а саме:

а) комплектні установки з повністю певними конфігураціями складових частин - у цьому випадку виготовлювач уже визначив одну або більш постійну комбінацію(ї) складових частин і вводить їх в обіг як єдину функціональну одиницю. Прикладом може бути комплекс, наданий одним виготовлювачем, який складається з датчика пристрою, що передає, бар'єра й джерела живлення. Установка формується однією особою (виготовлювачем комплексу) і вводиться в обіг як єдина функціональна одиниця. Ця особа бере на себе відповідальність за відповідність ТР сформованої комплектної установки в цілому.

У декларації відповідності та інструкції з експлуатації комплектна установка розглядається як єдине ціле. Виготовлювач відповідає за її відповідність вимогам ТР і тому в інструкції з експлуатації повинен навести вичерпну інформацію про збірку, монтаж, експлуатацію, обслуговування й т.д;

б) комплектні установки з різними конфігураціями складових частин - у цьому випадку виготовлювач надає типологічний ряд різних частин, що формують "модульну систему". Він або споживач вибирає й комбінує частини із цього ряду, щоб зібрати установку, що виконує задані цілі. Прикладом може служити модульна система, що являє собою вибухозахисний роз'єднувач і керуючий механізм, що містить вибухонепроникні оболонки різних розмірів, ряд роз'єднувачів, кілька видів терміналів і т.д.

Незважаючи на те, що з цих частин установка може формуватися не виготовлювачем, і не обов'язково вводитися в обіг як єдина функціональна одиниця, виготовлювач відповідає за її відповідність вимогам ТР, якщо частини обрані із зазначеного типологічного ряду й з'єднані відповідно до його інструкцій.

Декларация відповідності, так само як і інструкція з експлуатації, повинна описувати "модульну систему" як ціле. Повинно бути ясно, з яких частин формується модульна система, і яким чином вони повинні бути відібрані. Виготовлювач відповідає за відповідність продукції вимогам ТР і тому в інструкції з експлуатації повинен навести інформацію про збірку, монтаж, експлуатацію, обслуговування й т.д.

Оцінка відповідності таких модульних систем може проводитися шляхом оцінки конфігурацій, що є самими несприятливими з погляду ймовірних ризиків. Якщо ці конфігурації відповідають вимогам ТР, то виготовлювач може декларувати відповідність усіх інших конфігурацій. Якщо надалі до "модульної системи" можуть бути додані інші частини, то необхідно знову проводити оцінку відповідності для гіршого випадку.

У таблиці 1 наведені приклади різних ситуацій, що стосуються комплектних установок:

Таблиця 1

Ситуація: 1. Частини: Установка містить:

Обладнання, захисні системи, пристрої всі марковані національним знаком відповідності, всі компоненти супроводжуються сертифікатом відповідності

Обладнання, захисні системи, пристрої, не всі марковані національним знаком відповідності, компоненти, не всі супроводжуються сертифікатом відповідності

2. Конфігурація: установка введена в обіг, як:

Продукція з точно заданою конфігурацією (мі)

"модульна система" із частин, відібраних і з'єднаних споживачем так, щоб задовольняти заданим вимогам

Продукція з точно заданою конфігурацією

"модульна система" із частин, відібраних і з'єднаних споживачем так, щоб задовольняти заданим вимогам

3. Результат: Виготовлювач може декларувати відповідність:

Усіх частин

Усіх частин

Тільки частин із доведеною відповідністю

Тільки частин із доведеною відповідністю

4. Оцінка відповідності повинна поширюватися на:

Конфігурацію в цілому щодо всіх ризиків, можливих при взаємодії об'єднаних частин у заданих умовах експлуатації

Принаймні, на самі несприятливі варіанти конфігурацій щодо ризиків, можливих при взаємодії об'єднаних частин у заданих умовах експлуатації

Усі частини, що не мають підтвердження відповідності щодо всіх ризиків; і всі конфігурації щодо всіх ризиків, можливих при взаємодії об'єднаних частин у заданих умовах експлуатації

Усі частини "модульної системи", що не мають підтвердження відповідності щодо всіх ризиків й принаймні, на самі несприятливі варіанти конфігурацій щодо всіх ризиків, можливих при взаємодії об'єднаних частин у заданих умовах експлуатації

5. Інформація, що міститься в а) декларації відповідності б) інструкції з монтажу й експлуатації

а) Ідентифі- кація частин установки, що виступають Ex продукцією і піддавалися окремій оцінці; б) Інструкція з монтажу й експлуатації, досить інформативна для гарантії, що установка задовольняє вимогам ТР

а) Ідентифі- кація частин "модульної системи", що виступають Ex продукцією і піддавалися окремій оцінці; б) Рекомен- дації з вибору відповідних частин, які будуть об'єднані так, щоб виконувати задані функції, і інструкція з монтажу й експлуатації, досить інформативна для гарантії, що установка задовольняє вимогам ТР

а) Ідентифі- кація частин установки, що виступають Ex продукцією і піддавалися окремій оцінці; б) Інструкція з монтажу й експлуатації, досить інформативна для гарантії, що установка задовольняє вимогам ТР

а) Ідентифі- кація частин "модульної системи", що виступають Ex продукцією, що зазнає окремої оцінки; б) Рекомен- дації з вибору відповідних частин, які будуть об'єднані так, щоб виконувати задані функції, і інструкція з монтажу й експлуатації, досить інформативна для гарантії, що установка задовольняє вимогам ТР

автономні захисні системи - пристрої (за винятком розглянутого вище обладнання і його компонентів), призначені для гасіння вибуху, що зароджується, і/або ефективного обмеження дії полум'я й тиску вибуху, що вводять в обіг окремо для застосування як автономні системи.

Вважається, що у системи є автономна функція, якщо вона може забезпечити або сприяти забезпеченню рішення одного або декількох намічених завдань без використання додаткових елементів. Це не скасовує наявність інструкцій з монтажу й експлуатації. Прикладами автономних захисних систем є:

- вогнеперепинач;

- допоміжні вибухозахисні системи (які використовують, наприклад, розривні мембрани, продувні клапани, двері від вибуху й т.п.);

- гасильні бар'єри;

- системи подавлення вибуху.

Виходячи з основної функції, очевидно, що захисна система буде, принаймні, частково установлюватися й використовуватися в потенційно вибухонебезпечному середовищі.

Оскільки основною функцією захисної системи є усунення або зменшення небезпечних ефектів, викликаних вибухом (функція безпеки), то на неї поширюється ТР незалежно від того, містить вона власне потенційне джерело займання чи ні. У першому випадку захисна система також повинна задовольняти відповідним вимогам для обладнання.

Оскільки захисні системи вводяться в обіг окремо для використання як автономні системи, то їхня відповідність вимогам ТР повинна оцінюватися окремо, і вони повинні мати маркування національним знаком відповідності.

Звичайно, захисні системи можуть уводитися в обіг як невід'ємна частина обладнання. У таких випадках технічний термін "захисні системи" залишається попереднім завдяки їх функції, але вони не вважаються автономними захисними системами в частині оцінки відповідності й маркування національним знаком відповідності. Їхня відповідність ТР оцінюється в ході оцінки обладнання, в яке вони інтегровані, з використанням процедур, що відповідають групі й категорії цього обладнання. Окремо вони не маркуються;

компоненти - частини обладнання або елементи конструкції, що не мають самостійного (автономного) застосування й потребують додаткового розгляду при установці в обладнання, системи або пристрої, які призначені для використання у вибухонебезпечних середовищах.

Компоненти, призначені для інтеграції в обладнання або захисні системи, повинні мати сертифікат відповідності, що містить опис їх особливостей і способу інтеграції у вироби.

Згідно з офіційно опублікованими стандартами Ex компоненти можуть бути частинами обладнання. Компоненти не маркуються національним знаком відповідності, якщо це не потрібно іншими ТР.

Приклади частин, які можуть уводитися в обіг як компоненти, призначені для інтегрування в продукцію, використовувану у вибухонебезпечних середовищах:

- кабельні вводи;

- кнопки;

- реле;

- порожні вибухонепроникні оболонки;

- баласти для люмінесцентних ламп;

- герметизовані реле й контактори з клемами й/або вводами під пайку;

- механічні гальмові пристрої, що розроблені як частина обладнання для вибухонебезпечних середовищ;

- контейнери, що містять елементи зі спеченного порошку, що є частиною системи подавлення вибуху;

- пасові передачі конвеєрів, що транспортують горючий пил;

- неавтономні захисні системи;

- шланги усмоктування, що використовуються на вакуумне очищення;

- робочі органи (вили) автонавантажувачів.

Відповідність компонентів повинна оцінюватися з використанням тих же процедур, що й обладнання захисних систем або пристроїв, у які вони інтегруються.

Компонентам, постійно використовуваним в обладнанні заданої категорії, можна привласнити ту саму категорію. Компонентам, що мають широку область застосування, не можна привласнювати конкретну категорію. Крім того, компоненти, наприклад, для автономних захисних систем не повинні підпорядкуватися категоріям, тому що самі захисні системи не мають категорий. Наприклад, тягові ремені, прокладки, механічні ущільнення й т.д. уводяться в обіг не для включення в конкретне обладнання, захисні системи або пристрої, а як продукція для широких технічних цілей. Їх відповідність (придатність підтримки безпеки виробу, який вони інтегровані) повинна оцінюватися в процесі оцінки відповідності комплектного пристрою.

Якщо компоненти вводяться в обіг з метою їх інтеграції в конкретне обладнання, захисні системи або пристрої (наприклад, кабельні вводи підвищеної надійності, вибухонепроникні оболонки і т.д.), то вони повинні оцінюватися окремо й супроводжуватися сертифікатом відповідності;

пристрої безпеки, керування та регулювання - сприяють або потрібні для безпечного функціонування обладнання або захисних систем, навіть якщо вони експлуатуються поза вибухонебезпечним середовищем.

До них належать, наприклад:

- насоси, пристрої регулювання тиску, резервні запірні пристрої й т.п., що гарантують достатній тиск рідини для живлення системи безпеки, що приводиться у дію гідравлічно, (щодо ризику займання);

- пристрої захисту від перевантаження електродвигунів із вибухозахистом виду "e" (підвищена надійність);

- системи контролю навколишнього середовища, що складаються з пристроїв керування, розташованих у безпечній зоні, і датчиків загазованості, розташованих у потенційно вибухонебезпечному середовищі, призначені для керуючого впливу на одну або кілька одиниць обладнання або захисних систем із метою запобігання небезпеки вибуху (якщо виникає небезпечна концентрація газу);

- системи контролю, які розташовані в безпечній зоні і пов'язані з датчиками, що вимірюють температуру, тиск, потік і т.д., що використовуються для керування (з метою запобігання небезпеки вибуху) електрообладнанням, що експлуатується в потенційно вибухонебезпечному середовищі.

Із погляду безпеки та економічних міркувань, в більшості випадків, переважніше встановлювати такі пристрої в безпечній зоні. Однак іноді це є неможливим. У таких випадках, незважаючи на те, що ТР на це явно не вказує, вони можуть вважатися обладнанням.

Можуть бути ідентифіковані дві ситуації:

- якщо пристрій має власне потенційне джерело займання, то він додатково повинен відповідати вимогам до обладнання;

- якщо пристрій не має власного потенційного джерела займання, то він не повинен розглядатися як обладнання;

інші пристрої - до них належать:

1) усі пристрої, крім пристроїв безпеки, регулювання й керування;

2) усі пристрої, включаючи пристрої безпеки, регулювання й керування, але не сприяють і не є необхідними для безпечного функціонування відносно ризику займання або вибуху;

3) пристрої безпеки, регулювання й керування, що сприяють і необхідні для безпечного функціонування, але відносно небезпек, що не містять ризик займання або вибуху;

4) пристрої контролю, що виконують тільки функції сигналізації, що не містять функції прямого керування обладнанням у небезпечній зоні.

Наприклад:

- комутаційна апаратура, цифрові контролери й т.д., які не виконують функцій безпеки (що належать до ризику займання); див. вище друге перелічення;

- водорозпиляючі пристрої, призначені для подавлення полум'я;

- двері проти вибуху, що спроектовані для протистояння перевищенню тиску (вони розроблені, насамперед, як двері, і виконують функцію вибухозахисту не більшу, ніж стіни, в яких вони розміщені);

- системи датчиків загазованості, які виконують функції сигналізації, але не мають функцій керування обладнанням;

- системи екстреної вентиляції, що функціонують тюльки у випадку виявлення газу.

4. СФЕРА ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ ТЕХНІЧНОГО РЕГЛАМЕНТУ ( 898-2008-п )

Виготовлювач, його уповноважений представник або особа, що вперше вводить продукцію в обіг або поміщає в обслуговування на ринку України, повинні вирішити, чи поширюється на цю продукцію дія ТР і, якщо так, то керуватися його вимогами.