13.3 Автомобільний транспорт
13.3.1 Під час експлуатації автомобільного транспорту необхідно виконувати вимоги Правил охорони праці на автомобільному транспорті, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 13.01.97 N 5 (ДНАОП 0.00-1.28-97).
13.3.2 Перед виїздом водій повинен бути ознайомлений з умовами праці на лінії, типом вантажу, а автомобіль — оснащений необхідним обладнанням і пристосуваннями для роботи (такелажем, підйомниками тощо).
13.3.3 Ніхто не має права примушувати водія, а водій не має права виїжджати на автомобілі, технічний стан якого чи його причепа не відповідає технічним вимогам і правилам охорони праці.
13.3.4 Справність автомобіля перед виїздом на лінію має бути підтверджена водієм підписом у маршрутному листі.
13.3.5 Перед перевезенням небезпечних вантажів водій, експедитор, вантажники повинні бути проінструктовані, повинна бути також перевірена наявність захисних засобів і засобів пожежогасіння на автомобілі.
13.3.6 Автомобілі та колісні трактори, що використовуються узимку, повинні мати утеплені кабіни, справні системи обігріву та надійні пускові пристрої.
13.3.7 На період зимової експлуатації автомашини повинні бути забезпечені обладнанням проти ковзання (ланцюги, швидкознімні льодові шпори тощо).
13.3.8 До керування вантажним автомобілем, що перевозить людей, допускаються водії, які мають відповідну категорію.
13.3.9 Водії, які відпрацювали одну зміну, до роботи з перевезення людей у другу зміну не допускаються.
13.3.10 Причіп, призначений для перевезення довгомірних вантажів, повинен обладнуватися поворотним пристроєм (турнікетом). Вантажна висота причепа має бути на одному рівні з підлогою кузова автомобіля.
13.3.11 Не дозволяється перевозити довгомірні вантажі на автомобілях-самоскидах, у тому числі з причепами.
13.4 Залізничний транспорт
13.4.1 Під час проведення вантажних робіт на залізничному транспорті необхідно виконувати вимоги Правил техніки безпеки і виробничої санітарії при навантажувально-розвантажувальних роботах на залізничному транспорті, затверджених Міністерством шляхів СРСР 15.02.90 (НАОП 5.1.11-1.22-90).
13.4.2 Залізничні вагони і платформи вздовж фронту розвантаження (навантаження) треба переміщувати, як правило, електровозами, тепловозами, мотовозами тощо.
13.4.3 Переміщення вагонів за допомогою машин нерейкового транспорту (автомобіля, бульдозера тощо) не дозволяється.
13.4.4 Стан залізничних колій, стрілок і поворотних кругів повинен перевірятися щоденно і результати перевірки заноситися до шляхового журналу.
13.4.5 Не дозволяється розвантажувати вантажі на рейкові колії та поміж ними, а також захаращувати рейкові колії різними предметами.
13.4.6 Під час снігопаду й ожеледиці полотно рейкових колій повинно очищатись і посипатись залежно від вантажу шлаком, піском, тирсою, сіллю, а з боків полотна повинен бути розчищений прохід шириною не менше 1 м.
13.4.7 Естакади, що використовуються для переміщення вагонеток, з обох боків повинні бути огороджені. Ширина проходу між вагонетками і перилами має бути не менше 1 м.
13.4.8 На дерев’яних естакадах необхідно влаштовувати суцільні настили. На ділянках настилу з ухилом прибиваються поперечні планки через 30-40 см.
13.4.9 Вагонетки з перекидними кузовами повинні мати пристрої проти самоперекидання.
13.4.10 Вагонетки повинні мати гальма, справність яких слід перевіряти щоденно.
13.4.11 Відстань між вагонетками з ручним приводом, що рухаються по колії в одному напрямку, повинна бути не менше 20 м, а на ухилах — не менше 30 м.
13.5 Засоби і пристосування малої механізації
13.5.1 Під час роботи з вантажами в закритих приміщеннях, трюмах суден, під навісами та в інших місцях повинні застосовуватися засоби і пристосування малої механізації, що полегшують працю працівників, роблять її більш безпечною.
13.5.2 Підйом працівників на штабелі або риштування, а також спуск з них у разі висоти 1,0 м і вище має виконуватись за допомогою переносних драбин.
13.5.3 Щаблі дерев’яних переносних приставних драбин повинні бути врізані в тятиви, які через кожні 2 м необхідно скріплювати болтами. Не дозволяється застосування драбин, збитих цвяхами без врізання щаблів у тятиву.
13.5.4 Загальна довжина переносних приставних драбин має забезпечити працівнику можливість працювати стоячи на щаблі на відстані не менше 1,0 м від верхнього кінця драбини. Довжина переносної драбини має бути не більше 5 м.
13.5.5 Нижні кінці тятив переносних драбин повинні мати загострені металеві наконечники для встановлення на ґрунті чи дерев’яній підлозі або гумові башмаки у разі встановлення на кам’яній та бетонній підлозі. Драбини, що встановлюються на металеві плитки, повинні бути обладнані закріпленими сталевими башмаками з крупною насічкою.
13.5.6 Розсувні драбини повинні мати пристосування, що запобігають їх самочинному розсуванню або зсуванню.
13.5.7 Приставні драбини один раз на півроку повинні проходити випробування навантаженням 120 кг, прикладеним до одного щабля драбини, яка встановлена під кутом 75 градусів до горизонтальної поверхні.
13.5.8 Якщо переносні драбини потрібно встановити на шляху руху транспорту або людей, то місця їх встановлення повинні бути огороджені.
13.5.9 Для переходу працівників з вантажем з вагона у склад, з судна та на судно повинні застосовуватися містки, сходні та трапи жорсткої, міцної конструкції. Містки, сходні та трапи не повинні пружинити під час ходіння по них з вантажем.
13.5.10 Містки, сходні та трапи необхідно виготовляти з дощок товщиною не менше 50 мм.
13.5.11 З нижнього боку містки повинні скріплюватись сталевими або дерев’яними планками з інтервалом не більшим 50 см. Металеві містки повинні виготовлятися з рифленого заліза товщиною не менше 5 мм.
13.5.12 На сходнях повинні бути набиті поперечні планки з проміжками між ними 0,4 м.
13.5.13 У разі двостороннього руху сходні повинні мати ширину не менше 1,5 м.
13.5.14 Під сходні, що мають значний повздовжній проліт, необхідно підставляти тимчасові опори.
13.5.15 Кінці сходень і містків, що укладаються на підлогу вагона, повинні мати гаки для зчеплення з дверною рейкою, а для вагонів без дверної рейки — шипи або упори.
13.5.16 На борту судна сходні повинні закріплятися за допомогою спеціальних рам так, щоб не допустити їх переміщення.
13.5.17 У тому разі, якщо сходня встановлюється на фальшборт, з палуби судна на фальшборт потрібно встановити трап.
13.5.18 Ширина трапів має бути не меншою 700 мм.
13.5.19 Не дозволяється створювати зустрічний рух людей по трапах.
13.5.20 У разі встановлення містків і сходень, що мають поворотні коліна, в місцях поворотів слід улаштовувати майданчики розміром не менше ніж 1,5x1,5 м.
13.5.21 Сходні, містки та трапи повинні мати з обох боків міцні поручні висотою не меншою 1,0 м.
13.5.22 Під сходнями та трапами, між бортом судна і берегом або причалом повинні бути натягнені брезенти, вантажні або інші міцні сітки, виготовлені з рослинного матеріалу.
13.5.23 Найбільш допустимий ухил містків і сходень, встановлених для проходу з вантажем, не повинен перевищувати 1:3.
13.5.24 У зимовий час трапи, сходні повинні бути очищені від снігу, криги і посипані піском або шлаком.
14 Вимоги безпеки під час виконання вантажно-розвантажувальних, транспортних і складських робіт
14.1 Загальні вимоги
14.1.1 Вантажно-розвантажувальні та транспортні роботи необхідно виконувати, як правило, за допомогою вантажопідйомних і транспортних машин, механізмів і устаткування, а також засобів малої механізації. Механізований спосіб вантажно-розвантажувальних робіт є обов’язковим для вантажів вагою понад 50 кг та під час підіймання вантажів на висоту понад 3 м.
14.1.2 Сигнальниками на вантажно-розвантажувальних роботах можуть бути лише працівники зі складу атестованих стропальників.
14.1.3 Керування автонавантажувачами може доручатися особам не молодшим 18 років, які пройшли медичний огляд, перевірку знань з будови і експлуатації автонавантажувачів, з охорони праці та пожежної безпеки під час їх обслуговування та мають посвідчення на право управління автонавантажувачем.
14.1.4 Під час транспортування вантажів необхідно:
дотримуватися діючих норм під час підйому та горизонтального переміщення вантажів;
не дозволяти перенесення вантажів на носилках по сходах, а по горизонтальному шляху — на відстань понад 50 м.
14.1.5 Не дозволяється залучати до виконання вантажно-розвантажувальних робіт підлітків віком до 16 років.
14.2 Вимоги безпеки до вантажно-розвантажувальних майданчиків
14.2.1 Майданчики для вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути сплановані, поверхня повинна бути рівною, без вибоїн і мати нахил до прийомних лотків (кюветів) дренажно-каналізаційної системи не більший 5 град., а їх покриття сприяти нормальному проведенню робіт.
14.2.2 У відповідних місцях майданчика повинні бути встановлені написи-покажчики: “В’їзд”, “Виїзд”, “Розворот”, “Швидкість не більше...” тощо.
14.2.3 У зимову пору року вантажно-розвантажувальні майданчики та під’їзні шляхи до них слід регулярно очищати від снігу і криги, посипати піском або шлаком.
14.2.4 У разі розташування на майданчику автомобілів інтервал між ними повинен бути не менше 1,5 м, дистанція не менше 1 м, а відстань між автомобілем і штабелем вантажу не повинна бути меншою 1 м.
14.2.5 Освітлення вантажно-розвантажувальних майданчиків у темний час доби повинне забезпечувати нормальні умови для виконання робіт.
14.2.6 На майданчиках для навантаження тарних штучних вантажів (тюків, бочок, рулонів тощо), що зберігаються на складах і пакгаузах, повинні бути влаштовані платформи, естакади, рампи висотою, що дорівнює висоті підлоги кузова автомобіля.
14.2.7 У випадках неоднакової висоти підлоги кузова автомобіля і платформи необхідно використовувати трапи тощо.
14.2.8 Не дозволяється виконувати вантажно-розвантажувальні операції на майданчиках (ззовні складських приміщень) під час грози, зливи, ожеледиці, морозів понад мінус 30 град.С та вітру, швидкість якого в поривах перевищує 20 м/с.
14.3 Вимоги безпеки під час перевантаження, транспортування і складування окремих видів вантажів
14.3.1 Приміщення для складування вантажів повинні відповідати вимогам санітарних і протипожежних норм.
14.3.2 У складських приміщеннях повинні бути забезпечені нормативні проходи і проїзди.
14.3.3 Протипожежні проїзди між групами штабелів і під’їзди до будівель, споруд повинні бути завширшки не менше ніж 6 м.
14.3.4 Склади, розташовані у підвальних та напівпідвальних приміщеннях, що мають більше ніж один сходовий марш або висоту понад 1,5 м, повинні мати люки і трапи для спускання вантажу безпосередньо у складське приміщення, а також бути обладнаними підіймачами для піднімання вантажів назовні.
14.3.5 Розташовані вище першого поверху склади, що мають сходові марші висотою понад 2 м, повинні обладнуватися вантажопідйомними механізмами.
14.3.6 Складські приміщення, розташовані на другому та вище поверхах, повинні мати міжповерхові перекриття, розраховані на підвищені навантаження на 1 кв.м.
14.3.7 Дверні прорізи у складах повинні мати ширину не менше 2 м і висоту не менше 2,4 м. На складах готової продукції повинно бути не менше двох дверних прорізів.
14.3.8 Усі складські приміщення повинні мати штучне освітлення та вентиляцію за діючими нормами.
14.3.9 Ширина проходів складів, якими рухається складський транспорт (електрокари, електронавантажувачі, штабелеукладачі тощо), має бути визначена за габаритами транспортних одиниць плюс 0,8 м у разі одностороннього руху; у разі зустрічного руху — не менше подвійної максимальної ширини завантаженого транспорту плюс 1,5 м.
14.3.10 Відстані штабелів вантажів від стін складу мають бути 0,6-0,7 м, а проміжки між штабелями за умови відсутності руху між ними транспортних засобів повинні бути 1,5 м, але не менше ніж 1,5 довжини пакета або ящика.
14.3.11 Робочі проходи у складах слід влаштовувати по лінії виходів, воріт. Проходи у складах або коморах повинні бути завжди вільними.
14.3.12 Вантажі в усіх випадках повинні бути укладені в стійкі штабелі так, щоб унеможливлювалося їх розвалювання і розкочування.
14.3.13 Спускання вантажів зі штабеля вручну за умови ваги одного місця до 200 кг повинне виконуватися по спеціальних лотках або латах, а у разі ваги одного місця понад 200 кг — тільки за допомогою перевантажувальних машин.
14.3.14 Під час штабелювання вантажів у мішках штабелеукладачами або автонавантажувачами бік штабеля, до якого під’їздять машини, може не мати уступів, але штабель має бути укладений з деяким похилом до його середини.
14.3.15 Після стропування бочок храпівцями або іншими захоплювальними пристосуваннями під час їх штабелювання вантажники повинні негайно відійти на безпечну відстань.
14.3.16 Вивільняти бочки з храпівців дозволяється лише після того, як усі бочки ляжуть на місце і вантажний шкентель стріли послабиться. З упорів вантажу потрібно скидати обидва храпівці.
14.3.17 Переміщення бочок великої ваги вручну по горизонтальній площині вантажники повинні виконувати перекочуванням, штовхаючи їх перед собою.
14.3.18 Під час скочування бочок з листа автонавантажувача у вагон або штабель працівники не повинні перебувати у місцях у напрямку руху бочок.
14.3.19 Перекочування бочкових вантажів вручну ланцюжком по похилій поверхні допускається лише в разі ухилу не більше ніж 2,5% з інтервалом між окремими місцями вантажів не менше 10 м.
14.3.20 У разі завантаження критих вагонів бочковим вантажем вагою понад 100 кг відстань від верхнього ярусу до частин стелі, що виступають, має бути не меншою 1 м.
14.3.21 Укладання в штабель порожньої бочкотари дозволяється виконувати вручну на висоту до 8 рядів. Укладання за допомогою механізмів (навантажувачів, кранів) може виконуватися на більшу висоту, але не більше ніж на 5 м.
14.3.22 Штабель бочок укладається уступом з усіх боків на половину діаметра бочки пірамідою без сепарування рядів. Закріплення нижнього ряду бочок має бути виконане брусами.
