4.4. Допускається застосовувати для берегового живлення судновий трижильний гнучкий шланговий кабель із додатково прокладеними двома одножильними гнучкими заземлювальними кабелями в одному джгуті з механічним кріпленням кабелів між собою.
5. Блискавкозахист і захист від статичної напруги
5.1. Блискавкозахист МНГО повинен здійснюватись згідно з ДСТУ Б В.2.5-38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд".
5.2. На металевій вежі або щоглі, що височіє над МНГО, допускається не встановлювати блискавкозахисний пристрій, якщо конструктивно передбачений надійний електричний контакт вежі чи щогли та інших конструкцій з металоконструкцією МНГО або з місцем заземлення.
5.3. Відвідні дроти слід прокладати із зовнішнього боку вежі, щогли і надбудов МНГО, при чому згинів повинно бути якомога менше. Відвідні дроти не повинні проходити через вибухонебезпечні місця.
5.4. У разі застосування неелектропровідних гнучких шлангів їх металеві наконечники повинні бути заземлені за допомогою гнучкого (багатожильного) мідного дроту, навитого зовні або всередині шланга. Заземлювальний дріт іншим кінцем повинен приєднуватися до металоконструкції МНГО. Наконечники шлангів повинні виготовлятися з матеріалів, що не допускають іскор під час удару.
5.5. З метою захисту МНГО від статичної електрики необхідно заземлювати металеву арматуру, резервуари, трубопроводи, повітропроводи, зливно-наливні пристрої, розташовані всередині і зовні приміщень МНГО.
5.6. Колони опорно-підіймального пристрою СПБУ в похідному положенні та під час встановлення на ґрунт повинні заземлюватися на корпус заземлювальною перемичкою.
6. Заземлення і захисні заходи електробезпеки
6.1. Роботодавець повинен забезпечити на МНГО дотримання вимог НПАОП 40.1-1.21-98.
6.2. На МНГО допускається використання тільки електроустановок з ізольованою нейтраллю джерела живлення при напрузі 1000 В і нейтраллю, заземленою через високоомний резистор при напрузі вище 1000 В. Необхідно передбачити контроль ізоляції з автоматичним відімкненням аварійних ділянок у разі зниження опору ізоляції мережі.
7. Вибухобезпека
7.1. Під час експлуатування МНГО необхідно дотримуватись Правил техніки безпеки при користуванні виробами, що містять вибухові речовини, затверджених ЦК профспілки робітників суднобудування у 1974 р.
7.2. Роботодавець повинен забезпечити класифікацію зон і приміщень щодо вибухонебезпеки відповідно до вимог Правил безпеки в нафтогазодобувній промисловості України, затверджених Держгіпромнаглядом України від 06 травня 2008 року № 95, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 02 червня 2008 року за № 497/15188 (далі - НПАОП 11.1-1.01-08).
8. Зв’язок і сигналізація
8.1. Зв’язок і сигналізація на МНГО здійснюються згідно з вимогами Правил щодо обладнання морських суден, затверджених наказом Регістра судноплавства України Міністерства транспорту та зв’язку України від 28 травня 2010 року № 120.
8.2. Кожен МНГО повинен бути забезпечений засобами зовнішнього і внутрішнього зв’язку.
8.3. На МНГО повинно бути передбачено обладнання суднової системи охоронного повідомлення для передачі сигналів у разі нападу терористів відповідно до вимог Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі (СОЛАС 74/88).
8.4. Роботодавець повинен передбачити систему електроживлення, незалежну від основної мережі електроживлення МНГО, з резервуванням від акумуляторних батарей.
8.5. Для оповіщення персоналу МНГО про аварійну ситуацію системи сигналізації на платформі повинні відповідати ГОСТ 7703-74 "Фигуры сигнальные судовые. Технические условия" та вимогам МППСС-72 "Международные правила предупреждения столкновения судов в море".
9. Експлуатування устаткування та інструменту
9.1. Роботодавець повинен забезпечити на МНГО підготовку місць для проведення вогневих, вогненебезпечних і газонебезпечних робіт відповідно до вимог Правил пожежної безпеки на морських нафтогазопромислових спорудах континентального шельфу, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 07 листопада 2006 року № 426 (далі - НАПБ В.01.040-2006/112), на СПБУ, БС - згідно з "Правилами пожарной безопасности при проведении огневых работ на судах ММФ СССР", затвердженими наказом Міністерства морського флоту СРСР від 06 травня 1987 року № 61, та Правилами пожежної безпеки для суден, які будуються та ремонтуються, затвердженими наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 23 березня 2004 року № 136, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2004 року за № 490/9089 (далі - НАПБ В.01.028-2004).
9.2. Роботодавець повинен забезпечити виконання робіт на висоті згідно з вимогами Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27 березня 2007 року № 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04 червня 2007 року за № 573/13840 (далі - НПАОП 0.00-1.15-07).
10. Рятувальні засоби
10.1. Роботодавець зобов’язаний забезпечити МНГО колективними й індивідуальними рятувальними засобами відповідно до Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі 1974 р. (СОЛАС-74).
Кількість колективних рятувальних засобів повинна визначатися з розрахунку 200 % забезпечення максимально можливої кількості працівників.
10.2. Індивідуальні рятувальні засоби, що встановлюються на суднах і МНГО, повинні відповідати ГОСТ 22336-77 (СТ СЭВ 2160 - 80) "Жилеты спасательные. Технические условия" і ГОСТ 19815-74 "Круги спасательные. Общие технические условия".
10.3. На кожному рятувальному крузі необхідно нанести буквами латинського алфавіту маркування з назвою МНГО або судна і порту приписки з дотриманням ГОСТ 22336-77 і ГОСТ 19815-74.
10.4. Кожна шлюпка та рятувальний пліт повинні бути оснащені штатними засобами життєзабезпечення згідно з вимогами Державних санітарних правил для річкових суден України, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 48 (ДСП 7.7.4-048-1999).
10.5. МНГО, БС для подачі сигналів лиха повинні мати сигнальні засоби, передбачені правилами Регістру щодо конвенційного обладнання морських суден.
11. Водолазні роботи
11.1. Роботодавець повинен забезпечити проведення водолазних та підводно-технічних робіт відповідно до вимог Єдиних правил безпеки на водолазних роботах, затверджених Мінрибгоспом СРСР у 1981 році (далі НПАОП 45.24-1.06-81), "Единых правил безопасности при водолазных работах. Ч.1. Правила водолазной службы. Ч.2. Медицинское обеспечение водолазов" (РД 31.84.01-90), Єдиних правил безпеки на водолазних роботах. Частина 1. Правила водолазної служби, затверджених Центральною радою Товариства рятування на воді, Частина 2. Медичне забезпечення водолазів, затверджених МОЗ СРСР у 1990 році.
11.2. Роботодавець забезпечує експлуатацію водолазного обладнання на МГНО відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації на морських нафтогазопромислових об’єктах водолазного спорядження і засобів забезпечення спусків без використання глибоководного водолазного комплексу, затверджених наказом Мінгазпрому СРСР від 01 листопада 1988 року, а також Правил техніки безпеки при виконанні морських днопоглиблювальних робіт і експлуатації засобів навігаційного обладнання морських шляхів, затверджених наказом Мінморфлоту СРСР від 29 вересня 1975 року.
IV. Експлуатування, ремонт і протикорозійний захист морських нафтогазових об’єктів
1. Загальні вимоги
1.1. Для доступу до металоконструкцій, що розміщені під настилом, усі види споруд (платформи, естакади) повинні мати постійні ходи або інвентарні пристрої для огляду і ремонту цих конструкцій.
Ходи повинні бути обладнані спеціальними сходами з майданчиками, кількістю не менше двох (по одному - для кожного опорного блока) на МСП для глибин моря до 40 м.
1.2. На всіх відкритих ділянках МНГО, а також прорізах для сходження на палуби повинні бути встановлені надійні леєрні огорожі або фальшборти. Висота фальшбортів (леєрних огорож) повинна бути заввишки не менше 1 м від палуби. Відстань між стояками леєрної огорожі повинна бути не більше 1,5 м.
2. Буксирування та установлення (зняття) плавучої бурової установки на точку буріння
2.1. Роботодавець під час вибору точки установлення ПБУ (дослідження рельєфу морського дна) повинен забезпечити експедиції (партії, загону), що виконує морські дослідницькі роботи, постійний радіозв’язок з береговою базою та постійне поновлення гідрометеорологічної інформації.
2.2. Установлення і зняття ПБУ з точки необхідно здійснювати за наявності тридобового сприятливого прогнозу погоди.
2.3. Під час буксирування ПБУ слід періодично контролювати надійність закривання отворів, через які вода може потрапити в корпус (понтон), відсутність течії в корпусі (понтоні), а також кріплення вантажів.
2.4. Заборонено перебування сторонніх осіб на борту ПБУ, крім екіпажу, під час її буксирування.
2.5. Роботодавець забезпечує під час буксирування безперервний радіотелефонний зв’язок між ПБУ, буксирами і береговою базою.
2.6. У разі отримання прогнозу погоди про посилення вітру і хвилювання моря вище за допустимі межі для ПБУ роботодавець забезпечує буксирування ПБУ в укриття або на точку відстою із постановленням її на колони (постановлення на якорі).
2.7. Допускається встановлення СПБУ в акваторії на відстані не менше 250 м від МСП й інших СПБУ або їх буїв.
Установлення НПБУ (БС) в акваторії допускається на відстані не менше 1250 м від МСП і СПБУ і на відстані не менше 2500 м від інших НПБУ (БС).
2.8. Поблизу ПБУ в межах видимості, але не далі 9 км повинно перебувати АРС.
Допускається чергування одного рятувального судна на групу ПБУ, що перебувають на віддалі прямої видимості, але не далі 9 км.
2.9. ПБУ слід розміщувати повздовжньою віссю в напрямку вітрів, що переважають (у випадку яскраво вираженої "рози вітрів"), так, щоб вежа знаходилася з підвітряної сторони.
2.10. Координати місця встановлення ПБУ повідомляються ПРИП.
Район у радіусі 1000 м від точки буріння оголошується забороненим для плавання, за винятком суден, що обслуговують ПБУ.
3. Прокладання, експлуатація і ремонт підводних трубопроводів
3.1. Забороняється будівництво і ремонт трубопроводів за відсутності такого проекту.
3.2. Забороняється ставити судно на якір у зоні, де прокладені підводні трубопроводи.
3.3. Між плавучими засобами, що беруть участь у прокладанні або ремонті підводного трубопроводу, і береговою базою повинен діяти безперервний радіотелефонний зв’язок, а також зв’язок із гідрометеорологічною службою.
3.4. Забороняється використання труб із порушеним протикорозійним або бетонним покриттям.
3.5. На початку і в кінці підводного трубопроводу повинні бути встановлені автоматичні запірні пристрої для його відключення в аварійних ситуаціях.
3.6. Експлуатаційні стояки трубопроводу повинні бути захищені від дії льоду і суден. Біля МНГС стояки повинні розміщуватися в зоні, вільній від причалу суден і розташування посадкових майданчиків.
Стояк повинен мати надійне кріплення до металоконструкції МНГС, а в місцях кріплення повинні бути встановлені неметалеві прокладки.
3.7. Заборонено встановлювати експлуатаційні стояки на відстані менше 15 м від житлового блока споруди.
3.8. Періодичність комплексного інженерно-водолазного обстеження підводних трубопроводів під час їх експлуатації, ремонт і відновлення ізоляційного покриття поверхні повинні виконуватись згідно з Правилами безпечної експлуатації магістральних газопроводів, затвердженими наказом Держгірпромнагляду України від 27 січня 2010 року № 11, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 19 квітня 2010 року за № 292/17587 (НПАОП 60.3-1.01-10), та Правилами безпеки під час експлуатації магістральних нафтопроводів, затвердженими наказом Держгірпромнагляду України від 23 травня 2007 року № 110, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007 року за № 1389/14656 (НПАОП 0.00-1.21-07).
3.9. У місцях можливого переформовування дна моря і на ділянках траси, де трубопровід може бути пошкоджений кригою, магістральні трубопроводи повинні бути укладені в траншею, глибина якої унеможливлює розмивання і пошкодження трубопроводу кригою.
3.10. Заборонено тралення і віддача якорів суднами на відстані ближче ніж 400 м у кожен бік від осі магістрального трубопроводу. Віддача якорів у цій зоні дозволяється тільки під час виконання підводно-технічних робіт і ремонту трубопроводу за умови його огороджування віхами.
3.11. Роботодавець повинен забезпечити проведення періодичних і спеціальних оглядів технічного стану трубопроводу в період його експлуатування.
3.12. Відстань між трасою трубопроводу і МНГО повинна бути не менше 100 м.
3.13. У разі укладання трубопроводу паралельно раніше укладеному відстань між ними повинна бути не менше 15 м.
3.14. Допускається перетин траси трубопроводу з іншими підводними комунікаціями і трубопроводами після вжиття заходів, що забезпечують їх збереження під час будівництва й експлуатування.
4. Ремонт трубопроводів, захист підводних нафтогазопроводів від корозії
4.1. Морські підводні нафтогазопроводи повинні мати комплексний захист від корозії.
4.2. Роботодавець забезпечує катодний і протекторний захист підводних нафтогазопроводів і кабелів технологічних ліній зв’язку, розстановку засобів захисту і контрольно-вимірювальних пунктів відповідно до ДСТУ 4549 -1:2006 "Системи кабельних трубопроводів. Частина 1. Загальні вимоги та методи випробування" (ІЕС 61386 - 1: 1996, ІЕС 60423 : 1993 МОD).
4.3. У випадку спільного катодного захисту нафтогазопроводів, прокладених паралельно, віддаль між ними не лімітується.
Якщо підводні трубопроводи перетинаються, вони повинні бути охоплені спільним катодним або протекторним захистом.
4.4. У випадках, якщо умови навколишнього середовища створюють небезпеку проведення робіт або негативно впливають на їх якість, роботодавець зобов’язаний зупинити роботи до настання сприятливих погодних умов.
