6.1.32. Електропускова апаратура, панелі, електродвигуни
сепараційних установок повинні бути надійно захищені від
потрапляння в них пилу, вологи і від механічних ушкоджень.
6.1.33. Усі механізми сепараційної установки повинні бути
обладнані захисними огородженнями для попередження потрапляння
працівників у небезпечну зону, а також пристроями і
пристосуваннями, що виключають можливість скочування і падіння на
землю шматків металу, скрапу в зоні перебування працівників.
6.1.34. Електричний кабель для постачання комплексу
механізмів установки повинен мати справну ізоляцію і прокладатися
так, щоб виключалася можливість його ушкодження. Прокладка кабелю
по землі не допускається.
Неброньовані кабелі і провід у виробничих приміщеннях повинні
бути прокладені в сталевих трубах.
6.1.35. Грохоти для просівання чавунної стружки, місця
перевантаження шлаку і навантаження неметалевих відходів у
транспортні ємності повинні мати аспіраційні укриття.
6.1.36. При використанні для газового різання брухту
газоподібного палива повинні застосовуватися подовжені різаки
(1000-1200 мм) відповідно до вимог ГОСТ 12.2.055-81.
6.1.37. З'їзди для транспортування металобрухту повинні
облицьовуватися з зовнішньої сторони звукопоглинальним матеріалом.
6.1.38. Вентилятори повинні встановлюватися на
віброізоляційних підставках. Приєднання повітроводів до
вентиляторів необхідно здійснювати через м'які вставки.
6.1.39. Рухомі частини механізмів, агрегатів, що обертаються,
якщо вони розташовані у важкодоступних місцях, допускається
обгороджувати загальним огородженням із запірним пристроєм.
Огородження повинні забезпечувати зручність обслуговування
устаткування.
6.1.40. Шланги (рукава) пневматичних чи гідравлічних
механізмів за міцністю повинні відповідати розрахунковому тиску
повітря чи робочої рідини. Кріплення рукавів до штуцера і
інструмента повинно виключати можливість їх зриву при роботі.
Приєднання рукавів до штуцерів і роз'єднання їх повинні
виконуватися після припинення подачі повітря чи робочої рідини.
6.1.41. Стан металоконструкцій, болтових з'єднань і зварних
швів устаткування необхідно систематично контролювати і перевіряти
не рідше одного разу на рік.
6.1.42. Блокування, контрольно-вимірювальні прилади і
сигналізація повинні перевірятися і ремонтуватися за графіком,
затвердженим уповноваженою особою.
6.1.43. На всіх засобах вимірювання червоною смугою повинні
бути визначені граничнодопустимі значення параметра, що
вимірюється, при досягненні яких на пульт управління повинні
подаватися звуковий та світловий сигнали.
6.2. Обладнання газового господарства та кисневе устаткування
6.2.1. Газове господарство підприємств, цехів (дільниць) по
заготівлі і переробці брухту і відходів чорних металів повинно
відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.20-98 ( z0318-98 ).
6.2.2. Газопроводи повинні бути герметичними. Виявлені
тріщини і нещільності повинні негайно усуватися. Експлуатація
зазначеного устаткування за наявності тріщин не допускається.
6.2.3. Стаціонарні газорозбірні пости повинні бути розміщені
в металевих шафах з отворами для вентиляції. Відстань між шафами
газорозбірних постів для кисню і пального газу повинна бути не
менше 150 мм. Шафи повинні розміщатися на висоті не менше 0,6 м
від підлоги (до низу шафи).
Дверцята шаф під час роботи повинні бути відкриті. За
відсутності працівника, що користується газорозбірним насадженням,
шафа повинна бути закрита на запірний пристрій.
6.2.4. Газорозбірні пости повинні бути надійно захищені від
механічних ушкоджень. Підходи до них повинні бути вільними.
6.2.5. При розміщенні газорозбірних постів на стінах колон чи
на інших будівельних конструкціях необхідно дотримуватися таких
норм розривів: до ізольованих проводів і електрокабелів - 1 м, до
оголених проводів - 2 м.
6.2.6. Справність дії запобіжних клапанів, установлених на
резервуарах, їх спрацьовування при заданому тиску перевіряються
відповідно до інструкції підприємства-виготовлювача.
Відповідно до вимог нормативно-правових актів манометри, що
установлені на ємностях, повинні перевірятися щотижня шляхом
скидання тиску до нуля, один раз на місяць - контрольним
манометром, один раз на рік - проходити державну повірку.
6.2.7. Відтаювання замерзлого конденсату води в газопроводах
повинно забезпечуватись зовнішнім розігрівом за допомогою пари,
нагрітого піску чи гарячої води. Не допускається застосування для
цієї мети відкритого вогню, а також способів, при яких можливе
іскроутворення.
6.2.8. Трубопроводи гарячої води та пари повинні виконуватися
та експлуатуватися відповідно до Правил будови і безпечної
експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених
наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 08.09.98
N 177 ( z0636-98 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України
07.10.98 за N 636/3076 (далі - НПАОП 0.00-1.11-98).
6.2.9. Будова, виготовлення, монтаж і експлуатація кисневого
устаткування, що працює під тиском, повинні відповідати вимогам
нормативно-правових актів.
6.2.10. Для роботи з киснем повинні застосовуватися тільки
спеціально призначене для цього кисневе устаткування,
контрольно-вимірювальна апаратура чи устаткування.
6.2.11. Для виміру тиску кисню чи збагаченого киснем повітря
повинні застосовуватися тільки кисневі манометри.
6.2.12. Усі манометри, які установлені на киснепроводі,
повинні мати блакитне пофарбування і напис:
"Кисень - маслонебезпечно!"
6.2.13. Кисневе устаткування повинно фарбуватись у блакитний
колір чи мати смугу блакитного кольору.
На кисневому устаткуванні, за винятком засобів
індивідуального захисту, повинен бути напис:
"Кисень. Небезпечно!". Напис наноситься чорною фарбою на
блакитному тлі чи блакитною фарбою на будь-якому тлі.
6.2.14. У киснепроводах, що працюють під тиском, не повинно
бути роз'ємних з'єднань, заглушок тощо, розташованих у зоні
постійного перебування працівників. При неможливості виконання
цієї умови на киснепроводах повинні бути встановлені захисні
кожухи.
6.2.15. Випробування киснепроводів на міцність слід робити
гідравлічним способом з пробним тиском, що становить
1,25 робочого. Для киснепроводів, що працюють під тиском не більше
1,6 МПа (16 кгс/кв.см), змонтованих на опорах і не розрахованих на
навантаження при заповненні киснепроводів водою, допускається
проведення пневматичних випробувань на міцність.
Випробування киснепроводу на міцність з виявленням витоків
варто робити пневматичним способом.
6.2.16. Перевірка щільності киснепроводів, вентилів балонів і
затисків, арматури рамп, рукавів повинна проводитись за допомогою
мильного розчину чи за допомогою газоаналізатора не рідше одного
разу на 6 місяців.
6.2.17. Експлуатація змонтованих і випробуваних киснепроводів
допускається тільки після приймання їх заводською комісією, що
призначається уповноваженою особою.
6.2.18. У неметалевих деталях устаткування, арматури, що
працюють у контакті з киснем, не допускається наявність тріщин,
подряпин тощо.
6.2.19. Вибір ущільнювальних (прокладних) матеріалів,
матеріалів рухливих ущільнень, ущільнювальних матеріалів запірних
органів арматури, розділових мембран виконується за
6.2.20. Шланги (рукава), що застосовуваються для підведення
кисню до місць споживання, повинні бути міцними, гнучкими і
відповідати вимогам ОСТ 26-05-708-87 "Ниппели к резиновым рукавам
аппаратуры для газопламенной обработки металлов. Конструкция и
размеры. Общие технические требования".
6.2.21. Довжина шлангів для кисневого різання залежно від
умов роботи повинна становити 8-20 м.
Кисневі шланги необхідно випробовувати за допомогою
надлишкового тиску 2 МПа (20 кгс/кв.см).
6.2.22. Технологія нанесення ущільнювального матеріалу
повинна виключати його потрапляння в "проточну" частину
устаткування. Надлишки його, видавлені з роз'ємів, повинні бути
видалені.
6.2.23. Розміщення і експлуатація резервуарних установок з
рідким киснем повинні відповідати вимогам законодавства.
6.2.24. Не допускається експлуатація посудини, якщо після
заливання рідкого кисню відбувається обмерзання зовнішньої її
частини.
6.2.25. Не допускається експлуатація резервуарів,
устаткування і трубопроводів рідкого кисню при несправних
запобіжних клапанах, що відключає пристрої, а також при їх
відсутності.
6.2.26. Не допускається застосовування устаткування (рукава,
редуктори тощо) для рідкого кисню, якщо раніше воно
використовувалося для інших зріджених газів.
6.2.27. При проведенні робіт в ємностях з-під кисню необхідно
користуватися сходами і інструментами з матеріалів, що виключають
іскроутворення (латунь, бронза тощо).
6.2.28. Теплоізоляційні матеріали, що у процесі роботи
устаткування можуть контактувати з рідким киснем, повинні
відповідати вимогам нормативно-правових актів.
6.2.29. Стаціонарні газозабірні пости пальних газів повинні
бути оснащені запобіжними рідинними затворами закритого типу і
відповідною запірною арматурою.
6.2.30. Централізована подача газів до газозабірних постів
повинна здійснюватися під тиском, що не перевищує зазначеного в
технічних характеристиках газозабірних постів, але не більше
1,5 МПа (15 кгс/кв.см) для кисню і не більше 0,15 МПа
(1,5 кгс/кв.см) для пального газу. Регулювання тиску і підтримку
його в заданих параметрах слід здійснювати мережними регуляторами.
6.2.31. Підключення газорізальної апаратури до постів кисню,
подача якого централізована, може здійснюватися без балонних
кисневих редукторів.
6.2.32. При підключенні газових різаків безпосередньо до
балонів з киснем і пальним газом встановлення на балони редукторів
є обов'язковим. Роботи по підключенню газових різаків до балонів з
киснем і пальним газом повинні виконуватися з додержанням вимог
нормативно-правових актів.
6.2.33. У разі роботи апаратури на рідкому пальному ємність з
пальним слід заповнювати не більше ніж на 4/5 її об'єму. Така
ємність повинна мати манометр або зворотний клапан.
Рідке пальне (гас), що заливається в ємність, повинно бути
профільтрованим. Застосування етилового бензину як рідкого
пального не допускається.
Робочий тиск у ємності не повинен перевищувати 0,25 МПа
(2,5 кгс/кв.см). При перервах у роботі тиск у ємності повинен
скидатися.
6.2.34. До одного балона, рідинного затвора чи зворотного
клапана може бути приєднаний тільки один пальник чи різак.
6.2.35. На постійних робочих місцях газорізальників повинні
бути пристосування для підвіски різаків під час перерв у роботі.
6.2.36. Газорізальна апаратура (різаки, пальники, редуктори,
бачки і гумовотканинні рукави) перед видачею в експлуатацію
повинна бути знежирена і перевірена на справність.
6.2.37. Гумовотканинні рукави, застосовувані для подачі під
тиском пальних газів, кисню і рідкого пального до апаратури для
газового і гасового різання металобрухту, повинні відповідати
ГОСТ 9356-75 "Рукава резиновые для газовой сварки и резки
металлов. Технические условия" (далі - ГОСТ 9356-75).
6.2.38. До апаратів рукава повинні приєднуватися за допомогою
гофрованих ніпелів. Кінці рукавів закріплюються на них
спеціальними кріпильними хомутиками. При необхідності з'єднання
кінців двох рукавів варто користуватися двосторонніми ніпелями.
6.2.39. Рукав повинен складатися не більш ніж із трьох
шматків, закріплених хомутиками. Максимальна довжина таких шматків
повинна бути 3 м.
6.3. Транспорт
6.3.1. Експлуатація автомобільного транспорту на території
підприємства повинна відповідати вимогам Правил дорожнього руху
( 1306-2001-п ).
6.3.2. У районі маневрових операцій повинні бути створені
умови для безпечного їх проведення.
6.3.3. Швидкість руху транспорту на переїздах, стрілках
повинна встановлюватися уповноваженою особою залежно від місцевих
умов.
6.3.4. На в'їзних залізничних прорізах у цехах повинні бути
встановлені світлова і звукова сигналізація.
6.3.5. Передавальні візки повинні бути обладнані кінцевими
вимикачами і сигнальним пристроєм, що включається одночасно з
візком, який пересувається, а ходові колеса - відбійними щитками.
6.3.6. Шляхи пересування передавальних візків повинні бути в
справному стані і мати тупикові упори. Кабельні (тролейні) траншеї
повинні бути перекриті міцним настилом.
6.3.7. Будова і експлуатація візків повинні виключати
можливість падіння вантажів при їх переміщенні, а також
самоперекидання візка при його навантаженні, розвантаженні чи
транспортуванні.
6.3.8. Відстань між крайніми виступаючими частинами візка і
конструкціями будинку, устаткуванням або складованими в цеху
матеріалами повинна бути не менше 0,7 м з обох боків візка.
6.3.9. Автовивантажувачі, бічні автоперекидачі повинні бути
обладнані ключем-биркою, кінцевими вимикачами висоти підйому,
упорами і запобіжними ланцюгами, що надійно утримують
автотранспорт у нахиленому положенні.
