Страница 25: ДБН В.2.5-74:2013. Водопостачання зовнішні мережі та споруди основні положення проектування (32623)

1. Тип основи під труби необхідно приймати залежно від несучої здатності ґрунтів та величини навантажень, наявності ґрунтових вод, глибини укладання труб, матеріалу труб та конструкції стикових з’єднань.

У всіх ґрунтах, за винятком скельних, заторфованих, пливунних, з нерівномірним осіданням та просідаючих від власної ваги, слід передбачати укладання труб безпосередньо на вирівняне і утрамбоване дно траншеї.

Для скельних ґрунтів слід передбачати вирівнювання основи шаром піщаного ґрунту товщиною 100 мм над виступами. Допускається використання для цих цілей місцевого ґрунту (супісків і суглинків) за умови ущільнення його до об’ємної ваги скелету ґрунту 1,5 т/м3.

У мулистих, торф’янистих та інших слабких ґрунтах труби слід укладати на штучні основи (гравійно-щебеневі, бетонні, залізобетонні та інші) або передбачати заміну ґрунту.

При проектуванні зворотної засипки ґрунту потрібно враховувати несучу здатність і деформацію труби.

Пластмасові трубопроводи слід укладати на піщану основу. Поліетиленові труби із захисним покриттям (поліпропіленовим або з інших матеріалів) допускається укладати на природну основу у супіщаних, суглинистих та дрібнокам’янистих ґрунтах.

Зворотну засипку пластмасових труб слід проводити згідно з ДСТУ-Н Б В.2.5-40. У випадку застосування пластмасових труб із захисним покриттям допускається зворотну засипку виконувати місцевим ґрунтом.

1. При застосуванні сталевих труб слід передбачати захист їх зовнішньої і внутрішньої поверхні від корозії згідно з ДСТУ Б В.2.5-30. При цьому для питної води слід застосовувати матеріали, зазначені в 5.10.
2. Вибір методів захисту зовнішньої поверхні сталевих труб від корозії слід приймати за даними інженерно-технічних вишукувань щодо корозійних властивостей ґрунту та досліджень щодо можливої корозії, викликаної блукаючими струмами.
3. Для захисту сталевих труб з умовним діаметром більше ніж 300 мм від внутрішньої корозії та запобігання їх заростанню слід передбачати цементно-піщане, лакофарбове або цинкове покриття їх внутрішньої поверхні.

Згідно з технологічними розрахунками (додаток Г) замість покриття внутрішньої поверхні труб допускається застосування стабілізаційної обробки води або обробки її інгібіторами та за умов дотримання вимог 5.8.

1. Захист від корозії бетону цементно-піщаних покриттів труб зі сталевою серцевиною від впливу сульфат-іонів слід передбачати ізоляційними покриттями згідно зі СНиП 2.03.11.
2. Захист залізобетонних труб зі сталевою серцевиною від корозії, викликаної блукаючими струмами, слід передбачати відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.6-145.
3. Для залізобетонних труб зі сталевою серцевиною, що мають зовнішній шар бетону щільністю нижче за нормальну з допустимою шириною розкриття тріщин при розрахункових навантаженнях 0,2 мм, необхідно передбачати електрохімічний захист трубопроводів катодною поляризацією при концентраціїхлор-іонів у ґрунті більше ніж 150 мг/дм3; при нормальній щільності бетону та допустимій ширині розкриття тріщин 0,1 мм - більше ніж 300 мг/дм3.
4. При застосуванні сталевих і залізобетонних труб всіх видів необхідно передбачати заходи, що забезпечують безперервну електричну провідність цих труб для можливості влаштування електрохімічного захисту від корозії.
5. Катодну поляризацію труб зі сталевою серцевиною слід проектувати так, щоб створювані на поверхні металу захисні поляризаційні потенціали, виміряні в спеціально влаштованих контрольно-вимірювальних пунктах, були не нижче ніж 0,85 В і не вище ніж 1,2 В за мідно-сульфатним електродом порівняння.
6. При електрохімічному захисті труб зі сталевою серцевиною за допомогою протекторів величину поляризаційного потенціалу слід визначати по відношенню до мідно-сульфатного електрода порівняння, встановленому на поверхні труби, а при захисті за допомогою катодних станцій - по відношенню до мідно-сульфатного електрода порівняння, розташованого в ґрунті.
7. Глибину закладання труб, рахуючи до низу, рекомендується призначати за даними інженерно-геологічних вишукувань на 0,5 м більше ніж глибина проникнення в ґрунт нульової ізотерми для малосніжної зими.

Закладання труб вище глибини проникнення в ґрунт нульової ізотерми допускається за умов вжиття заходів, які запобігають: пошкодженню трубопроводів, стикових з’єднань, арматури внаслідок замерзання води та утворенню недопустимих залишкових температурних напружень; недопустимому зниженню пропускної здатності трубопроводу в результаті утворення крижаних пробок; деформації ґрунту.

При прокладанні трубопроводів у ґрунтах, що можуть промерзати, необхідно застосовувати морозостійкі матеріали для труб і елементів їх стикових з’єднань.

1. Для запобігання нагріванню води в літній період року глибину закладання трубопроводів систем централізованого питного водопостачання слід приймати не менше ніж 0,5 м, рахуючи до верху труб. Для інших систем водопостачання допускається приймати меншу глибину закладання трубопроводів за теплотехнічними розрахунками.
2. При визначенні глибини закладання водоводів і водопровідних мереж при підземному прокладанні трубопроводів слід враховувати навантаження від зовнішнього транспорту, а також встановлені в даному регіоні обмеження щодо їх прокладання та умов перетину з іншими підземними інженерними комунікаціями або спорудами.
3. Підбір діаметра трубопроводів слід здійснювати на підставі техніко-економічних розрахунків, враховуючи умови їх роботи при аварійному відключенні окремих ділянок водоводів і водопровідних мереж.

У населених пунктах та промислових підприємствах з об’єднаними системами протипожежного водопостачання діаметри трубопроводів повинні бути не менше ніж 100 мм, а для сільських населених пунктів з розрахунковою чисельністю жителів до 500 включно - не менше ніж 80 мм.

1. Величину гідравлічного уклону для визначення втрат напору в трубопроводах при транспортуванні води, яка не має різко виражених корозійних властивостей і не містить зважених домішок, відкладення яких може призводити до інтенсивного заростання труб, слід визначати на основі гідравлічного розрахунку з урахуванням рекомендацій згідно з додатком К.
2. При реконструкції існуючих водоводів і мереж рекомендується передбачати заходи щодо відновлення і збереження їх пропускної здатності шляхом очищення внутрішньої поверхні та нанесення антикорозійного захисного покриття, а гідравлічні розрахунки здійснювати за фактичними втратами напору згідно з п’єзометричною зйомкою.
3. При проектуванні нових і реконструкції існуючих систем водопостачання слід передбачати на контрольних ділянках водоводів і мережі водопостачання обладнання та пристрої для систематичного визначення гідравлічного опору, витрат і тиску води.
4. Розташування водоводів і мереж водопостачання на генеральних планах, а також відстані від зовнішньої поверхні труб до інших інженерних мереж та фундаментів будівель і споруд по горизонталі та вертикалі слід приймати згідно з ДБН 360 та ПУЕ [30].

За неможливості забезпечення унормованої відстані від водоводів і мереж водопостачання до фундаментів будівель або споруд (не менше ніж 5 м по горизонталі, у просвіті) трубопроводи слід прокладати у захисних водонепроникних конструкціях - футлярах, кожухах або каналах.

При прокладанні водоводів і мереж водопостачання на відстані від дерев менше ніж 2,0 м рекомендується передбачати заходи з обмеження бокового розвитку кореневої системи та її впливу на основу трубопроводів.

В умовах щільної забудови відстані від бордюрних каменів вулиць (по горизонталі) допускається зменшувати згідно з технічними або містобудівними умовами та обмеженнями, а також відповідно до технічного завдання на проектування.

1. При паралельному прокладанні декількох ліній водоводів (наново або додатково до існуючих) відстань у плані між зовнішніми поверхнями труб слід встановлювати з урахуванням організації будівельних робіт і необхідності захисту від ушкоджень суміжних водоводів при аварії на одному з них:

• у разі допустимого зниження подачі води споживачам, що передбачено 12.2, - відповідно до таблиці 39 з урахуванням матеріалу труб, внутрішнього тиску і геологічних умов;
• у разі наявності на кінці водоводів запасної ємкості, об’єм якої відповідає вимогам 13.1.6, що дозволяє здійснювати перерви у подачі води - згідно з таблицею 39 (як для труб, що укладають у скельних ґрунтах).

На окремих ділянках траси водоводів, у тому числі на ділянках прокладання водоводів на забудованій території та на території промислових підприємств, наведені в таблиці 39 відстані допускається зменшувати за умови укладання труб на штучну основу у тунелі, каналі, футлярі або при застосуванні інших способів прокладання, що виключають можливість ушкодження сусідніх водоводів при аварії на одному з них. При цьому відстані між водоводами повинні забезпечувати можливість виконання робіт як при прокладанні, так і при наступних ремонтах.

Таблиця 39 - Відстані в плані між зовнішніми поверхнями труб, що укладаються паралельно

Примітка 1. При паралельному прокладанні водоводів на різних рівнях відстані, що зазначені в таблиці, збільшуються з урахуванням різниці відміток закладання труб.

Примітка 2. Для водоводів, що розрізняються за діаметром і матеріалом труб, відстані приймаються по тому виду труб, для якого вони виявляються найбільшими.

1. При прокладанні водоводів і мереж водопостачання:

• у тунелях - відстані від стінки труби до внутрішньої поверхні огороджувальних конструкцій та стінок інших трубопроводів слід приймати не менше ніж 0,2 м. При встановленні на трубопроводі арматури відстані до огороджувальних конструкцій слід приймати згідно з 12.65;
• у каналах - відстань від стінок труби до внутрішніх стінок каналів необхідно визначати виходячи зі способів фіксації трубопроводів і можливості проведення будівельно-монтажних робіт із монтажу/демонтажу трубопроводу. Уклон дна каналу в сторону контрольного колодязя слід приймати не менше ніж 0,001.

1. Трубопроводи, що транспортують питну воду, рекомендується розміщувати вище каналізаційних і вище технологічних трубопроводів з рідинами з неприємним запахом або отруйними на відстані не менше ніж 0,4 м.

Допускається розміщувати сталеві або пластмасові трубопроводи, що транспортують питну воду, нижче або вище каналізаційних на відстані не менше ніж 0,2 м, закладаючи один із трубопроводів у футляр, при цьому відстань від стінок трубопроводу без футляра до обрізу футляра повинна бути не менше ніж 5 м в кожну сторону в глинистих ґрунтах і 10 м - у великоуламкових і піщаних ґрунтах (фільтруючих ґрунтах), а каналізаційні трубопроводи слід передбачати із чавунних або пластмасових труб.