Страница 9: ДБН В.2.6-31:2006. Теплова ізоляція будівель (32502)

Kбуд - загальний коефіцієнт теплопередачі теплоізоляційної оболонки будинку, Вт/(м2.К), визначається за формулою:

Kбуд = kΣпр +kінф . (Н.4)

де kΣпр - приведений коефіцієнт теплопередачі теплоізоляційної оболонки будинку, Вт/(м2??К), що визначається за формулою:

kΣпр = ξ (Fнп/RΣпр нп + Fс/RΣпр сп +Fд/RΣпр д + Fпк/RΣпр пк + Fц/RΣпр ц ) / FΣ (Н.5)

де ξ - коефіцієнт, що враховує додаткові тепловтрати, пов'язані з орієнтацією огороджень по сторонах світу, наявністю кутових приміщень, надходженням холодного повітря через входи в будинок; для житлових будинків ξ = 1,13, для інших будинків ξ = 1,1;

Fнп, Fс, Fд, Fпк, Fц - площа відповідно стін (непрозорих частин), світлопрозорих конструкцій (вікон, ліхтарів) зовнішніх дверей і воріт, покриттів (горищних перекриттів), цокольних перекриттів, огороджень по ґрунту, м2 ;

RΣпр нп, RΣпр сп, RΣпр д, RΣпр пк, RΣпр ц - приведений опір теплопередачі відповідно стін, світлопрозорих конструкцій (вікон, ліхтарів), зовнішніх дверей і воріт, покриттів (горищних перекриттів), цокольних перекриттів, м2??oC/Вт; підлог по ґрунту – з урахуванням їх поділу на зони із значенням опору теплопередачі;

FΣ – внутрішня загальна площа огороджувальних конструкцій частини будинку, що опалюється з урахуванням покриття (перекриття) верхнього поверху й перекриття підлоги нижнього опалювального приміщення, м2;

kінф - умовний коефіцієнт теплопередачі огороджувальних конструкцій будинку, Вт/(м2∙К), що враховує тепловтрати за рахунок інфільтрації та вентиляції, визначається за формулою:

kінф = χ2??c??nоб??υv??Vh??γз ?? η / FΣ, (Н.6)

де χ2 =0,278 – розмірний коефіцієнт;

c - питома теплоємність повітря, приймається рівною 1 кДж/(кг∙К);

nоб - середня кратність повітрообміну будинку за опалювальний період, год-1, що визначається експериментально або приймається за нормами проектування будинків: для приміщень житлових будинків – за вимогами ДБН В.2.2-15-2005; для приміщень громадських будинків – за вимогами ДБН В.2.2-15-2005; для інших будинків – згідно вимог СНиП 2.04.05 та відповідних норм;

υv - коефіцієнт зниження об’єму повітря у будинку, яким враховується наявність внутрішніх огороджувальних конструкцій. При відсутності точних даних приймається υv = 0,85;

Vh - те саме, що у формулі (Н.1), м3;

γз - середня густина повітря, що поступає до приміщення за рахунок інфільтрації та вентиляції, кг/м3, визначається за формулою:

γз = 353 / [273 +0,5??(tв +tоп з )] , (Н.7)

де tв - розрахункова температура внутрішнього повітря приміщень будинків, що визначається за табл. Г2, oC;

tоп з - середня температура зовнішнього повітря за опалювальний період, oC, що визначається за СНиП 2.01.01;

η- коефіцієнт обліку впливу зустрічного теплового потоку в огороджувальних конструкціях, що приймається рівним 0,7 - для стиків панелей стін, а також багатостулкових вікон, 0,8 – для двостулкових вікон і балконних дверей, 1,0 - для одностулкових вікон і балконних дверей; при цьому коефіцієнт η приймається по найбільшому значенню єдиним для всього будинку.

FΣ - те саме, що у формулі (Н.1);

Dd – кількість градусо-діб опалювального періоду, що визначається залежно від температурної зони експлуатації будинку, що приймається згідно з додатком В. Для І температурної зони приймається Dd = 3750 0С . діб, для ІІ температурної зони приймається Dd = 3250 0С . діб, для ІІІ температурної зони приймається Dd = 2750 0С . діб, для ІV температурної зони приймається Dd = 2250 0С . діб;

Qвн п - побутові теплонадходження протягом опалювального періоду, кВт, що визначаться за СНиП 2.04.05;

Qs – теплові надходження через вікна від сонячної радіації протягом опалювального періоду, кВт . год, для чотирьох фасадів будинків, орієнтованих за чотирма сторонами світу - північ (Пн), схід (С), південь (Пд) і захід (З), або за проміжними напрямками (північно-захід (ПнЗ), північно-схід (ПнС), південо-схід (ПдС) і південо-захід (ПдЗ), визначаються за формулою:

Qs = ζв εв (FПнIПн + FСIС + FПдIПд + FЗIЗ) + ζз л εз л Fл Iг. (Н.8)

де ζв , ζз л - коефіцієнти, що враховують затінення світлового прорізу відповідно вікон і зенітних ліхтарів непрозорими елементами заповнення, що приймаються за табл.Н.1;

εв, εз л - коефіцієнти відносного проникнення сонячної радіації відповідно для світлопропускаючих заповнень вікон і зенітних ліхтарів, що приймаються за паспортними даними відповідних світлопрозорих конструкцій або за табл.Н.1; мансардні вікна з кутом нахилу заповнень до обрію 45o і більше варто вважати як вертикальні вікна, з кутом нахилу менш 45o - як зенітні ліхтарі;

FПн , FС , FПд , FЗ - площа світлових прорізів фасадів будинку, відповідно орієнтованих за чотирма напрямами світу, м2;

Fл - площа світлових прорізів зенітних ліхтарів будинку, м2;

IПн , IС, IПд , IЗ - середня величина сонячної радіації за опалювальний період, що поступає на вертикальні поверхні, при дійсних умовах хмарності, відповідно орієнтовані за чотирма фасадами будинку, кВт . год /м2 (для проміжних орієнтирів фасадів будинків, що відрізняються від напрямків на Пн, Пд, З, С, (ПнЗ, ПнС, ПдЗ, і ПдС) величину сонячної радіації треба визначати за інтерполяцією).

Iг - середня величина сонячної радіації за опалювальний період на горизонтальну поверхню при дійсних умовах хмарності, кВт . год/м2;

Таблиця Н.1 – Значення коефіцієнтів затінення світлового прорізу ζв  и ζз л і відносного проникнення сонячної радіації, εв і εз л, відповідно вікон і зенітних ліхтарів

?? - коефіцієнт, що враховує здатність огороджувальних конструкцій приміщень будинків акумулювати або віддавати тепло при періодичному тепловому режимі, що визначається за положеннями ДБН В.2.5-24; при відсутності точних даних слід приймати ?? = 0,8;

ς - коефіцієнт авторегулювання подавання тепла в системах опалення; рекомендовані значення: ς = 1,0 - в однотрубній системі з термостатами та з пофасадним авторегулюванням на індивідуальні теплові пункти (ІТП) або поквартирним горизонтальним розведенням; ς = 0,95 - у двохтрубній системі опалення з термостатами та з центральним авторегулюванням на ІТП; ς = 0,9 - в однотрубній системі з термостатами та з центральним авторегулюванням на ІТП, а також у двухтрубній системі опалення з термостатами і без авторегулювання на ІТП; ς = 0,85 - в однотрубній системі опалення з термостатами і без авторегулювання на ІТП; ς = 0,7 - у системі без термостатів та з центральним авторегулюванням на ІТП з коригуванням за температурою внутрішнього повітря; ς= 0,5 - у системі без термостатів та без авторегулювання на ІТП (регулювання центральне в ІТП або котельні);

??h - коефіцієнт, що враховує додаткове теплоспоживання системою опалення, пов'язане з дискретністю номінального теплового потоку номенклатурного ряду опалювальних приладів і додатковими тепловтратами через зарадіаторні ділянки огороджень, тепловтратами трубопроводів, що проходять через неопалювані приміщення: для багатосекційних та інших протяжних будинків ??h = 1,13, для будинків баштового типу ??h = 1,11.

Н.3 Опалювана площа будинку визначається як площа поверхів (у тому числі й мансардного, опалювального цокольного й підвального) будинку, яка вимірюється у межах внутрішніх поверхонь зовнішніх стін, що включає площу, яку займають перегородки і внутрішні стіни. При цьому площа сходових клітин і ліфтових шахт включається до площі поверху.

В опалювану площу будинку не включаються площі теплих горищ і підвалів, неопалюваних технічних поверхів, підвалу (підпілля), холодних неопалюваних веранд, неопалюваних сходових клітин, а також холодного горища або його частини, не зайнятої під мансарду.

Для підземних автостоянок опалюваний об’єм обмежується перекриттям над автостоянкою.

Н.3.1 При визначенні площі мансардного поверху враховується площа з висотою до похилої стелі при нахилі 30о до обрію; - при 45о - 60о; при 60о і більше - площа вимірюється до плінтусу.

Н.3.2 Площа житлових приміщень будинку визначається як сума площ усіх спільних кімнат (віталень) і спалень.

Н.3.3 Загальна площа зовнішніх стін (з обліком віконних і дверних прорізів) визначається як добуток периметра зовнішніх стін по внутрішній поверхні на внутрішню висоту будинку, що вимірюється від поверхні підлоги першого поверху до поверхні стелі останнього поверху з урахуванням площі віконних і дверних укосів глибиною від внутрішньої поверхні стіни до внутрішньої поверхні віконного або дверного блоку. Сумарна площа вікон визначається по розмірах прорізів у світлі. Площа зовнішніх стін (непрозорої частини) визначається як різниця загальної площі зовнішніх стін і площі вікон і зовнішніх дверей.

Н.3.4 Площа горизонтальних зовнішніх огороджувальних конструкцій (покриття, горищного й цокольного перекриття) визначається як площа поверху будинку (у межах внутрішніх поверхонь зовнішніх стін). При похилих поверхнях стель останнього поверху площа покриття, горищного перекриття визначається як площа внутрішньої поверхні стелі.

ДОДАТОК П

(довідковий)

РОЗРАХУНКОВЕ ВИЗНАЧЕННЯ АМПЛІТУДИ КОЛИВАНЬ ТЕМПЕРАТУРИ ВНУТРІШНЬОЇ ПОВЕРХНІ ОГОРОДЖУВАЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ ПРИ ОЦІНЦІ ЇХ ТЕПЛОСТІЙКОСТІ У ЛІТНІЙ ПЕРІОД РОКУ

П.1 Розрахунок амплітуди коливань температури внутрішньої поверхні непрозорих конструкцій, , 0С, виконується за формулою:

. (П.1)

де – розрахункова амплітуда коливань температури зовнішнього повітря, ºС, що визначається за формулою:

ρ (Imax – Icр )

= 0,5 А tз + . (П.2)

ν – величина затухання розрахункової амплітуди коливань температури зовнішнього повітря в огороджувальній конструкції, що визначається за формулою:

. (П.3)

де – максимальна амплітуда добових коливань температури зовнішнього повітря в липні, ºС, приймається згідно із СНиП 2.01.01;

ρ– коефіцієнт поглинання сонячної радіації матеріалом зовнішньої поверхні огороджувальної конструкції, визначається за табл. П.1;

,, – відповідно максимальне і середнє значення сумарної сонячної радіації (прямої і розсіяної), Вт/м2, прийняті згідно зі СНиП 2.01.01 для зовнішніх стін – як для вертикальних поверхонь західної орієнтації і для покриття – як для горизонтальної поверхні;

– коефіцієнт тепловіддачі зовнішньої поверхні огороджувальної конструкції за літніми умовами, Вт/(м2 К), визначається за формулою П.4;

D – теплова інерція огороджувальної конструкції, що визначається за формулою (4);

s1, s2,…,sn,– розрахункові коефіцієнти теплозасвоєння матеріалу окремих шарів огороджувальної конструкції, Вт/(м2 ·К), приймаються за додатком Л для умов експлуатації А;

Y1, Y2, … , Yn-1, Yn, – коефіцієнти теплозасвоєння зовнішньою поверхнею окремих шарів огороджувальної конструкції, Вт/(м2 ·К), що визначаються за формулами П.5 або П.6.

П.2. Порядок нумерації шарів у формулі (П.3) приймається у напрямку від внутрішньої поверхні конструкції до зовнішньої.

П.3. Коефіцієнт тепловіддачі зовнішньої поверхні огороджувальної конструкції, для умов літньої пори року, , Вт/(м2 ·К), визначається за формулою:

, (П.4)

де v – мінімальна з середніх швидкостей вітру по румбах за липень, м/с, повторюваність яких складає 16 % і більше, прийнята згідно зі СНиП 2.01.01, але не менше 1 м/с.

П.4 Коефіцієнт теплозасвоєння зовнішньої поверхні шару, Y, Вт/(м2·К), з тепловою інерцією D≥1 треба приймати рівним розрахунковому коефіцієнту теплозасвоєння s матеріалу цього шару конструкції з табл.Л.1 додатку Л.

П.5 Коефіцієнт теплозасвоєння зовнішньої поверхні шару Y з тепловою інерцією D<1 визначають розрахунком, починаючи з першого шару (розраховуючи від внутрішньої поверхні огороджувальної конструкції):

а) для першого шару – за формулою:

. (П.5)

б) для i-го шару – за формулою

. (П.6)

де R1, Ri – термічні опори відповідно першого та i-го шарів огороджувальної конструкції, м2 К/Вт, що визначаються за формулою (5).

Таблиця П.1 – Коефіцієнт поглинання сонячної радіації матеріалом зовнішньої поверхні огороджувальної конструкції