Страница 18: НПАОП 0.00-1.66-13. Правила безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення (32387)

Якщо в якомусь напрямку границя небезпечної зони, розрахована за формулою (1) або (7), проходить схилом, треба враховувати можливе скочування окремих кусків породи та збільшувати в цьому напрямку безпечну відстань. Відстань скочування кусків треба визначати експериментально в конкретних умовах. Так само необхідно враховувати вплив сили вітру на можливе збільшення дальності розкидання кусків породи. Вплив цього чинника потрібно визначати за вимогами типових методик згідно з результатами кінозйомки розкидання породних кусків при МВ.

1. Розрахункове значення небезпечної відстані округлюють у бік збільшення до значення, кратного 50 м. Остаточно прийнята у цьому разі безпечна відстань не повинна бути меншою за мінімальні відстані, зазначені в цих Правилах.
2. Безпечні відстані від місця вибуху до механізмів, будинків, споруд визначають у проекті ведення підривних робіт з урахуванням конкретних умов.
3. Відстані, безпечні за розкиданням окремих кусків породи під час вибухів на викидання та скидання, визначають за табл. 1 (додаток 37) залежно від показника дії вибуху заряду n і лінії найменшого опору W.
4. Під час вибухів серії зарядів з різними значеннями W радіус небезпечної зони визначають за табл. 1 (додаток 37). За початкову величину приймають найбільше значення W за умови однакових n або найбільше значення n за умови однакових W. Якщо ж обидва значення (Wі п) є змінними, знаходять такі заряди, у яких сполучення W і п дають відповідно до табл. 1 (додаток 37) найбільший радіус зони. Останню приймають як небезпечну зону для підривання такої серії зарядів.
5. Прийняті значення радіусів небезпечних зон для людей повинні бути не менші, ніж у табл. 1 (додаток 37).
6. Для зарядів з істотно різними значеннями W і п у разі утворення протяжної виїмки (0,5 км і більше) радіус небезпечної зони для людей можна прийняти різним для різних її ділянок.
7. Радіуси зон, небезпечних за розкиданням кусків породи, під час вибухів зосереджених зарядів розпушування (п<1) визначають таким чином. З усіх зарядів цієї серії вибирають заряд з найбільшою лінією найменшого опору - Wmax. Для цього заряду розраховують значення довжини умовної лінії найменшого опору (W нв), при якій він був би зарядом нормального викидання (п=1).

Оскільки значення Wm прийнято визначати із співвідношення WнB=5Wрихл/7, то для цього випадку Wm=5Wmax/7.

Отримане значення Wmax є відправним для визначення радіусів небезпечних зон для людей за розкиданням окремих кусків. Шукані значення радіусів гроз знаходять у тих самих графах табл. 1 (додаток 37), що відносяться до зарядів з n=1 і показані на горизонтальному рядку, що відповідає розрахунковому значенню W нв.

1. Безпечні відстані, що забезпечують збереження механізмів, будинків і споруд від пошкодження кусками породи, що розлітаються, необхідно встановлювати в проекті (паспорті) ведення підривних робіт, враховуючи конкретні умови.
2. Визначення безпечних відстаней за передачею детонації
3. Відстань гд, що виключає можливість передавання детонації від вибуху на земній поверхні одного об’єкта з ВМ - активного заряду до іншого такого самого об’єкта - пасивного заряду, визначають за формулою

Гд-Кд-^Q-Vb щ

(1)

де гД - безпечна відстань від центра активного до поверхні пасивного заряду, м;

К коефіцієнт, що залежить від виду ВМ зарядів і умов вибуху (відповідно до д табл. 1 (додаток 38))

Q - маса ВР активного заряду, кг;

b - менший лінійний розмір пасивного заряду (ширина штабеля), м.

1. Під час визначання коефіцієнта Кд за табл. 1 (додаток 38) для розрахунку безпечних відстаней за передачею детонації необхідно прирівнювати:

обваловані сховища (об’єкти) до зарядів, що поглиблені на свою висоту в ґрунт;

необваловані, розташовані на поверхні сховища та майданчики з ВМ - до відкритих зарядів.

1. Визначення безпечної відстані між двома об’єктами (сховищами) потрібно проводити за формулою (1), приймаючи по черзі кожен об’єкт за активний заряд. У цьому разі за безпечну відстань між об’єктами приймають більше значення з двох розрахованих, але не менше подвоєної ширини найбільшого (за шириною) заряду.

Під час розміщення ВМ, розташованих на одній осі у сховищах видовженої форми, безпечна відстань у всіх випадках повинна становити не менше подвоєної ширини більшого (за шириною) сховища.

За будь-якого розташування сховищ (майданчиків) безпечна відстань повинна бути не меншою за розрив, передбачений правилами протипожежного захисту.

Якщо під час проектування складу необхідно зблизити об’єкти (сховища) на відстань меншу, ніж визначено за формулою (1), то безпечні відстані для такого складу необхідно визначати, виходячи із сумарного запасу ВМ на складі.

Об’єкти підвищеної небезпеки (сховища ЗІ, стаціонарні пункти розтарювання та виготовлення ВР, бункери з ВР тощо), ємність яких є меншою за ємність основних сховищ, можна розташовувати тільки на таких відстанях від кожного зі сховищ ВМ, щоб їх вибух не викликав детонацію ВМ у сховищах. Цю відстань визначають за формулою (1), приймаючи за активний заряд ВМ, що перебувають на об’єктах підвищеної небезпеки.

Безпечні відстані за передачею детонації між сховищами ВР, розраховані за формулою (1) при b=1,6 м, наведені в табл. 2 (додаток 39).

1. Якщо пасивний заряд складається з різних ВМ (наприклад, амоніту і тротилу), то при розрахунку безпечних відстаней значення коефіцієнта К д вибирають для того ВМ (із числа наявних у складі заряду), який має найбільшу чутливість до детонування.
2. При зберіганні детонуючого шнура 1 м шнура прирівнюють до такої кількості детонаторів Пд:

де Рдш - погонна маса серцевини ДШ, г;

тд- маса ВР у детонаторі, г.

1. Визначення відстаней, безпечних за дією отруйних газів вибуху
2. За одночасного підривання зарядів викидання загальною масою більше ніж 200 т необхідно враховувати газову небезпеку вибуху та встановлювати безпечнувідстань гГ, за межами якої вміст отруйних газів (у перерахунку на умовний оксид вуглецю) не може перевищувати граничнодопустиму концентрацію.
3. Безпечну відстань гГ за дією отруйних газів в умовах відсутності вітру або в напрямку, перпендикулярному поширенню вітру, під час підривання зарядів викидання визначають за формулою

(1)

де Q -сумарна маса зарядів вибуху, т.

У напрямку, протилежному поширенню вітру, радіус газонебезпечної зони необхідно приймати рівним гГ. У напрямку вітру радіус газонебезпечної зони гГ визначають за формулою

(2)

гг = 160 -3/§. (і+о,,5Ve )

де Ув -швидкість вітру перед вибухом, м/с.

I. Ященко

Заступник директора департаменту промислової безпеки, охорони праці, цивільного та фізичного захисту, трудової та соціальної політики - начальник управління

Додаток 1

до Правил безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення (пункт 3.1 розділу ІІІ)

КЛАСИФІКАЦІЯ вибухових матеріалів за групами сумісності

Додаток 2

до Правил безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення (пункт 3. 1 розділу ІІІ)

КЛАСИФІКАЦІЯ вибухових матеріалів за підкласами

Додаток 3

до Правил безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення (пункт 3.8 розділу ІІІ)

КЛАСИФІКАЦІЯ вибухових речовин за умовами застосування