Інструкція з охорони праці для ізолювальника


________________________

(місце видання)

____________________________________________________________

(повне найменування підприємства із зазначенням підпорядкованості)

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ _______________________

(посада роботодавця і

_____________________________

найменування підприємства)

_________________ № _________

(число, місяць, рік)

Інструкція

з охорони праці № ______

для ізолювальника

1. Загальні положення

1.1. До виконання ізолювальних робіт допускаються особи не молодше 18 років, які мають професію ізолювальника, пройшли медичний огляд і визнані придатними до роботи за даною професією, пройшли вступний інструктаж з питань охорони праці, виробничої санітарії і пожежної безпеки, первинний інструктаж, навчання, перевірку знань з питань охорони праці, стажування на робочому місці і які отримали посвідчення на право самостійної роботи.

1.2. Допуск ізолювальника до самостійної роботи оформлюється наказом по підприємству.

1.3. Повторний інструктаж проводиться через три місяці. Періодична перевірка знань з охорони праці проводиться не рідше одного разу на рік.

1.4. При введенні в дію нових чи перероблених правил безпеки виконання робіт, після нещасного випадку або аварії, які трапилися на підприємстві або в цеху (дільниці) через порушення працюючими правил охорони праці, і при встановленні фактів незадовільного знання працівниками інструкцій з охорони праці ізолювальнику може бути призначена позачергова перевірка знань.

1.5. Ізолювальник не допускається до роботи в наступних випадках:

- з появою на роботі в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння;

- за відсутності спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту відповідно до діючих норм і правил з охорони праці;

- при хворобливому стані;

- при порушенні правил, норм і інструкцій з охорони праці.

1.6. Ізолювальник є безпосередньо підлеглим виконробу, а в процесі роботи – бригадиру і виконує тільки ту роботу, яка йому доручена.

1.7. Ізолювальник зобов'язаний:

- виконувати правила внутрішнього розпорядку і вказівки майстра (виконроба), дотримуватися трудової, виробничої дисципліни;

- правильно користуватися виданим спецодягом, спецвзуттям і запобіжними пристосуваннями;

- знаходячись на будівельному майданчику, користуватися захисною каскою;

- не виконувати розпоряджень, якщо вони суперечать правилам охорони праці;

- користуватися тільки справним інструментом і використовувати його за призначенням;

- утримувати устаткування і робоче місце в чистоті і порядку;

- виконувати вимоги цієї інструкції, а також правил газобезпеки і використання засобів газозахисту, правила пожежної безпеки і вимоги по охороні праці при роботі з електроінструментом.

1.8. Ізолювальник повинен бути ознайомлений зі шкідливими і небезпечними виробничими факторами, що діють на працівника. Це – підвищена запиленість повітря робочої зони через ізоляційні матеріали, можливість отримання травм при кріпленні ізоляції, небезпека ураження електричним струмом, отруєння газами.

1.9. Ізолювальнику видаються спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту відповідно до Типових галузевих норм:

- при виконанні роботи з ізоляції котлів, паропроводів на гарячих ділянках: комбінезон бавовняний, черевики шкіряні, рукавиці брезентові, окуляри захисні, респіратор;

- на холодних ділянках робіт: фартух брезентовий з нагрудником, рукавиці комбіновані.

1.10. За порушення вимог цієї інструкції та інших правил і норм з охорони праці винні особи несуть відповідальність у порядку, встановленому законодавством і правилами внутрішнього трудового розпорядку.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Приступаючи до роботи, ізолювальник повинен:

- упорядкувати спецодяг, застебнути або підв'язати обшлаги рукавів, надягти головний убір. При розігріві і перенесенні надягти брезентовий костюм (штани навипуск), шкіряне взуття чи гумові чоботи. При роботі з теплоізолюючою і мінеральною ватою надягти щільно прилягаючий шолом, окуляри, респіратор, матер'яні чи гумові рукавички;

- оглянути робоче місце, забрати з проходів предмети, що заважають роботі;

- зосередити в зоні роботи і по фронту достатню кількість теплоізоляційних і допоміжних матеріалів, інвентарю, інструменту, пристосувань;

- перевірити справність лісів, риштування, драбин, інвентарних сходів, запобіжних страхувльних поясів і тросів;

- переконатися в наявності огороджень, запобіжних пристосувань, а також у достатній освітленості робочого місця;

- перевірити разом з керівником робіт, чи немає несправностей на об'єкті, підготовленому під ізоляцію.

2.2. Ізолювальник зобов'язаний одержати інструктаж від майстра про спосіб виконання завдання і про заходи безпеки на даному робочому місці, а також перевірити справність необхідного інструменту.

2.3. Робочий інструмент повинен відповідати таким вимогам:

- всі інструменти, що мають загострені кінці для рукояток, повинні бути забезпечені ручками з бандажними кільцями, що охороняють від розколювання;

- крейцмейселі, просічки та інші інструменти не повинні мати на ударній поверхні тріщин і заусенців. Для безпеки зубило повинне бути довжиною не менше , і його відпущена частина повинна мати довжину 60-;

- молотки і кувалди повинні мати рівну, злегка випуклу поверхню без тріщин і заусенців.

Рукоятка повинна бути насаджена під прямим кутом до осі молотка, мати овальну форму, виконана з міцних порід дерева. Довжина рукоятки повинна бути: для молотка 250-, для кувалди – 750-. Рукоятки молотків повинні мати стовщення до вільного кінця. Кувалди повинні насаджуватися на рукоять з витонченого кінця убік стовщення. Закріплення кувалд забиванням клинів не допускається.

2.4. При роботі з ручними ударними інструментами робоче місце необхідно організувати так, щоб у напрямку удару і можливого відльоту осколків не знаходилися люди.

2.5. Перед роботою з електроінструментом (електродрилем, електрощіткою, електровіброножицями і т.п.) необхідно перевірити електричну частину інструмента (справність вимикача, наявність заземлення і надійність контакту корпуса інструмента з захисним проводом, правильність напрямку обертання шпинделя, справність живильного шнура і штепсельного з'єднання і т.п.), а також надійність закріплення свердла, патрона, і ножів, що ріжуть, і т.п.

При роботі з електроінструментом напругою 127 В і 220 В обов'язково надягати гумові рукавички і діелектричні калоші чи стояти на гумовому килимці.

2.6. При роботі на механічних ножицях задню приставну лінійку (у конструкціях, де вона мається) міцно закріпити затискним болтом.

Противага (вантаж) верхнього рухливого ножа міцно закріпити на місці.

2.7. Закриті приміщення, у яких виконуються роботи з готування ізоляційних матеріалів і виробів із застосуванням бітуму і шкідливих для здоров'я людей речовин, повинні мати припливно-витяжну вентиляцію і протипожежний інвентар. Приплив повітря повинен здійснюватися рівномірно у верхню зону.

2.8. Виконувати теплоізоляційні роботи в діючому устаткуванні і апаратах, що знаходяться під тиском, допускається тільки при наявності наряду-допуску або спеціального письмового дозволу.

2.9. Траншея, у якій працює ізолювальник, повинна бути обгороджена в небезпечних місцях надійними поруччями висотою . У темний час доби поблизу траншеї повинні бути виставлені світлові сигнали.

2.10. Зона проведення ізолювальних робіт повинна бути обгороджена і вивішені попереджувальні плакати.

3. Вимоги безпеки під час виконання роботи

3.1. Ізолювальник зобов'язаний знати властивості застосовуваних матеріалів і правильно їх використовувати, тому що недбале використання може стати причиною травми або захворювання.

3.2. При роботі з мінеральною ватою і виробами на її основі треба уникати розпилення; мінеральну вату і вироби з неї потрібно акуратно укладати, не кидати.

При влученні на поверхню шкіри волокна мінеральної вати її треба видаляти без різких зусиль, уникаючи втирання.

При роботі з мінеральною ватою і виробами з неї потрібно обов'язково користуватися окулярами, респіраторами і рукавицями.

3.3. При ізоляції поверхонь мінеральною ватою виготовляються мати на сітці або на дирочній плетінці. При цьому дротяну сітку потрібно нарізати точно за заданими розмірами.

3.4. Столи, на яких виконується розкрій склотканини, повинні бути обладнані місцевими витяжними пристроями. Для збору обрізків склотканини з робочих місць повинні бути встановлені ємності з кришками.

3.5. Під час роботи з обклеювання склопластиком знаходитися слід з навітряного боку апаратів і трубопроводів.

3.6. Для розпилювання термоізоляційних плит необхідно використовувати спеціальні верстати, працювати на яких можна тільки в респіраторах і захисних окулярах.

3.7. При нанесенні ізоляційних мастик на гарячу поверхню (пробризкування) необхідно користуватися захисними окулярами.

3.8. Металева сітка і каркас основного ізоляційного шару не повинні мати кінців проводки, що стирчать, бо це може травмувати руки.

3.9. Обережно встановлювати кріпильні кільця по основному ізоляційному шару на трубопроводах і апаратах великого діаметра. При перетяжці кілець можливі обриви, що заподіюють поранення рук і обличчя ізолювальника кінцями кільця.

3.10. При наколюванні теплоізоляційних виробів на приварені до тіла апарата шпильки слід остерігатися уколів кінцями шпильок.

3.11. Каркаси для армування теплоізоляційного шару і кріпильних кілець повинні бути виконані з добре відпаленого дроту. Не відпалений чи погано відпалений дріт пружинить і при випадковій його відпустці може сильно вдарити кінцем.

3.12. З метою попередження роз'їдання рук вапняно-цементними чи азбестоцементними розчинами при оштукатурюванні ізолюємих поверхонь необхідно користуватися захисними гумовими рукавичками.

3.13. Проти запобігання опіків не можна торкатися голими руками гарячих трубопроводів або інших нагрітих частин устаткування.

Забороняється відкривати будь-які вентилі, клапани, засувки, крани на трубопроводах і апаратах.

3.14. При розбиранні і видаленні старої теплоізоляції її необхідно зволожити для попередження пиловидалення. Ударяти по стінках трубопроводів при видаленні теплоізоляції забороняється.

При розбиранні ізоляції непридатний матеріал, сміття відносити вручну в сміттєзбиральник, тракторний візок і вивозити. Матеріал, придатний для подальшого використання, складати на місці роботи.

3.15. При виготовленні і монтажі металевих покрить необхідно:

- листовий метал і вироби з нього переносити в рукавицях;

- щоб гострі крайки і кути листів металу або заготівель, що укладаються на стіл чи верстат, не виступали за габарити столу або верстата;

- відрізки металу і інші відходи виробництва зі столу чи верстата змітати щіткою або мітлою;

- зачищати всі задирки і притупляти гострі крайки виробів.

3.16. Під час проведення робіт з бітумом і мастиками забороняється розводити вогонь у радіусі від місця роботи.

3.17. Роботу зі склейки рулонними матеріалами із застосуванням гарячого бітуму необхідно виконувати в захисних окулярах.

3.18. Котли для варіння і розігріву бітуму встановлювати на спеціально вирівняних вільних площадках, попередньо очищених і віддалених від дерев'яних будівель і складів на , від траншів – на , від магістральних трубопроводів – на .

Місця варіння і збереження мастик у темний час доби і під час туману повинні бути добре освітлені, обладнані плакатами і короткими інструкціями з техніки безпеки.

Щоб уникнути запалення мастик, котли встановлюються з нахилом від топки. Безпосередньо на котлі повинні знаходитися шухляда із сухим піском, лопата і не менше 2-х пінних вогнегасників для гасіння бітуму, що запалився.

Для розведення вогню забороняється користуватися гасом, бензином і іншими легкозаймистими речовинами.

3.19. Котли для варіння і розігріву бітумних мастик повинні бути в справному стані, мати металеві кришки, які щільно закриваються, укріплені на шарнірах із противагою, щоб у випадку загоряння мастики можна було закрити котел. Робоче місце у котлів і проходи для підношення бітуму повинні регулярно очищатися від сміття, будівельних матеріалів, а в зимовий час – посипатися піском.

3.20. Завантаження матеріалів у котел повинно виконуватися на 3/4 ємності, щоб уникнути викиду гарячої маси. Завантаження матеріалів робити у визначеному порядку: спочатку закласти бітум марки № 3, після того, як він розплавиться, додати бітум марки № 5, обережно опускаючи його невеликими шматками, щоб не було виплескування.

Додавання холодного і сирого бітуму № 3 у розігріту мастику не допускається, щоб уникнути великого піноутворення з переливом умісту котла.

3.21. Бітумні мастики доводяться до температури 100 – 200 0С (температура відповідає початку кипіння).

Не допускати кипіння бітуму, тому що при високій температурі не тільки збільшується небезпека запалення, але і випаровуються його легкі складові речовини.

Додавати грудковий бітум у варильний котел потрібно по краю котла, щоб уникнути бризок. Помішувати розплавлену масу потрібно металевими веслами довжиною 1,5 м. Не допускати улучення води в гарячу масу, тому що пара, що утвориться при цьому, може викинути гарячу масу назовні і заподіяти опіки. При перемішуванні мастик у котлі, заповненні бачків гарячим бітумом ізолювальник повинен знаходитися з навітряного боку. Нахилятися над котлом під час варіння мастик і при перемішуванні забороняється. Забороняється підходити до топки котла (під час варіння бітуму) робітнику у спецодязі, залитому бензином чи бітумним лаком.

3.22. Доставляти до робочих місць розігріту мастику необхідно в бачках (форми усіченого конуса) із щільно закритими кришками. Заповнювати бачки не більше, ніж на 3/4 їх ємності. Наливати гарячу мастику з котла в бачки потрібно за допомогою ковша з листової сталі з довгою ручкою або за допомогою крана. Переносити мастику по сходах і драбинах забороняється.