6.1.4. Електропускове устаткування повинно міститися в шухляді, що замикається на замок. Ключ повинен знаходитися у відповідальної особи. Електродвигун ножиць повинен бути надійно заземлений, а заземлювальні шини чи проводи повинні оглядатися щозміни.
6.1.5. Схема автоматичного управління пресом і ножицями повинна мати аварійне відключення з повним зняттям напруги.
6.1.6. Конструкція гідравлічних ножиць та пресів повинна виключати можливість раптового опускання механізму різання під дією власної маси при падінні тиску в мережі.
6.1.7. Зів алігаторних ножиць вище упору повинен бути обладнаний огородженням, що виключає виліт назовні шматків металу, що розрізається.
6.1.8. Кнопки пускової апаратури алігаторних ножиць повинні бути змонтовані безпосередньо на робочому майданчику, педаль включення муфти ножиць повинна мати огородження, що виключає можливість випадкового включення ножиць.
6.1.9. Брикетувальні преси повинні бути обладнані пристосуваннями для механізованого витягу застряглих брикетів і механізованих пристроїв для очищення металевої стружки від сторонніх предметів.
6.1.10. Конструкція брикетувальних пресів повинна виключати випадкове включення прес-штемпеля при холостій роботі преса.
6.1.11. Пост управління для підйому і скидання копрової баби повинен знаходитися в кабіні управління мостовим електрокраном, що обслуговує копер, чи в обладнаному і захищеному місці копра.
6.1.12. Механічний чи електромагнітний захоплювально-скидальний пристрій копрової баби повинен мати надійне зачеплення, що виключає можливість випадкового скидання.
6.1.13. Кабіна машиніста крана і робоче місце біля копра повинні бути надійно захищені від шматків металу, що розлітаються.
6.1.14. Копри баштового типу, що обслуговуються мостовими кранами, повинні бути обладнані пристроєм для центрування і переміщення копрової баби. Не допускається центрування копрової баби вручну.
6.1.15. Використання опор копра для розтяжок і закріплення вантажопідіймальних механізмів, електричних проводів і інших пристроїв, не пов’язаних з роботою копра, не допускається.
6.1.16. Передатні конвеєри і завантажувальні бункери стружкодробарок повинні бути обгороджені бортом, що виключає можливість випадання з них дробленої стружки.
6.1.17. У конструкції дробильних агрегатів, дробарок повинні бути передбачені запобіжні пристрої від перевантажень.
6.1.18. У конструкції молоткових стружкодробарок повинні бути передбачені пристрої для уловлювання шматків металу і предметів, що не дробляться.
6.1.19. Центрифуги незалежно від типу і габаритів повинні бути замкнені в кожух. У конструкції центрифуги повинен передбачатися блокувальний пристрій, що виключає роботу її при незакритих кришках або кожусі.
6.1.20. Центрифуга повинна бути обладнана сигнальним пристроєм для подачі світлових сигналів після підготовки до завантаження — «Завантаження дозволено», під час роботи в автоматичному режимі — «Автомат».
6.1.21. Мийно-сушильні установки повинні бути герметизовані і обладнані витяжною вентиляцією.
6.1.22. Видаткові резервуари для лугів, що використовуються для знежирення, повинні бути оснащені покажчиками рівня, переливними, а також витяжними трубами, виведеними з приміщення через дах.
6.1.23. Пристрій випускного жолоба електропечей повинен виключати можливість переповнення його металом. Жолоб повинен бути висушений. Випускний отвір печі після випуску плавки і заправлення печі повинен бути закритий.
6.1.24. Механізм переміщення електродів повинен бути обладнаний обмежниками ходу, що автоматично спрацьовують при підйомі чи спуску їх до граничнодопустимого рівня (чи межі).
6.1.25. Контрваги електродів повинні бути обгороджені суцільними чи гратчастими кожухами з розміром чарунки не більше 40 ? 40 мм. Доступ працівників усередину огородження контрваг повинен бути виключений.
6.1.26. Для збирання електродів і установки замінних електродів біля електропечі повинен бути улаштований спеціальний стенд. Допускається робити нарощування електродів на печах. Перед початком нарощування електродів піч повинна бути відключена і вжиті заходи проти її випадкового включення.
6.1.27. При зміні електродів нарізка металевого ніпеля повинна бути цілком укручена в електрод.
6.1.28. Гак крана, що застосовується при нарощуванні і зміні електродів, повинен бути обладнаний пристосуванням, що виключає випадкове випадання з нього дужки ніпеля електрода.
6.1.29. Електроди повинні вільно переміщатися у зводових отворах, не доторкуючись до кладки зводу.
Затискачі електродів повинні бути ізольовані від конструкції печі і заземлених вузлів. Зазори між електродними кільцями і електродами повинні мати ущільнення.
6.1.30. Перевірка відповідальною особою стану канатів з підрахунком числа обірваних дротин і визначенням їх поверхневого зносу або корозії повинна виконуватися не рідше одного разу на тиждень. Норми бракування канатів повинні прийматися відповідно до НПАОП 0.00-1.01-07.
При заміні канатів повинні бути застосовані пристрої, що забезпечують безпеку робіт.
6.1.31. При заміні канатів перебування поблизу працівників, не зайнятих цією роботою, не допускається.
6.1.32. Електропускова апаратура, панелі, електродвигуни сепараційних установок повинні бути надійно захищені від потрапляння в них пилу, вологи і від механічних ушкоджень.
6.1.33. Усі механізми сепараційної установки повинні бути обладнані захисними огородженнями для попередження потрапляння працівників у небезпечну зону, а також пристроями і пристосуваннями, що виключають можливість скочування і падіння на землю шматків металу, скрапу в зоні перебування працівників.
6.1.34. Електричний кабель для постачання комплексу механізмів установки повинен мати справну ізоляцію і прокладатися так, щоб виключалася можливість його ушкодження. Прокладка кабелю по землі не допускається.
Неброньовані кабелі і провід у виробничих приміщеннях повинні бути прокладені в сталевих трубах.
6.1.35. Грохоти для просівання чавунної стружки, місця перевантаження шлаку і навантаження неметалевих відходів у транспортні ємності повинні мати аспіраційні укриття.
6.1.36. При використанні для газового різання брухту газоподібного палива повинні застосовуватися подовжені різаки (1000–1200 мм) відповідно до вимог ГОСТ 12.2.055-81.
6.1.37. З’їзди для транспортування металобрухту повинні облицьовуватися з зовнішньої сторони звукопоглинальним матеріалом.
6.1.38. Вентилятори повинні встановлюватися на віброізоляційних підставках. Приєднання повітроводів до вентиляторів необхідно здійснювати через м’які вставки.
6.1.39. Рухомі частини механізмів, агрегатів, що обертаються, якщо вони розташовані у важкодоступних місцях, допускається обгороджувати загальним огородженням із запірним пристроєм. Огородження повинні забезпечувати зручність обслуговування устаткування.
6.1.40. Шланги (рукава) пневматичних чи гідравлічних механізмів за міцністю повинні відповідати розрахунковому тиску повітря чи робочої рідини. Кріплення рукавів до штуцера і інструмента повинно виключати можливість їх зриву при роботі. Приєднання рукавів до штуцерів і роз’єднання їх повинні виконуватися після припинення подачі повітря чи робочої рідини.
6.1.41. Стан металоконструкцій, болтових з’єднань і зварних швів устаткування необхідно систематично контролювати і перевіряти не рідше одного разу на рік.
6.1.42. Блокування, контрольно-вимірювальні прилади і сигналізація повинні перевірятися і ремонтуватися за графіком, затвердженим уповноваженою особою.
6.1.43. На всіх засобах вимірювання червоною смугою повинні бути визначені граничнодопустимі значення параметра, що вимірюється, при досягненні яких на пульт управління повинні подаватися звуковий та світловий сигнали.
6.2. Обладнання газового господарства та кисневе устаткування
6.2.1. Газове господарство підприємств, цехів (дільниць) по заготівлі і переробці брухту і відходів чорних металів повинно відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.20-98.
6.2.2. Газопроводи повинні бути герметичними. Виявлені тріщини і нещільності повинні негайно усуватися. Експлуатація зазначеного устаткування за наявності тріщин не допускається.
6.2.3. Стаціонарні газорозбірні пости повинні бути розміщені в металевих шафах з отворами для вентиляції. Відстань між шафами газорозбірних постів для кисню і пального газу повинна бути не менше 150 мм. Шафи повинні розміщатися на висоті не менше 0,6 м від підлоги (до низу шафи).
Дверцята шаф під час роботи повинні бути відкриті. За відсутності працівника, що користується газорозбірним насадженням, шафа повинна бути закрита на запірний пристрій.
6.2.4. Газорозбірні пости повинні бути надійно захищені від механічних ушкоджень. Підходи до них повинні бути вільними.
6.2.5. При розміщенні газорозбірних постів на стінах колон чи на інших будівельних конструкціях необхідно дотримуватися таких норм розривів: до ізольованих проводів і електрокабелів — 1 м, до оголених проводів — 2 м.
6.2.6. Справність дії запобіжних клапанів, установлених на резервуарах, їх спрацьовування при заданому тиску перевіряються відповідно до інструкції підприємства-виготовлювача.
Відповідно до вимог нормативно-правових актів манометри, що установлені на ємностях, повинні перевірятися щотижня шляхом скидання тиску до нуля, один раз на місяць — контрольним манометром, один раз на рік — проходити державну повірку.
6.2.7. Відтаювання замерзлого конденсату води в газопроводах повинно забезпечуватись зовнішнім розігрівом за допомогою пари, нагрітого піску чи гарячої води. Не допускається застосування для цієї мети відкритого вогню, а також способів, при яких можливе іскроутворення.
6.2.8. Трубопроводи гарячої води та пари повинні виконуватися та експлуатуватися відповідно до Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 08.09.98 № 177, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.10.98 за № 636/3076 (далі — НПАОП 0.00-1.11-98).
6.2.9. Будова, виготовлення, монтаж і експлуатація кисневого устаткування, що працює під тиском, повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів.
6.2.10. Для роботи з киснем повинні застосовуватися тільки спеціально призначене для цього кисневе устаткування, контрольно-вимірювальна апаратура чи устаткування.
6.2.11. Для виміру тиску кисню чи збагаченого киснем повітря повинні застосовуватися тільки кисневі манометри.
6.2.12. Усі манометри, які установлені на киснепроводі, повинні мати блакитне пофарбування і напис: «Кисень — маслонебезпечно!»
6.2.13. Кисневе устаткування повинно фарбуватись у блакитний колір чи мати смугу блакитного кольору.
На кисневому устаткуванні, за винятком засобів індивідуального захисту, повинен бути напис: «Кисень. Небезпечно!» Напис наноситься чорною фарбою на блакитному тлі чи блакитною фарбою на будь-якому тлі.
6.2.14. У киснепроводах, що працюють під тиском, не повинно бути роз’ємних з’єднань, заглушок тощо, розташованих у зоні постійного перебування працівників. При неможливості виконання цієї умови на киснепроводах повинні бути встановлені захисні кожухи.
6.2.15. Випробування киснепроводів на міцність слід робити гідравлічним способом з пробним тиском, що становить 1,25 робочого. Для киснепроводів, що працюють під тиском не більше 1,6 МПа (16 кгс/см2), змонтованих на опорах і не розрахованих на навантаження при заповненні киснепроводів водою, допускається проведення пневматичних випробувань на міцність.
Випробування киснепроводу на міцність з виявленням витоків варто робити пневматичним способом.
6.2.16. Перевірка щільності киснепроводів, вентилів балонів і затисків, арматури рамп, рукавів повинна проводитись за допомогою мильного розчину чи за допомогою газоаналізатора не рідше одного разу на 6 місяців.
6.2.17. Експлуатація змонтованих і випробуваних киснепроводів допускається тільки після приймання їх заводською комісією, що призначається уповноваженою особою.
6.2.18. У неметалевих деталях устаткування, арматури, що працюють у контакті з киснем, не допускається наявність тріщин, подряпин тощо.
6.2.19. Вибір ущільнювальних (прокладних) матеріалів, матеріалів рухливих ущільнень, ущільнювальних матеріалів запірних органів арматури, розділових мембран виконується за ГОСТ 12.2.052-81.
6.2.20. Шланги (рукава), що застосовуваються для підведення кисню до місць споживання, повинні бути міцними, гнучкими і відповідати вимогам ОСТ 26-05-708-87 «Ниппели к резиновым рукавам аппаратуры для газопламенной обработки металлов. Конструкция и размеры. Общие технические требования».
6.2.21. Довжина шлангів для кисневого різання залежно від умов роботи повинна становити 8–20 м.
Кисневі шланги необхідно випробовувати за допомогою надлишкового тиску 2 МПа (20 кгс/см2).
6.2.22. Технологія нанесення ущільнювального матеріалу повинна виключати його потрапляння в «проточну» частину устаткування. Надлишки його, видавлені з роз’ємів, повинні бути видалені.
6.2.23. Розміщення і експлуатація резервуарних установок з рідким киснем повинні відповідати вимогам законодавства.
6.2.24. Не допускається експлуатація посудини, якщо після заливання рідкого кисню відбувається обмерзання зовнішньої її частини.
6.2.25. Не допускається експлуатація резервуарів, устаткування і трубопроводів рідкого кисню при несправних запобіжних клапанах, що відключає пристрої, а також при їх відсутності.
6.2.26. Не допускається застосовування устаткування (рукава, редуктори тощо) для рідкого кисню, якщо раніше воно використовувалося для інших зріджених газів.
6.2.27. При проведенні робіт в ємностях з-під кисню необхідно користуватися сходами і інструментами з матеріалів, що виключають іскроутворення (латунь, бронза тощо).
6.2.28. Теплоізоляційні матеріали, що у процесі роботи устаткування можуть контактувати з рідким киснем, повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів.
