Обслуговування освітлювальних установок з пусковими пристроями проводиться за нарядом не менше ніж двома працівниками, один з яких повинен мати групу з електробезпеки не нижче IV, а інші — не нижче III.
Під час випробування і запуску освітлювальних установок у роботу обслуговувальному персоналу забороняється перебувати на монтажній вежі. Спостереження за процесом запуску необхідно проводити із землі.
Освітлювальні установки повинні мати блокувальні пристрої, що унеможливлюють їх включення при відкритих дверях пускових систем. На зовнішньому боці дверей повинен бути нанесений знак високої напруги, а на внутрішньому — принципова схема пускового пристрою.
Освітлювальні установки з пусковими пристроями в процесі експлуатації повинні бути надійно заземлені.
12.4. Територія кар’єрів і об’єктів повинна освітлюватися світильниками та прожекторами, вбудованими в конструкцію машин або встановленими на пересувних або стаціонарних опорах (щоглах).
12.5. На стаціонарних опорах (металевих, залізобетонних, дерев’яних) контактної мережі допускається підвіска проводів електричного освітлення і світильників. При цьому повинні бути дотримані такі умови:
проводи ліній освітлення підвішують вище над контактним проводом з протилежного боку опори;
відстань від контактного проводу до проводів освітлення повинна бути не менше ніж 1,5 м;
ізолятори освітлювальної мережі обираються за напругою контактної мережі.
Не допускається підвіска проводів електричного освітлення і світильників на пересувних опорах контактної мережі.
12.6. Освітлювальна мережа на відвалах повинна бути розташована вздовж залізничної колії з боку, протилежного відвалоутворенню.
12.7. Забороняється використання джерел світла без освітлювальної арматури.
12.8. Контроль освітленості робочих місць у кар’єрі за допомогою люксметра повинен здійснюватися не рідше одного разу на шість місяців.
XІІІ. Зв’язок і сигналізація
13.1. У кар’єрі повинні використовуватися такі види зв’язку і сигналізації, що забезпечують контроль і управління технологічними процесами, а також безпеку робіт:
диспетчерський зв’язок;
диспетчерський розпорядчо-пошуковий гучномовний зв’язок і система сповіщення;
необхідні види зв’язку на внутрішньокар’єрному залізничному і автомобільному транспорті;
зовнішній телефонний зв’язок;
радіозв’язок.
13.2. Залежно від структури гірничовидобувного підприємства технічні засоби управління роботою в кар’єрі можуть бути самостійними або становити частину загальних систем управління для групи кар’єрів, збагачувальних фабрик, енергосистеми і транспорту.
13.3. Диспетчерський зв’язок повинен складатися з:
диспетчерського зв’язку із застосуванням провідників зв’язку для стаціонарних об’єктів;
диспетчерського зв’язку із застосуванням засобів радіозв’язку для рухомих напівстаціонарних об’єктів (гірничого та транспортного устаткування).
Дозвіл на застосування засобів радіозв’язку потрібно отримати в Українському державному центрі радіочастот відповідно до вимог Закону України «Про радіочастотний ресурс України».
Для стаціонарних об’єктів, віддалених енергосистем і насосних станцій, крім диспетчерського проводового телефонного зв’язку, можуть бути використані засоби високочастотного зв’язку по електромережах і радіозв’язок.
13.4. Диспетчери кар’єру, крім безпосереднього зв’язку з підвідомчими об’єктами кар’єру, повинні мати зв’язок між собою, з керівниками кар’єру і з центральною телефонною станцією адміністративно-господарського зв’язку.
13.5. Для передачі розпоряджень, повідомлень, пошуку необхідних осіб, що перебувають на території кар’єру, та іншої інформації необхідно застосовувати технічні засоби диспетчерського розпорядчо-пошукового зв’язку. Допускається використання мобільного зв’язку як додаткового засобу.
13.6. Для попередження працівників, що перебувають на території кар’єру, про початок і закінчення вибухових робіт необхідно застосовувати систему оповіщення, чутну на території кар’єру.
13.7. Для зв’язку під час оперативних перемикань в електромережах на кар’єрах і відвалах дозволяється використовувати радіозв’язок, що працює на окремій частоті. Переговори енергетика зміни (енергодиспетчера) повинні фіксуватися за допомогою відповідних пристроїв.
13.8. Як канали зв’язку високої частоти можуть використовуватися ПЛ або електричні контактні мережі кар’єру.
13.9. Лінії СЦБ, а також лінії зв’язку на залізничному транспорті, що забезпечують безпеку руху, повинні виокремлюватися у самостійні мережі та бути захищеними від перешкод і небезпечного впливу ліній високої напруги, контактної мережі, грозових розрядів і струмів розтікання з рейкових колій.
13.10. Перетинання проводів контактної мережі постійного струму проводами повітряних ліній зв’язку допускається тільки в прогонах між опорами контактної мережі на перегонах між станціями. Перетинання контактної мережі змінного струму повітряними лініями зв’язку не допускається і перетин повинен здійснюватися тільки кабелем, прокладеним у землі.
Відстань по вертикалі між нижнім проводом зв’язку і найвищим проводом або несучим тросом контактної мережі повинна бути не менше ніж 2 м.
13.11. Підземне прокладання кабелів лінії зв’язку допускається по тій території кар’єру, на якій не передбачається ведення гірничих робіт.
13.12. На всій території кар’єру повинні бути чіткі покажчики напрямку та відстані до найближчого пункту розташування телефонних апаратів або інших засобів зв’язку, через які можуть бути передані термінові повідомлення.
Апаратура зв’язку, що встановлюється на відкритому повітрі або в неопалювальних приміщеннях, повинна бути виконана з розрахунку на нормальну роботу в таких умовах.
13.13. Живлення пристроїв зв’язку і сигналізації, за винятком спеціальних транспортних засобів, повинно здійснюватись лінійною напругою не вище ніж 220 В від акумуляторних батарей або випрямних установок. Для сигнальних пристроїв, окрім СЦБ, живлення яких здійснюється напругою не вище ніж 24 В, допускається виконання ліній неізольованими проводами.
Усі пересувні електрифіковані машини для живлення засобів зв’язку повинні бути обладнані автономними джерелами живлення.
13.14. На всі технічні засоби управління виробництвом разом з підземними та повітряними комунікаціями необхідно скласти докладну технічну документацію, до якої не пізніше ніж за 10 днів після їх здійснення необхідно внести всі зміни.
13.15. Періодичні огляди і поточні ремонти всіх споруд зв’язку, сигналізації і контролю треба проводити не рідше двох разів на місяць, а капітальний ремонт — за графіком, затвердженим технічним керівником підприємства.
13.16. Працівники, які обслуговують споруди зв’язку і диспетчеризації, повинні пройти навчання безпечним методам роботи відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98 і перевірку знань у кваліфікаційній комісії з присвоєнням певної групи з електробезпеки згідно з вимогами НПАОП 0.00-4.12-05.
13.17. Керівники цехів, служб, дільниць, майстри та інші особи, що керують роботами з обслуговування засобів зв’язку та диспетчеризації, відповідають за організацію заходів з техніки безпеки, здійснюють контроль за безпечним виконанням робіт з обслуговування зазначених засобів і забезпечують:
організацію безпечного проведення робіт;
справність устаткування, механізмів і огорож;
працівників захисними засобами, пристосуваннями та інструментами.
13.18. До початку виконання робіт на повітряних радіофікованих лініях напругою понад 240?В необхідно переконатися, що немає напруги на проводах, після чого їх необхідно закоротити і заземлити з обох боків від місця роботи.
13.19. Під час виконання всіх робіт на кабельних радіофікованих лініях напругою понад 240?В необхідно спочатку переконатися, що немає напруги, та заземлити кабель у місці подачі напруги, заздалегідь відключивши його від джерела живлення (від’єднати від клем).
13.20. Неізольовані струмоведучі частини вузлів радіопошукового зв’язку, що перебувають під напругою понад 65 В, повинні бути огороджені від випадкового доторкання людини.
13.21. Проводити електричні вимірювання на вводах повітряних і кабельних ліній зв’язку під час грози забороняється.
13.22. Двері та кожухи огорож підсилювачів, випрямної апаратури та трансформаторів на напругу відносно землі вище ніж 240 В повинні мати блокувальні пристрої, які вимикають напругу живлення огороджувальних установок, розряджають конденсатори фільтрів випрямлячів і вимикають лінії, що відходять від вихідного трансформатора підсилювача.
13.23. Перед оглядом, чищенням і ремонтом підсилювальної апаратури необхідно за допомогою розрядника з ізолюючою рукояткою розрядити конденсатори фільтра.
13.24. Оперативно-виробничим працівникам СЦБ і зв’язку дозволяється проводити роботи в порядку поточної експлуатації:
без зняття напруги — заміну запобіжників на релейних штативах і колійних коробках, ламп на світлофорах, регулювання радіоапаратури;
із зняттям напруги — заміну колійних, сигнальних трансформаторів і стрілочних двигунів; перемикання жил сигнального і стрілочного кабелю;
заміну випрямлячів на штативах шаф і запобіжників на живильній установці.
Оперативно-виробничим працівникам за розпорядженням дозволяється проводити роботи:
без зняття напруги — роботи з фазування фідерів на панелі вводу станцій і постів;
із зняттям напруги — заміну контактів і котушок контакторів на ввідних панелях вводу, випрямлячів і дроселів на панелях 24 і 220 В, силових трансформаторів і підключення кабелів на релейній панелі. Роботи повинні виконуватися не менше ніж двома працівниками з групою з електробезпеки не нижче ІІІ.
XІV. Тягові підстанції і мережі електрифікованого транспорту
14.1. На відкритих гірничих роботах під час електрифікації залізничного транспорту необхідно застосовувати:
постійний струм напругою 3,0 і 1,5 кВ (3,3 і 1,65 кВ на шинах тягових підстанцій);
змінний однофазний струм частотою 50 Гц напругою 10 кВ (на шинах тягових підстанціях 10,5 кВ).
Проектування тягових підстанцій з іншими рівнями напруг необхідно здійснювати після проведення експертизи уповноваженою організацією та одержання дозволу від Держгірпромнагляду України відповідно до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107.
14.2. На тягових підстанціях змінного та постійного струму повинна бути передбачена паралельна робота трансформаторів і випрямних агрегатів для забезпечення надійності електропостачання електроспоживачів II категорії, а на підприємствах з безперервною роботою — І категорії.
14.3. Живлення тягових мереж від тягових підстанцій повинно бути одностороннім. Паралельне живлення ділянки тягової мережі від різних фідерів тягових підстанцій не допускається.
14.4. Електроустаткування і схеми тягових підстанцій (у тому числі й на стороні випрямленої напруги тягових підстанцій постійного струму) повинні забезпечувати як надійний захист тягової мережі та устаткування підстанцій від струмів короткого замикання за максимального режиму, так і селективне відключення пошкоджених ділянок мережі за всіх видів коротких замикань, у тому числі й замикання через перехідний опір, що обмежує струм до сумірного з тяговим (у разі падіння контактного проводу на землю, віддаленого короткого замикання, торкання ковшем екскаватора контактного проводу тощо).
14.5. На тягових підстанціях повинні застосовуватися пристрої для симетрування навантаження живильних трансформаторів, а також фільтрокомпенсуючі пристрої для подавлення вищих гармонік у мережі.
14.6. Підключення випрямних агрегатів необхідно здійснювати до шини «плюс» через швидкодіючий автоматичний вимикач, а до шини «мінус» — через роз’єднувач. При цьому автоматичний вимикач повинен бути або зворотного струму, або обладнаний пристроєм автоматичного повторного ввімкнення.
14.7. Тягові підстанції постійного струму повинні бути обладнані системою захисту від замикання на землю, що діє на відключення всіх випрямних агрегатів підстанцій у разі замикання в РУ постійного струму.
14.8. Зворотні лінії на підстанціях змінного і постійного струму повинні бути тільки повітряними та ізольованими від землі.
Виводи зворотних ліній на підстанціях повинні бути розраховані на її сумарну потужність. Мінімальна кількість зворотних ліній на підстанціях — не менше двох. Зворотня лінія підключається до розподільного пристрою через комірки з роз’єднувачем, з блокуваннями, що забезпечують безпеку їх обслуговування.
14.9. Підключення до контура підстанції зворотних ліній забороняється.
Заземлення зворотних ліній проводиться на відокремлений виносний контур. Приєднання проводів зворотних ліній до рейок повинне бути багатоточковим у вигляді конструкції групового заземлювача. Виносний контур виконується відповідно до нормативних документів, передбачених для підстанцій, і закладається у місцях, віддалених від комунікацій і споруд на відстань не менше 100 м. Глибина закладання контура в землі повинна бути не менше 0,6 м.
14.10. Для живлення власних потреб тягових підстанцій повинні використовуватися два знижувальні трансформатори, до яких підключення сторонніх споживачів, що знаходяться за межами території підстанції, не допускається.
14.11. Розподільні пости повинні виконуватися на базі зовнішніх комплектних розподільних пристроїв.
Допускається застосування розподільних постів полегшеної конструкції у закритому виконанні.
