Забороняється скручувати та згортати ВШ усередині ізоляційної оболонки ПБ та поза нею.
8.5. Дозволяється одночасне заряджання та підривання не більше п’яти зарядів за температури в шпурі (свердловині, рукаві) 45-80°С і не більше одного - за температури понад 80°С. За температури в шпурі менше ніж 45°С кількість зарядів не обмежується.
8.6. Забороняється застосовування зовнішніх зарядів у гарячих масивах з температурою понад 80°С, крім виняткових випадків, за умови погодження з територіальним органом Держгірпромнагляду України.
8.7. До початку заряджання шпурів посадова особа, яка призначена відповідним розпорядчим документом керівника суб’єкта господарювання, повинна заміряти температуру гарячого масиву. Дозвіл на заряджання посадова особа дає тільки за температури в гарячому масиві 81-200°С.
8.8. Роботи із заряджання та забивання шпурів (свердловин) проводяться двома підривниками в присутності посадової особи, яка призначена відповідним розпорядчим документом керівника суб’єкта господарювання для керування підривними роботами.
Якщо впродовж чотирьох хвилин підривники не встигли закінчити заряджання всіх шпурів, посадова особа, яка керує підривними роботами, повинна негайно припинити заряджання та вивести людей у безпечне місце.
9. Підривні роботи під час руйнування будівель і споруд
9.1. У проектах ведення підривних робіт разом з розв’язанням інших питань необхідно визначати напрямок звалювання об’єкта, а також заходи на випадок неповного його руйнування вибухом.
9.2. Забороняється заряджання шпурів (свердловин), що розкрили пустоти в масиві об’єкта, який підлягає руйнуванню.
9.3. Перший попереджувальний сигнал необхідно подавати перед укладанням у заряди ПБ з ЕД, а у разі підривання за допомогою ДШ або НСІ - перед початком монтування підривної мережі.
Сигнал «Відбій» можна подавати тільки за розпорядженням відповідальної за проведення вибуху посадової особи, яка призначена відповідним розпорядчим документом керівника суб’єкта господарювання, після того, як вона разом зі старшим підривником огляне місце вибуху.
9.4. Під час проведення підривних робіт за наявності в небезпечній зоні котлів, трубопроводів та інших об’єктів, що перебувають під тиском, тиск необхідно знизити до меж, погоджених із суб’єктами господарювання, що експлуатують ці об’єкти.
10. Підривні роботи під час дроблення матеріалів
10.1. Під час проведення підривних робіт з дроблення руди, вугілля, рудних концентратів, металевої стружки, що змерзлися, забороняється застосовування ВР, що містять рідкі нітроефіри.
Забороняється застосовування електричного ініціювання для розпушування металевої стружки.
Забороняється розпушування вибухом мінеральних добрив на основі АС та інших селітр.
10.2. Дозволяється розпушування харчової солі (що знаходиться в штабелях, буртах і закритих складах) способом підривання iз застосуванням КД з паперовою гільзою або ДШ.
11. Підривні роботи у високогір’ї та в охоронних зонах магістральних трубопроводів
11.1. У проектах ведення підривних робіт необхідно враховувати конкретні особливості рельєфу земної поверхні (крутизна схилів, їх направленість, наявність ущелин, долин, снігового покриву, лавинонебезпечних і селенебезпечних ділянок тощо), будову гірського масиву, клімат у районі вибуху для того, щоб точніше обчислити інтенсивність і орієнтацію впливу уражаючих чинників і можливих негативних наслідків вибуху на навколишнє середовище.
11.2. Підривні роботи в охоронній зоні відкритого або закритого (заглибленого) магістрального трубопроводу проводяться тільки за наявності письмових погоджень суб’єктів господарювання, що експлуатують трубопровід. Для одержання письмового погодження виконавець підривних робіт надає суб’єктам господарювання на погодження проект ведення підривних робіт. Проект повинен відповідати вимогам цих Правил і забезпечувати збереження трубопроводу та інших споруд (перекачувальних станцій тощо) від впливу вибуху, а також реалізувати додаткові умови, встановлені суб’єктами господарювання, що експлуатують трубопровід.
ХІ. Вимоги безпеки до зарядного, доставного та змішувального устаткування
1. Загальні вимоги до конструкції устаткування
1.1. Обладнання для виготовлення вибухових матеріалів, засоби механізації, пристрої та апаратура для підривних робіт допускаються до постійного застосування за рішенням Держгірпромнагляду України на підставі позитивного акта приймальних випробувань.
1.2. Конструкція устаткування розробляється та проектується з урахуванням конкретних гірничотехнічних умов розробки родовищ, фізико-хімічних і вибухових властивостей ВР.
1.3. Вузли та деталі, безпека застосування яких не пов'язана з особливостями ВР і не передбачена цим розділом, виконуються згідно з вимогами чинних нормативних актів.
1.4. Конструкція устаткування повинна забезпечувати безпеку працівників, у тому числі:
можливість доступу для огляду та очистки вузлів, де ВР підлягають механічному або іншому зовнішньому впливу, а також до місць, де є можливим накопичення ВР, мастил та інших продуктів;
дозування компонентів і ВР у заданій пропорції;
ефективне пилоподавлення;
дотримання параметрів заданого технічного режиму роботи устаткування, достовірний контроль за здійснюваними технологічними процесами;
надійний захист устаткування під час пневмозаряджання;
блокування роботи устаткування у разі порушення послідовності технологічних операцій;
дистанційне управління небезпечними операціями;
світлову або звукову сигналізацію у разі виникнення небезпечних режимів роботи.
1.5. Конструкція устаткування повинна мати мінімум вузлів, у яких ВР або їх компоненти підлягали б механічній дії.
1.6. Матеріал вузлів і деталей, їх покриттів, що стикаються з ВР або їх компонентами, не повинен вступати з ними в активну хімічну реакцію та підлягати корозії, а також не давати іскор під час роботи рухомих частин устаткування, ударів та тертя. У цьому разі деталі, що працюють у режимі тертя, треба виготовляти з хромонікелевої сталі або жаростійких електропровідних пластмас без твердих наповнювачів, а ненавантажені деталі можуть бути виготовлені з алюмінію або його сплавів з вмістом магнію не більше 1%.
Забороняється виготовлення деталей виробів, що контактують з ВР, з міді, цинку, кадмію, свинцю або їх сплавів.
1.7. Вузли з деталями тертя та деталями, які співударяються, що не мають прямого контакту з ВР, але виконані з матеріалів, що дають іскру, повинні бути гумовані, або покриті пластиком, або щільно закриті кожухом, який виготовляється з матеріалів, що не дають іскор.
1.8. У всіх вузлах і деталях, де ВР можуть підлягати навантаженню тертя, середній нормальний тиск між поверхнями тертя незалежно від матеріалів, з яких вони виготовлені, не повинен перевищувати 40 кг/см-2, а розігрів поверхонь тертя не повинен перевищувати 60°С.
У найбільш відповідальних місцях повинні бути встановлені контрольно-вимірювальні прилади або автоматичні пристрої виключення приводу в разі перевищення вказаних параметрів.
1.9. Усі теплові комунікації та ємності з температурою поверхні понад 45°С, з якими можуть контактувати люди, повинні бути надійно відгороджені або покриті теплоізоляційним негорючим матеріалом.
1.10. Тракти проходження ВР не повинні мати заглиблень, перемичок, карманів, де можливе накопичення ВР.
1.11. У всіх випадках, якщо тільки це не зумовлено спеціально регламентованими умовами експлуатації вузлів, конструкція устаткування повинна виключати потрапляння ВР у зазори між деталями тертя або деталями, що співударяються. Останнє може бути досягнуто використанням відповідних ущільнень, виносних підшипників, відбійних витків на шнеках і подібних рішень.
1.12. Конструкції подрібнювальних, перемішувальних, дозувальних і транспортувальних пристроїв у трактах проходження ВР не повинні мати кріпильних деталей (болтів, шпильок, шпонок, пальців, шплінтів).
1.13. Болтові з'єднання за межами тракту проходження ВР повинні надійно фіксуватися від відкручування за допомогою шплінтів або іншими надійними засобами. Матеріал шплінтів не повинен підлягати корозії від дії ВР і його компонентів або мати захисне антикорозійне покриття. Застосування пружинних шайб забороняється.
1.14. Мастильні матеріали повинні добиратися з урахуванням швидкостей, навантажень і робочих температур деталей тертя. Марка мастильних матеріалів повинна вказуватись у паспорті (формулярі) на устаткування та у відповідній експлуатаційній документації, що затверджена в установленому порядку.
1.15. Конструкція вузлів устаткування повинна виключати потрапляння мастильних матеріалів і піску до ВР.
1.16. Зовнішні поверхні вузлів і деталей не повинні мати гострих кромок, задирок або будь-яких гострих виступів.
1.17. Уся замикаюча арматура на апаратах, резервуарах і трубопроводах заряджаючих пристроїв, а також виступаючих деталей (рукоятки управління тощо) повинні бути виконані з хромонікелевої сталі та мати конструкцію, яка унеможливлює вузли тертя. Металеві частини виступаючих деталей необхідно гумувати або покривати пластиком, який не вміщує твердих наповнювачів.
1.18. Усі рухомі частини устаткування повинні бути огороджені або мати конструктивне виконання, за якого виключаються випадковий доступ і травмування обслуговувального персоналу.
1.19. Вузли та механізми устаткування, безпека роботи яких залежить від дотримання встановлених оптимальних режимів, повинні оснащуватися контрольно-вимірювальною, регулювальною та захисною апаратурою. Системи контролю та управління повинні забезпечувати можливість настроювання устаткування та апаратури на заданий режим роботи, підтримування заданих параметрів технологічного процесу. Ручки, кнопки та рукоятки управління повинні мати позначки, що вказують на їх призначення. На шкалах контрольно-вимірювальних приладів повинні бути чітко означені показники граничнодопустимих рівнів заданих параметрів (червона риска, червона стрічка тощо).
1.20. Устаткування з дистанційним керуванням повинно мати дублюючі пристрої для його вимикання (зупинки), що розміщуються безпосередньо на устаткуванні.
1.21. Органи ручного керування повинні розміщуватись в оптимальній зоні роботи оператора відповідно до вимог державних стандартів «ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования» (ГОСТ 12.2.032-78) при роботі сидячи і «ССБТ. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования» (ГОСТ 12.2.033-78) при роботі стоячи. Органи керування повинні розміщуватися згідно з вимогами державного стандарту «Система "человек-машина" (ГОСТ 22269-76). Рабочее место оператора. Взаимное расположение элементов рабочего места. Общие эргономические требования». У цьому разі повинен забезпечуватись вільний доступ оператора до органів керування, а також його вільний вихід з небезпечної зони у випадку виникнення аварійної ситуації.
1.22. Устаткування, крім органів керування, повинно оснащуватися запобіжними пристроями, що відмикають привід у разі навантаження, що перевищує номінальне.
1.23. Устаткування та розміщена на ньому контрольно-вимірювальна апаратура та органи керування повинні надійно працювати за відносної вологості повітря до 90% у діапазоні температур від +40 до -10°С для підземних робіт і від +40 до -50 °С для відкритих робіт відповідно до вимог державних стандартів «Машины, приборы и другие технические изделия. Исполнение для различных климатических районов. Категории, условия эксплуатации, хранения и транспортирования в части воздействия климатических факторов внешней среды» (ГОСТ 15150-69), «Климат СССР. Районирование и статистические параметры климатических факторов для технических целей» (ГОСТ 16350-80), «ЕСЗКС. Покрытия лакокрасочные. Общие требования и методы ускоренных испытаний на стойкость к воздействию климатических факторов» (ГОСТ 9.401-91).
1.24. Посудини, що працюють під тиском і є складовою частиною устаткування, повинні розроблятися, виготовлятися, випробуватися та експлуатуватися відповідно до вимог чинного законодавства. Для виготовлення таких посудин необхідно використовувати лише хромонікелеві сталі, що відповідають вимогам цих Правил.
1.25. Шумовібраційні характеристики устаткування повинні відповідати вимогам державного стандарту «ССБТ. Шум. Общие требования безопасности» (ГОСТ 12.1.003-83).
1.26. Санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони повинні відповідати вимогам державного стандарту «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны» (ГОСТ 12.1.005-88).
1.27. У конструкції устаткування треба застосувати пневматичні, гідравлічні, електричні у вибухобезпечному виконанні та механічні приводи. Підшипники приводу повинні бути виносними або захищеними від потрапляння в них матеріалу, що транспортується.
1.28. Як транспортну базу устаткування необхідно використовувати шасі автомобілів, самохідні шасі, автопричепи, залізничні платформи, шахтові вагони та ручні візки тощо.
1.29. Устаткування, що розміщується на автомобільних шасі, повинно відповідати Правилам дорожнього перевезення небезпечних вантажів.
1.30. Конструкція устаткування повинна забезпечувати контроль за кількістю ВР, що переміщуються, з використанням вагового або об'ємного способу дозування. Точність дозуючих пристроїв повинна бути вказана у технічній документації.
1.31. Устаткування, що призначене для приготування ВР у процесі заряджання, повинно мати дозуючі пристрої, живильники та змішувачі для забезпечення відповідності складу ВР вимогам стандартів (ТУ) на такі ВР.
1.32. Робота живильників, змішувачів, вивантажувальних та інших пристроїв аналогічного призначення повинна бути синхронною. Система управління приводами не повинна допускати можливості порушення заданої послідовності вмикання-вимикання виконавчих органів. Також повинно бути забезпечено відмикання (блокування роботи) таких органів у випадку аварійної зупинки одного з них.
