1.33. У конструкції устаткування повинна бути передбачена можливість очищення від залишків ВР або його компонентів.

2. Вимоги до конструкції основних вузлів устаткування

2.1. Підготовка ВР і її компонентів перед завантаженням у змішувально-зарядне устаткування повинна проводитись на стаціонарних пунктах або на спеціальному пересувному обладнанні за місцем проведення підривних робіт відповідно до вимог цього розділу.

2.2. Відновлення сипучості гранульованих ВР необхідно проводити на подрібнювачах барабанного або щекового типу, що допущені до використання Держгірпромнаглядом України.

2.3. Розмір щілини подрібнювача щекового типу повинен регулюватися відповідно до прийнятого розміру комірки сит. Поверхня щок подрібнювача повинна бути гладкою або з вертикальними ребрами.

2.4. Відновлення сипучості або подрібнення аміачної селітри допускається виконувати на подрібнювачах валкового типу, що допущені до використання Держгірпромнаглядом України.

2.5. Валки такого подрібнювача можуть бути гладкими, зубчатими або рифленими. Забороняється використовувати валки з різною швидкістю обертання. Валки або їх робочі органи повинні бути виконані з алюмінію або нержавіючої сталі.

2.6. Конструкції подрібнювачів валкового типу повинні виключати можливість торкання валків один об одного. Крім того, підшипники одного з валків повинні бути забезпечені амортизаторами. Регулюючий пристрій амортизаторів повинен мати пристосування для пломби.

2.7. Забороняється використовувати подрібнювачі, в яких розпушення або просіювання ВР здійснюється протиранням.

2.8. Лінійна швидкість робочих органів подрібнюючих пристроїв відносно ВР не повинна перевищувати 1 м/с.

2.9. Подрібнювачі повинні забезпечуватися пристроями, що відключають привід у разі перенавантаження.

2.10. Конструкція подрібнювачів має бути зручною для очистки їх від залишків ВР або аміачної селітри.

2.11. Під час роботи з гранульованими ВР приймальні лійки бункерів, шлюзових камер тощо повинні бути облаштовані кришками з сітками для виключення потрапляння сторонніх предметів у тракт проходження ВР. Кришки та сітки повинні бути надійно закріплені, не змішуватись під час транспортування або роботи устаткування, виключати можливість потрапляння до тракту проходження ВР кріпильних деталей. Розміри комірок дротяних сіток визначаються в технічній документації з урахуванням властивостей ВР або їх компонентів та характеристик і вимог устаткування.

2.12. Кришки та сітки повинні бути виконані з матеріалів, що не дають іскри під час удару та тертя. У разі використання металів місця стику повинні армуватися гумою або пластиком.

2.13. Конструкція устаткування повинна виключати можливість зависання ВР у бункерах, камерах та інших накопичувальних і перепускних вузлах.

2.14. Для переміщування гранульованих ВР або їх твердих компонентів по внутрішніх трактах устаткування можуть застосовуватись шнекові живильники, віброживильники, пневмодіафрагми та інші механізми, конструкція яких виключає руйнування та розшарування гранул від механічних навантажень. Використання для цього колісних, ланцюгових та інших подібних пристроїв забороняється.

2.15. Робота шнекового транспортера повинна бути плавною, без вібрацій. Частота обертання шнека-гвинта діаметром понад при горизонтальному та похилому розміщенні не повинна перевищувати 90 об/хв, при вертикальному - 150 об/хв. Довжина шнеків повинна бути такою, щоб виключити можливість тертя його ребер по корпусу за рахунок прогинання.

2.16. Шнеки-гвинти повинні бути виконані таким чином, щоб виключити можливість запресовування ВР або їх компонентів у торцевих частинах шнеків шляхом встановлення гвинтовідсікачів, зніманням частини витків тощо.

2.17. Приводи шнекових транспортерів повинні підключатись до шнеків через муфти, що запобігають передачі обертового моменту, що перевищує номінальний у 1,3 разу. Крім того, повинні бути передбачені пристрої, що відключають привід у випадку утворення пробки.

2.18. Віброживильники, віброднища дозволяється застосовувати лише в роботі з ВР, що не розшаровуються під час дії на них вібрації.

2.19. Продуктивність віброконвеєра, який працює в парі з дозувальним або зарядним пристроєм, повинна відповідати їх продуктивності. В іншому випадку повинен бути передбачений захист віброконвеєра від ущільнення в ньому матеріалу, що транспортується. У місцях стикування віброконвеєра з завантажувальним пристроєм, а також окремих секцій конвеєра між собою треба передбачати надійну герметизацію, що виключала б пиління та втрату матеріалу.

2.20. Для приготування окислювача, емульсії та інших рідких компонентів водонаповнених ВР і переміщення їх внутрішніми трактами устаткування треба використовувати відцентрові насоси з нержавіючої сталі або інші, допущені у встановленому порядку.

2.21. Трубопроводи, якими транспортуються водонаповнені ВР, повинні мати діаметр, що не перевищує критичного діаметра детонації для вказаних продуктів.

2.22. Стрічкові конвеєри повинні обладнуватись захистом від пробуксовування та системою, що забезпечує дубльоване відключення транспортера в будь-якій точці по довжині. Транспортерна стрічка повинна бути виготовлена з важкозаймистих матеріалів згідно з вимогами державного стандарту «ССБТ. Конвейеры. Общие требования безопасности» (ГОСТ 12.2.022-80). Ширина стрічки повинна бути не меншою за полуторну ширину мішка з ВР або його компонентів. Під час транспортування гранульованих ВР насипом ширина стрічки повинна бути в 3 рази ширшою за навал ВР на стрічці.

2.23. Конструкція стрічкових конвеєрів повинна виключати можливість потрапляння ВР на натяжні барабани та опорні ролики, а також забезпечувати очищення транспортерної стрічки від налипання ВР шляхом використання спеціальних пристроїв.

2.24. Як дозуючі пристрої для гранульованих ВР треба застосовувати шнекові, об’ємні (камерні) та вагові дозатори; для водонаповнених ВР - об’ємні дозатори, відцентрові або інші насоси заданої продуктивності.

2.25. Для виключення викидів пилу в атмосферу на випускних отворах дозуючих камер, що працюють з надмірним тиском, треба встановлювати фільтри.

2.26. Конструкція дозуючих пристроїв повинна забезпечувати швидкість руху часточок гранульованих ВР відносно нерухомої або рухомої поверхонь не більше ніж 5 м/с.

2.27. У тих випадках, коли вал рухає виконавчі органи подрібнювальних, перемішувальних, транспортувальних або дозувальних пристроїв, що розміщені в камерах або порожнинах разом з ВР, підшипники вала повинні бути виносними. Видимий розрив між підшипниками і стінкою, за якою знаходяться ВР або тракт їх проходження, повинен бути не менше ніж .

2.28. У місцях проходження вала через стінку треба передбачати ущільнення. Ущільнювальні матеріали не повинні вступати в хімічну реакцію з ВР та їх компонентами.

2.29. Виносні підшипники повинні герметизуватися встановленням у кришках підшипників сальників. Підшипникові вузли та редуктори повинні мати таке конструктивне виконання, яке б надійно запобігало витоку масел і виключало потрапляння в них вологи, бруду та пилу.

2.30. Зарядні рукави повинні бути морозостійкими та гнучкими. Змотування рукавів у бухти та намотування на барабани не повинно супроводжуватись руйнуванням стінок або прохідного перерізу.

2.31. Зарядні рукави, що використовуються під час пневмозаряджання, повинні мати на зовнішній поверхні розпізнавальні знаки (виступ, кольорові смуги), а також заводське маркування, що відповідає вимогам технічних умов.

2.32. Зарядне устаткування нагнітального типу повинно мати запірні пристрої з боку підведення стисненого повітря і з боку транспортного трубопроводу. Конструкція такого устаткування повинна передбачати пристрої для стравлювання стисненого повітря, манометри, запобіжні клапани (регулятори тиску) відповідно до вимог державного стандарту «Посудини, що працюють під тиском. Клапани запобіжні. Вимоги щодо безпеки» (ДСТУ ГОСТ 12.2.085:2007).

2.33. Запобіжні клапани повинні бути захищені від забруднення та пошкоджень ВР і мати пристосування для примусового їх відкривання.

2.34. Ємності для горючих і легкозаймистих рідин на зарядних машинах повинні бути обладнані гасильними перегородками, повітряниками або запобіжними мембранами, що розраховані на видавлювання вмісту при тиску на 0,5 кг/см-2 більшого за граничнодопустимий.

2.35. Ступінь наповнювання ємності для горючих і легкозаймистих рідин і розчинів окислювачів не повинна перевищувати 90% їх місткості.

2.36. Доступ до вантажно-розвантажувального пристрою повинен забезпечуватись за допомогою драбини, яка у верхній частині закінчується площадкою сходів з перилами.

2.37. Електроустаткування вибухонебезпечних зон має бути заземленим і відповідати вимогам Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 06 жовтня 1997 року № 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 січня 1998 року за № 11/2451, Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 року № 258, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1143/13017 (далі - Правила технічної експлуатації електроустановок) та Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 09 січня 1998 року № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98).

2.38. Рівні вибухозахисту електроустаткування зарядного, доставного та змішувального устаткування треба приймати відповідно до вимог державних стандартів «ССБТ. Электробезопасность. Термины и определения» (ГОСТ 12.1.009-76), «ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление» (ГОСТ 12.1.030-81), «ССБТ. Электрооборудование взрывозащищенное. Порядок согласования технической документации, проведения испытаний, выдачи заключений и свидетельств» (ГОСТ 12.2.021-76).

2.39. Ступінь захисту оболонки електродвигунів повинен відповідати вимогам державного стандарту «Степени защиты, обеспечиваемые оболочками (Код ІР)» (ГОСТ 14254-96 (МЭК 529-89)).

3. Загальні вимоги до експлуатації устаткування

3.1. Експлуатація зарядного, доставного та змішувального устаткування повинна проводитись згідно із цими Правилами і вимогами інструкцій заводів-виробників.

3.2. До експлуатації устаткування допускаються особи, які пройшли навчання за відповідною програмою. Програма навчання складається відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05), і повинна затверджуватись керівником суб'єкта господарювання за узгодженням з територіальним органом Держгірпромнагляду України.

3.3. Для механізованого приготування, доставки та заряджання ВР повинні використовуватись устаткування та ВР, що допущені для цього в установленому порядку.

3.4. Забороняється використовувати для механізованого приготування або заряджання розсипані ВР. Розсипані ВР повинні бути зібрані та повернені на склад вибухових матеріалів для їх знищення в установленому порядку.

3.5. Забороняється вести роботу на несправному або забрудненому обладнанні і приладах.

3.6. У разі механізованого заряджання необхідно вживати заходів щодо запобігання виділенню пилу або частин ВР у навколишній простір. Вміст пилу в повітрі не повинен перевищувати для тротилу 0,5 мг/м-3, алюмінієвої пудри - 2 мг/м-3, аміачної селітри - 10 мг/м-3, парів дизельного палива - 100 мг/м-3. У керівництві з експлуатації обладнання, а також з використання ВР повинні бути вказані засоби захисту органів дихання персоналу згідно з державним стандартом «ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности» (ГОСТ 12.1.007-76).

3.7. Контрольні перевірки вмісту компонентів пилу ВР на робочих місцях повинні проводитись згідно з графіками, що затверджені технічним керівником суб'єкта господарювання.

3.8. Забороняється:

працювати на несправному устаткуванні;

починати роботу за відсутності огорожі рухомих вузлів і механізмів;

допускати до управління устаткуванням сторонніх осіб;

експлуатувати устаткування в темний час доби без достатнього освітлення робочого майданчика.

4. Вимоги до експлуатації основних вузлів устаткування

4.1. Устаткування, що поставляється із заводів-виробників, має бути укомплектоване необхідною технічною та експлуатаційною документацією.

4.2. Розпорядчим документом по підприємству призначається особа, відповідальна за справність устаткування, встановлюється порядок технічного обслуговування, введення в експлуатацію.

4.3. Послідовність вмикання вузлів і агрегатів устаткування повинна регламентуватись експлуатаційною документацією.

4.4. Перед початком експлуатації устаткування оператор повинен ознайомитись з технічним станом агрегату згідно з журналом приймання-здавання шляхом огляду перевірити стан рукавів, кріплення вузлів, надійність заземлення, наявність змащення в редукторі та двигуні, справність контрольно-вимірювальної апаратури. Після огляду агрегату повинна проводитись його перевірка в холостому режимі роботи зі здійсненням відповідних записів у бортовий журнал.

4.5. До експлуатації допускаються контрольно-вимірювальні прилади, що пройшли метрологічну атестацію та визнані придатними до застосування відповідно до чинного законодавства. Метрологічна атестація окремих приладів не потрібна за умов проходження атестації автоматизованої системи керування, що виконує функції контрольно-вимірювальної апаратури.

4.6. Забороняється розпушувати злежалу селітру підриванням. Подрібнювачі, що використовуються для цього, повинні відповідати вимогам пунктів 2.2-2.10 цього розділу.