4.7. Забороняється експлуатувати шнеки з вм'ятинами на корпусі та у разі тертя його ребер об внутрішні стінки кожуха. Спіраль шнека потрібно чистити через люки не менше одного разу на добу.
4.8. У випадку зависання ВР у накопичувальних або перепускних вузлах необхідно застосовувати спеціальні пристрої або способи (вібрація, аерація, механічне розпушення тощо) для попередження або ліквідації зависання ВР.
4.9. Експлуатація стрічкового конвеєра повинна бути припинена у випадку пробуксовки стрічки або просипання матеріалу, що транспортується.
4.10. Зарядні трубопроводи (рукави) під час прокладання по гірничих виробках повинні розміщуватись так, щоб виключалось їх пошкодження.
4.11. Під час експлуатації зарядного устаткування забороняється:
пуск машини без попередження осіб, які беруть участь у заряджанні;
передача управління машиною особі, яка не має на це права;
проведення ремонту, змащення, очищення устаткування, усунення неполадок у повітропровідному рукаві та зарядному трубопроводі без зупинки роботи машини.
4.12. Робота устаткування має бути призупинена у випадках:
виявлення у трактах проходження ВР сторонніх предметів, мастильних матеріалів;
нагрівання вузлів, через які транспортується ВР, понад 60° С за винятком емульсійних і водонаповнених, температура нагріву яких регламентується вимогами керівництва з експлуатації;
шумовібраційних характеристик, що перевищують допустимі;
порушення заданої послідовності процесів, а також установлених режимів роботи устаткування;
пошкодження проводів засобів ініціювання в процесі заряджання.
4.13. Після закінчення заряджання устаткування необхідно очистити від залишків ВР промиванням його водою або продуванням стисненим повітрям. Видаляти залишки ВР металевими предметами забороняється.
4.14. Устаткування повинно зберігатись в окремому приміщенні або на спеціально відведеному для цього майданчику.
4.15. Пожежна безпека під час експлуатації устаткування повинна забезпечуватися системами запобігання пожежі, пожежного захисту та організаційно-технічними заходами відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні, уведених у дію наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 19 жовтня 2004 року № 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04 листопада 2004 року за № 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004), та державного стандарту «ССБТ. Пoжapнaя бeзoпacнocть. Oбщиe тpeбoвaния» (ГОСТ 12.1.004-91).
5. Захист від статичної електрики
5.1. Захист устаткування від статичної електрики повинен проводитись згідно з вимогами державного стандарту «ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования» (ГОСТ 12.1.018-93) та цього розділу.
5.2. Конструкція устаткування повинна передбачати такі заходи захисту від електростатичних розрядів:
заземлення електропровідних вузлів і деталей;
зволоження ВР;
застосування електропровідних матеріалів з питомим електричним опором до 100 кОм·м;
добір пар контактуючих матеріалів, що електризуються зарядами протилежних знаків.
5.3. Заземленню підлягають усі електроізольовані між собою частини обладнання, в яких можлива електризація ВР.
5.4. Опір заземлювального пристрою, що призначений винятково для захисту від статичної електрики, не повинен перевищувати 100 Ом.
5.5. Заземлювальні провідники повинні мати поперечний переріз не менше 6 мм-2 і приєднуватись до конструкції спеціальними болтами з гайками діаметром не менше ніж .
Вузли та деталі устаткування, на яких можливе накопичення зарядів статичної електрики, повинні бути зв'язані з контуром заземлення електропровідними перемичками.
5.6. Затискачі заземлення повинні встановлюватись на виступаючих майданчиках або приварених планках, бути доступними для огляду та приєднання провідника заземлення.
5.7. Для заземлення металевих елементів трубопроводів допускається використання металевих хомутів поперечним перерізом не менше 25 мм-2.
5.8. Питомий електричний опір ремінних передач (плоскі або клиновидні ремені), а також конвеєрних стрічок не повинен перевищувати 100 кОм·м.
5.9. Устаткування, що монтується на пневмоколісній базі з неелектропровідними покришками, має бути заземлене за допомогою спеціальних пристроїв (ланцюги, шини з металевим обплетенням тощо).
5.10. Пневмотранспортування, у тому числі пневмозаряджання гранульованих ВР, необхідно здійснювати по трубах (рукавах) з питомим електричним опором до 10 кОм·м; для транспортування водовмісних ВР допускається застосовувати труби (рукави) з питомим електричним опором до 10 МОм·м.
5.11. Устаткування, що призначене для пневмозаряджання шпурів і свердловин гранульованими ВР, повинне оснащуватись пристроєм для їх регульованого зволоження. Змочувальну рідину необхідно подавати на виході з камери змішувача. Зарядне устаткування повинне мати пристрій для автоматичного відмикання його у випадку припинення подачі змочувальної рідини.
5.12. Штуцери для з’єднання зарядних трубопроводів між собою повинні виготовлятися з електропровідних матеріалів.
5.13. Трубопроводи в місцях їх перетину або зближення один з одним на відстані до повинні з’єднуватися електропровідними перемичками через кожні .
5.14. Підшипники, вкладиші та мастила до них повинні бути електропровідними.
5.15. Тканеві рукави, що застосовуються для транспортування гранульованих ВР, повинні систематично оброблятися розчинами поверхнево-активних речовин. Зарядні рукави для транспортування водовмісних ВР можуть бути гумотканевими. Незалежно від матеріалу рукавів повинен бути забезпечений їх надійний контакт із заземленими металевими вузлами зарядного устаткування.
5.16. У процесі експлуатації пристроїв захисту від статичної електрики необхідно:
перевіряти перед початком роботи надійність електричного контакту заземлювального провідника в місцях з'єднання та цілісність електричної мережі по всій довжині;
не допускати забруднення, механічних пошкоджень, тривалої дії променів, кислот та органічних розчинників на електропровідні покриття технологічного устаткування, робочих місць і підлоги;
виконувати планово-випереджувальний ремонт засобів захисту від статичної електрики одночасно з ремонтом технологічного устаткування та електрообладнання відповідно до вимог інструкції з ремонту засобів захисту від статичної електрики, яка узгоджується з територіальним органом Держгірпромнагляду України;
огляд і вимірювання електричних опорів заземлювальних пристроїв для захисту від статичної електрики повинні виконуватись з тією самою періодичністю, що й перевірка заземлення електроустаткування відповідно до вимог Правил технічної експлуатації електроустановок та НПАОП 40.1-1.21-98.
6. Технічне обслуговування устаткування
6.1. Технічне обслуговування устаткування включає його профілактичний огляд та ремонт і повинно проводитися згідно з установленим на підприємстві порядком на такі види робіт. Під час виконання ремонтів вносити будь-які зміни в конструкцію устаткування забороняється.
6.2. Профілактичні огляди устаткування необхідно проводити кожного разу під час підготовки його до роботи силами обслуговувального персоналу під керівництвом посадової особи, яка призначена відповідним розпорядчим документом керівника суб’єкта господарювання.
6.3. Види, склад і періодичність ремонту устаткування повинні визначатись експлуатаційною та ремонтною документацією згідно з вимогами державного стандарту «Єдина система конструкторської документації. Експлуатаційні документи» (ДСТУ ГОСТ 2.601:2006).
6.4. До ремонту устаткування повинні допускатися працівники, які пройшли виробничо-технічне навчання і атестовані в установленому порядку.
6.5. Конструктивні зміни під час ремонту або модернізації устаткування повинні виконуватися підприємствами за умови їх погодження із заводом-виготовлювачем.
6.6. Ремонт устаткування необхідно виконувати в спеціально призначених для цього приміщеннях з дотриманням вимог відповідної технічної документації.
6.7. Вогневі роботи під час ремонту устаткування повинні проводитись відповідно до вимог Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об'єктах, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05 червня 2001 року № 255, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 червня 2001 року за № 541/5732 (далі - НПАОП 0.00-5.12-01), та НАПБ А.01.001-2004.
6.8. Устаткування після ремонту повинно відповідати кресленням і технічним характеристикам на нього. Дані щодо виконаного ремонту заносяться до формуляра.
6.9. Приймання відремонтованого устаткування повинно здійснюватись в установленому на підприємстві порядку з оформленням акта, який затверджує технічний керівник підприємства.
6.10. Устаткування, що відпрацювало термін експлуатації за кількістю машино-годин, підлягає списанню. Продовження терміну експлуатації дозволяється тільки за умов позитивного висновку заводу-виробника про можливість подальшої експлуатації, а також на підставі експертного обстеження комісією та позитивного висновку про відповідність устаткування діючим вимогам з безпеки.
ХІІ. Проектування, облаштування й експлуатування блискавкозахисту складів вибухових матеріалів
1. Загальні положення
1.1. Блискавкозахист складів ВМ необхідно виконувати відповідно до вимог проекту.
1.2. Для сховищ постійних та тимчасових поверхневих, напівпоглиблених і поглиблених (за товщини покривного шару менше ніж ) складів ВМ, розташованих на земній поверхні, будівель підготовки ВМ, а також пунктів виготовлення ПБ з ЕД обов'язковий захист як від прямих ударів, так і від вторинних впливів блискавок.
1.3. Стаціонарні пункти виготовлення і підготовки ВР на підприємствах, що здійснюють підривні роботи, також обладнують блискавкозахистом відповідно до вимог цього розділу.
1.4. Майданчики для зберігання ВМ у контейнерах і пунктах відстою транспортних засобів з ВМ треба захищати тільки від прямого удару блискавки. Короткочасні склади ВМ (за винятком плавучих складів) блискавкозахистом можна не обладнувати.
1.5. Під час грози переміщення людей у зоні розташування заземлювальних пристроїв блискавкозахисту забороняється.
З метою зниження небезпеки крокової напруги необхідно застосовувати заглиблені та розосереджені заземлювачі у вигляді кілець і розбіжних променів.
2. Блискавкозахисні пристрої
2.1. Захист від прямих ударів блискавки будинків і споруд, зазначених у пункті 1.2 цього розділу, треба виконувати окремо розміщеними стрижньовими або тросовими блискавковідводами (рис. 1 і 2 (додатки 14 і 15)), що складаються з блискавкоприймачів, струмовідводів і заземлювачів (пункти 4.4, 4.5, 4.7, 4.8 цього розділу).
2.2. Підведення повітряних проводів до будинків і споруд, що захищають від прямих ударів блискавки, забороняється.
Відстань між блискавковідводами та сховищами має забезпечувати вільний проїзд транспортних засобів.
2.3. Найменші допустимі відстані від струмовідводу окремо розміщеного стрижньового блискавковідводу в точці А на рис. 1 (додаток 14) до споруди, яку захищають, обирають залежно від імпульсного опору заземлення Ru за рис. 3 (додаток 16).
Найменші допустимі відстані SВ1 і SВ2 (рис. 2 (додаток 15)) від тросового блискавковідводу (відповідно в точках А і С) до споруди, яку захищають, визначають за рис. 4 і 5 (додатки 17 і 18).
2.4. Для виключення занесення високих потенціалів у споруду, яку захищають підземними металевими комунікаціями, треба розташовувати заземлювачі захисту від прямих ударів блискавки та підводи до них на відстані S3 від комунікацій, що вводять в будівлі чи споруди (рис. 1 і 2 (додатки 14 і 15)), у тому числі від електричних кабелів будь-якого призначення.
Цю відстань визначають за співвідношеннями: S3=0,5Ru - відстань для стрижньових блискавковідводів, м; S3=0,3Ru - відстань для тросових блискавковідводів, м; Ru - величина імпульсного опору кожного заземлювача від прямих ударів блискавки, Ом.
Відстань S3 необхідно приймати не менше ніж , за винятком випадків, коли металеві підземні трубопроводи та кабелі не вводять в будівлю, яку захищають, а відстань до місця їхнього вводу в сусідні будівлі, що захищають, становить більше ніж . У цьому разі S3 можна зменшити до .
2.5. Кожний блискавковідвід має свій заземлювач. Величина імпульсного опору заземлювача для кожного окремого стрижньового блискавковідводу та для кожного струмовідводу тросового блискавковідводу має бути не більше ніж 10 Ом.
У ґрунтах з електричним питомим опором 500 Ом і вище допустимо збільшувати імпульсний опір кожного заземлювача до 40 Ом з відповідним віддаленням блискавковідводів від споруди, яку захищають, на відстань згідно з пунктами 2.3, 2.4 цього розділу. За питомого опору ґрунту більше ніж 500 Ом допустимо зменшувати відстані S3 і SВ до , якщо значення Ru більше ніж 25 Ом.
За наявності на складах ВМ декількох сховищ ВР у районах з питомим опором ґрунтів 1000 Ом·м і вище допустимо заземлювачі кожного блискавковідводу поєднувати в єдину заземлювальну систему. Величину імпульсного опору системи визначають у проекті.
Граничнодопустимі довжини з’єднувальних провідників заземлювальної системи залежно від питомого опору ґрунту подано в табл. 1 (додаток 19).
З’єднувальні провідники між окремими заземлювачами потрібно віддаляти від споруд, що захищають, на відстані, зазначені в пунктах 2.3, 2.4 цього розділу.
2.6. За наявності на сховищах і в будівлях металевих комунікацій для захисту від електростатичної індукції необхідно забезпечувати накладення металевої сітки на даху будівлі з відповідним заземленням і заземлення всіх металевих конструкцій, що знаходяться в будівлі.
Заземлювач захисту від вторинних впливів треба робити у вигляді контуру, який прокладають у землі на глибині ззовні сховища по його периметру на відстані 0,5- від фундаменту. Опір контуру розтіканню струму промислової частоти має бути не більше ніж 10 Ом. Для зниження величини цього опору допустимо приєднувати до заземлювача всі трубопроводи, розташовані в землі (водопровід, труби опалювання тощо).
