---

разі смерті його брата, сестри за походженням - має право на

спадкування як спадкоємець другої черги.

У разі смерті усиновленого його баба, дід, брат, сестра за

походженням, з якими був збережений правовий зв'язок, спадкують на

загальних підставах.

Стаття 1261. Перша черга спадкоємців за законом

1. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти

спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені

після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Стаття 1262. Друга черга спадкоємців за законом

1. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні

брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька,

так і з боку матері.

Стаття 1263. Третя черга спадкоємців за законом

1. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні

дядько та тітка спадкодавця.

Стаття 1264. Четверта черга спадкоємців за законом

1. У четверту чергу право на спадкування за законом мають

особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як

п'ять років до часу відкриття спадщини.

Стаття 1265. П'ята черга спадкоємців за законом

1. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші

родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому

родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування

родичів подальшого ступеня споріднення.

Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що

віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця

не входить до цього числа.

2. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують

утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.

Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа,

яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років

одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним

або основним джерелом засобів до існування.

Стаття 1266. Спадкування за правом представлення

1. Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини,

яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові,

якби вони були живими на час відкриття спадщини.

2. Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б

належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби

вони були живими на час відкриття спадщини.

3. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка

належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові

спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

4. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку

спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці,

дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття

спадщини.

5. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється

кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між

ними порівну.

6. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право

представлення діє без обмеження ступеня споріднення.

Стаття 1267. Розмір частки у спадщині спадкоємців за законом

1. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є

рівними.

2. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується

рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із

них.

3. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою

нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних

засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Глава 87

ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА НА СПАДКУВАННЯ

Стаття 1268. Прийняття спадщини

1. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти

спадщину або не прийняти її.

2. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із

застереженням.

3. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем

на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину,

якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу,

він не заявив про відмову від неї.

4. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа,

цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що

прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою -

четвертою статті 1273 цього Кодексу.

5. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить

спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Стаття 1269. Подання заяви про прийняття спадщини

1. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час

відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має

подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

( Частина перша статті 1269 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 2435-VI ( 2435-17 ) від 06.07.2010 )

2. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем

особисто.

3. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати

заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або

піклувальника.

4. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої,

недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.

5. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може

відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття

спадщини.

Стаття 1270. Строки для прийняття спадщини

1. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість

місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

2. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від

неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими

спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у

три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або

відмови від її прийняття.

Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він

продовжується до трьох місяців.

Стаття 1271. Прийняття заповідального відказу

1. Якщо протягом шести місяців з часу відкриття спадщини

відказоодержувач не відмовився від заповідального відказу,

вважається, що він його прийняв.

Стаття 1272. Наслідки пропущення строку для прийняття

спадщини

1. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею

1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він

вважається таким, що не прийняв її.

2. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину,

спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може

подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття

спадщини.

( Частина друга статті 1272 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 2435-VI ( 2435-17 ) від 06.07.2010 )

3. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття

спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий

строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Стаття 1273. Право на відмову від прийняття спадщини

1. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися

від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270

цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається

нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

( Частина перша статті 1273 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 2435-VI ( 2435-17 ) від 06.07.2010 )

2. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може

відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і

органу опіки та піклування.

3. Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти

років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків

(усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування.

4. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від

прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише

з дозволу органу опіки та піклування.

5. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і

беззастережною.

6. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана

протягом строку, встановленого для її прийняття.

Стаття 1274. Право на відмову від прийняття спадщини на

користь іншої особи

1. Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від

прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.

2. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття

спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно

від черги.

3. Спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині

спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь.

4. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім'я

якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на

користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем.

5. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом

недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233

цього Кодексу.

Стаття 1275. Правові наслідки відмови від прийняття спадщини

1. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців

за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти,

переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між

ними порівну.

2. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців

за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у

спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших

спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними

порівну.

3. Положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець

відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а

також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.

4. Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від

прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов'язок

за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за

заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними

порівну.

5. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не

позбавляє його права на спадкування за законом.

Стаття 1276. Перехід права на прийняття спадщини

1. Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після

відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття

належної йому частки спадщини, крім права на прийняття

обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців

(спадкова трансмісія).

Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на

загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що

залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох

місяців.

Стаття 1277. Відумерлість спадщини

1. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом,

усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а

також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за

місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про

визнання спадщини відумерлою.

( Частина перша статті 1277 в редакції Закону N 3795-VI

( 3795-17 ) від 22.09.2011 )

2. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після

спливу одного року з часу відкриття спадщини.

3. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність

територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

4. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого

майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що

заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.

5. Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до

визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 цього Кодексу.

Стаття 1278. Поділ спадщини між спадкоємцями

1. Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо

спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

2. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в

натурі.

Стаття 1279. Переважне право окремих спадкоємців на виділ їм

спадкового майна в натурі

1. Спадкоємці, які протягом не менш як одного року до часу

відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім'єю,

мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у

натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в

розмірі частки у спадщині, яка їм належить.

2. Спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками

майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм

у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не

порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.

Стаття 1280. Перерозподіл спадщини

1. Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після

розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці

(частини друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає

перерозподілу між ними.

Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі

частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

2. Якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив

строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до

територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право

вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець

має право на грошову компенсацію.