12 ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ТА ПРАВИЛА МОНТАЖУ

12.1 Несуча частина стіни повинна бути виконана з бетону марки не менше В15, цегли марки за міцністю не нижче 75, ніздрюватого бетону густиною не менше ніж 600 кг/м3, природного каменю або інших матеріалів, якщо це підтверджено результатаими розрахунків та випробувань.

12.2 Конструкцію фасадної теплоізоляції необхідно монтувати на стіну, відхилення якої не перевищує значень:

  • від вертикалі 1/1000 висоти будинку, але не більше на всю висоту будинку;
  • по горизонталі не більше на довжини стіни;
  • від прямолінійності по вертикалі не більше на .

12.3 Монтаж конструкцій фасадної теплоізоляції слід починати тільки після отримання даних про характеристики несучої здатності стіни, результатів випробувань анкерних болтів чи дюбелів для кріплення несучого каркаса і дюбелів для кріплення теплоізоляції, розроблення проектно-кошторисної документації і проекту організації робіт, проведення її технічної оцінки згідно з вимогами цього стандарту.

12.4 Монтаж конструкцій фасадної теплоізоляції здійснюється згідно з проектною документацією:

-на поверхні несучої частини стіни за допомогою анкерних болтів або дюбелів кріплять опорні елементи систем теплоізоляції на теплоізолюючих прокладках;

-встановлюють плити теплоізолюючого шару і мембранну плівку, якщо вона відсутня у теплоізоляційних плитах, які фіксують дюбелями для кріплення теплоізоляційного шару;

  • до опорних елементів за допомогою кріпильних елементів навішують поперечні і повздовжні напрямні;
  • на напрямні за допомогою кріпильних елементів навішують личкувальні індустріальні елементи;
  • монтують захисні елементи (відливи, відкоси тощо).

12.5 Роботи з монтажу конструкцій фасадної теплоізоляції повинні виконувати організації, що мають відповідну ліцензію і фахівців, які пройшли навчання з виконання відповідних робіт у організації-розробника конструкції фасадної теплоізоляції або її офіційного представника.

12.6 При монтажі конструкцій фасадної теплоізоляції в місцях примикань до віконних та дверних прорізів не допускається:

  • навішування елементів фасадної теплоізоляції' на віконні та дверні конструкції, окрім захисних елементів;
  • кріплення віконних та дверних конструкцій на елементи фасадної теплоізоляції.

12.7 При монтажі опоряджувального шару не допускається:

  • застосовувати способи кріплення, які можуть спричинити вібрацію (наприклад, відгинати клямери);
  • встановлювати плитні елементи личкування впритул без зазорів або з зазорами, меншими ніж передбачено проектом;
  • встановлювати кріпильні елементи на відстані від краю личкування менше допустимої;
  • монтувати плити АЦ, ЦС, К з підвищеною вологістю;
  • забруднювати будівельним сміттям повітряний прошарок між теплоізоляційними плитами та личкуванням.

12.8 При монтажі конструкцій фасадної теплоізоляції на будівлях з залізобетонним каркасом із заповненням стінових прорізів кладкою з повнотілої цегли кріплення конструкцій у швах не дозволяється.

12.9 У процесі монтажу конструкцій фасадної теплоізоляції необхідно здійснювати поопераційний контроль якості виконання робіт, що фіксується відповідними актами. Показники, що визначають при поопераційному контролі, та порядок проведення контролю встановлені в розділі 7 цього стандарту.

12.10 До складу комісії, що підписує акти з поопераційного контролю, крім представників, які визначені у ДБН А.3.1-5, повинні входити представники організації-розробника систем теплоізоляції або їх офіційні регіональні представники.

13 ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ЕКСПЛУАТАЦІЇ

13.1 У процесі будівництва та експлуатації будівлі не допускається кріпити будь-які деталі та пристрої безпосередньо до опорядження фасадної теплоізоляції за винятком випадків, які погоджені розробником конструкції фасадної теплоізоляції.

Не допускається кріплення до конструкцій каркаса та опорядження фасадної теплоізоляції вивісок, рекламних установок, освітлювальних приладів, кондиціонерів тощо за відсутності на такі рішення проектної документації.

13.2 Для забезпечення надійності фасадної теплоізоляції та гарантій, які надаються виробником конструкцій фасадної теплоізоляції, необхідно підтримувати в робочому стані водоприймальні лотки та водостоки будівлі.

13.3 За необхідності поверхня опорядження миється щітками вручну. При цьому вода не повинна попадати на шар теплоізоляції.

13.4 Планові обстеження технічного стану несучого каркаса фасадної теплоізоляції, елементів опорядження та їх кріплення повинні проводитись кожних 4 роки експлуатації. Обстеження проводяться власником будівель, а за необхідності залучаються спеціалізовані організації.

13.5 Організація-розробник конструкції фасадної теплоізоляції або її офіційні регіональні пред ставники здійснюють моніторинг за експлуатаційними показниками фасадної теплоізоляції протягом всього гарантійного терміну експлуатації конструкцій фасадної теплоізоляції. В процесі моніторингу проводяться обстеження зовнішнього вигляду фасадної теплоізоляції, стану кріпильних елементів, візуально встановлюється наявність чи відсутність слідів корозії та пошкоджень кріпильних елементів, тріщин в личкувальному шарі, вимірюється товщина повітряного вентильованого прошарку, стан вентиляційних отворів. Обстеження проводяться не менше трьох разів за гарантійний термін експлуатації. Результати моніторингу архівуються в установленому порядку в організації-розробнику конструкції фасадної теплоізоляції. Останнє обстеження в рамках моніторингу проводиться із залученням спеціалізованих лабораторій, що мають атестат акредитації в установленому порядку, із визначенням фактичних теплотехнічних показників збірних систем згідно з вимогами розділів 5 та 8 цього стандарту.

14 ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА

14.1 Виробник - організація-розробник конструкції фасадної теплоізоляції та монтажна організація гарантує відповідність конструкцій фасадної теплоізоляції вимогам чинного стандарту при дотриманні споживачем правил експлуатації.

14.2 Середній термін експлуатації - 50 років із дня введення збірної системи в експлуатацію.

14.3 Гарантійний термін - 5,5 років із дня введення об'єкта з застосуванням фасадної теплоізоляції в експлуатацію за дотримання вимог розділів 11, 13.

Виробник протягом дії гарантійного терміну бере на себе зобов'язання безкоштовно усувати всі недоліки, що виникли з його вини.

14.4 Гарантійний термін зберігання складових матеріалів комплекту відповідає терміну, встановленому в супровідних документах виробників комплектуючих та матеріалів.

ДОДАТОК А

(довідковий)

МОЖЛИВІ СХЕМИ ВУЗЛІВ КРІПЛЕННЯ КОНСТРУКЦІЙ ФАСАДНОЇ ТЕПЛОІЗОЛЯЦІЇ

Рисунок А.1 - Варіанти вузлів кріплення опоряджувальних елементів із металевих листів

і композитних матеріалів

Рисунок А.2 - Варіанти вузлів кріплення опоряджувальних елементів із керамічних плит

та плит з природного каменю

Рисунок А.3 - Варіант вузла кріплення опоряджувальних елементів із цементно-стружкових

та азбоцементних плит

Рисунок А.4 - Варіант кріплення опоряджувальних елементів із штучного каменю

ДОДАТОК Б

(довідковий)

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ'ЯЗКИ СУБ'ЄКТІВ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ЩОДО СТВОРЕННЯ ЗБІРНИХ СИСТЕМ

Б.1 Розподіл функціональних обов'язків суб'єктів інвестиційної діяльності щодо створення збірних систем встановлюється відповідно до положень ДСТУ Б В.2.6-34.

ДОДАТОК В

(обов'язковий)

МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНУ ЕФЕКТИВНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ІЗОЛЯЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ

В.1 Суть методу оцінювання терміну ефективної експлуатації

В.1.1 Суть методу полягає в тому, що матеріал, який випробовується, піддають циклічним кліматичним впливам, що імітують умови експлуатації матеріалу в огороджувальних конструкціях, та визначають зміни теплофізичних характеристик матеріалу. За результатами вимірювань теплофізичних характеристик оцінюють термін ефективної експлуатації матеріалу в залежності від конструктивного рішення теплоізоляції огороджувальних конструкцій.

Для теплоізоляційних матеріалів конструкцій фасадної теплоізоляції з вентильованим повітряним прошарком термін ефективної експлуатації оцінюють за зміною теплопровідності в стандартних умовах випробувань та зміною лінійних розмірів.

Для повітрозахисних матеріалів та мембранних плівок термін ефективної експлуатації оцінюють за зміною повітропроникності та паропроникності.

В.2 Порядок відбору зразків для випробувань

В.2.1 Об'єкти випробувань

В.2.1.1 Об'єктами випробувань є:

-будівельні теплоізоляційні матеріали та вироби, з використанням яких забезпечується теплоізоляція будинків;

-мембранні плівки та вироби, з використанням яких забезпечується повітронепроникність шару теплової ізоляції системи.

В.2.2 Випробування проводять на зразках продукції, що виготовлена відповідно до вимог нормативних документів на ці матеріали та вироби.

В.2.3 Відбір зразків здійснюють методом випадкової вибірки.

В.2.3.1 Для визначення терміну ефективної експлуатації матеріалу відбирають не менше ніж 21 зразок, з них три зразки використовують для визначення теплофізичних характеристик матеріалу в початковому його стані і використовують їх у якості зразків-еталонів, з якими порівнюють зовнішній вигляд інших зразків цієї вибірки після випробувань.

В.2.3.2 Відбір зразків оформлюють актом відбору, в якому наводяться дані підприємства-виробника матеріалу, назва, вид та марка матеріалу виробу, місце відбору зразків, умови зберігання зразків.

В.3 Випробувальне обладнання та засоби контролю

В.3.1 Для проведення випробувань використовується наступне обладнання та засоби вимірювань:

  • кліматична камера згідно з ГОСТ 25051.2, що дозволяє задавати температуру повітря від мінус

30 °С до 60 °С із точністю ± 1 °С;

  • прилад для визначення теплопровідності згідно з ДСТУ Б В.2.7-105 (ГОСТ 7076) з точністю визначення теплопровідності матеріалів ±3 %;
  • пристрій зволоження зразків;
  • лабораторні сушильні печі;
  • ваги згідно з ГОСТ 24104;
  • вимірювальні лінійки, штангенциркулі і рулетки згідно з ГОСТ 427, ГОСТ 166 та ДСТУ 4179;
  • термометри згідно з ГОСТ 112, ГОСТ 28498;
  • установка для випробувань будівельних матеріалів та виробів за показником опору паропроникності згідно з ГОСТ 25898;
  • установка для випробувань будівельних матеріалів та виробів за показником опору повітропроникності згідно з ДСТУ Б В.2.6-37.

В.3.2 Усі засоби вимірювань повинні мати посвідчення державної метрологічної повірки у встановленому порядку.

В.4 Підготовка до випробувань

В.4.1 Випробування теплопровідності та зміни теплопровідності теплоізоляційних матеріалів

В.4.1.1 Випробування виконують на зразках у вигляді прямокутного паралелепіпеда, лицьові грані якого мають форму квадрата з довжиною сторони не менше ніж . Товщина зразка може становити від до . Лицьові грані зразка повинні бути плоскими й паралельними. Відхилення лицьових граней зразка від паралельності не повинно бути більше ніж ±. Товщину зразка вимірюють штангенциркулем із похибкою не більше ніж ±. Довжину й ширину зразка вимірюють лінійкою з похибкою не більше ніж ±.

В.4.1.2 Зразки висушують у лабораторних сушильних печах до постійної маси за температури, зазначеної в нормативному документі на матеріал або виріб, яка виключає можливість хімічної або фазової деструкції скелету матеріалу. Зразок вважається висушеним до постійної маси, якщо різниця між двома послідовними вимірюваннями маси після чергового зважування не перевищує 0,5 % за період не менше ніж 0,5 год. До проведення випробувань зразок витримують в ексикаторі з відносною вологістю не більше ніж 20 %.

В.4.1.3 Масу кожного зразка m0i, кг, і густину матеріалу визначають в сухому стані р0і, , кг/м3. Густину розраховують за формулою:

де N - кількість зразків, що випробовувалися;

- сумарна методична та систематична похибка вимірювань, кг/м3, теплопровідності.

В.4.1.4 Визначають розрахункове значення вологості матеріалу на підставі даних таблиці Л1 згідно з ДБН В.2.6-31 або результатів натурних досліджень вологості матеріалу в огороджувальних конструкціях будинків, що експлуатуються не менше ніж 5 років, проведених акредитованими лабораторіями. Допускається приймати розрахункові значення вологості для матеріалу, що випробовується, відповідно до даних, які наведені в таблиці Л.1 згідно з ДБН В.2.6-31 для матеріалів, аналогічних за складом та структурою. Обґрунтування вибору матеріалу-аналога наводиться в протоколах випробувань.

В.4.1.5 За відсутності аналога проводять експериментальне визначення характеристик розрахункової вологості wA та wБ шляхом сорбційного зволоження зразків матеріалу згідно з ГОСТ 24816 послідовно при відносній вологості повітря відповідно 80 % та 95 %.

Після визначення значень wA (при 80 % відносній вологості повітря) та wБ (при 95% відносній вологості повітря) здійснюють зволоження за В.4.1.7 зразка до значень, близьких до wA , wБ (у подальшому розрахункові значення вологості wp).

В.4.1.6 Випробування терміну ефективної служби матеріалу проводять при значеннях вологості дослідних зразків, яку визначають за формулою:

де ΔwБ - можливе перевищення вологості матеріалу під час експлуатації над розрахунковим

значенням приймається ΔwБ = 0,5wБ, але у всіх випадках не менше ніж 4 %.

В.4.1.7 Зволоження зразка здійснюють на установці, яка забезпечує примусове насичення водяною парою. Для цього зразок розташовують у горизонтальному положенні в спеціальному прямокутному коробі так, щоб зразок розділяв його на дві частини. До верхньої частини короба приєднується пилосос, що створює розрідження у цій половині. У нижню половину короба подається пара. Процедура зволоження становить від 5 хв до 15 хв. Процедуру зволоження повторюють, перевертаючи зразок для одержання близького до необхідного значення маси mWρ.