3.2.21 Польові роботи (розкопування) починаються розбивкою заздалегідь намічених ділянок розкриття, які повинні мати чіткі геометричні форми з вивіреними кутами та сторонами, точною і зафіксованою на місцевості прив'язкою до довготривалих (постійних) реперів та сторін світу. Розподілені розкопи фіксують на загальному ситуаційному плані.
3.2.22 При розкопуванні траншеями або широкою площиною біля будівель, що збереглися, розкоп слід планувати так, щоб він прилягав до стіни (фундаменту) своєю вузькою стороною, чи взагалі відносити його від стіни на 1 ...З м, щоб підійти згодом до мурування вузькою траншеєю.
При проведенні археологічних досліджень можуть передбачатися розкопи території як навколо пам'ятки у цілому, так і окремих її частин.
3.2.23 Земляні розкриття слід виконувати тільки вручну в присутності археолога, відповідального за розкопування, пошарово-квадратним методом товщиною шару не більше з фіксацією знахідок по цих же шарах по вертикалі, а в плані - за квадратами. За необхідності автор-дослідник може вибирати грунт та фіксувати ситуацію за об'єктами та комплексами.
3.2.24 Замовнику та виконавцю робіт не дозволяється розпочинати розкоп, якщо не вирішені питання збереження пам'ятки, консервації розколу та відновлення місцевості. Тому частина коштів повинна резервуватися для його захисту. Якщо немає можливості такої гарантії, то початок розкопів потрібно відкласти на майбутнє.
3.2.25 Після зняття кожного шару грунту дно розкопу слід точно горизонтально зачистити для виявлення кольорових плям, перекопів, ям, вогнищ, контурів будівель тощо. Стінки зачищаються точно по вертикалі і рівно за відбитими на землі краями розкопу.
3.2.26 Для контролю й отримання розрізів на розкопі необхідно залишати стратиграфічні брівки (не менше двох по осях розкопів).
3.2.27 Виявлені в розколі споруди чи їх залишки слід не руйнувати, їх потрібно обережно розчистити, залишаючи на своєму місці всі елементи, які слабо тримаються, частини мурувань, стін, що впали, а також не з'ясовані на цей момент деталі. Розчищена картина фіксується в цілому, після чого продовжується заглиблення розкопу на ділянках, що не зайняті спорудою. Інформативні фрагменти розвалу потрібно зберігати на місцях їх знаходження.
3.2.28 Розкопування широкою площиною дають більш повну інформацію про пам'ятки старожитності території. Залежно від ситуації (наявності робочої сили, доступності площі) таке розкриття потрібно здійснювати окремими ділянками, розмічаючи прямокутні ділянки розкриття розміром від5мх5мдо10мх10м і більше, з подальшим їх засипанням або консервацією при розкритті наступної ділянки.
3.2.29 Фіксація результатів досліджень повинна бути максимально докладною і безперервною, вестися в описовій, графічній та фотографічній формах.
Всі роботи, пов'язані з польовими дослідженнями, повинні супроводжуватись записом у щоденнику, куди заносяться в стислій формі всі відомості, що стосуються як загального ходу, строку та організації робіт, так і всіх реєстрованих фактів і наукових спостережень, зроблених у процесі дослідження.
3.2.30 Графічна фіксація включає польові масштабні креслення, до яких входять:
загальний ситуаційний план території пам'ятки; плани кожного розкопування за шарами зачищень або будівельних ярусів; обмірні архітектурно-археологічні креслення всіх споруд, що розкриваються; планіграфія (спеціальний розвантажений план) знахідок;
розрізи (профілі), зняті з вертикально зачищених ділянок шару з нанесенням на них всіх наявних деталей стратиграфії: лінз, ям, перекопів, частин споруд тощо.
3.2.31 Фотофіксація повинна ілюструвати всі стадії роботи та важливі моменти дослідження і включати: загальні види пам'ятки; вигляд ділянки до початку робіт (на стадії розбивання розкопів); види розколу з різних точок у різні моменти; фронтальні фотографії всіх профілів у зачищеному вигляді та необхідні деталі широким планом;
фотографії зачищень на різних рівнях розкривання; види всіх знайдених та розчищених споруд; загальний вигляд розкопу після закінчення робіт і зачищення материка; фотографії найбільш значних знахідок або їх комплексів на місці після розчищення, а також після камеральної обробки. Всі фотографії є документально-протокольними, повинні мати масштаб у вигляді спеціальної фоторейки і стрілку-покажчик "північ-південь".
3.2.32 У випадку, коли дослідження проводяться на унікальному стародавньому високохудожньому об'єкті, при відкритті особливо цінних у науковому або іншому відношенні шарів, частини пам'ятки, які легко руйнуються (фрагменти фрескового чи іншого розпису, дерев'яних деталей, що піддаються деструкції, білого каменю, написів графіті тощо), за можливості слід застосовувати протокольну фіксацію процесу розкопування або розкриттів на кіноплівку, відеоплівку, кінокасети тощо. Така фіксація рекомендується й під час досліджень інших об'єктів.
3.2.33 Екземпляр повного наукового звіту про археологічні дослідження дослідник подає до Польового комітету ІА НАМ відповідно до законодавства.
Повний науковий звіт повинен містити: текстову частину, альбом ілюстрацій та польову документацію.
Текстова частина звіту повинна містити:
- вихідну документацію;
- відомості про порядок і наслідки розкопок з описом стратиграфії виявлених залишків жител, господарчих споруд та інших об'єктів і особливостей культурного шару, а для могильників, крім того, результати розриття поховань з описом та обміром могили, положення кістяків і виявленого інвентаря;
- повну характеристику речового матеріалу після його камерального опрацювання, статистичні дані матеріалів, занесених до польових списків, результати вивчення інших знахідок методами природничих наук.
Звіт повинен бути представлений у друкованому вигляді відповідно до ДСТУ 3008 і мати текстову частину з посиланням на таблиці та ілюстрації.
3.2.34 Альбом ілюстрацій складається з таких матеріалів:
- основні польові фотографії;
- фотографії та малюнки основних типів речового матеріалу;
- креслення, що ілюструють текстову частину звіту.
3.2.35 До складу польової документації входять:
- щоденник;
- польові креслення та їх опис;
- негативи польових фотографій (або зображення на цифрових носіях), негативи фотографій речового матеріалу після камеральної обробки та контактні відбитки до них і їх опис. Всі негативи та відбитки повинні мати шифр розколу;
- повний інвентарний опис знахідок;
- списки речового матеріалу, не взятого до колекційного опису.
3.2.36 Вилучено.
3.2.37 Вилучено.
3.2.38 Науковий архів ІА НАН України приймає науковий звіт на довічне зберігання лише після отримання позитивної фахової рецензії.
3.2.39 Археологічні колекції, одержані в результаті розкопок, після їх камеральної обробки передаються на зберігання до державної установи, визначеної у дозволі для занесення до державної частини Музейного фонду України. Вони документуються актом їх передачі, який обов'язково додається до наукового звіту про проведені дослідження.
3.2.40 Вилучено.
3.2.41 При проведенні археологічних розкопів пам'яток слід дотримуватися таких вимог:
- шляхи руху по території розкопок повинні бути достатньо широкими, вільними та проходити від кромок траншей на відстані не менше їх глибини;
- схили стінок грунту ям та траншей повинні бути такими, щоб не виникало обвалів, зсувів тощо.
Межа висоти вертикальних стінок у різних грунтах без влаштування кріплення повинна бути:
- у насипних, піщаних та великоуламкових грунтах -
- у супісках -
- у суглинках та глинах -
3.2.42 При перевищенні вищевказаних меж потрібно укріплювати грунт згідно з розрахунками та проектом. Кріплення можуть бути дерев'яними або металевими, складатися з окремих дощок або секцій, достатньо міцними, щоб витримувати тиск грунту, а також навантаження від споруд, що розкопуються.
3.2.43 При розкопах фундаментів, стін та інших мурувань слід їх закріплювати по мірі заглиблення розкопок та захистити від саморуйнування та від дії руйнівних атмосферних чинників.
При цьому слід враховувати стан мурування: вологість, наявність тріщин, паро- та газопроникність, стан розчину, постійний тиск грунту з усіх сторін, глибину промерзання грунту та інші фактори.
Способи захисту мурувань можуть бути такими: захист хребта стіни навісами чи дашками, покриття природними або спеціальними матеріалами; просочування поверхні та товщі мурування захисним розчином, який в подальшому може бути видалений; заповнення пропусків мурувань та значних тріщин новим муруванням; улаштування тимчасових кріплень різних отворів; засипання грунтом конструкцій, попередньо закритих матами з соломи, очерету тощо. Не допускається застосування матеріалів, які можуть створювати несприятливі умови зберігання пам'ятки: парникових ефектів, засолення тощо.
3.2.44 При розкопах фундаментів у межах міста слід враховувати тиск від самих фундаментів, стін, що на них розташовані, та тиск від сусідніх будівель і тому розкопи повинні проводитись ділянками довжиною від до . Перед копанням наступної ділянки попередню слід засипати та ретельно ущільнити грунт.
3.2.45 Для створення сприятливих умов праці при розкопах та уникнення замокання грунту від атмосферних опадів необхідно влаштовувати покриття.
Покриття можуть бути тимчасовими та постійними, переносними та стаціонарними. Типи покриття: дашки; тунельні; система риштувань, покрита листами металу, шиферу або пластику; типу "кокона" для підтримання мікроклімату; постійні спеціально запроектовані павільйонного, сферичного та інших типів.
3.2.46 Для захисту розкопів від затікання дощових вод, які можуть розмивати грунт або затоплювати розкопи, слід влаштовувати бортики, канавки, стічні канави, криниці, спеціальні котловани тощо. Для захисту розкопів від ґрунтових вод потрібно влаштовувати шпунтові кріплення з відкачуванням води за допомогою помпи або спеціальні дренажі.
3.2.47 Невеликі за обсягом земляні роботи (площею не більше 2x2 м - шурфи, зондажі тощо), пов'язані з безпосереднім виконанням протиаварійних (невідкладних консерва-ційних) робіт на пам'ятці, допускається здійснювати під наглядом археологів та за погодженням пам'яткоохоронних органів згідно з законодавством без попередньо одержаного "Відкритого листа" на пам'ятку. При цьому фіксація результатів досліджень та звіт про проведені роботи повинні бути виконані згідно з існуючими нормами.
За одержаними результатами робіт може бути прийняте рішення про необхідність проведення повномасштабних археологічних чи комплексних науково-реставраційних досліджень.
3.3 Архітектурні дослідження
3.3.1 Архітектурні дослідження потрібно виконувати з метою визначення хронологічної атрибуції об'єкта, встановлення етапів його еволюції; визначення меж первісного ядра та частин, що належать до пізніших перебудов; виявлення втрачених та пошкоджених частин і елементів, визначення первісної планувальної структури та технічного стану пам'ятки.
3.3.2 Архітектурні дослідження розпочинаються з процесу обмірної фіксації (обміру) пам'ятки і тривають впродовж усього реставраційного циклу, що супроводжується розкриттям шурфів та зондажів на пам'ятці, а також дослідженнями суміжного культурного шару.
3.3.3 Після камерального опрацювання обмірної фіксації пам'ятки розробляється програма її досліджень. Для цього складається план досліджень, у тому числі план-схема, на яку наносяться всі місця, що потребують вивчення, та відповідна інформація, отримана під час проведення робіт.
3.3.4 Архітектурні дослідження об'єкта:
а) включають:
визначення характеру стиків мурування окремих частин об'єкта (з відповідним картографуванням на плані-схемі досліджень) з наступним визначенням домурованих у різні часи фрагментів;
виготовлення (розроблення) картограм типів мурування (для фасадів та інтер'єрів);
виконання зондажів із метою розкриття і виявлення історичних фрагментів та окремих характерних деталей об'єкта. Цей процес супроводжується детальним описом у журналі кожного зондажу в процесі розкриття шарів, а також обміром відкритих елементів та обов'язковою фотофіксацією етапів розкриття. Місця встановлення зондажів наносяться на план-схему досліджень. Роботи при постановці зондажів виконуються так, щоб не завдати об'єкту пошкоджень, -знімається лише необхідна для досліджень частина нашарувань, цінні автентичні елементи при цьому зберігаються;
-дослідження типів мурування, дерев'яних та інших конструкцій; фіксація розмірів цегли " (цегли-плінфи), каменю, дерев'яних та металевих елементів; розмірів та характеру швів, видів з'єднань тощо;
відбір зразків будівельних матеріалів із нанесенням маркованих спеціальними номерами місць відбору на плані-схемі досліджень;
виготовлення (розроблення) картограм із фіксацією втрат, характеру руйнувань, деформацій і деструкції пам'ятки (плани, фасади, розгортки інтер'єрів та їх елементів);
Роботи з відбору проб та облаштування зондажів виконуються комісією (робочою групою), до складу якої повинні входити фахівці-реставратори - архітектори, технологи, інженери, археологи тощо;
б) супроводжуються документами:
кресленнями плану-схеми досліджень із позначенням характеру стиків мурування, місць постановки зондажів та відбору зразків будівельних розчинів (М 1:50);
картограмою з позначенням хронологічного розшарування об'єкта (М 1:50);
- картограмою розгорток стін із позначенням різних типів мурування і будівельних розчинів (М 1:50);
- обмірами зондажів (М 1:10), занесеними в журнал зондажів, та фотофіксацією;
- таблицею типів будівельних та штукатурних розчинів (за візуальними характеристиками їх макроструктури та мікроскопічним хіміко-петрографічним аналізом);
