Страница 2: ДСТУ ISO 11228-1:2009. Ергономіка. Ручне переміщення. Частина 1. Підіймання та переношування (62814)

Якщо рекомендовані обмеження перевищено, необхідно вжити заходів, щоб уникнути виконання завдання вручну, або адаптувати завдання так, щоб задовольнити всі питання за допомогою покрокової моделі. Першочергове завдання зменшити ризик полягає у тому, щоб вжити заходів для вдосконалення ручних операцій з переміщування, завдань, об’єктів і робочого середовища відповідно до характерис­тик людини. Не потрібно вважати, що лише надання інформації та навчання гарантуватиме безпеку ручного переміщування (див. додаток А).

Покрокова модель, зображена на рисунку 1, описує процедури звернення до взаємопов’язаних аспектів підіймання і переношування (4.3.1 і 4.3.2).

Початкове аналізування нерегулярного ручного підіймання за ідеальних умов потребує визначення маси об'єкта (крок 1). Рекомендоване обмеження маси об’єкта подано в додатку С. Крок 1 дає загаль­ну настанову для проектувальників і працедавців. Докладнішу інформацію наведено в А.7.

Аналізування повторюваних завдань потребує визначення маси об’єкта разом з частотою підійман­ня (див. крок 2 в 4.3.1.1). Якщо обмеження маси і частоти не перевищено, переходять до кроку 3; в іншому разі потрібне перероблення (див. додаток А). Аналізування завдань підіймання у разі неіде­альної пози тіла потребує застосування кроку 3 в 4.3.1.2.

Для аналізування сукупної маси у разі ручного підіймання за день (крок 4) потрібно застосувати обмеження, рекомендовані в 4.3.2.1.

т — маса об'єкта підіймання;

m_raf — еталонна маса дря-визначення групи населення;

f — частота;

лі_сигп — сукупна маса;

h_c — відстань (переношування).

Рисунок 1 — Покрокова модель

У разі повторюваного ручного підіймання за ідеальних умов рекомендовано верхні обмеження ча­стоти з урахуванням маси об’єкта, описані на рисунку 2. Рисунок 2 містить графіки тривалості підійман­ня, яка менше або дорівнює 1 год у день, і тривалості підіймання від 1 год до 2 год у день відповід­но. Абсолютна максимальна частота підіймання —15 підіймань за хвилину. У цьому разі загальна три­валість підіймань не повинна перевищувати 1 год у день, якщо маса об’єкта не більше ніж 7 кг.

Для повторюваного ручного підіймання за ідеальних умов достатньо кроку 2, в іншому разі пере-

Рисунок 2 — Максимальна частота ручного підіймання стосовно маси об'єкта за ідеальних умов у разі двох різних тривалостей підіймання відповідно до таблиці А.1

Для визначення рекомендованих обмежень маси об’єкта стосовно робочої пози/розташунку об'єкта, частоти й тривалості підіймання потрібно користуватися рівняннями, поданими в А.7. Там само наве­дено деякі припущення, які необхідно взяти до уваги. Враховуючи ці змінні величини, у разі перевищення рекомендованих обмежень для ручного переміщення завдання необхідно адаптувати, змінюючи масу, частоту і тривалість підіймання або розташунок об'єкта.

Для відображення сукупної маси ручного підіймання і переношування за день (див. крок 4 в 4.3.2.1) необхідно спочатку скористатися обмеженнями, рекомендованими в 4.3.1.1. Для визначення сукупної маси переношування відповідно до відстані звертаються до 4.3.2.2 (крок 5). Для одноразо­вого переношування об’єкта на помірну відстань (один або два кроки) необхідно застосувати обмеження підіймання. Крім того, існують рекомендовані обмеження загальної сукупної маси для одногодинного або восьмигодинного робочого дня.

Сукупну масу обчислюють як добуток маси і частоти переношування. Обмеження для цих двох величин подано у кроках 1 і 2. У цьому разі еталонна маса ніколи не повинна перевищувати 25 кг, а ча­стота переношування 15 разів/хв. За ідеальних умов рекомендоване обмеження сукупної маси ручно­го переношування становить 10 000 кгза 8 год. Якщо відстань переношування довга (20 м), це обме­ження необхідно зменшити до 6000 кг за 8 год.

• таблиці 1 подано рекомендовані обмеження для сукупної маси стосовно відстані ручного переношування за ідеальних умов. Зокрема:

• у кілограмах за хвилину, що має захистити від локальної навантаги;

• у кілограмах за годину, що має захистити від перевищення загальної навантаги;

• у кілограмах за 8 год, що обмежує довгостроковий ризик.

Обмеження — це не просто операції множення, оскільки короткострокові, середньострокові й дов­гострокові ризики якісно різні. В останній колонці у таблиці 1 подано приклади різних комбінацій маси й частоти. Ці приклади свідчать, що не завжди можна використовувати обмеження у кілограмах за хвилину, оскільки є обмеження максимальної маси й частоти (5 кг • 15 хв = 75 кг/хв навіть для відстані 1 м, але й 25 кг не можна підіймати більше ніж один раз за хвилину, див. рисунок 2).

У практичному застосуванні цього стандарту перевага, насамперед, надається обмеженням мак­симальної маси і частоти; якщо ці обмеження дотримано, необхідно застосовувати обмеження для пе­реношування. І навпаки, якщо неможливо зменшити відстань переношування, необхідно змінити масу і/або частоту.

За несприятливих умов середовища або якщо підіймають з низького рівня/на низькі рівні, наприк­лад, нижче висоти коліна або коли руки підняті вище плечей, необхідно суттєво зменшувати рекомен­довані обмеження сукупної маси переношування, наведені у таблиці 1 (щонайменше на одну третю).

Таблиця 1 — Рекомендовані обмеження сукупної маси стосовно відстані переношування (для основної групи населення, яке працює)

Примітка 1. Обчислюючи сукупну масу, використовують еталонну масу 15 кг і частоту переношування 15 разів/хв для основної групи населення, яке працює.

Примітка 2. Загальна сукупна маса ручного підіймання і переношування ніколи не повинна перевищувати 10 000 кг/день, якою б не була щоденна тривалість роботи.

Примітка 3. 23 кг міститься у 25 кг маси.

Ризики можна зменшити завдяки мінімізації або усуненню небезпек, зумовлених завданням, об’єктом, робочим місцем, організацією роботи чи умовами довкілля (приклади цього наведено в А.З, А.4, А.5, А.6).

Працедавцю необхідно встановити нагляд за станом здоров’я робітників, зважаючи на ризики, пов’язані з роботою.

Необхідно впроваджувати технічні засоби зменшення небезпеки, які треба доповнювати відповід­ною інформацією і навчанням щодо ризиків, пов’язаних з роботою.

ДОДАТОКA
(довідковий)

ЕРГОНОМІЧНИЙ ПІДХІД

А.1 Вступ

Наукові знання підкреслюють важливість ергономічного підходу в усуненні або зменшенні ризи­ку травматизму під час ручного переміщення. Ергономіка звертає увагу на проектування роботи, відповідність її потребам людини, фізичним і розумовим можливостям. Див. EN 614. Ергономічний підхід розглядає завдання з ручного переміщення цілісно, беручи до уваги низку відповідних чинників, зокрема характер завдання, характеристики об'єкта, робочого середовища, обмеження та можливості людини.

А.2 Уникання ручного переміщення

Шукаючи способи уникання травматизму під час ручного переміщення, доцільно запитати, чи мож­ливо повністю ліквідувати ручне переміщення об’єктів. Ті, хто розробляє нові робочі системи чи будує нові заводи, повинні розглядати можливість впровадження інтегрованої системи переміщення, яка, де можливо, повністю використовувала б автоматизовані або механізовані роботи, а не ручну працю. Про­те потрібно пам’ятати, що введення автоматизації й механізації може створити інші, відмінні ризики. Наприклад, механізовані пристрої, а саме, автонавантажувачі, вантажопідіймачі, вантажні візки, візки для мішків, лотки, пристрої для перекидання вантажних піддонів тощо, необхідно утримувати у хоро­шому стані, запроваджуючи системи звітності про дефекти та їх усунення. Усі засоби переміщення мають бути сумісними з опорними елементами робочої системи, ефективними, належним чином спро­ектованими і простими в експлуатації. Навчання щодо засобів переміщення повинне містити питання їх відповідного використання, безпечного зберігання і порядок дій у разі їхньої поломки. Навчання по­винно також розглядати інструкції щодо відповідного положення тіла під час використання певного устатковання. На устаткованні мають бути таблички з інструкціями з експлуатації та правилами безпеки.

Якщо неможливо уникнути ручних робіт з переміщення, необхідно застосовувати технічні засоби. Такі засоби, як ремені, мати, гачки або гумові присоски, можуть полегшити переміщення об’єктів.

А.З Проектування роботи: завдань, робочих місць і організації праці

А.ЗЛ Завдання

Рівень навантаги на спину значно збільшується зі збільшенням відстані між об’єктом і тілом. Тому під час планування завдань доцільно уникати витягування, повертання, нахиляння, вигинання, незруч­них рухів і поз. Основним питанням у проектуванні зручної робочої пози є можливість отримати безпеч­не і стійке положення тіла близько до об’єкта. Часто можна уникнути перешкод, які цьому заважають; загальним прикладом може бути дотягування до об’єкта, який міститься на дальній стороні піддона, й уникнення цього використанням обладнання для повертання піддонів. Іншим прикладом незручного положення тіла і прийняття альтернативного рішення є знімання об’єктів з дальньої частини глибоких полиць або стійок за допомогою встановлення рольганга, який потребує менших зусиль під час вико­ристання. Найкращою висотою для складування об’єктів є висота між серединою стегна і грудної клітки людини, легші предмети зберігають вище або нижче від цієї зони.

Важливим чинником уникнення травматизму під час робіт з переміщення є хороший захват, який часто визначається властивостями об’єкта. Це означає, що, зазвичай, об’єкт повинен мати відповідні форму, ручки, прорізи для пальців. Об’єкти великих розмірів повинні мати дві ручки. Ручки потрібно розміщувати симетрично до центру ваги і з достатніми розмірами.

А.3.2 Робоче місце

Робочу зону необхідно спроектувати так, щоб мінімізувати кількість ручних зусиль, зменшивши та­ким чином необхідність повертання, нахиляння, витягування і переношування. Необхідно враховувати найбільш і найменш часту відстань до об’єкта, а також висоту переміщення об’єктів.

Проходи та інші робочі зони мають бути достатньо великими, щоб створити відповідний простір для виконання робіт. Достатність простору — необхідна умова ефективного виконання роботи й дотри­мання відповідної робочої пози. Застосування механічних пристроїв часто потребує більше місця, ніж у разі ручного підіймання.

Під час переношування людина повинна мати чіткий огляд попереду, якому не заважає об’єкт. Необхідно уникати підіймання і переношування об'єкта на східцях або драбинах.

Важливо забезпечити відповідний простір навколо об’єкта і в проходах, а також належну висоту приміщення, щоб уникнути нахиленої пози під час переміщення об'єкта.

Підлога чи поверхня землі повинні бути рівними, у хорошому стані, не слизькими і не мати пере­шкод, щоб уникнути потенційних нещасних випадків, пов’язаних зі спотиканням і підсковзуванням. Схо­дини, круті схили і драбини можуть збільшити ризик пошкоджень, додаючи складності рухам під час переміщення об'єкта. Перешкоди, наприклад використаний пакувальний матеріал, також можуть ста­новити небезпеку для підсковзання, тому його необхідно прибирати.

А.3.3 Організація праці

Важливо зупинитися на кількості робіт, які виконують у фіксованій позі. Рекомендації з цього пи­тання подано в ISO 11226, де описано робочі пози. Частота переміщення об’єкта може впливати на ризик пошкодження. Особливо необхідно бути обережним, коли людина не може змінити темп роботи. Тому потрібно розглянути, чи існують відповідні можливості для відпочинку (тобто миттєві паузи або перерви роботи) або відновлення (тобто переключення на інше завдання, яке потребує використання інших м’язів). Збагачення й укрупнення праці, а також чергування її відіграють важливу роль у запобі­ганні втомі й підтриманні належного рівня продуктивності, хоча це питання складне з огляду на різну схильність до втоми для кожної людини.