6.10.3 Ремонт та реставрація мурування (кладки)
6.10.3.1 Згідно з розробленим проектом реставрація мурування може включати:
- ін'єктування тріщин;
- перекладку та доповнення втрачених ділянок;
- реставрацію лицевої частини мурування.
6.10.3.2 Доцільність використання методу ін'єкційного укріплення потрібно визначити після детального обстеження стану мурування, закладання зондажів, шурфів, встановлення контрольних маяків і визначення причин виникнення тріщин та фіксації в документації з інженерно-технологічного обстеження.
6.10.3.3 Технологія ін'єкційного укріплення для кожної конкретної будівлі розробляється окремо і є складовою частиною проектної документації та матеріалів технологічного обстеження.
6.10.3.4 Вибір складу ін'єкційного розчину потрібно робити із врахуванням фізико-механічних характеристик матеріалу мурування. Розчин для ін'єктування повинен відповідати за фізико-механічними властивостями в затверділому стані характеристикам матеріалу або розчину закріплюваного мурування і бути сумісним з ними.
6.10.3.5 При реставрації відкритого декоративного мурування необхідно враховувати положення розділу "Реставрація кам'яних поверхонь" цих Норм.
6.10.3.6 На пам'ятках з живописом ін'єктування тріщин потрібно виконувати тільки спеціалізованими бригадами та під наглядом художника-реставратора.
6.10.1.7 Доповнення в муруванні слід виконувати матеріалами, які за своїми властивостями близькі до первинних.
6.10.1.8 Мурувальний розчин за складом повинен бути максимально наближеним до первинного.
6.10.1.9 Реставрація лицевої поверхні мурування фасадів полягає в шпаклюванні каверн, сколів, раковин тощо. її рекомендується виконувати по цеглі та каменю, які мають втрати глибиною не більше ніж 2...З см. При більш глибоких втратах необхідно розробляти спеціальні заходи реставрації (з армуванням, використанням спеціальної композиції або частковою заміною).
6.10.3.10 Для закріплення деструктованої поверхні мурування та покращання адгезії наступних шарів слід просочувати поверхні розчинами матеріалів, які приводять до структурного укріплення і повинні відповідати таким вимогам:
- покращувати фізико-механічні властивості матеріалу;
- мати високе проникнення в глибину матеріалу;
- не змінювати кольору і фактури поверхні, яка укріплюється;
- бути сумісними з автентичною субстанцією.
6.10.4 Реставрація штукатурного опорядження фасадів
(Див. також 6.9.3 Штукатурні роботи в інтер'єрі)
6.10.4.1 Штукатурка як монолітне покриття конструкцій призначається для створення рівних, гладких, пластичних або спеціально оброблених рельєфних поверхонь, захисту конструкцій від атмосферних опадів, пожежі, поліпшення теплотехнічних, звукоізоляційних та інших властивостей, створення необхідних санітарно-гігієнічних і естетичних умов як в інтер'єрах, так і на фасадах будівель.
6.10.4.2 Штукатурка є характеристичним елементом як самої пам'ятки, так і епохи, в яку вона створена. Необхідно зберігати всі елементи автентичних штукатурок на пам'ятці. При реставрації штукатурки в першу чергу слід укріпити автентичні штукатурні шари і декор.
6.10.4.3 Реставраційна штукатурка повинна бути сумісною з автентичними будівельними матеріалами пам'ятки і не завдавати їм шкоди.
6.10.4.4 Специфіка реставраційних робіт пов'язана з глибоким вивченням технології і рецептури старих розчинів. Склад розчинів для набризку та ґрунту, їх марку, пластичність та властивості потрібно підбирати лабораторним шляхом і в залежності від матеріалу, з якого виконана основа.
6.10.4.5 Реставраційна штукатурка повинна відповідати автентичній за міцністю, кольором, фактурою, природою в'яжучого і наповнювача, технологією приготування і нанесення, пористістю та коефіцієнтом розширення тощо.
6.10.4.6 Роботи на відповідальних ділянках пам'ятки необхідно проводити при чітко організованому технологічному нагляді. Декоративні елементи штукатурки повинні бути виконані з високоякісних матеріалів із добре продуманим кріпленням до основи.
6.10.4.7 Перед відновленням штукатурки потрібно встановити причини, що викликають її пошкодження: відремонтувати покрівлю, водостоки тощо.
6.10.4.8 При реставрації штукатурки застосовують такі види робіт:
- затирання по цегляній або кам'яній поверхні, що є особливим видом опоряджувальних робіт. Перед нанесенням розчину поверхню цегляного мурування треба ретельно змочити водою, щоб не було інтенсивного відсмоктування вологи цегляним муруванням з розчину. Розчин наносять вручну рукавичкою або пензлем шаром завтовшки не більше ;
- поліпшена штукатурка, яку спочатку наносять шаром набризку завтовшки не більше по дерев'яних та до - по кам'яних, цегляних та бетонних поверхнях; потім наносять один або кілька шарів грунту завтовшки до при вапняних і вапняно-алебастрових розчинах та покривний шар до з перевіркою поверхні правилом, без провішування поверхонь. Середня товщина накиду не повинна перевищувати . Покривний шар завтовшки до затирають дерев'яними або повстяними терками та загладжують гумовими або сталевими гладилками;
- високоякісна штукатурка, яка виконується під спеціальні високоякісні опорядження і пофарбування будівель презентабельного характеру, по гіпсових або алебастрових маяках, заздалегідь встановлених на поверхні стін за допомогою виска, косинця та рейки. При штукатуренні поверхонь маяки вирубують, а гнізда штукатурять врівень. Високоякісна штукатурка виконується з шару набризку, одного або кількох шарів грунту та накривки з провішуванням поверхонь. Середня загальна товщина накривки не повинна перевищувати ;
- армована штукатурка наноситься по металевій чи синтетичній сітці, тваринній шерсті чи природних волокнах або містить армуючі добавки в масі штукатурного розчину. Застосовується для кам'яних та дерев'яних поверхонь, а також архітектурних деталей (колон, карнизів, тяг тощо), де потрібна підвищена міцність і велика товщина накиду;
- теразитова або кам'яна штукатурка, яка є шаром кам'яноподібного матеріалу, застосовується для створення рівних спеціально оброблених поверхонь, забезпечує повну або часткову негорючість конструкцій, захищає від шкідливого атмосферного впливу, покращує теплотехнічні та звукоізоляційні властивості;
- спеціальна штукатурка виконується під різні види монументального живопису, мозаїки та інші унікальні види робіт. Така штукатурка може мати декоративне призначення, яке досягається шляхом утворення спеціальної фактури поверхні методом підбору складу розчину по матеріалу та кольору, способу його нанесення та остаточної обробки шару різними інструментами;
- сануюча штукатурка - спеціальна штукатурка для забезпечення підвищеного парообміну та знесолення мурувань стіни (див. 6.2.9).
6.10.4.9 Послідовність виконання операцій при штукатурних роботах:
- розчищення поверхні від пізніх нашарувань
- розшивання і заповнення тріщин і раковин;
- очищення і знепилення;
- часткове шпаклювання нерівностей на поверхні;
- шліфування шпакльованих місць;
- нанесення штукатурних шарів.
6.10.4.10 Штукатурку наносять на кам'яні, дерев'яні, цегляні, глинобитні та інші поверхні.
При засоленості мурування та підвищеній вологості цокольної частини стін (вологість вище 8 %) при реставрації рекомендується застосування сануючих штукатурок (див. 6.2.9), які мають високу паропроникність, пористість (не нижче 25 %) та здатність до соленакопичення.
6.10.4.11 Штукатурення щільними цементними розчинами пам'яток, для будівництва яких цемент не використовувався, категорично забороняється, а облицювання цоколю щільними кам'яними породами дозволяється тільки за умови влаштування надійних систем, які не допускають замокання стін (гідроізоляція, водовідведення тощо).
6.10.4.12 Не дозволяється проводити штукатурні роботи на фасадах пам'яток при температурі нижчій 5 °С.
6.10.5 Реставрація облицювання
6.10.5.1 До початку зовнішнього облицювання поверхонь потрібно закінчити всі роботи, під час яких можуть бути пошкоджені облицювальні поверхні.
6.10.5.2 При реставрації поверхонь, облицьованих каменем, необхідно керуватись також розділом "Реставрація виробів з каменю" цих Норм.
6.10.5.3 Фактура лицьових поверхонь облицювання повинна відповідати первинній фактурі.
6.10.5.4 Плити з природного каменю для зовнішніх облицювальних робіт потрібно застосовувати з фізико-механічною характеристикою, що відповідає умовам експлуатації.
6.10.5.5 При проведенні робіт з ремонту і відновлення облицювання фасадів природним каменем верхні грані виступних гранітних деталей (карнизи, пояси, сандрики) повинні мати нахил назовні для стікання води.
6.10.5.6 Після закінчення опорядження фасаду облицювання потрібно очистити, а сталеві кріплення, що використовувались для монтажу плит і деталей облицювання, повинні бути захищені від корозії.
6.10.5.7 При облицюванні фасадів керамічними та іншими плитами на лицьовій поверхні облицювання не повинно бути висолів, брудних плям, патьоків розчину і тріщин; шви між плитами повинні бути рівними; не допускаються вищербини і зазубрини в кромках плит, а також відколки в кутах глибиною більше .
6.10.5.8 Фарбувальні суміші повинні виконувати не тільки декоративну, але й захисну функції по відношенню до фасаду пам'ятки.
6.10.5.9 До фарбувального покриття фасадів пам'ятки ставляться такі основні вимоги:
- паро- і повітропроникність;
- атмосферостійкість (стійкість до впливу сонячної радіації, агресивної дії атмосферних чинників, вивітрювання, перепаду температур, промислових викидів тощо);
- добра адгезія;
- покриття повинно мати декоративний вигляд відновлюваного історичного характеру будівлі;
- колір пофарбування повинен історично відповідати будівлі та її оточенню.
6.10.5.10 Фарбувальні розчини і фарби поділяються на водні і неводні. У водних сумішах в'яжучий матеріал потрібно розводити на воді (вапно, цемент,
рідке скло, клеї).
У неводних фарбувальних сумішах в'яжучими матеріалами є оліфи або смоли, які
входять до складу лаків або фарб.
6.10.5.11 Фарбування фасадів пам'яток потрібно виконувати як останній етап всього комплексу реставраційних робіт.
Цим роботам передує детальне вивчення на реставрованій поверхні попередніх нашарувань фарб, встановлення їх кольору та складу, виявлення автентичних та історичних шарів, а також поверхневого засолення мурування і штукатурки.
6.10.5.12 Пофарбування фасадів пам'ятки здійснюється згідно з "Паспортом пофарбування" та "Технологією виконання робіт", що входять до складу проектної документації.
Технологія фарбування включає підготовку поверхні, приготування і нанесення ґрунтовки, шпаклівки і фарби.
6.10.5.13 Всі матеріали, необхідні для підготування поверхні та фарбування, повинні мати паспорт або висновок спеціалізованої технологічно-реставраційної лабораторії на відповідність їх стандартам або ТУ та можливість їх застосування на історичних фасадах та пам'ятках.
6.10.5.14 Не дозволяється використовувати опоряджувальні матеріали, які можуть привести в подальшому до втрати автентичних штукатурок, мурувань або декору.
6.10.5.15 До проведення робіт з підготовки поверхні виконавцям робіт потрібно разом з архітектором вибрати невеликі ділянки (розміром х ) - "марки" з добре збереженими початковою штукатуркою і фарбовими шарами та зафіксувати їх місцезнаходження в акті на приховані роботи або залишити їх незафарбованими. Підготовка поверхні на цих ділянках не проводиться.
6.10.5.16 Вапняні фарби рекомендуються для фарбування поверхні стін з підвищеною вологістю мурування та штукатурки, для пористих поверхонь та для фасадів будівель, що мають живопис в інтер'єрі.
Для збільшення строку служби вапняні фарби слід готувати на вапні-кипілці з додаванням оліфи (8 % від маси вапна); кухонної солі або алюмінієвих галунів у кількості до 7 % від маси вапна; гідрофобних добавок.
6.10.5.17 При використанні вапняних фарб рекомендується проводити додаткову обробку поверхні гідрофобізуючими розчинами.
Дворазова обробка З...5 % розчинами кремнійорганічних сполук у органічних розчинниках та воді або введення їх у фарбовий розчин подовжує строк служби покриття до 5...7 років.
6.10.5.18 Поверхня повинна бути міцною, очищеною від пилу, бруду.
Фарбування слід здійснювати не раніше ніж через 14 діб після нанесення штукатурки, розшивання і підмазування тріщин.
6.10.5.19 Не дозволяється проводити облицювальні та фарбувальні роботи поверхонь фасадів при температурі нижче 5 °С.
6.10.6 Консервація та реставрація архітектурного та ліпного декору
6.10.6.1 Роботи з метою реставрації і консервації архітектурного та ліпного декору потрібно виконувати на основі розробленого і затвердженого в установленому порядку проекту виконання робіт і технологічних схем. Ліпні вироби повинні виготовлятися за робочими кресленнями і відповідати первісним за формою і матеріалом.
При проведенні реставрації архітектурного та ліпного декору потрібно максимально застосовувати матеріали, аналогічні первинним, щоб забезпечити сумісність нового матеріалу зі старою основою.
6.10.6.2 Проектними рішеннями потрібно передбачати:
- кріплення виробів на матеріалах аналогічних або близьких за своїм складом до первинних, перевірених часом;
- максимальне дотримання технології виконання ліпних робіт.
6.10.6.3 Залежно від ступеня схоронності ліпних виробів на пам'ятках архітектури потрібно проводити:
- реставрацію і консервацію первинних форм і оздоблень;
- відтворення втраченого.
6.10.6.4 Перед початком робіт потрібно провести обстеження будівлі та стану схоронності ліпних виробів, уточнити категорію пам'ятки архітектури і прийняти рішення про доцільність реставрації архітектурного та ліпного декору.
