6.8.5 Художній паркет
6.8.5.1 При реставрації набірного художнього паркету у першу чергу необхідно в лабораторних умовах визначити склад клею. Для приклеювання нових клепок або шашок потрібно використовувати той же клей, що застосовувався раніше. Якщо це неможливо, його потрібно замінити клеєм, сумісним з історичними матеріалами, що має хорошу адгезію і високу водостійкість.
6.8.5.2 Для реставрації застосовують такі клеї: кістковий, міздряний, риб'ячий, осетровий, казеїновий, желатин, синтетичний тощо.
6.8.5.3 Рекомендується застосовувати такі захисні матеріали для художнього паркету:
- оліфу - висихаючу олію, яка утворює тверді та еластичні плівки при окисленні повітрям (лляна, конопляна, тунгова, перилова, ойтисикова та ін.);
- природні смоли - спирторозчинні (шелак, сандарак, каніфоль) та маслорозчинні (бурштин, копал, сандарам, шаланські);
- шелак - утворюється внаслідок життєдіяльності комах, які переробляють сік тропічних рослин;
- сандарак- смола дерев шпилькових порід, що ростуть у Африці і Австралії, має вигляд твердих зерен світло-жовтого кольору;
- каніфоль (гарпіус)- отримують зі смол хвойних дерев. У чистому вигляді каніфоль не застосовують для приготування лаків;
- природні лаки - розчини плівкоутворюючих речовин у розчинниках, здатні при нанесенні їх на поверхню утворювати, при визначених умовах, тверде прозоре або матове покриття з доброю адгезією до матеріалу;
- олійні лаки - на основі природних смол у висихаючих оліях. Як основні компоненти використовуються лляна і конопляна олія, в яку додають копалові смоли або каніфоль;
- бджолиний віск - очищений від механічних домішок;
- лаки на синтетичній основі - кремнійорганічні, акрилатні, фталеві тощо;
- розчинники - скипидар, уайт-спірит та ін.
6.8.5.4 Спочатку згідно з проектним рисунком виконують набірні роботи насухо, підбираючи і припасовуючи клепки і шашки різних порід дерева, різного розпилу і кольору та вкарбовують в них, за необхідності, деревину іншого кольору. Потім паркетні клепки та шашки наклеюють на підготовлені щити.
6.8.5.5 Інтарсія (інкрустація) - це вкарбовування, врізання в поверхню основи вставок із різних порід деревини. З багатьох засобів інтарсії найбільш розповсюджений тип геометричних вставок. Спочатку складають ескіз орнаменту в натуральну величину. Орнамент будується на комбінації різних геометричних фігур (трикутників, ромбів, трапецій, квадратів, паралелограмів та ін.), різних порід деревини і видів розпилів.
6.8.5.6 Маркетрі - набір з тонкого дерев'яного матеріалу (пластинок) для мозаїчного рисунка.
6.8.5.7 Протравлювання і фарбування різних порід дерева застосовуються для надання певного забарвлення, яке не е характерним для даної породи деревини.
6.8.5.8 Для художнього паркету лаги укладають у вигляді обриштування.
6.8.5.9. Рекомендується художній паркет стругати і циклювати вручну і натирати очищеним воском.
6.8.6 Підлоги з керамічних плиток та з плит або шашки (бруківки) природного каменю
6.8.6.1 Рисунок підлоги повинен бути визначений проектом, який має враховувати автентичний рисунок і історичний характер будівлі. Складні рисунки потрібно виконувати за розпланувальними кресленнями.
6.8.6.2 При реставрації кам'яних підлог необхідно враховувати і дотримуватись вимог розділів із реставрації виробів та конструкцій з каменю цих Норм.
6.8.6.3 При підборі технології реставрації необхідно врахувати стан збереженості матеріалу і основні характеристики плитки (щільність, пористість, міцність, колір тощо), які повинні бути відображені в технологічній частині проекту.
6.8.6.4 На пам'ятці слід реставрувати плитку або блоки, якщо це можливо, а не їх заміну.
6.8.6.5 Якщо плитки сильно зруйновані і реставрація їх неможлива або вона не забезпечить виконання необхідних функцій, слід замінити окремі зруйновані елементи, а не всю підлогу.
6.8.6.6 Нова плитка повинна бути близькою за своїми характеристиками до автентичної.
6.8.6.7 Плитки укладаються по з'єднувальному шару-розчину, характеристики якого задаються технологічною частиною проекту.
6.8.6.8 Покриття з керамічних плиток або кам'яних плит потрібно виконувати при температурі повітря на рівні підлоги, основи, а також розчину не нижче 10 °С. Вимоги до вологості повітря і основи задаються технологічною частиною проекту і вказуються в технологічній карті.
6.8.6.9 Гідро-, тепло- і звукоізоляція, а також ухил стяжок повинні бути виконані відповідно з проектом.
6.8.6.10 Роботи з реставрації або ремонту підлоги з кам'яних плит потрібно виконувати в такій технологічній послідовності: виймання зруйнованих плит або шашок, очищення і промивання основи; сортування і підгонка плит; укладання плит насухо і підгонка кромки; нанесення на основу прошарку розчину для укладання; укладання плит за заданим рисунком; заливання швів розчином; шліфування підлоги; захист поверхні підлоги.
6.8.6.11 Підлоги з кам'яних плит дозволяється влаштовувати після того, коли в приміщенні пам'ятки відремонтовані і встановлені віконні і дверні коробки, прокладена прихована мережа електропроводки, завершені санітарно-технічні роботи, включаючи встановлення приладів.
6.8.6.12 Основою під дану підлогу можуть служити стяжки на традиційних для даної пам'ятки розчинах або спеціальних реставраційних розчинах (сумісних з автентичною субстанцією).
Застосування цементних розчинів для підготовки основи допускається тільки тоді, коли забезпечено захист елементів пам'ятки від замокання (дренаж, гідроізоляція тощо).
6.8.6.13 Розчин для прошарку повинен відповідати проекту і бути сумісним з автентичною субстанцією і основою. Товщина даного прошарку задається проектом і повинна враховувати товщину плити або шашки.
6.8.6.14 Роботи з улаштування підлог із гранітних і мармурових плит виконуються в такій послідовності: перевірка геометричності форми плит, обрізування нерівних кромок, відколювання їх постільної сторони, піднесення до місця укладання, їх укладання, зарівнювання та шпаклювання швів.
6.8.7 Реставрація та заміна керамічних та кам'яних плит на великих ділянках площі
6.8.7.1 Підлогу з плит потрібно влаштовувати на передбаченому проектом рівні. Відмітку рівня чистої підлоги потрібно робити врівень з підлогами сусідніх приміщень та переносити її за допомогою будівельного водяного рівня, а у великих приміщеннях - за допомогою нівеліра.
6.8.7.2 Операції з настилання підлоги з гранітних і мармурових плит виконуються в такому порядку: встановлюють маяки, підбирають плити за кольором, укладають їх насухо і підганяють кромки, після чого наносять і розрівнюють розчин, укладають плити на розчин і вирівнюють їх до проектного положення.
Маяки встановлюють спочатку по кутах приміщення і в центрі, потім натягують шнур і за рівнем встановлюють додаткові маяки (якщо необхідно).
Можливе укладання плит на суху суміш, якщо проект (технологічна частина) допускають її застосування з наступним зволоженням.
6.8.7.3 Особливістю укладання покриттів з плит природного каменю є обов'язкове попереднє розкладання плит насухо, що дає змогу правильно підбирати суміжні плити і точно витримувати заданий проектом рисунок. Нижній шар і тильну сторону плит потрібно зволожити для запобігання відсмоктуванню води з розчину прошарку.
6.8.7.4 У великих за площею приміщеннях покриття з плит потрібно укладати від центра приміщення в чотирьох або двох напрямках від розбивної осі. Для цього за встановленими маяками прокладають маякові шнури через центральну вісь приміщення. В інших випадках укладання плит слід починати від стіни, протилежної вхідним дверям, а маяковий шнур натягувати вздовж стіни.
6.8.7.5 Розчин прошарку потрібно наносити смугами довжиною 1...1,5 м вздовж маякового шнура на 20...30 см ширше ряду плит, що укладаються. Розчин розрівнюють правилом по маяковому шнуру або інвентарних маякових рейках потрібної товщини.
6.8.7.6 Плити потрібно укладати зразу після розрівнювання розчину по шнуру у напрямку "на себе" в притик з найбільш можливим щільним швом. У проектне положення плити встановлюють, притискуючи в розчин трамбівкою або молотком через дерев'яну прокладку, яка повинна захоплювати не менше двох плит, або з застосуванням вібрації.
Невеликі плитки укладають вручну з застосуванням простих інструментів легким постукуванням кельми.
6.8.7.7 Перед перервою в роботі незатверділий розчин потрібно обрізувати по ребрах останнього ряду і видаляти. Лишки розчину потрібно видалити до початку тужавіння.
6.8.7.8 Правильність укладання плит потрібно постійно перевіряти в процесі роботи у всіх напрямках за допомогою контрольної рейки довжиною і металевого кутника. Величина виступу між суміжними плитами не повинна перевищувати , а відхилення швів покриття від прямого напрямку - на довжини ряду.
6.8.7.9 Після закінчення робіт із встановлення плит в проектне положення їх поверхню потрібно очистити від лишків розчину і здійснити їх опорядження.
6.8.7.10 Поверхню старого (історичного) каменю після очистки та реставрації необхідно захистити від дії можливих агресивних факторів, біоураження і надмірного зволоження.
6.8.8 Влаштування підлог із чавунних і сталевих штампованих плит
6.8.8.1 Роботи з улаштування покриттів із чавунних і сталевих штампованих плит потрібно починати з укладання прошарку з цементно-піщаного і латексно-цементного розчину товщиною 15...20 мм. При влаштуванні покриттів із плит товщиною до по гідроізоляції товщина прошарку повинна складати 20...25 мм.
6.8.8.2 Прошарок потрібно укладати і розрівнювати одночасно для двох-трьох рядів плит у вигляді смуги шириною 0,7...0,8 м, довжиною не менше .
6.8.8.3 Після нанесення розчину по натягненому шнуру і контрольних маяках потрібно укласти два поздовжньо-осьових ряди плит по всій довжині приміщення. Укладання поперечних рядів слід починати від стіни, протилежної вхідним дверям або в'їзду, і вести в напрямку дверей.
6.8.8.4 Правильність укладання плит у розчин прошарку потрібно систематично перевіряти правилом у всіх напрямках.
При укладанні плит з розміром сторін і більше їх потрібно осаджувати молотком-кулачком масою 2,3...2,5 кг, наносячи удари по дерев'яному бруску. Осадження закінчується після ущільнення розчину прошарку і заповнення швів і отворів у плитах. Плитки розміром сторін менше осаджують дерев'яними, гумовими або пластмасовими молотками-киянками.
6.8.8.5 Між плитами розміром сторін до потрібно утворювати ширину швів 5...7 мм, а між плитами більших розмірів - 6...8 мм. Розчин, що виступає з швів між плитами або з отворів, слід видалити через 2...З доби після укладання лицьового покриття.
6.8.8.6 Пішохідний рух по підлозі з чавунних і сталевих штампованих плит допускається не раніше набуття розчином прошарку міцності не менше 2,5 МПа, а нормальну експлуатацію - при досягненні проектної міцності.
6.9 Виконання ремонтно-реставраційних робіт в інтер'єрах
6.9.1 Загальні підходи до ремонтно-реставраційних робіт в інтер'єрах
6.9.1.1 Опоряджувальні роботи слід виконувати тільки після закінчення відповідних етапів загальнобудівельних реставраційних робіт, від чого залежить їх технологічна послідовність та якість.
Крім цього, якість опоряджувальних робіт значною мірою залежить від якості опоряджувальних матеріалів.
6.9.1.2 Ремонтно-реставраційні роботи в інтер'єрі полягають у консервації деталей інтер'єру та його оздоблення, а також у частковій заміні адекватними матеріалами тих особливо пошкоджених або відсутніх елементів, прототипи яких збереглися.
Ремонтно-реставраційні роботи в інтер'єрі можуть включати:
- розчищення від пізніх ремонтних нашарувань та шарів, які втратили адгезію з основним матеріалом;
- ремонт мурування;
- реставрацію штукатурного покриття;
- реставрацію ліпного оздоблення;
- фарбувальні роботи;
- реставрацію штучного мармуру;
- реставрацію столярних виробів (вікна, двері, підлога, кесони);
- реставрацію архітектурного металу;
- реставрацію спеціальних видів оздоблення (альфрейні роботи, позолота, живопис).
6.9.1.3 Виконання оздоблювальних робіт в інтер'єрі слід починати тільки після усунення конструктивних недоліків за умови збереження існуючої конструктивної системи та її окремих елементів.
Збереження і консервація конструктивної системи виконується шляхом підсилення (укріплення) окремих елементів або заміни тих частин і елементів конструктивної системи, які знаходяться в аварійному стані або відсутні.
Замінник повинен мати таку ж форму та зовнішній вигляд, що й історичний елемент.
6.9.1.4 При розробці проекту реставрації пам'ятки опорядження потрібно вибирати з урахуванням таких факторів:
- досягнення високого архітектурно-естетичного вигляду інтер'єрів і фасадів пам'яток;
- досягнення високої якості і довговічності опорядження;
- мінімум трудовитрат при виконанні робіт та експлуатаційного догляду;
- призначення будинку і експлуатаційні характеристики приміщень;
- широке використання первинних традиційних місцевих матеріалів;
- найбільш повне використання фізико-механічних властивостей застосованих матеріалів;
- відсутність шкідливих для здоров'я людини і навколишнього середовища виділень при виконанні робіт і експлуатації пам'яток;
- створення оптимальних гігієнічних умов для перебування в приміщеннях людей;
- поліпшення технологічних характеристик приміщень пам'яток;
- забезпечення пожежної безпеки при виконанні робіт і під час експлуатації пам'яток.
6.9.1.5 Вид опорядження поверхні повинен відповідати вимогам проектно-кошторисної документації.
За необхідності заміна деяких видів опорядження повинна бути погоджена з замовником та автором проекту.
