6.7.6.8 При відновленні покрівлі тес може укладатися вздовж схилу і поперек, тобто паралельно карнизу. Характер укладання передбачається проектом

6.7.6.9 Роботи з відновлення покрівлі з тесу потрібно починати по настилу лат перерізом х або лат діаметром , обтесаних з двох боків. Лати потрібно класти на відстані одна від одної через 60...70 см і прибивати до кроков. Ухил для покрівель з тесу повинен бути не менше 80 %.

6.7.6.10 При відновленні двошарової покрівлі з тесу роботи слід розпочинати з лінії обрізу настилу. Дошки з тесу для нижнього шару потрібно притуляти одну до одної серцевиною донизу і прибивати до лат одним цвяхом х у кожному перетині їх з латою.

Дошки верхнього шару потрібно укладати на нижній шар таким чином, щоб утворювався половинний закрій. При цьому дошки тесу верхнього ряду потрібно встановлювати серцевиною до верху і прибивати двома цвяхами х у кожному перетині з латою.

6.7.6.11 При відновленні покрівлі з тесових дощок в розгін дошки тесу потрібно укладати так само, як для двошарової покрівлі. Дошками верхнього шару потрібно перекривати ребра дощок нижнього не менше ніж на . Прибивати дошки до лат потрібно двома цвяхами, через обидва шари у кожному перетині з латою.

6.7.6.12 Для влаштування гребеня слід використовувати вкладиші. Гребеневі дошки і смуги з покрівельної сталі потрібно закріплювати толевими цвяхами розміром х . Під гребеневі дошки рекомендується укладати стрічку з руберойду шириною цих дощок.

6.7.6.13 Покрівлі з тріски аналогічні покрівлям з дранки, але укладаються навскіс, ялинкою.

6.7.7 Нанесення захисних покриттів

6.7.7.1 Після завершення робіт із реставрації покрівлі з листової сталі (проведення часткового ремонту або повної її заміни) покриття потрібно захистити від впливів атмосферних опадів, сонячної радіації, агресивного середовища повітря тощо, що викликають іржавіння сталі. Для цього потрібно вжити відповідних заходів, які повинні бути вказані у проекті.

6.7.7.2 Технологічна структура процесів і робочих операцій із захисту та консервації покрівельного покриття складається з двох етапів:

- підготовчого, що включає прості робочі операції підготовки поверхні покрівлі для нанесення захисних покриттів;

- основного - нанесення атмосферостійких лакофарбованих складових за два прийоми - спочатку за два рази наносяться два шари ґрунтовки, потім - два шари фарби (емалі).

6.7.7.3 Підготовка раніше покритої фарбою поверхні покрівлі для нанесення нового лакофарбового покриття включає технологічні операції очищення поверхні від старої фарби та її знежирення.

Рекомендується спочатку фарбувати схил даху, а потім іти від гребеня до схилу. Схил даху фарбують на один раз більше ніж основну покрівлю.

6.7.7.4 Одночасно потрібно перевірити стан та якість з'єднання елементів покрівлі. Місця, що мають порушення з'єднань, потрібно відремонтувати, ущільнити шпаклівкою, замазкою або герметиком, за необхідності накласти латки, потім прооліфити їх та пофарбувати.

6.7.7.5 Для захисту покрівель від атмосферного впливу рекомендується використовувати ґрунтовки - на натуральній оліфі та фарби (емалі).

Приготування і нанесення ґрунтовок і фарб потрібно здійснювати відповідно до правил і вимог, вказаних у паспортах на ці матеріали та в спеціальних інструкціях.

6.7.7.6 Для подовження строку служби риштаків потрібно регулярно і своєчасно очищати їх від снігу, листя та інших забруднювачів, проводити суцільне фарбування не рідше одного разу за три роки.

6.7.7.7 Не рекомендується наносити штучну патину на всю поверхню покрівлі, а тільки на ділянках нового матеріалу, використаного при ремонті або зачищенні до блиску металу ділянки історичного матеріалу.

6.7.7.8 Для захисту конструктивних елементів із дерев'яних матеріалів, що піддаються дії води, потрібно використовувати антисептичні препарати, а від вогню - антипіренові розчини.

6.7.7.9 Покриття з дерев'яних матеріалів необхідно захищати від вогню, біоуражень та захищати їх гідрофобними засобами, які не змінюють кольору і не завдають шкоди деревині.

6.7.7.10 Допускається фарбування дерев'яних покриттів, якщо це відповідає історичному характеру пам'ятки і передбачено проектом реставрації.

6.7.7.11 Не дозволяється фарбувати або наносити інші захисні покриття на покрівлю при безпосередній дії сильних сонячних променів, під час дощу і по невисохлій після дощу або роси поверхні, а також при температурі нижче 10 °С.

6.8 Реставрація та ремонт підлог

6.8.1 Загальні підходи до реставрації та ремонту підлог

6.8.1.1 Підлоги відіграють важливу роль у визначенні загального історичного характеру пам'ятки.

6.8.1.2 Роботу з реставрації та влаштування підлоги потрібно виконувати з дотриманням вказівок проекту реставрації, ПВРР і ТК.

6.8.1.3 Історичні підлоги зустрічаються таких типів:

- дерев'яні (дошка, паркет, художня клепка);

- металеві (чавун, мідь);

- земляні (земля, глина);

- кам'яні (мармур, граніт, природні камені);

- керамічні (керамічна плитка, плінфа, цегла);

- мозаїчні (смальта, кераміка, природні камені).

6.8.1.4 Не дозволяється радикально змінювати план та вигляд підлоги кімнат і приміщень, які є важливими у визначенні загального історичного характеру будівлі.

6.8.1.5 Проектно-виконавча документація повинна містити:

- результати обстеження: інженерно-технічний стан підлоги і її елементів, стан матеріалу підлоги, характерні елементи, особливості технології замощення (улаштування), наявність замокань, вологість матеріалу, наявність пошкоджень та біоуражень, пофарбувань, ремонтно-реставраційних вставок і доповнень тощо;

- технологію влаштування, укріплення або реставрації підлоги (поетапно); характеристику реставраційних матеріалів, захист та оздоблення;

- технологічну схему влаштування підлоги;

- необхідні підготовчі роботи;

- креслення з необхідними перерізами і деталізацією;

- пояснювальну записку.

6.8.1.6 Вимоги до відреставрованої підлоги:

- природа основного матеріалу та рівень автентичної підлоги повинні зберігатися;

- вигляд підлоги повинен відповідати історичному характеру будівлі;

- підлога повинна бути стійка до стирання. Від цього залежить її довговічність і зовнішній вигляд;

- необхідно передбачати можливість промивати підлогу водою або натирати пастою;

- поверхня підлоги повинна бути рівною (без вибоїн і каверн) і не слизькою.

6.8.1.7 Не дозволяється замінювати цілі деталі або елементи підлоги, коли можлива реставрація або обмежена заміна деяких частин.

6.8.1.8 Необхідно захищати елементи підлоги від пошкодження при проведенні ремонтно-реставраційних робіт і подальшій її експлуатації.

6.8.1.9 Не дозволяється виконувати такий захист підлоги, який призводить до зміни зовнішнього вигляду, деструкції або псування її елементів в часі.

6.8.2 Дерев 'яні підлоги

6.8.2.1 При реставрації дерев'яних підлог необхідно дотримуватись вимог до реставрації дерев'яних виробів та конструкцій цих Норм та враховувати існуючі нормативні документи на влаштування нових дерев'яних підлог в тій частині, яка не суперечить цим Нормам.

6.8.2.2 Всі дерев'яні елементи підлоги повинні бути захищені від можливої дії вологи, вогню та біоуражень. Методи захисту необхідно чітко вказати в проектній документації.

6.8.3 Підлоги з дощок

6.8.3.1 Технологічний процес улаштування підлог з дощок передбачає такі операції:

підготовку основи, розмітку укладання лаг у приміщенні; укладання лаг-маяків у проектне положення по готовій основі; вивірення і розкладання проміжних лаг; закріплення першої і наступних дощок підлоги.

6.8.3.2 Основою під підлоги з дощок повинні слугувати:

- при влаштуванні на грунті - історичний підстилаючий шар, а якщо він втрачений або сильно зруйнований, то ущільнений щебенем грунт або підстилаючий шар на основі традиційних або спеціальних реставраційних розчинів, по яких вимуровують стовпчики з червоної цегли, будівельного розчину або вкопані елементи (колоди зі щільних порід дерева діаметром не менше ЗО см) для встановлення лаг. Марка цегли не повинна бути нижче М75, а розчин не нижче М25;

- при влаштуванні на міжповерхових перекриттях - балки перекриття, дошки і звукоізоляційний шар;

- при влаштуванні по двошаровому перекриттю з дерев'яних балок і дощок - суцільний настил нижнього шару з дощок товщиною, що визначається проектом.

6.8.3.3 Лаги потрібно укладати поперек напрямку світла з вікон, а у приміщеннях з визначеним напрямком руху людей (коридори) - поперек проходу з тим, щоб дошки лицьового покриття лежали вздовж напрямку руху.

Відстань між осями лаг повинна бути прийнята за проектом, але не повинна перевищувати таких величин: при товщині лаг - 0,7...0,8 м; при товщині -0,9...1,0 м і при товщині - 1,0...1,2 м.

Лаги потрібно стискати між собою впритул зі зміщенням стиків суміжних лаг не менше як на . Стики лаг слід розміщувати на стовпчиках. Вирівнювання лаг підставленням під них дерев'яних клинців або підкладок не допускається.

6.8.3.4 Для запобігання утворенню капілярної вологи в елементі підлоги і загниванню дерев'яних виробів поверхня стовпчиків гідроізолюється. На гідроізоляції влаштовують гідрофобізовані дерев'яні прокладки, а на них - лаги і дошки покриття підлоги.

6.8.3.5 Настилати підлогу з дощок потрібно за допомогою стискачів. При цьому першу дошку слід укладати гребенем до стіни, а при влаштуванні підлоги з дощок паркетним способом - пазом до стіни і кожну наступну дошку слід притискати до раніше укладеної.

6.8.3.6 Після укладання підлоги її поверхню стругають, потім встановлюють плінтуси, галтелі, вентиляційні решітки. Останні слід встановлювати згідно з проектом, але не менше двох на кожні 15...20 м2 підлоги.

6.8.3.7 Метод та технологія опорядження і захисту поверхні підлоги, тонування деревини, просочення захисними розчинами, натирання мастиками або фарбування передбачається проектом реставрації.

6.8.3.8 Необхідно зберігати автентичне опорядження підлоги. Для повністю відновленої підлоги її оздоблення повинно відповідати характеру історичної будівлі.

6.8.4 Підлоги з паркету

6.8.4.1 При проведенні реставраційних робіт використовуються такі види паркетних підлог:

- шпунтові — з дощок товщиною ЗО...35 мм і шириною 10...16 см, з'єднаних між собою в шпунт;

- палубні - з планок твердої деревини шириною 6...10 см і довжиною 1,5...1,8 м;

- планкові (звичайні) - з планок твердої деревини товщиною 15...30 мм, шириною З...10 см, довжиною 15...60 см зі шпунтами і гребінцями;

- щитовий (художній) паркет - паркетні клепки, приклеєні на щити;

- французький набірний - з клейової фанери;

- спеціальний.

6.8.4.2 При влаштуванні підлоги з паркету потрібно дотримуватися вимог, що вказані в проекті реставрації пам'ятки, технологічних картах і суворо дотримуватися технології і методів виконання робіт на кожній операції.

6.8.4.3 Проектом потрібно визначати рисунок настилання паркету: ялинкою, косою ялинкою, прямим та розгорнутим квадратами або різними простими і складними візерунками - прямим, килимом тощо. Незалежно від виду рисунка для кожного приміщення потрібно скласти план укладання і розкладання паркету.

6.8.4.4 Технологічний процес улаштування підлоги з паркету складається з таких основних операцій: підготовка основи, приготування і нанесення клею, формування покриття паркету і витримка його під тиском.

6.8.4.5 Основою під паркетну підлогу повинні слугувати: дощаний настил (чорна підлога) на дерев'яних лагах; деревно-волокнисті плити, спеціальні монолітні і збірні стяжки.

6.8.4.6 Паркетні клепки до основи потрібно кріпити цвяхами або приклеювати спеціальною мастикою.

6.8.4.7 При проведенні реставраційних робіт із підготовки основи потрібно виконувати такі операції:

- видалити циклею або стамескою зруйновані паркетні клепки (паркетини);

- видалити залишки клею з основи (у разі, коли стара паркетна клепка придатна для подальшого використання, то з її поверхні також потрібно зняти залишки клею);

- з поверхні деревини усунути дефекти у вигляді вдавлень, подряпин, тріщин, отворів від сучків, сколів, відривів волокон, щоб отримати рівну і гладку поверхню.

Жорсткість основи повинна відповідати 8-му класу.

6.8.4.8 Клепки паркету мають бути без тріщин, білизни, сучків тощо і мати вологість 7...9 %.

6.8.4.9 При влаштуванні підлоги з паркету вологість основи повинна бути: для стяжок - не вище 5 %, для деревно-волокнистих плит - не вище 12 %.

6.8.4.10 Настилання паркету потрібно виконувати після підготовки основи по вирівняній і знепиленій поверхні при температурі повітря в приміщенні не нижче 10 °С і його вологості не більше 60 %. Горизонтальність основи потрібно перевірити за допомогою контрольної двометрової рейки і рівня. Просвіт між рейкою і основою не повинен перевищувати .

6.8.4.11 Опорядження підлоги з паркету складається з трьох основних операцій:

стругання, циклювання і натирання воском (мастикою) або покриття лаком:

- стругання - виконується при допомозі паркетно-стругальної машини, електрорубанка і циклювальної машини;

- циклювання - кінцеве зачищення циклювальною машиною, в особливих випадках - вручну. Перед циклюванням підлогу очищають від пилу;

- натирання - розбризкування рідко розведеної пасти на поверхню з розтиранням її пензлем або щіткою, а після висихання - натирання жорсткими щітками.

Паркет не дозволяється мити і залишати тривалий час ненатертим. Очищають його вологою тирсою, ганчірками і щітками. Очищений паркет натирають воском або пастою не менше одного разу на місяць.

6.8.4.12 При реставрації паркету необхідно визначити хімічний склад старого оздоблювального матеріалу, щоб використати аналогічний склад. Якщо це неможливо, то замінник має бути близьким за своїм складом та сумісним з історичним матеріалом.