6.4.25 Рекомендується застосовувати наступні з'єднання методом паяння:
- внакид - з косим зрізом, ступінчасті та втулкові, що забезпечують найбільша міцність та герметичність;
- стикові - за відсутності великих навантажень, для спаювання зламаних фрагментів або декоративних елементів.
6.4.26 При розробці технологічних карт на реставрацію виробів з металу потрібно вказувати матеріал, марку, форму, розміри, чистоту обробки та оздоблення поверхні, Необхідно також вказати методи очищення, боротьби з корозією; консервації з урахуванням специфіки металу, його художньої цінності; ліквідації деформації і зняття напружень та перекристалізації (нагрівання); з'єднання металу: фальцами, в рейку, внаклеп, слюсарними методами (з'єднання на болтах тощо), ковальським зварюванням, паянням, методами розбирання та складання з урахуванням основних опорних елементів.
6.4.27 Методи патинування міді в зелений та коричневий кольори при реставрації пам'яток рекомендується використовувати для обробки невеликих декоративних фрагментів з металу і для патинування скульптур.
6.4.28 Спосіб відтворення (реставрації) патини потрібно вибирати залежно від загального стану збереженості конструкції, корозійного стану та зовнішнього вигляду, який повинен бути після реставрації.
Реставрація включає визначення корозійного стану конструкції або її окремих елементів, очистку від продуктів корозії (та плівкових нашарувань), промивання та стабілізацію металу, механічну обробку та надання матеріалу первісного вигляду і його консервацію.
6.4.29 При реставрації металевих поверхонь для їх фарбування потрібно використовувати олійні фарби, перхлорвінілові, алкідні, меламіно-формальдегідні емалі. Для підготовки поверхонь під фарбування слід застосовувати ґрунтовки.
6.4.30 При виконанні фарбувальних робіт по металу потрібно дотримуватися технології їх нанесення.
Лакофарбові матеріали слід наносити щіткою або фарборозпилювачем при температурі повітря не нижче 10 °С і відносній вологості повітря не більше 70 %.
Наносити лакофарбові матеріали необхідно на очищену від старої фарби, іржі і протерту уайт-спіритом поверхню при дотриманні такого порядку виконання операцій:
нанесення першого шару грунту та його сушіння; нанесення другого шару грунту та його сушіння; нанесення першого шару емалі та її сушіння; нанесення другого шару емалі та її сушіння.
6.4.31 Фарбові нашарування потрібно знімати змивками за допомогою компресів з вати та марлі. Після зняття фарбових нашарувань на поверхні можуть виявитись вогнища розпиленої корозії зеленого кольору, який можна усунути шляхом накладання компресів, змочених 10 % розчином сульфамінової кислоти. Потім ці місця слід обробити 2 % спиртовим розчином бензотриазолу.
6.4.32 При реставрації бронзових експонатів забороняється використовувати інші матеріали - залізо, свинець, цинк, олово та застосовувати різноманітні замазки і шпаклівки. Для всіх робіт з очищення та ремонту (вставка латок, закриття раковин, тріщин, швів тощо) потрібно використовувати метал відповідного складу, а з'єднання виконувати зварюванням або зачеканкою за умови максимального вирівнювання якості поверхні доробок та пам'ятника.
6.4.33 Для позитивного впливу на процес утворення патини необхідно регулярно (декілька разів на рік) промивати щітками поверхні гарячою водою з будь-яким нейтральним синтетичним миючим засобом.
6.4.34 При реставрації кованих та литих художніх виробів з чорного металу потрібно виконувати наступні технологічні операції:
- очищення поверхні від продуктів корозії та старих фарбових шарів (піско-дро-боструминний та гідро-піскоструминний; очищення механізованим або ручним інструментом; термічний; хімічний - змивками, розчинами мінеральних та органічних кислот);
- ремонт або відновлення відсутніх елементів (зварювання, паяння, механічне клепання);
- грунтування;
- фарбування.
Роботи з нанесення фарбувальних покриттів повинні проводитись під дашком або в приміщенні з припливно-витяжною вентиляцією і при зовнішній температурі не нижче 12 °С та відносній вологості повітря не вище 80 %.
6.5 Консервація, реставрація та відновлення мурувань та виробів з каменю
6.5.1 Підсилення мурованих конструкцій
6.5.1.1 При проведенні реставраційних робіт на пам'ятках можуть виконуватися ремонт, реставрація, консервація або відновлення втрачених мурувань стін, перегородок, простінків і стовпів, перемичок, арок і склепінь розчинами, сумісними з старими будівельними матеріалами із використанням природних або штучних каменів (керамічних - цегла, плінфа, камені з вапняку і туфів), маса яких дає змогу укладати їх вручну.
6.5.1.2 Несуча здатність мурованих кам'яних конструкцій залежить від міцності каменів, якості і марки розчину і повинна забезпечувати при виконанні ремонтно-реставраційцних робіт монолітність мурування, здатного витримувати передбачене проектом навантаження.
Камені потрібно укладати із збереженням характеру стародавніх мурувань з перев'язуванням (перекриттям) вертикальних швів, щоб тиск від вищерозташованих каменів рівномірно передавався нижчим. Всі шви повинні бути повністю заповнені розчином. При цьому жоден камінь, укладений в конструкцію на розчині, не повинен переміщуватися під дією навантажень. Забезпечувати монолітність мурування при виконанні реставраційних робіт або відтворенні зруйнованих конструкцій пам'яток потрібно з дотриманням технологічних правил розрізу мурування, які передбачають відповідне розміщення рядів, розділення кожного з них на окремі камені і розташування швів у суміжних рядах.
6.5.1.3 При проведенні робіт з мурування при відновленні втрачених окремих частин або конструкцій і необхідності їх відтворення потрібно дотримуватись таких правил розрізування мурування:
- постелі каменів, що укладені в ряди, повинні бути перпендикулярні до сил, які на них діють, і сприймати зусилля під кутом, що виключає зсув каменів;
- масив мурування повинен розмежовуватися на окремі камені системою вертикальних площин (швів), одна з яких перпендикулярна до верстових рядів муру, а інші були їм паралельні;
- перев'язування вертикальних швів повинно виключати збіг у суміжних рядах мурування поперечних і поздовжніх швів.
При невиконанні цього правила мурування виявиться розрізаним на окремі стовпчики, які при поздовжньому згинанні будуть деформуватися, що спричинить руйнування конструкції.
6.5.1.4 До початку робіт із мурування при відтворенні пам'ятки на ремонтно-реставраційному майданчику повинні бути завершені всі підземні роботи з улаштування фундаментів, підвальної частини споруди, а також підготовчі і земляні роботи. Крім цього, потрібно:
- розмістити відповідно до ПОРР механізми вертикального підйому матеріалів;
- доставити на майданчик необхідний інструмент, інвентар і пристосування;
- укомплектувати робітниками комплексну бригаду, забезпечити її завданням на виконання робіт.
6.5.1.5 При проектуванні ремонту, реставрації або відтворення мурувань конструкцій пам'яток з природного або штучного каменю потрібно вказувати склад чи марку розчину, виходячи з вимог сумісності матеріалів, міцності і довговічності споруди, характеру і умов роботи конструкції. Проектом можуть призначатися розчини марок М10, М25, М50, М75, М100, М150, М200. У кожному конкретному випадку склад розчинів потрібно підбирати у спеціалізованих технологічних реставраційних лабораторіях.
Крім міцності, розчин повинен мати рухливість і водоутримувальну здатність. Рухливість розчину залежить від водов'яжучого відношення (В/В) і визначається величиною занурення у нього стандартного конуса. Для бутового мурування потрібно застосовувати розчин рухливістю від до , для мурування з каменів правильної форми (плінфа, цегла тощо) - від до . Для підвищення рухливості і водо-утримувальної здатності розчинів у них слід вводити пластифікатори.
6.5.1.6 Роботи з мурування при ремонті, реставрації або відтворенні втрачених конструкцій пам'яток потрібно виконувати із збереженням характеру стародавніх мурувань при дотриманні технологічної структури процесу і виконання усіх операцій:
встановлення і перестановки порядовок і причалки; подачі і укладання цегли і розчину;
мурування кутів споруди в примиканнях і пересіченнях стін висотою 4-5 рядів у вигляді штраби; укладання цегли у верстові ряди і забутки; обрубування і тесання цегли та розшивання швів (за необхідності). Роботи потрібно виконувати на основі проекту реставрації, ПВРР і ТК.
6.5.1.7 При реставраційних роботах замуровування прорізів, ніш, гнізд і борозен у конструкціях стін потрібно виконувати з того ж матеріалу, з якого виконана існуюча конструкція, з обов'язковим перев'язуванням з нею і відповідним розшиванням швів. При замуровуванні прорізів спочатку потрібно викласти останній ряд забутки і за-чеканити тим же розчином, який використовувався в існуючій конструкції, шви між старим і новим муруванням, потім слід укласти лицьові ряди з закладанням швів аналогічно стародавньому муруванню. Ніші, гнізда і борозни потрібно замуровувати на всю товщу муру конструкції.
6.5.1.8 Замуровувати тріщини потрібно тільки після усунення причин тріщиноутво-рення. Для перевірки припинення розвитку тріщин у декількох місцях перпендикулярно до них, підготувавши відповідним чином основу, слід ставити марки (гіпсові шириною 50...100 мм і товщиною 6...10 мм чи спеціальні, які дозволяють проводити інструментальні вимірювання), зазначивши на них дату їх встановлення. Тривалість спостережень залежить від характеру причин, що викликають деформації.
6.5.1.9 Для ремонту тріщин можна використовувати різні способи, які, в свою чергу, залежать від розмірів тріщин:
- вузькі тріщини потрібно розчистити, промити і заповнити розчином (проін'єктувати);
- широкі тріщини потрібно розібрати і замінити старе мурування новим з того ж матеріалу зі збереженням існуючої перев'язки швів;
- якщо в конструкції мурування утворилися тріщини значної ширини, то до того, як їх ліквідувати способом мурування, конструкцію потрібно скріпити за допомогою анкерів і стягуючих болтів, розташовуючи їх на раніше пробитих борознах.
6.5.1.10 Проектом реставрації може призначатися підсилення конструкції мурування методом її включення в обойму (сталеву, залізобетонну, армоцементну).
Технологія виконання робіт із підсилення мурування методом включення муру конструкції в сталеву обойму здійснюється таким чином:
- на кутах конструктивного елемента встановлюють на розчині кутники, до яких потім приварюють хомути з стрічкової або круглої сталі;
- відстань між хомутами повинна бути не менше ширини (товщини) периметра елемента конструкції і не більше . Обойму потрібно захистити від корозії шаром штукатурного розчину товщиною 25...30 мм по металевій сітці і пофарбувати олійною фарбою.
6.5.1.11 За необхідності проведення незначного підсилення мурування потрібно застосовувати сітчасте армування з наступним штукатуренням розчином. При цьому необхідною вимогою до армування є його стійкість до корозії.
6.5.1.12 На окремих ділянках конструкцій, де мурування було незахищене при експлуатації споруди і піддавалось впливу атмосферних опадів, поперемінному замерзанню і розмерзанню, що спричинило утворення крихкого мурування (розчину і цегли), потрібно повністю видалити весь матеріал, що втратив проектну міцність, промити водою під тиском ушкоджені місця, просушити тіло конструкції і поновити мурування матеріалом, аналогічним первинному, забезпечивши перев'язку з існуючим муруванням і збереження розташування каменів мурування, і розшити шви.
6.5.2 Консервація та реставрація поверхні мурувань
6.5.2.1 При консервації та реставрації поверхні мурувань слід враховувати, що основною метою цих робіт є максимальне збереження автентичності пам'ятки та характерних для окремих будівельних періодів рис, які ілюструють історичні етапи розвитку національного будівництва.
6.5.2.2 Руйнування цегли і каменю внаслідок періодичного впливу агресивних атмосферних чинників відбувається по-різному: викришування і лущення цегли і каменю на різну глибину, відпадання окремих кусків, поява тріщин, вимивання водорозчинних солей на зовнішній поверхні цегли. В цеглині руйнуються зовнішні грані, поверхня покривається тріщинами, черепашками і заглибленнями.
6.5.2.3 При реставрації поверхні мурувань залежно від величини і характеру втрат можуть використовуватися два варіанти відновлення поверхні:
- консервація історичного матеріалу з доповненням втрат спеціальними розчинами;
- часткова заміна пошкоджених елементів сумісними замінниками, якщо існують їх прототипи.
6.5.2.4 Перевагу слід надавати консерваційним заходам, заміна можлива тільки у разі сильного пошкодження елементів мурувань, але обов'язково замінник повинен бути сумісним з основним матеріалом та історичною спорудою за фізико-хімічними характеристиками, розміром, масштабом і кольором.
У разі, коли поверхня дуже пошкоджена і не може бути відновлена за допомогою тільки консервації, як виняток, допускається відновлення поверхні загальним шпаклюванням спеціальним розчином. Розчин повинен імітувати поверхню мурування за кольором та фактурою.
6.5.2.5 Технологія робіт із консервації поверхні мурувань передбачає виконання таких операцій:
- розчищення зовнішньої поверхні від забруднень, висолів та деструктованих шарів;
- доповнення втрат у муруванні;
- ін'єктування тріщин і пустот у муруванні;
- укріплення сипкої, крихкої цегли чи каменю спеціальними розчинами;
- реставрація швів;
- шпаклювання каверн, сколів, доповнення незначних втрат;
- тонування ділянок вставленої цегли чи каменю;
- захисна обробка поверхні.
