Укладання залізобетонних плит виконується з обов'язковим штирьовим з'єднанням та заповненням швів мастикою на основі органічних в'яжучих.

Конструкції одягу із збірних залізобетонних покриттів повинні враховувати конструкцію плит і навантаження згідно з ГОСТ 21924.0 - ГОСТ 21924.3.

5.17 Брущаті мостові та покриття з малорозмірних бетонних плит, які влаштовуються на вулицях і площах районів історичного планування міст, на тротуарах, садово-паркових і пішохідних доріжках, зупинках, автостоянках, проектуються на гравійній, щебеневій або бетонній основах.

Між основами та брущатим камінням улаштовується цементо-піщаний (у співвідношенні 1:3) або піщаний прошарок завтовшки 3-. Шви брущатих покриттів, залежно від умов відведення поверхневих вод, також заповнюють сухою піщано-цементною сумішшю складом 1:5, цементо-піщаним розчином або бітумною мастикою.

ДБН В.2.3-5-2001 С.29

5.18 Конструювання дорожнього одягу в разі сумісного руху автотранспорту та трамвая здійснюється згідно з цими нормами і СНіП 2.05.09.

5.19 Покриття та основи для одягу тротуарів і їх конструкції призначають за типовими проектами, розробленими для населених пунктів, з урахуванням наявності місцевих дорожньо-будівельних матеріалів:

- асфальтобетонні - з піщаного, литого або дрібнозернистого асфальтобетону в один шар завтовшки 3 або 4-;

- монолітні цементобетонні - з бетону МЗ00 і більше завтовшки 10- - на магістральних вулицях, - на вулицях місцевого значення;

- збірні - з бетонних плит.

Покриття тротуарів з різних штучних кам'яних і бетонних матеріалів (залізобетонні плитки, фігурні елементи мостіння) проектуються за індивідуальними проектами.

5.20 Дорожній одяг велосипедних доріжок, автостоянок і проїздів слід проектувати як для вулиць і доріг полегшеного та перехідного типів. Конструкції дорожнього одягу повинні забезпечувати пропуск прибиральної техніки, а пожежні проїзди - разовий пропуск протягом доби 2-3 пожежних машин.

5.21 Сполучення дорожнього одягу проїзної частини з тротуаром або газоном на вулицях здійснюється встановленням бортового каменю, типи якого приймаються за чинними державними стандартами.

5.22 Покриття укріплених смуг і узбіч слід передбачати з цементо- або асфальтобетону з використанням крупного щебеню (фракції 40-), а також з оброблених в'яжучими місцевих кам'яних, гравійних і шлакових матеріалів.

Поверхню решти узбіч слід укріплювати залежно від інтенсивності та характеру руху, грунтів земляного полотна та особливостей клімату, засіванням травами, розсипанням щебеню, гравію, шлаку та іншими місцевими матеріалами.

Для запобігання узбіч і укосів земляного полотна від розмиву на ділянках доріг з поздовжніми похилами більше 30 ‰, з насипами висотою більше , у місцях угнутих кривих у поздовжньому профілі слід передбачати влаштування поздовжніх лотків та інших споруд для зібрання та відведення стічної з проїзної частини води.

5.23 Дорожній одяг у місцях сполучення з горловинами оглядових колодязів слід виконувати з використанням спеціальних плит, які розвантажують і розподіляють навантаження від транспорту з підняттям чавунних люків до відміток верха покриття.

5.24 Кількість і товщину шарів основи визначають виходячи з умов забезпечення міцності покриттів і всього дорожнього одягу.

На магістральних і житлових вулицях, дорогах у промислових і комунально-складських зонах найзначніших, значних і великих міст слід передбачати верхній шар основи з крупнозернистого асфальтобетону або кам'яного матеріалу, обробленого органічним в'яжучим.

Для вулиць і доріг місцевого значення у верхньому шарі основи може використовуватися регенерований асфальтобетон.

На ділянках з ускладненим поверхневим водовідведенням верхній шар основи слід улаштовувати з крупнозернистого пористого або високопористого асфальтобетону з обов'язковим відведенням з нього води.

5.25 Цементобетонні основи товщиною плит 16- проектуються на магістральних вулицях і дорогах з улаштуванням швів стиску; шви розширення в основах не влаштовуються.

5.26 Щебеневі основи проектуються під асфальтобетонні покриття на магістральних вулицях усіх категорій, а гравійні застосовують на вулицях і дорогах місцевого значення, внутрішньоквартальних проїздах, автостоянках.

Під дво-тришарове асфальтобетонне покриття слід укладати щебеневу основу з попереднім обробленням в'яжучими матеріалами або гравійні з улаштуванням верхнього шару - основи з дробленого гравію.

ДБН В. 2.3-5-2001 С. 30

За умови влаштування одношарових асфальтобетонних покриттів щебеневі основи повинні бути оброблені бітумом, а поверх гравійних основ слід передбачати укладення завтовшки 6- чорного гравію або щебеню.

5.27 Основи під покриття тротуарів улаштовують із щебеню, гравію, стабільних шлакових і місцевих матеріалів завтовшки: під асфальтобетонні - 10-, цементобетонні та збірні - по .

5.28 Для осушення піщаного підстильного шару та забезпечення стійкості дорожніх покриттів на глибині, яка залежить від конструкції дорожнього одягу, але не менше глибини промерзання, влаштовують урахуванням вимог розділу 4 і п.5.3 дренажі мілкого закладання.

У населених пунктах із слаборозвинутою водостічною мережею або без неї, замість дренажу мілкого закладання влаштовується піщаний дренуючий підстильний шар, що працює за принципом об'ємного компенсатора (видалення прониклої в основу проїзної частини води здійснюється за допомогою коротких трубчастих дренажних випусків у водостічну мережу, у канави або в понижені місця поздовжнього профілю).

5.29 Дренаж мілкого закладання проектується у вигляді укладених по краях корита (безпосередньо під лотком або бортовим каменем) поздовжніх трубчастих дрен (за двосхилої проїзної частини завширшки понад під обома лотками, за ширини менше , а також за односхилої проїзної частини - під одним лотком) з дренажним обсипанням і випусками безпосередньо в колодязі водостічної каналізації, а за їх відсутності - у водозбірний колектор з дренажними колодязями через . Поздовжній дренаж проектують на ділянках з похилом проїзної частини менше 30 ‰ з похилом, що відповідає похилу лотків, але не менше 4 ‰. Якщо поздовжній похил дна корита більший поперечного, замість поздовжнього дренажу мілкого закладання слід влаштовувати поперечний дренаж з розміщенням трубчастих дрен під кутом 60-70° до осі проїзної частини. У цьому разі допускається замість трубчастих дрен влаштовувати в дренажному шарі фільтруючі валики з щебеню на відстані, залежно від грунтів основи та поздовжнього похилу, не більше один від одного.

5.30 Для влаштування поздовжніх і поперечних дрен застосовують керамічні, азбестоцементні, пластмасові (поліетиленові) труби або трубофільтри діаметром не менше .

Керамзитобетонні дренажні трубофільтри застосовуються за неагресивної до бетону ґрунтової води.

5.31 Для пониження рівня підземних вод, а також осушення земляного полотна за умови високого рівня ґрунтових вод, коли застосування інших засобів (відсипання насипів, заміна грунтів, улаштування теплоізолювальних і водонепроникних прошарків тощо) є недоцільним, влаштовуються дренажі глибокого закладання.

Найменший діаметр труб вуличних дренажів глибокого закладання - .

5.32 Швидкість течії води в трубчастих дренажах допускається у межах від 0,15 до 1 м/с (оптимальна -0,5-0,7 м/с), а найбільші похили приймають виходячи з максимально допустимої швидкості 1 м/с.

Мінімально допустимі похили дренажу приймають у глинистих ґрунтах - 2 ‰, піщаних - 3‰, а швидкості - відповідно 0,15-0,2 м/с і 0,3-0,35 м/с.

5.33 Згідно з загальною схемою осушення міських територій на вулицях використовується, головним чином, однолінійна система (досконалого і недосконалого типу), за якою трасу дренажу прокладають з боку притоку ґрунтових вод.

У деяких випадках за великої ширини вулиці та несприятливих гідрогеологічних умов прокладаються дві лінії дрен.

5.34 Дренажі на вулицях, дорогах і площах, як правило, прокладаються сумісно з водостоками (залежно від глибини закладання водостоків над ними, паралельно ним або на них) з випуском води в водостоки чи водоймища.

5.35 Для обсипання дренажів використовують гравій і щебінь різних вивержених порід, для засипання дренажних траншей - пісок з коефіцієнтом фільтрації не менше ніж 5 м/добу.

5.36 Основні конструкції дренажів (як правило, азбестоцементні безнапірні труби з водоприймальними отворами та дренажним обсипанням і збірні залізобетонні оглядові колодязі) виконуються за типовими проектами.

ДБН В.2.3-5-2001 С.31

5.37 У разі влаштування дренажних шарів слід враховувати додатковий ефект осушення за рахунок використання геотекстильних прошарків, супутніх дренажів підземних споруд, дренажних прорізів, воронок і навпаки — додаткове зволоження водою каналізаційних мереж, водопроводів і тепломереж за їх роботи в напірному режимі або аварійному стані.

5.38 Морозозахисний шар додаткової основи повинен передбачатися, якщо це необхідно, за умови забезпечення морозостійкості дорожнього одягу та земляного полотна, і влаштовуватися з щебеню, піщано-гравійної суміші, шлаку, зміцненого в'яжучим, з грунту чи піску з коефіцієнтом фільтрації в ущільненому стані не менше 5 м/добу. Такий морозозахисний шар виконує також функцію дренажного.

5.39 При реконструкції або капітальному ремонті вулиць і доріг здійснюється підсилення існуючого дорожнього одягу або його розширення.

Підсилення проектується у разі непридатності для використання через деформації чи руйнування дорожнього одягу. Підвищення його загальної міцності передбачається шляхом збільшення товщини або заміни одного чи декількох шарів більш міцнішими. При цьому існуючий дорожній одяг залишається під новим або повністю знімається з повторним, за можливості, використанням дорожньо-будівельних матеріалів.

У першому випадку проїзна частина перекривається новими конструктивними шарами, у другому - проводяться всі заходи, необхідні для влаштування нового дорожнього одягу.

Розширення проїзної частини здійснюється з метою збільшення пропускної здатності та підвищення безпеки руху транспорту з улаштуванням нового дорожнього одягу. Дно нового корита створюється не менше ніж на нижче існуючого, за необхідності передбачається поздовжній дренаж мілкого закладення з випусками в запроектовану або існуючу водостічну мережу.

Покриття на розширенні повинне бути аналогічним матеріалу покриття на існуючій проїзній частині, міцно і рівно з ним сполучатися. Якщо покриття різко відрізняються за кольором, слід передбачати шар зношення по всій ширині проїзної частини.

5.40 Матеріали дорожнього одягу та вироби, що використовуються для будівництва, реконструкції та ремонту вулиць і доріг, повинні задовольняти вимоги чинних державних стандартів.

5.41 За відповідних, у тому числі санітарно-епідеміологічних, обгрунтувань для вулиць і доріг місцевого значення, пішохідних вулиць, тротуарів, велосипедних доріжок, автостоянок і проїздів допускається в основах і підстильних шарах використовувати золи, металургійні шлаки, золошлакові суміші ТЕС і ДРЕС, фосфогіпси та фосфополугідрати, нефелінові і бокситові шлаки та інші матеріали.

Примітка. У межах населених пунктів, а також у курортних і рекреаційних районах і зонах відпочинку не дозволяється використання для верхніх шарів дорожнього одягу в'яжучих матеріалів з відходів і побічних продуктів коксохімічного виробництва. Застосування таких матеріалів може бути допущене на ділянках доріг, що знаходяться не менше, ніж за до житлових і громадських будинків.

5.42 Місцеві матеріали та відходи промисловості, які використовуються в конструкціях покриттів, основ і підстильних шарів, повинні відповідати вимогам звичайних будівельних матеріалів, взамін яких вони використовуються.

5.43 Показники та характеристики матеріалів для магістральних вулиць і доріг загальноміського значення слід приймати як для автомобільних доріг І і II категорій; для магістральних вулиць і доріг районного значення — за III категорією; вулиць і доріг місцевого значення — за IV категорією.

6 ВОДОВІДВЕДЕННЯ

6.1 Проектування водовідвідних систем і споруд вулиць і доріг слід проводити виходячи з місцевих природних, архітектурно-планувальних і санітарно-гігієнічних умов у комплексному взаємозв'язку з рішеннями інженерної підготовки, благоустрою та інфраструктури населеного пункту. При цьому загальні умови трасування та прокладання трубопроводів, гідравлічні їх розрахунки, параметри та вимоги до споруд водовідведення (оглядові та перехідні колодязі, дощеприймальники, переходи через дороги, дюкери, зливоводи, зливоспуски), а також відстані від зовнішньої поверхні труб самопливної каналізації (побутова та дощова) та дренажів до підземних мереж і споруд визначаються СНіП 2.04.03, СНіП 11-89, ДБН 360, внесеними до них змінами та доповненнями, цими нормами.

ДБН В.2.3-5-2001 С. 32

6.2 Середню довжину вільного пробігу води від водорозділу басейна збору до першого дощеприймального колодязя слід приймати, м:

Магістральні вулиці та дороги:

безперервного руху 100-150

регульованого руху 150-200

Вулиці та дороги місцевого значення 200-250

Проїзди 150

При визначенні довжини вільного пробігу необхідно враховувати допустиму висоту наповнення лотків і особливості даної вулиці (її категорія, значення, інтенсивність транспортного та пішохідного руху поздовжні похили вулиць та проїздів, прилеглих до неї територій. Наповнення лотків проїзної частини вулиць і доріг дощовим стоком повторенням один раз у рік не повинне перевищувати .

6.3 Дощеприймальні колодязі на вулицях слід установлювати в понижених точках лотків, на перехрестях вулиць зі сторони притоку води до смуги пішохідного руху, на виїздах із дворів, кварталів, між перехрестями поза проїзною частиною.

Мінімальні розміри дощеприймальних колодязів у плані: за круглої форми — , прямокутної 0,6 х ; найменша їх глибина - .