Страница 5: ДСТУ Б В.2.5-30:2006. ТРУБОПРОВОДИ СТАЛЕВІ ПІДЗЕМНІ СИСТЕМ ХОЛОДНОГО І ГАРЯЧОГО ВОДОПОСТАЧАННЯ (29616)

Кінець таблиці 3

7.1.1.5Для підвищення механічної міцності мастикових покриттів у їх конструкцію повинні входити шари з армуючих матеріалів, в якості яких застосовують склохолст, неткане полімерне полотнище та склосітку. Допускається застосовувати інші матеріали, які відповідають основним показникам, встановленим в НД на вищевказані матеріали.

1. Захист резервуарів слід виконувати переважно покриттями на основі поліуретанових, епоксидних та поліефірних композицій.
2. Матеріали, що застосовуються, та покриття на їх основі повинні задовольняти вимогам НД і супроводжуватись сертифікатами відповідності в передбачених законодавством випадках.

7.1.2 Вимоги до нанесення захисних покриттів

7.1.2.1Протикорозійний захист трубопроводів захисними покриттями необхідно виконувати згідно з вимогами цього стандарту, рішеннями проекту та чинними НД.

Технологія нанесення захисних покриттів має відповідати вимогам виготовлювача (постачальника) застосовуваних матеріалів.

7.1.2.2Роботи по нанесенню ізоляційних покриттів на труби повинні переважно виконуватися у заводських умовах або на виробничих базах (в базових умовах) на механізованих лініях ізоляції відповідно до технологічного регламенту (або технологічної інструкції), що розроблені для кожного типу покриття. Якість покриття труб повинна відповідати вимогам даного стандарту і технічних умов на кожний тип покриття.

7.1.2.3При нанесенні покриттів на основі екструдованого поліетилену, полімерних стрічок та обгорток напусток при нанесенні одношарового покриття повинен бути не менше .

При нанесенні двошарового стрічкового покриття виток, який наноситься, повинен перекривати попередній на 50% його ширини плюс .

7.1.2.4Нанесення захисних покриттів в трасових умовах дозволяється тільки при ізолюванні зварних з'єднань та фасонних виробів, монтаж яких проводиться в трасових умовах, при виправленні пошкоджень покриття, які виникли при транспортуванні труб (в розмірі не більше 10 % площі покриття), та інших ремонтних роботах.

7.1.2.5Труби та інші поверхні перед нанесенням захисного покриття необхідно очистити від бруду, іржі, окалини, пилу, знежирити, а при необхідності висушити. Очищення слід виконувати механічним, дрібометним, піскоструминним, гідравлічним чи іншим способом до необхідного ступеня очищення згідно з НД на покриття і додатком Ж. Після очищення поверхня металу повинна залишатися шорсткою і забезпечувати достатнє зчеплення захисного покриття з трубою.

Ступінь знежирювання поверхні повинен бути не нижче першого згідно з ГОСТ 9.402.

7.1.2.6Виконання ізоляційних робіт в трасових умовах під час дощу, туману, снігопаду, сильного вітру не допускається. Не допускається нанесення захисних покриттів за різких перепадів температур, коли на робочій поверхні конденсується волога (температура металу повинна бути не менше ніж на 3 °С вище точки роси атмосфери).

Попереднє підсушування поверхні труби під час випадіння роси чи паморозі, а також у випадку застосування ґрунтовок з малою швидкістю полімеризації необхідно виконувати сушильними пристроями, які виключають виникнення кіптю чи забруднення поверхні труби.

7.1.2.7Для збереження покриття, нанесеного в заводських або базових умовах, в період транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт, складування труб і будівництва трубопроводів необхідно вживати спеціальні заходи, що виключають механічні пошкодження покриття, згідно з чинними НД.

7.1.3 Контроль якості захисних покриттів

1. При виконанні робіт по ізоляції труб і резервуарів, а також в процесі нанесення покриттів на зварні стикові з'єднання трубопроводів, фасонні вироби тощо і при ремонті місць пошкоджень покриттів повинен проводитися контроль за якістю підготовки та праймування поверхні, зовнішнім виглядом, товщиною, адгезією і діелектричною суцільністю покриття.
2. Якість очищення сталевої поверхні від оксидів необхідно контролювати відповідно до додатку Ж. Якість знежирювання слід перевіряти згідно з ГОСТ 9.402 за допомогою бавовняної серветки. При протиранні поверхні на ній не повинно залишатися відбитої темної плями.
3. При нанесенні покриття необхідно візуально контролювати його зовнішній вигляд: не допускаються здуття, гофри, складки, тріщини, каверни, наскрізні пошкодження, зморшки, відшарування і інші дефекти, здатні істотно знизити показники властивостей покриттів.
4. Товщину захисних покриттів контролюють приладовим методом неруйнівного контролю із застосуванням відповідних товщиномірів та інших вимірювальних приладів:

а)у заводських і базових умовах – на кожній десятій трубі партії не менше ніж у чотирьох точках по колу труби і в місцях, що викликають сумніви;

б)в трасових умовах – на 10% зварних стиків труб, що ізолюються вручну, у чотирьох точках по колу труби;

в)на резервуарах – в одній точці на кожному квадратному метрі поверхні, а в місцях перегинів ізоляційних покриттів через по довжині кола.

7.1.3.5Адгезію захисних покриттів до сталі контролюють приладами залежно від типу покриття (додаток И):

а)у заводських і базових умовах – на 2% труб, а також в місцях, що викликають сумніви;

б)в трасових умовах – на 2% зварних стиків труб, що ізолюються вручну, а також в місцях, що викликають сумніви;

в)на резервуарах – не менше ніж в двох точках по колу.

Для мастикових бітумних покриттів допускається визначення адгезії методом вирізання трикутника з кутом 45° і довжиною сторони не менше ніж з наступним відшаровуванням покриття від вершини кута. Адгезія вважається задовільною, якщо при відшаровуванні більше ніж 50 % мастики залишається на металі.

1. Діелектричну суцільність покриттів труб контролюють за методикою додатка П по всій поверхні неруйнівним методом за допомогою іскрового дефектоскопу при випробувальній електричній напрузі згідно з таблицею 3 (залежно від матеріалу покриття) – після закінчення процесу ізоляції труб, а також в умовах траси – після ізоляції стиків і ремонту трубопроводів.
2. Дефектні місця, а також наскрізні пошкодження захисного покриття, виявлені та зроблені під час перевірки його якості, повинні бути виправлені. При ремонті повинна бути забезпечена однотипність і монолітність захисного покриття. Після виправлення відремонтовані місця підлягають повторній перевірці на діелектричну суцільність згідно з 7.1.3.6.
3. Не менше ніж один раз на рік в заводських та базових умовах або в спеціалізованих лабораторіях необхідно проводити контроль показників 2, 3, 5-13, 15 таблиці 3.
4. Контроль грибостійкості покриттів проводять для кожної нової партії сировини та вихідних матеріалів.

7.1.3.10Перевірку захисного покриття після засипання трубопроводу на відсутність зовнішніх пошкоджень, що викликають безпосередній електричний контакт між металом труб і ґрунтом, виконують приладами – шукачами пошкоджень ізоляції. Роботи виконують не раніше ніж через одну добу після засипання траншеї (витримка необхідна для ущільнення ґрунту). При цьому рекомендується застосовувати спеціальні додаткові засоби для ущільнення ґрунту.

При невідповідності покриття вимогам таблиці 3 необхідно визначити ділянки пошкодження покриття, відремонтувати їх відповідно до НД на даний вид покриття і повторно провести контроль.

7.1.3.11Оцінка стану ізоляційного покриття в процесі експлуатації проводиться приладовим методом без розкриття трубопроводів, а також при розкритті трубопроводів у шурфах, траншеях тощо.

При розкритті трубопроводів для визначення стану захисного покриття слід контролювати:

• зовнішній вигляд;
• товщину;
• адгезію до сталі та в напустку;
• суцільність покриття;
• перехідний електричний опір захисного покриття;
• наявність або відсутність захисного потенціалу між трубопроводом і землею та його величину.

7.1.4 Особливості застосування захисних покриттів

7.1.4.1 При будівництві трубопроводів зварні стики труб, фасонні елементи та місця пошкодження захисного покриття ізолюють в трасових умовах тими ж матеріалами, що і трубопроводи, або іншими, які за своїми захисними властивостями не нижче вимог, наведених в таблиці 3, і сумісні з покриттям лінійної частини труби.

7.1.4.2 Критерієм сумісності двох покриттів з різних матеріалів є показник адгезії між ними, який повинен бути не нижчим ніж адгезія покриття, що наноситься, до сталі або в напустку.

7.1.4.3При ремонті трубопроводів, що експлуатуються, допускається застосовувати покриття, аналогічні нанесеним на трубопровід раніше, або сумісні з ними.

Примітка. Для ізоляції стиків та ремонту місць пошкоджень ізоляції на трубопроводах з мастиковими покриттями не допускається застосовувати липкі стрічки.

7.1.4.4Ізоляцію зварних з'єднань труб з покриттям з екструдованого поліетилену в умовах траси слід виконувати за допомогою термоусадочних стрічок і манжет, показники яких повинні відповідати вимогам таблиць 2, 3.

Товщина покриття над посиленням зварного шва повинна бути не менше ніж товщина основного покриття.

7.1.4.5При ізоляції зварних з'єднань трубопроводів з мастиковими покриттями та ремонті місць пошкоджень мастикових покриттів допускається в якості армуючого та обгорткового матеріалу використовувати ізол згідно з ГОСТ 10296. При цьому необхідна загальна товщина покриття досягається за рахунок нанесення двох шарів бітумної мастики та ізолу.

7.1.4.6Захист від корозії місць з'єднань сталевих трубопроводів з поліетиленовими слід виконувати згідно з проектом, матеріалами, сумісними з поліетиленом та захисним покриттям сталевого трубопроводу, наприклад, термоусадочними матеріалами з температурою термоусадки не вище 100°С.

7.1.4.7При підземних переходах трубопроводів в сталевих футлярах в місцях перетину із залізничними коліями та автомобільними дорогами І та II категорій на футлярах повинно передбачатися захисне покриття дуже посиленого типу згідно з таблицею 2 і ЕХЗ. При цьому не допускаються безпосередні контакти металевої поверхні труби і футляра.

У випадку перетину, по узгодженню з експлуатуючими дорожніми організаціями, підземними трубопроводами автодоріг та вулиць в населених пунктах безтраншейним способом, де футляр являється тільки засобом збереження ізоляційного покриття трубопроводу, ізоляція та ЕХЗ футлярів не потрібні.

7.1.4.8При прокладанні трубопроводів в захисному футлярі на підземних та водних переходах кільцевий простір на торцях між футляром і трубою повинен бути герметизований за допомогою торцевих муфт, а трубопровід повинен бути відокремлений від футляра за допомогою спеціальних центраторів з біостійких діелектричних матеріалів.

Конструкція і матеріал центраторів повинні забезпечувати відсутність електричного контакту між захисним футляром і трубопроводом протягом усього періоду експлуатації.

7.1.4.9При укладанні трубопроводів в скельних, валунних ґрунтах або в ґрунтах, що містять крупний щебінь, гравій, будівельне сміття та інші тверді включення, під трубопроводом необхідно влаштовувати основу з піщаного або глинистого ґрунту товщиною не менше (над виступаючими нерівностями основи). Засипку трубопроводів на висоту не менше над верхньою твірною труби слід робити таким же ґрунтом, як і для основи.

Примітка. При розташуванні трубопроводу в траншеї, виконаній в скельних ґрунтах, рекомендується захист покриття від механічних пошкоджень з застосуванням спеціальних матеріалів.

7.1.5 Захисні покриття надземних водопроводів

7.1.5.1При надземному спорудженні водопроводи слід захищати алюмінієвими, цинковими, лакофарбовими, силікатноемалевими або іншими атмосферостійкими покриттями.

Для збільшення стійкості і запобігання пористості лакофарбових покриттів рекомендується застосовувати багатошарові покриття, пігментовані алюмінієвою пудрою за ГОСТ 5494 у кількості до 15 %.

Вибір покриттів проводять згідно з НД залежно від умов прокладання й експлуатації водопроводу.

7.1.5.2Захисні покриття трубопроводів при надземному прокладанні контролюють за зовнішнім виглядом, товщиною, адгезією і суцільністю.