При наявності одиничних джерел тепловиділень оснащують обладнання місцевою витяжною вентиляцією у вигляді локальних відсмоктувачів, витяжних зонтів та ін.
У замкнених і невеликих за об'ємом приміщеннях (кабіни кранів, пости та пульти керування, ізольовані бокси, кімнати відпочинку тощо) при виконанні операторських робіт використовують системи кондиціонування повітря з індивідуальним регулюванням температури та об'єму повітря, що подається.
При наявності джерел тепловипромінювання вживають комплекс заходів з теплоізоляції устаткування та нагрітих поверхонь за допомогою теплозахисного обладнання.
В залежності від принципу дії теплозахисні засоби поділяються на:
тепловідбивні - металеві листи (сталь, залізо, алюміній, цинк, поліровані або покриті білою фарбою тощо) одинарні або подвійні; загартоване скло з плівковим покриттям; металізовані тканини; склотканини; плівковий матеріал та ін.;
тепловбираючі - сталеві або алюмінієві листи або коробки з теплоізоляцією з азбестового картону, шамотної цегли, повсті, вермикулітових плит та ін. теплоізоляторами; сталева сітка (одинарна або подвійна з загартованим силікатним склом); загартоване силікатне органічне скло та ін.;
тепловідвідні - екрани водоохолоджувальні (з металевого листа або сітки з водою, що стікає), водяні завіси та ін.;
комбіновані.
В залежності від особливостей технологічних процесів застосовують прозорі, напівпрозорі екрани. Вибір теплозахисних засобів обумовлюється інтенсивністю та спектральним складом випромінювання, а також умовами технологічного процесу.
Теплозахисні екрани повинні забезпечувати нормовані величини опромінення робочих; бути зручними в експлуатації; не ускладнювати огляд, чищення та змазування агрегатів; гарантувати безпечну роботу з ним; мати міцність, легкість виготовлення та монтажу; мати достатньо тривалий термін експлуатації; у процесі експлуатації зберігати ефективні теплозахисні якості.
При неможливості технічними засобами забезпечити допустимі гігієнічні нормативи опромінення на робочих місцях використовуються засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) - спецодяг, спецвзуття, ЗІЗ для захисту голови, очей, обличчя, рук.
В залежності від призначення передбачаються такі ЗІЗ:
для постійної роботи в гарячих цехах - спецодяг (костюм чоловічий повстяний), а при ремонті гарячих печей та агрегатів - автономна система індивідуального охолодження в комплексі з повстяним костюмом;
при аварійних роботах - тепловідбиваючий комплект з металізованої тканини;
для захисту ніг від теплового випромінення, іскор і бризок розплавленого металу, контакту з нагрітими поверхнями - взуття шкіряне спеціальне для працюючих в гарячих цехах;
для захисту рук від опіків - вачеги, рукавиці суконні, брезентові, комбіновані з надолонниками з шкіри та спилку;
для захисту голови від теплових опромінень, іскор та бризок металу - повстяний капелюх, захисна каска з підшоломником, каски текстолітові або з полікарбонату;
для захисту очей та обличчя - щиток теплозахисний сталевара, з приладнаними для нього захисними окулярами із світлофільтрами, маски захисні з прозорим екраном, окуляри захисні, козиркові з світлофільтрами.
Спецодяг повинен мати захисні властивості, які виключають можливість нагріву його внутрішніх поверхонь на будь-якій ділянці до температури 313 К (40° C) у відповідності з спеціальними ДСТами (ГОСТ 12.4.176-89, ГОСТ 12.4.016-87).
У виробничих приміщеннях, в яких на робочих місцях неможливо встановити регламентовані інтенсивності теплового опромінення працюючих через технологічні вимоги, технічну недосяжність або економічно обгрунтовану недоцільність, використовуються обдування, душування, водоповітряне душування і т. ін.
При тепловому опроміненні від 140 до 350 Вт/м2 необхідно збільшувати на постійних робочих місцях швидкість руху повітря на 0,2 м/с більше за нормовані величини; при тепловому опроміненні, що перевищує 350 Вт/м2, доцільно застосовувати повітряне душування робочих місць (табл. 3) (ДНАОП 0.03-1.23-82).
Таблиця 3
Температура та швидкість руху повітря при повітряному душуванні
|
Категорія робіт |
Температура повітря в робочій зоні, ° C |
Швидкість руху повітря, м/сек. |
Температура повітря в струмені, що душує (° C) при інтенсивності інфрачервоного опромінення, Вт/м2 |
||||
|
350 |
700 |
1400 |
2100 |
2800 |
|||
|
Легка Iа, Iб |
до 28 |
1 |
28 |
24 |
21 |
16 |
- |
|
2 |
- |
28 |
26 |
24 |
20 |
||
|
3 |
- |
- |
28 |
26 |
24 |
||
|
3,5 |
- |
- |
21 |
27 |
25 |
||
|
Середньої важкості IIа, IІб |
до 27 |
1 |
27 |
22 |
- |
- |
- |
|
2 |
28 |
24 |
21 |
16 |
- |
||
|
3 |
- |
27 |
24 |
21 |
18 |
||
|
3,5 |
- |
28 |
25 |
22 |
19 |
||
|
Важка |
до 26 |
2 |
25 |
19 |
16 |
- |
- |
|
3 |
26 |
22 |
20 |
18 |
17 |
||
|
3,5 |
- |
23 |
22 |
20 |
19 |
||
Для профілактики перегрівання працюючих в умовах нагріваючого мікроклімату організовують раціональний режим праці та відпочинку.
При мікрокліматичних умовах, що перевищують допустимі параметри, внутрішньозмінний режим праці та відпочинку організовують за рахунок тривалості робочого часу:
при температурі повітря, що перевищує допустимий рівень, тривалість регламентованих перерв становить не менше 10 % робочого часу на кожні 2° C перевищення;
при поєднанні температури повітря, що перевищує допустимий рівень, з відносною вологістю, яка перевищує 75 %, тривалість регламентованих перерв рекомендується встановлювати не менше 20 % робочого часу;
при інтенсивності теплового опромінення понад 350 Вт/м2 та опроміненні понад 25 % поверхні тіла тривалість безперервної роботи і регламентованих перерв встановлюється у відповідності з даними, наведеними в табл. 4 (ДНАОП 0.03-1.23-82).
Таблиця 4
Допустима тривалість безперервного інфрачервоного
опромінення та регламентованих перерв протягом години
|
Інтенсивність ІЧ опромінювання, Вт/м2 |
Тривалість безперервних періодів опромінювання, хв. |
Тривалість перерв, хв. |
Сумарне опромінювання протягом зміни, % |
|
350,0 |
20,0 |
8,0 |
до 50 |
|
700,0 |
15,0 |
10,0 |
до 45 |
|
1050,0 |
12,0 |
12,0 |
до 40 |
|
1400,0 |
9,0 |
13,0 |
до 30 |
|
1750,0 |
7,0 |
14,0 |
до 25 |
|
2100,0 |
5,0 |
15,0 |
до 15 |
|
2450,0 |
3,5 |
12,0 |
до 15 |
При проведенні ремонтних робіт всередині виробничого устаткування та агрегатів (печах, ковшах, регенераторах і т. ін.) з температурою повітря від 28 до 40° C і температурою огороджень до 45° C додержуються режиму праці та відпочинку відповідно до величин, наведених у табл. 5 (ДНАОП 0.03-1.23-82).
При виконанні робіт в умовах відповідно до пунктів 2.8 - 2.10 має бути обладнано приміщення в робочій зоні з оптимальним мікрокліматом (кімнати, кабіни, бокси з кондиціонерами та обладнанням радіаційного охолодження) для відпочинку на час регламентованих перерв, прийому їжі і т. ін. - з метою профілактики перегрівань.
Для профілактики порушень водно-сольового балансу тих, хто працює в умовах нагріваючого мікроклімату, забезпечують компенсацію рідини, солей (натрій, калій, кальцій та ін.), мікроелементів (магній, мідь, цинк, йод та ін.), розчинних в рідині вітамінів, які виділяються з організму потом.
Повинні проводитись попередні (при прийомі на роботу) та періодичні медичні огляди в процесі роботи відповідно з діючим наказом МОЗ України.
Для попередження можливого переохолодження працюючих в холодний період в приміщеннях, де на робочих місцях мікрокліматичні умови нижче допустимих величин, влаштовують повітряні або повітряно-теплові завіси біля воріт, технологічних та ін. отворів у зовнішніх стінах, а також тамбури-шлюзи:
виділяють спеціальні місця для обігріву, встановлюють засоби для швидкого та ефективного обігрівання верхніх і нижніх кінцівок (локальний променево-контактний обігрів і т. ін.);
встановлюють внутрішньозмінний режим праці та відпочинку, що передбачає можливість перерв для обігріву;
забезпечують працюючих засобами індивідуального захисту (одяг, взуття, рукавиці) відповідно до вимог ДСТУ (ГОСТ 12.4.084-80, ГОСТ 12.4.088-80).
Таблиця 5
Тривалість періодів праці та відпочинку при проведенні ремонтних робіт виробничого устаткування при температурі повітря вище 28° C
|
Температура повітря, ° C |
Тривалість одноразових періодів (хвил.) |
Співвідношення праці та відпочинку |
|
|
праця |
відпочинок |
||
|
28 |
36 |
24 |
1,5 |
|
30 |
34 |
25 |
1,33 |
|
32 |
32 |
26 |
1,20 |
|
34 |
30 |
27 |
1,10 |
|
36 |
28 |
28 |
1,00 |
|
38 |
26 |
29 |
0,90 |
|
40 |
24 |
30 |
0,80 |
Загальні вимоги до методів вимірювання
параметрів мікроклімату та їх оцінки
Вимірювання параметрів мікроклімату проводяться на робочих місцях і в робочій зоні на початку, в середині та в кінці робочої зміни. При коливаннях мікрокліматичних умов, пов'язаних з технологічним процесом та іншими причинами, вимірювання проводяться з урахуванням найбільших і найменших величин термічних навантажень протягом робочої зміни.
Вимірювання здійснюються не менше 2-х разів на рік (теплий та холодний періоди року) у порядку поточного санітарного нагляду, а також при прийманні до експлуатації нового технологічного устаткування, внесенні технічних змін в конструкцію діючого устаткування, організації нових робочих місць тощо.
При проведенні вимірювання в холодний період року температура зовнішнього повітря не повинна бути вищою за середню розрахункову температуру, в теплий період - не нижчою за середню розрахункову температуру, що приймається для опалення та кондиціонування за оптимальними та допустимими параметрами.
Вимірювання параметрів мікроклімату на робочих місцях проводяться на висоті 0,5 - 1,0 м від підлоги - при роботі сидячи, 1,5 м від підлоги - при роботі стоячи.
У приміщеннях з більшою щільністю робочих місць при відсутності джерел локального тепловиділення, охолодження та вологовиділення вимірювання проводяться в зонах, рівномірно розподілених по всьому приміщенні. При цьому в приміщеннях, які мають площу до 100 м2, повинно бути не менше 4-х зон, що оцінюються, а площею до 400 м2 - не менше 8-ми. У приміщеннях з площею понад 400 м2 - кількість визначається відстанню між ними, яка не повинна перевищувати 10 м.
При наявності кількох джерел інфрачервоного випромінювання або джерел великої площі вимірювання інфрачервоного випромінювання на робочому місці проводиться у напрямку максимуму потоку від джерела. Вимірювання здійснюється через кожні 30 - 40° C навколо робочого місця для визначення максимального опромінення. При цьому приймач приладу розташовують перпендикулярно падаючому потоку енергії.
Температура та відносна вологість повітря вимірюються приладами, заснованими на психрометричних принципах. Можливе використання тижневих і добових термографів і гігрографів.
Швидкість руху повітря вимірюється анемометрами ротаційної дії. Малі величини швидкості руху повітря (менше 0,3 м/сек.), особливо при наявності різноспрямованих потоків, вимірюються електроанемометрами, циліндричними або кульовими кататермометрами.
Температура поверхонь огороджуючих конструкцій (стін, стелі, підлоги) або обладнань (екранів і т. ін.), зовнішніх поверхонь технологічного устаткування вимірюються приладами, що діють за принципом термоелектричного ефекту.
Інтенсивність теплового опромінення вимірюється приладами з чутливістю в інфрачервоному діапазоні, що діють за принципами термо-, фотоелектричного та інших ефектів, або визначається розрахунковим методом за температурою джерела.
Діапазон вимірювання та допустима похибка приладів повинна відповідати вимогам табл. 6.
Таблиця 6
Вимоги до вимірювальних приладів
|
Вимірювані величини |
Діапазон вимірювань |
Допустимапохибка |
Рекомендовані прилади |
|
1. Температура повітря, ° C |
-30 до + 5 |
±0,1 |
Аспіраційний психрометр із ртутними термометрами |
|
2. Відносна вологість повітря, % |
15 до 100 |
±5,0 |
Ті ж самі та записуючі гігрографи |
|
3. Температура поверхні, ° C |
-30 до 100 |
±1,0 |
Електротермометри, термопари і т. ін. |
|
4. Швидкість руху повітря, м/сек. |
0,1 - 0,5 до 0,6 - 5,0 |
±0,1 - ±0,2 |
Анемометри ротаційної дії |
|
5. Інтенсивність інфрачервоного опромінення |
10,0 - 20000,0 |
±10 % |
Актинометри, термостовбці, болометри, радіометри зі спектральною чутливістю в діапазоні 0,30 - 20,0 мкм |
