міністерство внутрішніх справ україни
Український науково-дослідний інститут пожежної безпеки
Посібник з експлуатації вогнегасників
Київ – 2002
Зміст
Передмова3
1Історичні відомості про вогнегасники4
2Визначення понять6
3Класифікація пожеж10
4Вогнегасні речовини та їх властивості12
5Загальні відомості про вогнегасники19
5.1Класифікація вогнегасників19
5.2Будова та принцип дії вогнегасників різних типів20
5.3Номенклатура показників якості вогнегасників24
5.4Марковання вогнегасників26
6Експлуатація вогнегасників29
6.1Вибір типу та необхідної кількості вогнегасників для захисту об’єкту29
6.2Розміщення вогнегасників на об’єкті36
6.3Транспортування та зберігання вогнегасників39
6.4Рекомендації щодо застосування вогнегасників під час гасіння пожежі39
6.5Характерні помилки під час використання вогнегасників47
6.6Технічне обслуговування вогнегасників47
7Техніка безпеки при експлуатації вогнегасників52
8Організація навчального процесу з вивчення питань експлуатації вогнегасників54
9Рекомендована література57
Додаток АПараметричний ряд переносних вогнегасників та показники їх якості згідно з ДСТУ 367558
Додаток БПараметричний ряд пересувних вогнегасників та показники їх якості згідно з ДСТУ 3734 (ГОСТ 30612)59
Додаток ВКатегорії приміщень щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки60
Додаток ГПридатність вогнегасників щодо гасіння пожеж різних класів та діапазони теператур їх експлуатації61
Додаток ДКоефіцієнти ефективності вогнегасників за їх вогнегасною здатністю щодо гасіння модельних вогнищ пожежі класів А та В62
Додаток ЕРекомендації щодо застосування переносних вогнегасників на об’єктах різного призначення63
Додаток ЖРекомендації щодо застосування переносних вогнегасників у житловому секторі64
Додаток З Адреси та телефони підприємств – виробників вогнегасників……….. 65
передмова
Значна роль в протипожежному захисті належить вогнегасникам, які є основним видом первинних засобів пожежогасіння. Як зарубіжний, так і вітчизняний досвід свідчать, що за допомогою вогнегасників персонал об’єктів в змозі ліквідувати 15-20% від загальної кількості пожеж на початковій стадії їх розвитку.
Ефективність застосування вогнегасників суттєво залежить від знання та додержання персоналом і посадовими особами об’єктів норм належності, правил розміщення вогнегасників, їх своєчасного технічного обслуговування, володіння навичками безпосереднього застосування вогнегасників різних типів тощо.
Метою даного посібника є надання інформації про вогнегасники в обсязі, найбільш необхідному для осіб відповідальних за протипожежний захист об’єктів і споживачів, а також може використовуватись працівниками Державної пожежної охорони МВС України та фахівцями Добровільного пожежного товариства України.
1 Історичні відомості про вогнегасники
Перші вогнегасники придумав німецький лікар М. Фушес у 1734 році. Це були скляні банки з соляним розчином, які потрібно було кидати у вогонь. Реклама із зображенням сім’ї, яка з радісним виразом на обличчях кидала ці банки у вогонь, спалахнувший у кімнаті, друкувалася у журналах аж до Першої світової війни.
Перший автоматичний вогнегасник сконструював англійський винахідник Джордж Менбі, який був свідком жахливої пожежі в Единбурзі у 1813 році. Пожежа виникла і розповсюдилася на п’ятому поверсі, до якого не дотягувалися пожежні рукави.
У 1816 році Менбі створив вогнегасник, який являв собою металевий циліндр висотою 60 см і об’ємом 24 л, заповнений водою, яка вилітала з вогнегасника під дією стисненого повітря.
Першими вогнегасниками також можна вважати винаходи інженера Кюна, який в 1846 році запропонував вогнегасні коробки, що споряджались сіркою, селітрою та вугіллям. При згоранні цієї суміші виділялись гази, що відігравали роль вогнегасної речовини.
У 1898-1900 роках Н.Б. Шефалем були створені вибухові вогнегасники “Пожежогаз” вагою 4, 6 та 8 кг, заряд яких складався з двовуглекислої соди, квасців і сіркокислого амонію. Винахід російського вченого А.Г. Лорана щодо одержання вогнегасної піни сприяв розробці після 1904 року водопінних вогнегасників. У 1905 році російський винахідник Олександр Лаврентьєв сконструював перший хімічний вогнегасник. Піну для гасіння полум’я доводилося викачувати з вогнегасника насосом. У цих вогнегасниках піна утворювалась в результаті хімічної реакції між лужними та кислотними розчинами. З використанням такого принципу дії в 40-х роках ХХ століття виготовлявся вогнегасник “Богатир”, який приводився до дії ударом після перевертання корпусу.
У подальшому цей вогнегасник був модернізований, приведення його до дії здійснювалось без удару, але з перевертанням вогнегасника. З початку 70-х років минулого століття такого типу вогнегасники виготовлялись під маркою (назвою) ОХП-10, а з 1975 року по 1998 рік – ОХВП-10.
В 40-х роках у колишньому Радянському Союзі виготовлялись вуглекислотні вогнегасники УО-2, РУО-4, РУО-5 з головкою вентильного типу. Ці вогнегасники були модернізовані тільки на початку 80-х років. Модернізація полягала у заміні головки вентильного типу на головку важільного типу, що дало змогу здійснювати переривчасту подачу вогнегасної речовини. Була також змінена форма розтрубу, що забезпечувало формування кращого струменя вогнегасної речовини. Одночасно з переносними вуглекислотними вогнегасниками були впроваджені в практику пересувні вогнегасники ОУ-25 та ОУ-80. В кінці 60-х років розпочалося виробництво пересувного вогнегасника ОУ-400, що складався з восьми 50-літрових балонів високого тиску.
На початку 40-х років промисловістю були освоєні хладонові вогнегасники (тетрахлорні) ОТ-2 та ОТ-3, а в кінці 60-х років – брометилові вогнегасники ОУБ-3 та ОУБ-7, які виготовлялись до 80-х років минулого століття. Випуск хладонових вогнегасників був припинений з причини негативного впливу вогнегасної речовини (хладону) на навколишнє середовище.
Наприкінці 70-х років почали розроблятись нові повітряно-водопінні вогнегасники із зарядом піноутворювача (ОВП-5, ОВП-10). Газ-витискувач вогнегасної речовини зберігався в балонах високого тиску, які розміщувались у корпусі вогнегасника. Проте, в той час, ці розробки не знайшли широкого застосування в практиці, оскільки діюча тоді нормативна база не сприяла впровадженню більш ефективних, але дорожчих ніж ОХВП-10 вогнегасників.
Перші вітчизняні переносні порошкові вогнегасники почали виготовлятись ще в 30-х роках, але з причини низької якості вогнегасних порошків вони не знайшли широкого застосування. В 60-х роках було започатковано виробництво порошкового вогнегасника ОП-1 “Спутник”, який з причини особливостей способу подавання вогнегасної речовини у просторіччі називали “перечниця”. Проте, ефективність цього вогнегасника була не значна.
У 70-х роках були впроваджені у виробництво порошкові вогнегасники “Турист” закачного типу та “Момент” з балоном високого тиску, заповненим двоокисом вуглецю. І хоча через ряд недоліків вони не знайшли широкого розповсюдження, їх виготовлення та експлуатація дали можливість отримати певний досвід для майбутніх розробок.
2 ВИЗНАЧЕННЯ понять
Вогнегасна речовина – речовина, яка має фізико-хімічні властивості, що дозволяють створити умови для припинення горіння.
Вогнегасник – технічний засіб, призначений для припинення горіння шляхом подавання вогнегасної речовини, що міститься в ньому, за масою і конструктивним виконанням придатний для транспортування і застосування людиною.
Газ-витискувач – стиснений або скраплений газ, а також газ одержаний внаслідок хімічної реакції між компонентами заряду газогенерувального елемента, який забезпечує створення надлишкового тиску в корпусі вогнегасника і використовується для витиснення з нього вогнегасної речовини.
Горіння – екзотермічна реакція окислення речовини, яка супроводжується виділенням диму та (або) виникненням полум’я і (або) свічення.
Полум’я – горіння у газовій фазі, що супроводжується випромінюванням світла та тепла.
Пожежа – неконтрольоване горіння, поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується у часі і просторі.
Модельне вогнище пожежі – спеціальна конструкція з наявністю горючої речовини для проведення випробувань з визначення показника вогнегасної здатності.
Гасіння пожежі – процес впливу сил та засобів, а також використання методів і заходів для ліквідації пожежі.
Показник вогнегасної здатності вогнегасника – площа модельного вогнища пожежі, яке можна впевнено загасити одним вогнегасником.
Ранг вогнегасника – порівняльна характеристика ефективності вогнегасника, яка оцінюється за величиною модельного вогнища пожежі, яке може бути погашене спеціально підготовленим оператором за встановлених умов випробувань з використанням вогнегасника, спорядженого у повній відповідності до технічних умов.
Тиск робочий – усталений надлишковий тиск у корпусі вогнегасника в момент початку витиснення вогнегасної речовини газом-витискувачем із вогнегасника, який попередньо витримано при температурі (20 ± 2) 0С протягом 24 год.
Тривалість подавання вогнегасної речовини – відрізок часу з моменту початку викидання вогнегасної речовини з насадка вогнегасника, встановленого в нормальному робочому положенні, при безперервній роботі та повністю відкритому клапані запірно-пускового пристрою до моменту припинення його ефективного викидання.
Довжина струменя вогнегасної речовини – довжина струменя вогнегасної речовини в момент, який відповідає розрядженню 50 % заряду вогнегасної речовини в процесі його безперервного подавання при повністю відкритому клапані запірно-пускового пристрою.
Експлуатація вогнегасника – стадія життєвого циклу вогнегасника, на якій реалізується, підтримується і відновлюється його працездатність.
Примітка. До стадій експлуатації вогнегасника відносяться: початок його експлуатації, зберігання, транспортування, очікування застосування за призначенням, застосування за призначенням, технічне обслуговування, а також завершення експлуатації.
Життєвий цикл вогнегасника – проміжок часу від виготовлення до завершення експлуатації вогнегасника, включаючи всі інші стадії.
Початок експлуатації вогнегасника – момент введення вогнегасника в експлуатацію.
Зберігання вогнегасника під час експлуатації – утримування незастосовуваного вогнегасника в спорядженому стані у відведеному для його розміщення місці із забезпеченням збереження протягом заданого терміну
Транспортування вогнегасника під час експлуатації – переміщення вогнегасника в спорядженому стані із застосуванням, за необхідності, транспортних і вантажопідйомних засобів, яке починається з навантаження і закінчується розвантажуванням на місці призначення.
Очікування застосування за призначенням – знаходження вогнегасника на об’єкті (захисту вогнегасником) у стані, придатному до застосування за призначенням, передбаченим нормативними документами.
Об’єкт (захисту вогнегасником) – рухоме або нерухоме майно юридичної або фізичної особи, до якого встановлено вимоги пожежної безпеки і яке потребує наявності вогнегасника (вогнегасників) як елемента системи його захисту від пожежної небезпеки.
Технічне обслуговування вогнегасника – комплекс операцій, спрямованих на перевірку вогнегасника та забезпечення його працездатності для очікування застосування за призначенням, транспортування і зберігання, або прийняття рішень щодо ремонту чи зняття його з експлуатації.
Примітка. До операцій технічного обслуговуання відносяться: технічне діагностування, ремонт, перезаряджання, технічне опосвідчення.
Завершення експлуатації вогнегасника – кінцева стадія експлуатації вогнегасника, оформлена документом, який засвідчує неможливість відновлення працездтаності вогнегасника з показниками якості, передбаченими технічними вимогами до нього.
Умови експлуатації вогнегасника – сукупність факторів, діючих на вогнегасник під час його експлуатації.
Введення вогнегасника в експлуатацію – подія, що фіксує готовність вогнегасника до очікування застосування за призначенням і документально оформлена в установленому порядку.
Примітка. Датою введення вогнегасника в експлуатацію є відмітка виробника на етикетці та в паспорті на нього.
Огляд вогнегасника – первинна, а також періодична перевірка, яка проводиться візуально особою, відповідальною за експлуатацію вогнегасників на об’єкті, з метою встановлення відповідності зовнішнього вигляду вогнегасника вимогам паспорта, правильності його розміщення, наявності непошкодженої пломби та пристрою блокування, відсутності механічних пошкоджень і слідів корозії, наявності робочого тиску (для закачного вогнегасника), а також прийняття рішення про необхідність його технічного обслуговування або можливість подальшого очікування застосування за призначенням відповідно до чинної експлуатаційної документації.
Ремонт вогнегасника – комплекс операцій технічного обслуговування, спрямований на відновлення пошкоджених або зношених складальних частин вогнегасника з доведенням їх до працездатного стану, а також вогнегасника в цілому.
Працездатний стан вогнегасника – стан вогнегасника, за яким значення параметрів, які характеризують його здатність виконувати задані функції, відповідають вимогам нормативної та технічної документації.
Зняття вогнегасника з експлуатації – подія, що фіксує неможливість або недоцільність подальшого очікування застосування вогнегасника за призначенням чи ремонту вогнегасника та документально оформлена в установленому порядку.
Особа, відповідальна за експлуатацію вогнегасників на об’єкті – особа, яка призначена наказом адміністрації об’єкта і має відповідний допуск (посвідчення, видане органом державного пожежного нагляду) та повноваження для здійснення огляду вогнегасників на об’єкті, організації їх технічного обслуговування та ремонту, ведення експлуатаційної документації і навчання працівників об’єкта правилам застосування вогнегасників.
